Тема: "Світ музики Л.В. Бетховена"

Л. В. Бетховен (1770 - 1827) Світ музики Бетховена

16 грудня у місті Бонн в музичній сім’ї народився німецький композитор і піаніст, представник «віденської класичної школи» Людвіг ван Бетховен

Відомий композитор був найстаршою дитиною, його батько працював співаком у придворній капелі (тенор), а мати шеф-кухарем при королівському дворі. Крім Людвіга в сім’ї ще росло семеро дітей, батько дуже хотів зробити із старшого сина справжнього Моцарта.

 З малого віку батько навчав його грі на скрипці і клавесині, хотів зробити з маленького Людвіга другого Моцарта. У 1780 році в Бонн приїхав Крістіан Готлоб Нефе, органіст і композитор. Він і став справжнім учителем Бетховена. Через бідність Людвіг кинув школу, але самостійно вивчив латинь, французьку та італійську.

 Бетховен завжди відрізнявся від тих людей, які його оточували. Дами та кавалери з вищого світу були охайно одягнені, причесані, і доглянуті, Людвіг же ніколи не приділяв уваги зовнішньому вигляду. Також він відрізнявся своєю різкістю, але його друзі завжди були впевнені в його доброті. Одного разу, під час виступу перед публікою, один з гостей почав розмовляти з невідомою для нього дамою, помітивши це Бетховен сказав: «Я не буду грати, так як тут є свині!».

У 1796 році Бетховен починає втрачати слух, йому було тільки 26. У нього розвивається отит — запалення внутрішнього вуха, що приводить до дзвону у вухах. За порадою лікарів він надовго усамітнюється в маленькому містечку Хайлігенштадт. Однак спокій і тиша не поліпшують його самопочуття. Бетховен починає розуміти, що глухота невиліковна. Через глухоту Бетховен рідко виходить з дому, втрачає звукове сприйняття. Він стає похмурий, замкнутий. Саме в ці роки композитор один за іншим створює свої найвідоміші

Перед тим, як почати роботу і написати черговий витвір, Бетховен брав величезний таз з крижаною водою і занурював туди свою голову. Незрозуміло, чи допомагало це йому, можливо свого часу він просто зробив це своєю звичкою, яка тривала до кінця життя.

Бетховен не міг множити цифри, це йому просто не вдавалося, як би він не старався. Але дивна річ, він обожнював варити собі каву тільки з 64 зерен .

Одного разу, прогулюючись з Гете йому зустрілася свита імператриці, на подив усім, Бетховен не став кланятися, як це зробили всі оточуючі. Він просто злегка доторкнувся до свого капелюха, проходячи ПОВЗ. .

У 1824 році Бетховен виконав дев’яту симфонію. Публіка влаштувала композитору овацію. Відомо, що Бетховен стояв спиною до залу і нічого не чув, тоді одна зі співачок взяла його за руку і повернула обличчям до слухачів. Люди махали хустками, капелюхами, руками, вітаючи композитора. Овація тривала так довго, що присутні там поліцейські чиновники зажадали її припинення. Подібні вітання допускалися тільки по відношенню до особи імператора.

Бетховен помер 26 березня 1827 року. Понад двадцять тисяч чоловік йшли за його труною. Під час похорону була виконана улюблена заупокійна меса Бетховена Реквієм до-мінор Луїджі Керубіні

У 2007 році Крістіан Рейтер, віденський експерт судової медицини, дослідивши волосся Бетховена, що збереглося, дійшов висновку, що в організмі композитора вміст свинцю перевищував допустиму норму, що могло стати причиною смерті. По його припущеннях, лікар Бетховена Андреас Ваврух регулярно протикав хворому черево, а на рану, що утворювалась, накладав примочки зі свинцю.

ДжульЄтта Гвіччарді, якій композитор присвятив «Місячну Сонату»

Тереза БрунсвІк, вірний друг І учениц. Я Бетховена

Бетховен. В тот самый день, когда твои созвучья. Преодолели сложный мир труда,Свет пересилил свет, прошла сквозь тучу туча,Гром двинулся на гром, в звезду вошла звезда. И яростным охвачен вдохновеньем,В оркестрах гроз и трепете громов,Поднялся ты по облачным ступеням. И прикоснулся к музыке миров. Дубравой труб и озером мелодий. Ты превозмог нестройный ураган,И крикнул ты в лицо самой природе,Свой львиный лик просунув сквозь орган. И пред лицом пространства мирового. Такую мысль вложил ты в этот крик,Что слово с воплем вырвалось из слова. И стало музыкой, венчая львиный лик. В рогах быка опять запела лира,Пастушьей флейтой стала кость орла,И понял ты живую прелесть мира. И отделил добро его от зла. И сквозь покой пространства мирового. До самых звезд прошел девятый вал... Откройся, мысль! Стань музыкою, слово,Ударь в сердца, чтоб мир торжествовал!Николай Заболоцкий