Тема уроку: Князювання Данила Романовича Галицького

 

 

відкритий урок

з історії України

у 7 класі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Підготувала вчитель історії

Любешківської СЗШ І-ІІ ст.

Курдина Галина Ярославівна

 

 

 

 

 

 

Тема: Князювання Данила Романовича Галицького

Мета: сформувати уявлення про Галицько-Волинську державу як спадкоємицю традицій Київської Русі, показати роль Данила Галицького в процесі державотворення, висвітлити засади його внутрішньої і зовнішньої політики; розвивати вміння складати хронологічні таблиці, аналізувати історичні факти й події, оцінювати їх значення; визначати роль особистості в історичному процесі; виховувати повагу до історичного минулого, національну свідомість на основі особистого сприймання історії.

Тип уроку: урок узагальнення й систематизації знань.

Основні персоналії: Данило Романович, Василько Романович, Батий, Інокентій ІV.

Основні поняття й терміни: політична роздробленість, боярська опо­зиція, монголо-татари, Золота Орда, ярлик, хрестовий похід, Папа Рим­ський, легат, коронація, католицизм, православ’я.

Основні дати: 1205 р.- загибель Романа Мстиславича; 1223 р.- битва на р. Калці; 1238 р.- розгром хрестоносців під Дорогочином, утвердження вла­ди Данила Романовича в Галичі; 1245 р.- відвідання Данилом Галицьким Золотої Орди; 1253 р.- коронація Данила Галицького; 1264 р.- смерть короля Данила.

Епіграф уроку:

          Цей же Данило був другим після Соломона.

                                З Іпатіївського літопису

Хід уроку

І.  Актуалізація опорних

 Мандруючи понад старим Дністром,

світанками, удень і вечорами,

Вночі, під чистим зоряним шатром,

Перед вогнем, що руки грів теплом,

Я думкою лечу через тумани.

Туди, в минувшину далеких днів…

…Почнемо ж ниниі повість цю смутну

Про порохом повиту давнину,

Про ті часи далекі й незабутні,

Коли князі, прославлені в віках.

Виходили на свій великий шлях,

За покоління дбаючи майбутні.

        (С. Скляренко)

 Учитель. На сьогоднішньому уроці ми познайомимося з Галицьким князем Данилом Романовичем, якого за його розум називають другим по Соломоні.

Робота над епіграфом до уроку. Визначення теми.

II.  Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Згадайте, що вам відомо з курсу Всесвітньої історії про царя Соло­мона. Наскільки доречним є порівняння Данила Галицького з царем Соломоном, ми спробуємо відповісти в кінці уроку, даючи відповідь на проблемне завдання.

Проблемне завдання

Якими є роль і місце Данила Галицького в історії України? Використовуючи метод «Мозкового штурму», визначаємо основні віхи життя Д. Галицького, які стануть складовими проблемного завдання для подальшого опрацювання і складання плану уроку.

 

План уроку

1. Боротьба за Галицьку землю після загибелі Романа Мстиславича.

2. Правління Данила Галицького.

а) Зовнішня політика.

б) Боротьба з монголо-татарами.

в) Внутрішня політика.

Учитель. Отже, ви самі склали план уроку, за яким ми будемо сьогодні працювати. Методом «Незакінчених речень» давайте визначимо основні завдання нашого уроку:

- Від цього уроку я очікую…

- Сьогоднішній урок навчить мене…

ІІІ.  Основна частина уроку

Учитель. Сьогодні на уроці нам потрібно відшукати відповідь на надзвичайно важливе питання: яке ж місце посідає ця людина в історії нашої держави? Перш ніж ми ближче розпочнемо знайомство з головним героєм уроку, пропоную намалювати в зошиті стрічку часу, де ви будете позначати головні дати життя і діяльності Данила Галицького.

Учні працюють над цим завданням протягом всього уроку.

Стрічка часу

1201 р. - народження.

1205 р. - загибель батька Романа Мстиславича.

1223 р. - битва на річці Калка.

1238 р. - розгром хрестоносців під Дорогочином, утвердження його влади в Галичині.

1245 р. - перемога під Ярославлем, остаточне утвердження при владі, відвідування Золотої Орди.

1253 р. - коронація в Дорогочи

1264 р. - смерть першого українського короля.

1. Боротьба за Галицьку землю після загибелі Романа Мстиславича.

 Учитель. Князь Роман Мстиславич загинув, залишивши по собі тільки-но створену державу, яку необхідно було зміцнювати, розвивати, піднімати на вищий щабель розвитку. Але ні його малолітні сини, ні дружина Ганна не змогли протистояти галицьким боярам. Почалась міжусобна боротьба.

Словникова робота

Пригадайте, що таке міжусобна боротьба.

Де ми вже зустрічалися з цим терміном, вивчаючи історію?

Які наслідки мала ця боротьба для Київської Русі?

   Після смерті батька, князя Романа II (1205), його малолітні діти Данило та Василько не мали шансів утримати владу в Галичі.  

  Вдова Романа, княгиня Анна з синами переїхала з Галича до Володимира-Волинського, де було поховано її чоловіка. 1206 року вона з Васильком вирушила до Кракова, а Данила відіслала до двору угорського короля, де він провів 6 років. Анна виконувала роль реґента при малолітніх синах до 1215 р., коли Данило став правити у Володимирі-Волинському самостійно. Тоді Анна пішла до монастиря.

Свої династичні права на Галич заявили онуки Ярослава I Осмомисла, Мстислав II Удатний, інші нащадки родичів Романа, зять Романа Михайло Чернігівський і його син Ростислав. Також на галицькі землі претендували споріднені династії Арпадів (Угорщина) та П'ястів (Польща).

1211 — бояри посадили Данила на князювання в Галичі, але 1212 року вигнали його.

1214 — у Спиші угорський король Андраш II і краківський князь Лешко I Білий за згоди папи Іннокентія III вирішили посадити в Галичі угорського королевича Коломана та польську княжну Соломею (віком 5 і 3 роки відповідно). При цьому Галичина відходила до Угорщини, а Романовичам залишалася Волинь.

  Впродовж понад 10 років молоді Романовичі не відігравали майже ніякої ролі в бурхливих подіях, що розгорталися у їхній вотчині. В 1215 році за підтримки Краківського князя Лешка I Білого Данило став князем у Володимир-Волинському. Заволодівши містом, князі почали вести самостійну політику. Головну роль відігравав Данило як старший, а Василько став його помічником і союзником.

Коли Мстислав II Удатний, князь Торопецький, опанував Галич, він поріднився з Данилом, видавши за нього свою доньку Анну. Лешко I Білий, великий князь Краківский, посварившись з Мстиславом, вигнав його та посадив у Галичі королевича угорського Коломана (1220). Мстислав із допомогою Данила вигнав угорців із Галича 1221 року.

1223 — разом з іншими руськими князями брав участь у битві на р. Калка проти монголів. Був поранений у груди й відступив з поля битви.

Розповідь учня про битву на р. Калці.

Робота з історичними джерелам

Битва на річці Калка
(Опис Галицько-Волинського літописа)
Звідти вони йшли вісім днів до ріки Калки. Зустріли їх татарські сторожові загони. Коли воювали сторожові жнив, був убитий Іван Дмитрович і ще двоє з ним. Татари від'їхали; біля самої річки Калки зустрілися татари з росіянами і половецькими полками. Мстислав Мстиславич наказав спочатку перейти річку Калку Данилові з полком та іншим полкам з ними, а сам після них переїхав; сам він їхав в сторожовому загоні. Коли він побачив татарські полки, то приїхав сказати: "Озбройтесь!" Мстислав Романович та Інший Мстислав сиділи і нічого не знали: Мстислав їм не сказав про те, що відбувається з-за заздрості, тому що між ними була велика ворожнеча.
    Зійшлися полки разом. Данило виїхав наперед, і Семен Олюєвич і Василько Гаврилович вдарили в полки татарські, і Василько був поранений. А сам Данило, будучи поранений в груди, по молодості і хоробрості не відчув ран на тілі своєму. Йому було вісімнадцять років, і він був сильний.

    Данило міцно боровся, б'ючи татар. Побачив це Мстислав Німий і, подумавши, що Данило поранений, сам кинувся на них, бо був він чоловік міцний, і він був родичем Роману від роду Володимира Мономаха. Він дуже любив батька Данила, а той доручив йому свою волость після своєї смерті, щоб віддати її князю Данилу.
  Коли татари почали тікати, Данило бив їх зі своїм полком, і Олег Курський міцно бився з ними, але нові полки воювали з нами. За гріхи наші переможені були російські полки.
Поміркуйте! Які риси характеру проявив Данило Галицький у цій битві? Наведіть підтвердження з тексту.

Учитель. Незабаром між Данилом та його тестем виникли суперечки за владу в Галичі. Ще більше посварив їх двоюрідний брат Данила, Олександр Всеволодович Белзький, який свого часу марно намагався опанувати Волинь. 1225 року він озброїв Мстислава проти Данила, який воював Галич у союзі з Лешком I Білим. Мстислав закликав половців, а Олександр тим часом запевняв його, що Данило має намір вбити тестя. Згодом Данило та Мстислав помирилися і 1228 року спільно воювали з угорским королем.

1227 — галицькі бояри (передусім Судислав) умовили вмирущого Мстислава II передати Галич не Данилу, а своєму зятеві, угорскому королевичу Андрію.

1227 — Данило з Васильком проводить успішний похід на Луцьк проти Ярослава Ігоревича, який закінчився взяттям міста і приєднанням князівства до володінь Романовичів. Одразу після походу Данило передав Василькові Луцьк і Пересопницю. В тому ж році Данило і Василько провели успішний похід на Чарторийськ, в якому князювали ворожі Данилу пінські князі. Похід завершився взяттям і приєднанням міста до володінь Данила Романовича, і полоном пінських князів. У відповідь велика коаліція у складі Ростислава Пінського, Михайла Чернігівського, Володимира Київського разом з половцями у 1228 році облягла місто Кам`янець — володіння Данила. Ініціатором походу був Ростислав Пінський, який мстив за взятих у полон його дітей. Однак Данило і Василько в союзі Олександром Всеволодовичем зробили несподіваний похід на Київ, в результаті якого Михайло Чернігівський і Володимир Київський змушені були зняти облогу і піти на примирення з Данилом.

  Об'єднавши Волинь, Данило передав її братові Васильку (1230), а сам розпочав боротьбу за Галицьку землю. 1229 року його прихильники в Галичі запросили Данила на престол. Він узяв місто в облогу та, попри спалення галичанами мосту через Дністер, захопив Галич. Данило відпустив захопленого в полон королевича Андрія, але згодом той, за підтримки боярина Судислава та свого батька, угорського короля Андраш II, зробив ще одну (невдалу) спробу опанувати Галич.

Галицькі бояри у змові з Олександром Белзьким готували вбивство Данила, але його брат Василько випадково викрив змову. Данило з Васильком почали війну проти Олександра. Олександр утік до Угорщини, звідки разом з угорським військом королевича Андрія підійшов до Галича і взяв його.

1232 — Данило в союзі з київським великим князем Володимиром IV та половцями безуспішно воював проти угорців. Невдовзі помер королевич Андрій, і Данило зайняв галицький трон.

1233 — Михайло Чернігівський зайняв Галич і залишив там свого сина Ростислава. Лише 1238 року Данило повернув собі галицький трон. До титулу Волинського князя Данило додав ще й титул князя Галицького.

   Робота з підручником

1) Чому на галицький престол було запрошено князя Новгородської ­землі?

2) Завдяки яким подіям Данилові вдалося посісти галицький престол?

   Коли це відбулося?

2. Правління Данила Галицького.

Політика Данила Романовича

 

Внутрішня	Зовнішня

Що ми розуміємо під словами внутрішня та зовнішня політика князя?

Робота в групах по 3 (записати внутрішню (1) та зовнішню (2) політику

а) Зовнішня політика.

Вчитель. У 1238 р. Данило, нарешті посів галицький престол.

Відновлення єдності Галицько-Волинської держави в рік страшного спустошення Батиєм Північно-Східної Русі мало далекосяжні наслідки. Перед загрозою навали ворога, який отаборився на Нижній Волзі, Південна й Південно-Західна Русь нарешті отримали сильного й авторитетного лідера. Тому кияни по смерті їхнього князя Володимира Рюриковича були невдоволені Ростиславом Мстиславичем, давнім суперником Данила, який тимчасово посів великокнязівський престол, і радісно вітали у своєму місті наприкінці 1239 р. самого Данила. На той час монголи вже спустошили Лівобережжя з Переяславом і Черніговом. Усім було ясно, що наступного удару зазнає Київ.

Утвердившись у Києві й поширивши свою владу на всю територію сучасної України від дельти Дунаю до Прип'ятського Полісся й від Карпат із верхів'ями Вісли до Дніпра, Данило Галицький об'єднав усі належні колись його батькові землі і став наймогутнішим князем дому Рюриковичів. Але неминучість війни з Батиєм була очевидною, і він розумів, що сам не зможе встояти перед монгольським військом, оснащеним найкращою на той час китайською бойовою технікою. Тому свої зусилля він спрямував на створення загальноєвропейської коаліції проти монголів, які вже захопили простори Євразії від Японського моря до Дніпра.

Погляди Данила, насамперед, були звернені на добре знайомий йому з дитинства угорський королівський двір і на Польщу. Угорщина була тоді чи не найсильнішою державою Центральної Європи (якщо не брати до уваги потужнішої, але роздробленої Німеччини). Доручивши оборону Києва тисяцькому Дмитрові, князь вирушив на Захід умовляти сусідів об'єднатися проти могутнього ворога. Та країни католицької Європи тоді ще мало усвідомлювали масштаби загрози. До того ж багато правителів сприймали монголів як природних союзників хрестоносців у боротьбі з мусульманами на Близькому Сході. Тому дипломатичні зусилля князя не увінчалися успіхом.

Розповідь учня про напад монголо-татар на м. Київ. Оборона м. Києва.

 Вчитель 1241 — орди хана Батия рушили на Волинь та Галич. У цей час Данило не був на своїх землях — він їздив в Угорщину зі сином Львом сватати королівську доньку Констанцію; коли отримав відмову, поїхав у Польщу, де й був до відходу татарів. Володіння його були спустошені; щоби врятувати хоча б щось, Дмитро переконав Батия йти на угрів.

  1240-ві рр. — Данило на річці Угорці заснував місто Холм. Сюди, на західні кордони своєї держави, подалі від татарів, він переніс свою столицю з Галича. На заклик Данила її заселили численні ремісники, будівничі, що тікали від татар, а також іноземці. Головною спорудою Холма стала велична й багато оздоблена церква Іоана Златоуста. Зводилися й інші храми: Кузьми та Дем'яна, пресвятої Богородиці.

  17 серпня 1245 — в битві під Ярославом війська Данила та його брата Василька розбили полки чернігівського князя Ростислава, галицьких бояр, угорців і поляків, що завершило майже 40-річну боротьбу за владу над Галицько-Волинським князівством. Ця битва була однією з найбільших в історії Русі ХІІІ ст.

б) Боротьба з монголо-татарами.

  До того часу Галицько-Волинське князівство не було обкладене татарською даниною. Після Ярославської битви хан Мауці надіслав до Данила посла з вимогою: «Дай Галич!». Данило, подумавши, відповів: «Не дам півотчини своєї, але поїду до Батия сам».

Він був змушений поїхати до ханського двору в Сараї і визнати залежність від Золотої Орди. Хоча його прийняли там досить милостиво, але перенесені приниження змусили згодом літописця завершити розповідь про цю подорож словами: «Зліше зла честь татарська».

Робота з документом

«Він, Батий, сказав: «Данило! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, - то й се добре. Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис?» І він сказав: «Досі я не пив. А нині ти велиш – я п'ю». Він тоді сказав: «Ти вже наш-таки, татарин. Пий наше пиття!» І він, Данило, випивши поклонився за обичаєм їх…О, тихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що бів князем великим, володів із братом своїм руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! О, лиха ти честь татрськая!»

 Запитання до документа

1. Про що йдеться у літописному джерелі?

2. Як хан прийняв Данила Романовича?

3. Чому літописець, розповідаючи про – загалом успішну та безпечну для князя, - писав із гіркотою: «О, тихіша лиха честь татарська!»?

4. Як ви оцінюєте факт визнання Данилом залежності від Золотої Орди?

 Учитель. В переговорах з Батиєм Данило добився від нього підтвердження своєї влади над Галицько-Волинським князівством, але не над Києвом. До того ж він був зобов'язаний надсилати свої військо для участі в походах Батия на Польщу, Литву, Угорщину та інколи платити данину.

 Хороші відносини з татарами пішли, проте, на користь Данилові: король Угорщини Бела IV погодився на шлюб своєї дочки Констанції з сином Данила, Левом.

  Скориставшись скрутним становищем Данила Галиць­кого, Римський Папа Інокентій IV пообіцяв галицько-волинському князю реальну допомогу в боротьбі з золотоординцями та королівську корону за умови укладення унії руської православної церкви з католицькою під покровительством Папи. Намагаючись використати всі сили для боротьби проти іга, Данило погоджується на ці умо­ви. У 1253 р. в місті Дорогочині відбувається його коро­нація. У цьому ж році Папа Римський оголошує Хресто­вий похід проти татар, до участі в якому закликав Польщу, Чехію, Померанію та Сербію. Проте через низку при­чин (більшість названих країн були втягнуті в боротьбу за австрійську спадщину, їх роздирали внутрішньополі­тичні негаразди, не могли вони забезпечити й кількісної переваги над військовими формуваннями монголів) пла­ни ще одного хрестового походу так і залишилися нездій­сненими. Не відчувши реальної допомоги з боку папської курії, Данило розриває угоду з Ватиканом і вступає у відкриту збройну боротьбу із Золотою Ордою.
  Наприкінці 1254 р. Данило Галицький перейшов у нас­туп проти військ Куремси, який намагався окупувати га­лицьке Пониззя. Внаслідок вдалих та рішучих дій князю вдалося відвоювати в кочівників землі вздовж Південного Бугу, Случі та Тетерева. До його планів входило визволен­ня Києва, але саме в цей час литовський князь Міндовг розриває укладений 1254 р. військовий союз, який було скріплено зарученами сина Данила - Шварно та дочки Міндовга. Це різко змінює ситуацію - протягом 1255- 1256 рр. безперервно триває протистояння з Литвою.
  Змінивши слабкого Куремсу на досвідченого Бурундая, якого літописець називає «безбожним, лихим, окаянним», Орда розпочинає 1258 р. новий масований наступ. Не ма­ючи сил для протидії, Данило Галицький під тиском ви­мог Бурундая був змушений віддати наказ про знищення укріплень Володимира, Луцька, Львова, Кременця, Дани-лова та інших міст. Збереглися лише оборонні споруди неприступного Холму.

в) Внутрішня політика.

Вчитель. Вів боротьбу з феодальними уособицями, викликаними прагненнями галицької боярської верхівки та чернігово-сіверського і київського князів не допустити зміцнення влади Данила і його брата Василька в Галицько-Волинському князівстві. Опирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів та міщан, зацікавлених у зміцненні княжої влади.

 Винятково здібний правитель, Данило Галицький об'єднав на певний час західноукраїнські землі. Реформував військо, створивши важко озброєну піхоту з селян, приборкав боярство.

 Проводив активну прозахідну політику. Під його владою поширювалися західноєвропейські культурні впливи, прищеплювалися відповідні державні адміністративні форми, зокрема в житті міст. Побудував ряд нових міст (Холм, Львів тощо), переніс столицю з Галича — міста боярських заколотів — до Холму.

Для зміцнення міжнародного авторитету держави 1246 року заснував у Галичі церковну митрополію, що перебрала на себе функції загальноруської. Митрополитом було призначено одного з подвижників князя — печатника Кирила.

1264 — Данило Галицький занедужав і помер у Холмі, де й похований у церкві святої Богородиці, яку сам і збудував. Літописець, оплакуючи його смерть, назвав його «другим по Соломоні».

У Галицько-Волинському літописі зібрано відомості про життя Данила Галицького, де автор дослівно викладає історію його життя.

IV. Закріплення нових знань учнів

Розташуйте події, про які йдеться в уривках з джерел, у хронологічній послідовності, назвіть факти пов’язані з життям Данила Галицького
Літописна інформація

«А назавтра княгиня вчинила раду.., і втекли вони в Ляхи. При цім Данила узяв дядько перед себе [і] вийшов із города, а Василька взяв піп Юрій з кормилицею [і] вийшов із города дірою городської стіни... У ті ж роки [Лешко Білий] послав Данила в угри і з ним послав посла свого В’я­чеслава Лисого... Король [Андрій] пожалкував про те, що сталося, і за­лишив Данила в себе...»

(Галицько-Волинський літопис)

«Коли зіткнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед... Ударили... в полки татарські..., а Данило поранений був у груди. Але через молодість і відвагу він не чув ран, що були на тілі його.., був-бо він сильний,- і Данило кріпко бився, побиваючи татар...

...Кріпко вони билися... Данило, бачивши, що все сильніше в битві налягають вороги..., повернув коня свого на втечу... І коли він біг, то захотів води, пивши, відчув рану на тілі своєму,- в битві не помітив він її через силу й мужність віку свого. Був-бо він смілий і хоробрий, од голови й до ніг його не було на нім вади».

(Галицько-Волинський літопис)

«Данило сказав: «Негоже є держати отчину нашу крижевникам [хрестоносцям]-темпличам, тобто соломоничам». І пішли вони... на них із великою силою, узяли город [Дорогочин] місяця березня і старійшину їх Бруна схопили і воїв захопили, і вернулися у Володимир...»

(Галицько-Волинський літопис)

«...Прибув він до Батия на Волгу... І поклонився він за звичаєм їх, і ввій­шов у вежу його. Він [Батий] сказав: «Данило! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси,- то й се добре. Чи п’єш ти чор­не молоко, наше пиття, кобилячий кумиз?» І він сказав: «Досі я не пив. А нині ти велиш - я п’ю...»

...О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять, і погрози ідуть, [і] він життя не надіється! О, лиха ти, честь татарськая... Пробув же князь у них днів двадцять і п’ять, [а тоді] одпущений був... і поручена була земля його йому...»

(Галицько-Волинський літопис)

 «Він охоче прийняв вінець од Бога, од церкви Святих Апостолів, від престолу Святого Петра, і від отця свого папи, і від усіх єпископів своїх...

Прийняв же Данило од Бога вінець у городі Дорогочині, коли він ішов на війну [проти ятвягів]».

(Галицько-Волинський літопис)

«Сей же король Данило [був] князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братом своїм Васильком. Сей же Данило був другим по Соломоні...»

(Галицько-Волинський літопис)

 Висновки. У 1264 р. добігло кінця життя Данила Галицького. Але його історичний шлях продовжується й донині, знаходячи свій прояв у живому зацікавленні, яке викликає це ім’я при спробі оцінити його роль в історії.

V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку

Завершення роботи над проблемним завданням, перевірка «лінії часу» (на дошці).

Дерево рішень! Підтвердження слів літописця  Цей же Данило був другим після Соломона.

Висновок учитель:  таким чином можна сказати, що Данило Галицький був одним із найвидатніших князів української історії: талановитий, самовідданий, освіченний. Загальні обставини не дали йому довести до кінця справу піднесення своєї держави, але, не зважаючи на всі перешкоди, він багато зробив у цьому напрямку: зібрав усі землі, що ними володів Роман, створив з них могутню державу, зумів зламати боярську опозицію, реформувати армію, встановив і підтримував тісні зв'язки із Західною Європою. Навіть акт підтвердження Данилом залежності від Золотої Орди слід розцінювати як прояв далекоглядності, мудрості князя, адже він все своє життя поклав на боротьбу за землю Руську.

 Недаремно літописець називає Данила «мудрий, як Соломон».

Учень  Вірш про Данила

Жив князь Данило в нашім Краї.

У древній галицькій землі…

Як на кордоні запалає

Його нога вже в стремені!

В шоломі й панцері, із луком

З мечем відгостреним завжди,

Він бив мадярських хижих круків

За наші села й городи

Пливуть й пливуть роки, століття…

Біжить невпинно, вічний час…

Та я таким хотів би бути

Як був Данило – гордий князь.

VІ.  Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Випереджальне завдання: підготувати міні-характеристику наступників Данила Галицького - Лева І, Мстислава Жварно, Володимира, Юрія ІІ Волеслава.