Тема уроку: Особливості інтимної лірики в творчості українських поетів-шістдесятників.

Тема уроку: Особливості інтимної лірики в творчості українських поетів-шістдесятників. 11-клас.

Плановий результат: виступ перед однокласниками на уроці з результатами пошуково-дослідницьких робіт по розвитку української інтимної лірики 60-х років XX століття.

Навчальна мета: вчитися працювати з ліричними творами, формувати навички пошукової роботи, систематизувати зібрану інформацію, готувати виступ або повідомлення-коментар.

Форма роботи: захист пошуково-дослідницьких робіт, робота в групах, презентація.

                                            План

Мета: ознайомити учнів із інтимною лірикою українських поетів, розвивати вміння чітко і відверто висловлювати свої думки, утверджувати в юнацьких душах доброту, милосердя, красу і щирість почуттів, засобами художнього читання, музики і співів передати чарівність поетичного слова, викликати в учнів естетичну насолоду від поезії, виховувати щирість і повагу до почуттів інших.

Ключове питання: в чому особливість і неповторність інтимної лірики українських поетів-шістдесятників?

Етап I.

Визначення теми і мети роботи, їх обговорення учнями, мотивація діяльності, допомога вчителя в постановці завдання.

Етап II.

Визначення джерел і засобів інформації, розподіл лірики письменників, творчість яких задіяна, визначення митців, які створюватимуть і декламуватимуть інформацію.

Етап III.

Учні в групах збирають і систематизують інформацію. Вчитель спостерігає, непрямо керує.

Етап IV.

Виступи із повідомленнями в групах.

Форма уроку: урок-дослідження.

Обладнання: портрети поетів, поетичні збірки, ілюстрації, зроблені учнями за мотивами поезій, аудіозаписи, мелодії «Лондонського оркестру», музика до пісні «Два кольори», пісні сучасних українських гуртів.

                                                            Ні, я жива, я буду вічно жити!

                                                            Я в серці маю те, що не вмирає!

                                                                                  Леся Українка

                                            Хід уроку

1-й учень.

Ну й життя-

Крутіж і віхола!

Не встигаю.

Мчу, біжу!

Так і вмерти буде ніколи.

Ну нехай-

Я не спішу!

2-й учень.

Я вірші рву.

Я рву їх на метафори,

Я розбиваю вщент

Буденності злі амфори.

Я душу порвану паперу віддаю!

Листаю дні.

Живу. Пишу. Люблю.

Вчитель.

Багатство людських почуттів… Протягом багатьох віків душа людини намагається передати їх. Але знову і знову з’являються нові слова. Ніби бурхливий потік після тривалого штилю понеслися вони із вуст шістдесятників. І не спинити їх було…

І як тепер тебе забути?

І як тепер тебе забути?

Душа до краю добрела

Такої дивної отрути

Я ще ніколи не пила.

Такої чистої печалі,

Такої спраглої жаги,

Такого зойку у мовчанні,

Такого сяйва навкруги.

Такої зоряної тиші,

Такого безміру в добі!

Це, може, навіть і не вірші-

А квіти, кинуті тобі.

I.Ведучі дають коротку характеристику добі, про яку йдеться мова на уроці.

1-й ведучий. Шістдесяті роки називали періодом відлиги. Залякана репресіями, вкрай заполітизована література відчула вітер змін.

2-й ведучий. Перша половина 60-х років була позначена помітним, хоч і не тривалим, розквітом духовного життя в Україні. Пролунали перші сміливі голоси, що не згоджувалися з офіційною ідеологією.

1-й ведучий. Вони, молоді й незаангажовані, прагнули по-новому побачити і відтворити світ, поглянути на людину не як на бездушний, дрібний гвинтик, а як на неповторну особистість, цілий духовний всесвіт.

2-й ведучий. В другій половині 60-х років відбулися зміни – розпочався згубний вплив «застою», переслідування всіх, чиї переконання не збігалися з офіційними.

1-й ведучий. Їх називали «націоналістами», «дисидентами», їх заарештовували, кидали до в’язниць.

2-й ведучий. Але ярлики, причеплені владою, не змогли їм завадити творити нову свою історію, не змогли завадити їм жити.

1-й ведучий.

А що таке життя?

Чи те, що переждалось?

Чи все-таки життя-

Це те, що відбулось?

2-й ведучий. А відбувалось, дійсно, багато і хорошого, і не дуже…

1-й ведучий. Так воно вже є – хтось вишиває нам долю і «чорними, і червоними нитками»

-Звучить пісня «Два кольори» (на слова Дмитра Павличка)

Вчитель.

Лірику українських поетів-шістдесятників можна охарактеризувати словами-символами: людина, молодість, любов…

Як неповторною є людина, такими ж неповторними, індивідуальними є ліричні поезії творців українського слова цього періоду. Ритм, мелодика твору, настрій вказують на глибоку індивідуальність кожного митця.

II. Робота в групах. Результати пошуково-дослідницької роботи учнів по здійсненню аналізу життя і творчості українських поетів-шістдесятників.

I-а група. “Вічно молода поезія Василя Симоненка».

1-й учень дає стислу інформацію про життя письменника.

2-й учень. Поезія В.Симоненка нагадує веселку літнього дня, яка з’явилася після дощу, яскраво засяяла і досить швидко зникла, залишивши в душах людей невимовну радість від цього короткочасного дива…

3-й учень. В.Симоненко одним із перших проголосив найголовніший напрям доби- гімн людині.

-Звучить вірш «Ти знаєш, що ти – людина?»

Ти знаєш, що ти- людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя- єдина,

Мука твоя- єдина,

Очі твої- одні.

Більше тебе не буде

Завтра на цій землі.

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди-

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе-

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба-

Кохати спішити треба-

Гляди ж, не проспи!

Бо ти на землі- людина,

І хочеш того чи ні-

Усмішка твоя- єдина,

Мука твоя- єдина,

Очі твої- одні.

4-й учень. Почуття любові, можливо, як ніяке інше, прагне висловлення. Ось чому кохання дає поштовх часто до творчості, до самовираження. Скільки написано творів, у які поети намагалися вкласти всю свою силу почуття, що іноді з’являється тихо, непомітно, неждано…

-Звучить вірш В.Симоненка «Вона прийшла».

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти…

Прийшла любов непрохана й неждана-

Ну як мені за нею не піти?

1-й учень. Дуже влучно поет назвав перші почуття саме займенником «вона»(вказує на явище, поняття, але точно його не називає). Мабуть, жодна людина, розбудивши в своїй душі це почуття, не в змозі відразу назвати його коханням, остерігаючись помилитись. «Вона» - це любов, почуття, яке ще невідоме, але таке жадане, на яке чекає кожна людина.

2-й учень. Символічно, що письменник не застав тих часів, коли знову людські почуття почали заганяти в певні рамки і намагалися керувати ними. І тому Василь Симоненко назавжди залишиться для нас як поет молодості, радості та оптимізму.

-Лунає пісня  гурту «Kozak system” «Не моя» на слова Василя Симоненка.

II-а група. “Світлі і темні сторони лірики Василя Стуса».(Звучить мелодія «Лондонського оркестру»)

1-й учень. Дещо іншими були мотиви лірики Василя Стуса. Це теж пояснюється особливостями його життя.

2-й учень. Вирваний із життя майже на двадцять років. Його біографія вкладається так зручно в якихось десять рядків. Але що за тим ховається, хай скаже уява читачів. Поетом себе не вважав, «…у четвертому класі щось затримував…скоро минуло. Відродилося в старших класах. Коли прийшла любов…» Потім про любов буде написано здебільшого у в’язниці…

-Звучить вірш «Ти тут. Ти тут.

                       Вся біла, як свіча…»

Ти тут.Ти тут.

Вся біла, як свіча,-

Так полохко і тонко палахкочеш

І щирістю обірваною врочиш,

Тамуючи ридання з-за плеча.

Ти тут.Ти тут.

Як у заждалім сні-

Хустинку бгаєш пальцями тонкими

І поглядами, рухами палкими

Примарною ввижаєшся мені.

І враз- ріка! З розлук правікових

Наринула. Найшла і захопила.

Та квапилася моторошна хвиля

У берегах, мов коні, торопких.

Зажди! Нехай паде над нами дощ

Спогадувань святошинських, пречиста.

О залишись!...

3-й учень. Людина може потрапити в залежність від певних обставин, може втратити волю, але душею при цьому залишається вільною. Ніщо не може вбити в людині почуття свободи, кохання: ні грати, ні відстань, ні час. Можливо, навіть вони можуть стати ще сильнішими, бо цінуватиметься кожна хвилина життя, кожен спомин інтимних почуттів. Таким воно було у Василя Стуса.

III-я група. “Природність кохання у творчості Миколи Вінграновського».

1-й учень. Народжуються і сивіють роки – минають століття. Народжується людина і залишає по собі пам’ять. Залишаються по собі пам’ять і почуття. Іноді вони воскресають із глибини серця, спалахують, як вогонь, як жовтогаряче листя осені. А потім поступово зникають, залишивши по собі ніжність і пам’ять…

-Інсценізація зустрічі – 2 учні. Вірш М.Вінграновського «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…»

Сеньйорито акаціє, добрий вечір.

Я забув, що забув був вас,

Але осінь зійшла на плечі,

Осінь, ви і осінній час,

Коли стало любити важче,

І солодше любити знов…

Сеньйорито, колюче щастя,

Що воно за таке- любов?

Вже б, здавалося, відболіло,

Прогоріло у тім вогні,

Ступцювало і душу, й тіло,

Вже б, здалося, нащо мені?

У годину суху й вологу

Відходились усі мости,

І сказав я- ну, слава Богу,

І, нарешті, перехрестивсь…

Коли ж- здрастуйте,добрий вечір…

Ви з якої дороги, пожежо моя?...

Сеньйорито, вогонь по плечі-

Осінь, ви і осінній я…

2-й учень. Людина – невід’ємна частина природи. Більшість із нас, можливо,  знає, що в природі відбувається те саме, що і в людському житті. Тільки не кожен це може помітити…

3-й учень. Чому поет для розкриття почуттів використовує саме образ акації? Акація – це протилежність, це дерево чарівного цвіту і гострих шипів. Як і саме кохання – це може бути і відкритість, і неприступна фортеця, та глибока таємниця. Які завжди зможуть не допустити у власну душу «непроханого гостя».

IV-а група. «Всеперемагаюче кохання у творчості Ліни Костенко».

1-й учень. По особливому, неповторно, емоційно розкриває душевні переживання в своїй творчості Ліна Костенко. Вона ніби ввібрала все те, про що писали письменники-шістдесятники  до початку її творчості і під час літературної діяльності поетеси. Можливо, тому що вона – жінка.

2-й учень. Всепереможна любов-мрія, чиста і висока. Ніякий переказ, ніякі глибокомудрі коментарі не в силах відбити барви, тони і напівтони, настрої і найтонші порухи душі художника – такий мотив творчості Ліни Костенко.

3-й учень. Інтимні почуття – це таємниця, відома тільки самій людині, це монолог, яким ділиться особа з іншим, а може бути і признання, дивлячись один одному в очі. Саме такою особливістю багата лірика Ліни Костенко.

-Поетичне освідчення(два учні читають уривки з віршів поетеси)

Розкажу тобі думку таємну,

Дивний здогад мене обпік:

Я залишуся в серці твоєму

На сьогодні, на завтра, повік.

Коли б не ти – оця зима

Мені була б, як нескінченна

Оскліла вулиця. Для мене

Без тебе і життя нема.

Хочеш - хмари для тебе розвію?

Хочеш – землю в дощах утоплю?

Тільки дай мені крихту надії,

Тільки тихо шепни – люблю…

Хай буде так, як я собі велю.

Свій будень серця будемо творити.

Я Вас люблю. О як я Вас люблю!

Але про це не треба говорити.

4-учень. Справжню любовну лірику аналізувати гріх. «Я Вас люблю, о як я Вас люблю! Але про це не треба говорити,» - писала Ліна Костенко.

        -Лунає пісня гурту «Brutto” «Вечірнє сонце» на слова Ліни Костенко.

        III. Підсумки уроку

        Вчитель.

        Життя… Не втигнемо моргнути оком, як ласкаві дні змінять прохолодні ранки. Тому варто прожити життя так, щоб відчувати щастя і в старості.

       Любіть життя.  Любіть так, як його любили В.Симоненко, В.Стус, М.Вінграновський, Л.Костенко та ще багато інших письменників і просто людей.

       І на завершення послухаємо вірш Христі Алчевської, який так і називається – «Любіть життя»

         Любіть життя: в нім є краса,

         Хоч люди й журяться похилі,

         Хоч горе бачать небеса

         І тане мрія в небосхилі…

         Любіть життя за боротьбу,

         Любіть його у громі бурі,

         Любіть відродження добу

         І хмари гніву, й роки хмурні!

         Любіть надії золоті,

         І ясну ніжність вечорову,

         Та пісню нені колискову,

         І хати вбогі та прості,

         І люд без сонця і знаття,

         І край без радощів життя!

         Любіть життя! В нім є краса…

     Вчитель.

     На цьому уроці ми побачили різні шляхи літературознавчого аналізу поетичних творів, але всі вони мають одну мету: розкрити ідейно-художні особливості, естетичну цінність поезії, наші відчуття й думки, що виникли під час розгляду поезій.

      IV. Інтерактивна вправа «Мікрофон»:

-Найбільше мені сподобався метод дослідження…

-Найбільше мене вразила поезія…

     V. Оцінювання учнів та коментарі

     VI. Домашнє завдання. Написати твір на тему: «Що мене вразило у творчості поетів-шістдесятників»