Тема уроку. ЗАВЕРШЕННЯ, ПІДСУМКИ ТА УРОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Всесвітня історія. 10 клас.

Тема уроку. ЗАВЕРШЕННЯ, ПІДСУМКИ

ТА УРОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
 

Очікувані результати.

Після уроку учні зможуть:

• пояснювати, чому і як змінювались інтереси країн антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, які шляхи узгодження інтересів та способи їх реалізації були використані;
• висловлювати власне ставлення до досягну­тих компромісів між країнами антигітлерівської коаліції під час і наприкінці Другої світової війни;

порівнювати й аналізувати різні типи історич­них джерел, обґрунтовувати власні погляди на про­блему; вести діалог, узгоджувати власну позицію з позицією опонента, створювати проекти міжнарод­них договорів.

Провідні ідеї: рішення Ялтинської та Потсдам­ської конференцій, з одного боку, сприяли встанов­ленню стабільного миру, з іншого — ідеологічні роз­біжності країн створювали умови для утвердження політики «холодної війни».

Поняття: ідеологія, диктатура, консенсус, демо­кратія, терор, «холодна війна» та ін.

Обладнання: перекидні плакати; роздатковий дидак­тичний матеріал; кодоскоп; таблиця на дошці «Вплив війни на світову спільноту»; політична мапа світу.

ХІД УРОКУ

1. Вступ.

Сьогодні на уроці ви будете навчатися: аналізу­вати зміст різних історичних джерел; колективно обговорювати проблему та визначати шляхи її роз­в’язання; працювати в групах; оцінювати знання один одного; визначати своє ставлення до історич­них подій; досягати компромісу; вести переговори; редагувати міжнародні документи.

2. Актуалізація опорних знань відбувається за допомогою прийому «словесний теніс».

З метою закріплення необхідних знань, які бу­дуть використані у вивченні наступного навчаль­ного змісту, вчитель розбиває клас на пари і оголо­шує тему: «Воєнні та політичні події 1944—1945 рр.». Мета вправи — забезпечити якомога більшу ак­тивність учнів у обговоренні теми протягом визна­ченого часу. Перший учень висловлює свою думку, а його партнер — одразу ж свою. Це триває протя­гом 3—5 хв. Думки не повинні повторюватись. Відповіді треба давати негайно. Завдання можуть бути такими: «Назвіть основні риси...»; «Розкажіть про роботу, здійснену в...»; «Назвіть людей, які бра­ли участь в...»; «Назвіть причини того, що....» або «Назвіть країни, що брали участь...» та ін. Завдан­ня учні готують завчасно на спеціальних картках, де пишуть прізвище сусіда (кількість завдань вка­зує вчитель, але не більше 5-ти). Учень навпроти завдання ставить позначку «+» або «—» (залежно від відповіді).

Використовуючи конспект, який є у вас в зо­шитах, сформулюйте завдання та дайте на них відповіді. Очікувані завдання і запитання: назвіть основні військові операції на радянсько-німецькому фронті; назвіть основні військові операції на захід­ному фронті; що об’єднувало країни антифашист­ської коаліції? Назвіть цілі, до яких прагнули США, СРСРта Великобританія в ході війни; назвіть ета­пи Другої світової війни; назвіть причини Другої світової війни. Вчитель за потреби координує робо­ту в парах. Потім вчитель збирає картки з відпові­дями, які можуть стати підставою для оцінювання фактичних знань учнів.

3. Організація пізнавальної діяльності.

РІШЕННЯ ЯЛТИНСЬКОЇ Й ПОТСДАМСЬКОЇ
КОНФЕРЕНЦІЙ ТА ЇХ НАСЛІДКИ

Організаційний етап підготовки рольової гри: клас розподіляється на три групи для участі в рольо­вому моделюванні міжнародної конференції пред­ставників СРСР, США та Великобританії. Кожна група на конференції буде представляти делегацію однієї з трьох країн (краще це зробити за тиждень до уроку і дати випереджальне завдання: накопи­чити матеріали про інтереси відповідної країни, які вона прагнула реалізувати під час Другої світової війни). Кожній групі вчитель роздає документи з єдиним завданням. В процесі виконання завдання групи під керівництвом учителя з’ясовують питан­ня, які вирішувалися на Ялтинській та Потс­дамській конференціях. Після цього делегації скла­дають у групах проект рішення міжнародної кон­ференції, яким забезпечують своїх опонентів.

Завдання №1. Проаналізуйте представлені вам документи та визначте: які питання обговорювалися на Ялтинській та Потсдамській конференціях? Чи досягли учасники переговорів згоди ? Свою думку об­грунтуйте.

1.                   ОСОБИСТЕ СЕКРЕТНЕ ПОСЛАННЯ У. ЧЕРЧІЛЛЯ МАРШАЛУ Й. В. СТАЛІНУ (11 січня 1945 року):

Ми вітаємо думку про визнання уряду маршала Тіто на чолі з регентством в якості Королівського югославського уряду, про відрядження посла в Белград і прийняття посла у нас. Я сподіваюсь, що Ви погодитеся з тим, що це добрий вихід з тяжкого становища до того часу, поки народ вільно й об’єк­тивно не виразить своєї волі.

2. МЕМОРАНДУМ ДЛЯ МАРШАЛА

Й. В. СТАЛІНА (лютий 1945 року).

Нижче наведено два основних військових пи­тання, на які американські начальники штабів хо­тіли б отримати відповіді на конференції найближ­чим часом.

1. Після того, як відбудеться розрив між Росією та Японією, чи буде для Вас суттєвим, щоб зали­шалися відкритими лінії постачання через Тихий океан і Східний Сибір?
2. Чи можете Ви гарантувати, що повітряним силам США буде дозволено базуватися у Комсо­мольську—Миколаївську чи в якому-небудь іншо­му районі за умови, що операції і постачання по­вітряних сил будуть проводитися без завдання збитків російським операціям?

3. МАРШАЛУ Й. В. СТАЛІНУ

(6 лютого 1945 року).

Оскільки справа стосується Польського уряду, я дуже занепокоєний тим, що між трьома великими державами не існує порозуміння щодо політичного становища в Польщі. Визнання Вами одного уря­ду, а нами і британцями — іншого в Лондоні, на мою думку, виставляють нас у поганому світлі перед світом. Я переконаний, що таке становище не по­винно продовжуватися, а якщо воно буде продов­жуватися, то це може лише дати нашим народам привід думати, що між нами існує розкол, чого на­справді немає. Я сповнений рішучості не допусти­ти розколу між нами і Радянським Союзом. Безпе­речно, є спосіб примирити наші розбіжності.

4. З РІШЕНЬ ЯЛТИНСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

(4-11 лютого 1945 року.).

1. Ми розглянули і визначили військові плани трьох союзних держав з метою цілковитого розгро­му спільного ворога.

2. Відповідно до спільного плану, військові сили трьох держав будуть займати в Німеччині певні зони. Планом передбачені координована адмініст­рація і контроль, які будуть здійснюватися через Центральну Контрольну Комісію, яка складати­меться із головнокомандуючих трьох держав, з місцем перебування у Берліні. Було вирішено, що Франція буде запрошена трьома державами, якщо вона сама цього забажає, взяти на себе зону оку­пації і брати участь як четвертий член в Контрольній Комісії.

3. Ми вирішили найближчим часом затвердити спільно з нашими союзниками міжнародну органі­зацію для підтримки миру і безпеки.

5. ІЗ ЗАПИСУ БЕСІД КЕРІВНИКІВ ТРЬОХ ДЕР­ЖАВ НА ЯЛТИНСЬКІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ.

Він, Сталін, повинен зауважити, що лінія Кер­зона придумана не росіянами. Авторами лінії Кер­зона є Керзон, Клемансо й американці, які брали участь у Паризькій конференції 1919 року. Росіян не було на цій конференції. Лінія Керзона була прий­нята на базі етнографічних даних всупереч волі ро­сіян. Ленін не був згоден з цією лінією. Він не хотів віддавати Польщі Білосток і Білостоцьку область, які, відповідно до лінії Керзона, мали відійти до Польщі.

Радянський уряд уже відступив від позиції Ле­ніна. Що ж ви хочете, щоб ми були менше росіяна­ми, ніж Керзон і Клемансо? Так ви осоромите нас. Що скажуть українці, якщо ми приймемо ваші про­позиції? Вони, мабуть, скажуть, що Сталін і Моло­тов виявились менш надійними захисниками росі­ян і українців, ніж Керзон і Клемансо. З яким об­личчям він, Сталін, повернувся б тоді до Москви?

6.                   ПОСЛАННЯ ВІД У.ЧЕРЧІЛЛЯ МАРШАЛУ Й. В. СТАЛІНУ (отримано 18 лютого 1945 року):

Від імені Уряду Його Величності висловлюю Вам велику подяку за гостинність і дружній прийом, які були виявлені британській делегації на Ялтинській конференції. На нас справило глибоке враження мистецтво організації й імпровізації, завдяки яким конференція протікала в такій приємній і довір­ливій обстановці, і ми всі збережемо найщасливіші спогади про неї. До цього я повинен додати особис­ту вдячність. Жодна із попередніх зустрічей не по­казала з такою ясністю тих результатів, які можуть бути досягнуті, коли голови трьох урядів зустріча­ються один з одним з твердими намірами сміливо зустріти труднощі та побороти їх. Ви самі сказали, що співпраця була би більш важкою, якби не існу­вало об’єднуючих зв’язків у боротьбі зі спільним ворогом.

7.                   Г. ТРУМЕН Й.В. СТАЛІНУ (отримано 19 червня 1945 року):

Я повністю згоден з тим, що встановлення дип­ломатичних зв’язків із Румунією, Болгарією, Угор­щиною і Фінляндією, питання, до якого ви повер­таєтесь у Вашій телеграмі від 9 червня, було б конструктивним кроком. Обмін посланнями між нами з цього питання показує, що, можливо, наші уряди підходять до нього по-різному, оскільки стан наших відповідних відносин з цими різними дер­жавами не є однаковим. Наприклад, ніщо не зава­дило б негайному відновленню дипломатичних відносин між Сполученими Штатами і Фінляндією, а що стосується Румунії, Угорщини і Болгарії, то, хоч наші спільні інтереси у всіх відношеннях одні й ті ж самі, ми вважаємо, що сьогоднішнє станови­ще у кожній із цих країн має свої особливі риси.

Я продовжую вивчати це питання. Тож я вва­жаю, що найбільш доцільним способом досягти згоди було б обговорення нами цього питання під час нашої наступної зустрічі.

8.                   ВИТЯГ ІЗ РІШЕНЬ ПОТСДАМСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ТРЬОХ ДЕРЖАВ  (17 липня —2 серпня 1945 р.).

1. Конференція погодилася в принципі з пропо­зицією Радянського уряду про передачу Радян­ському Союзу міста Кенігсберга і прилеглого до нього району. Однак точний кордон належить до­слідити експертам.
2. Три уряди відзначили обговорення, яке відбу­валося за останні тижні в Лондоні між британськи­ми, американськими, радянськими і французьки­ми представниками з метою досягнення згоди про методи суду над тими головними військовими зло­чинцями, чиї злочини з Московської Декларації від жовтня 1943 року не відносяться до певного геогра- фічного місця. Три уряди підтверджують свої на­міри передати цих злочинців швидкому і справедли­вому суду.

Проведення гри
«Уроки Другої світової війни»

Учасники гри ознайомлюються з її правилами та сценарієм. Кожна група по черзі оголошує свій проект рішення. Потім групи спільно вирішують, яким чином будуть узгоджувати поправки, чи буде взятий за основу якийсь проект, чи на підставі трьох буде зроблено новий. Під час узгоджувального про­цесу сторони мають згоду провести й «таємні пере­говори», щоб досягти компромісів. Після складан­ня спільного проекту кожна із сторін повинна роз­крити в його змісті саме ті інтереси, задоволення яких вона добивалася. Головна мета: добитися ство­рення узгоджувального документа, який влашто­вував би всіх. Після цього під керівництвом учите­ля, працюючи з підручником, учні порівнюють зміст свого узгоджувального документа й реальні рішення Ялтинської та Потсдамської конференцій та роблять висновки: які інтереси не були врахо­вані; які помилки були допущені в ході переговорів як змістового, так і переговорного характеру.

4.              Підбиття підсумків уроку.

Уроки війни

Після аналізу рішень Ялтинської та Потсдам­ської конференцій учитель пропонує розглянути схему: «Вплив війни на світову спільноту» та вико­нати завдання № 2.

Завдання № 2. Як ви вважаєте, такі трагічні на­слідки війни підштовхували керівників країн до укла­дання стабільного миру?Як ви гадаєте, чи сприяли цьому рішення Ялтинської та Потсдамської конфе­ренцій ?

Після обговорення цього питання вчитель підво­дить учнів до такого висновку: головний урок, який винесло людство з цієї війни, це переконаність у тому, що мир і співпраця народів, добробут кожної окремої людини і родини, людське життя, демокра­тія є найвищими цінностями, перед якими мусять поступатися взаємні міждержавні підозрілість, агресивність або національна ворожнеча й насиль­ство.