ТЕМА: «Визначення умов оподаткування малого бізнесу»
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою, передбаченою законодавством, для великих підприємств, вибір суб'єкта малого підприємництва.
Суб'єкти малого підприємництва мають суттєву перевагу над платниками податків у великому бізнесі: вони можуть самостійно обрати спосіб оподаткування, обліку та звітності з-поміж кількох варіантів - загальної системи та кількох спрощених.
Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва від 28.06.1999 р. № 746/99 передбачено такі спрощені системи оподаткування обліку та звітності:
Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа має право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком за сукупності таких умов:
Визначаючи середньооблікову чисельність працівників на підприємстві, беруть до уваги всіх його працівників, серед них і тих осіб, які працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій та інших відокремлених підрозділів. Розрахунки здійснюють відповідно до норм Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є сума, яку суб'єкт підприємницької діяльності фактично отримав на поточний рахунок та (або) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Якщо у звітному періоді на підприємстві були здійснені операції з продажу основних засобів, то виручкою від реалізації є різниця між сумою, отриманою від реалізації цих засобів, і їх залишковою вартістю на момент продажу. До суми виручки не входять кошти, що надійшли на поточний рахунок підприємства на підставі договорів комісії та інших цивільно-правових договорів як транзитні кошти, на які підприємство не має права власності.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які не можуть перейти на спрощену систему оподаткування:
Філії (відділення), представництва або інші відокремлені підрозділи підприємства можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком після того, як такий перехід здійснило головне підприємство.
Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Розподіл сплачених суб'єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється.
Суб'єкт малого підприємництва сплачує:
Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків та зборів (обов'язкових платежів):
ґ) плата за користування надрами;
є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
З 01.01.2011 року вступив в силу Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ від 08.07.2010. Згідно Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Обліком платників єдиного внеску, забезпеченням збору та веденням обліку страхових коштів, контролем за повнотою та своєчасністю їх сплати, веденням Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування буде займатися Пенсійний фонд України. Ставки єдиного соціального внеску:
Для роботодавців ці ставки встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Класів професійного ризику виробництва наведено аж 67 та відповідна ставка внеску становить від 36,76 % для першого класу до 49,7 % для 67 класу професійного ризику виробництва. Слід звернути увагу, що для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску - 34,7 %.
Для працівників які працюють на підприємствах, у фізичних осіб - підприємцях або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору встановлюється ставка єдиного соціального внеску 3,6 %.
Фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами сплачуватимуть єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6 %.
Державні службовці сплачуватимуть внесок за ставкою 6,1 %.
Для підприємців на загальній системі оподаткування та спрощенців встановлена однакова ставка внеску, що дорівнює 34,7 %о бази оподаткування.
Для підприємців на загальній системі оподаткування базою оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та сума доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Для підприємців на спрощеній системі оподаткування базою оподаткування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску
дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму працездатних осіб.
Мінімальний страховий внесок визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом.
Єдиний соціальний внесок повинен бути сплачений не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним. Роботодавці повинні сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати. Сплата єдиного внеску відбувається шляхом перерахування коштів на відповідний банківський рахунок.
Дія Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва від 28.06.1999 р. № 746/99 не поширюється на:
Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону про Державний бюджет на 2005 р. № 2505-ГУ установлено, що з 1 липня 2005 р. до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" Указ № 727/98 застосовується з урахуванням таких особливостей, зокрема для юридичних осіб, спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:
Для переходу на сплату єдиного податку підприємству необхідно подати до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації заяву про видачу свідоцтва на право сплати єдиного податку встановленої форми. Бланк цієї заяви можна придбати в органі державної податкової служби. Незалежно від обраної ставки єдиного податку (6 % чи 10 %) рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком може прийматись не частіше ніж один раз на календарний рік.
Заяву потрібно подати не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду - календарного року. Перед тим як подавати заяву, належить сплатити всі встановлені податки та обов'язкові платежі, термін сплати яких настав на дату подання цього документу.
У заяві потрібно вказати обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), майна, основних засобів за поточний рік (станом на дату подання заяви), також вказати дані про розрахунковий обсяг виручки за решту місяців року, виходячи із середньомісячної фактичної виручки за період, що передує переходу на сплату єдиного податку.
Крім того, у заяві про видачу свідоцтва на сплату єдиного податку обов'язково належить вказати середньооблікову чисельність працівників підприємства станом на дату подання заяви, а також обрану ставку єдиного податку (6 % чи 10 %). Протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви державна податкова інспекція повинна видати свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою або надати письмову вмотивовану відмову. Відмову у видачі свідоцтва надають у наступних випадках:
У разі одержання свідоцтва про право сплати єдиного податку, підприємство вважається платником єдиного податку починаючи з того календарного року, що настає за тим, у якому було подано заяву.
Якщо підприємство є новоствореним суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим у встановленому порядку, то перейти на сплату єдиного податку воно маєте право з того календарного кварталу, у якому здійснено державну реєстрацію. В цьому разі першим календарним місяцем за який новостворене підприємство починає сплачувати єдиний податок, є місяць, отримання свідоцтва про право сплати єдиного податку.
Свідоцтво про право сплати єдиного податку буде чинним протягом календарного року. Закон не дозволяє передавати цей документ іншим юридичним особам.
Відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком і повернутися до раніше застосовуваної системи оподаткування платник єдиного податку - юридична особа має право з початку наступного звітного року. При цьому заяву про таку відмову необхідно подати до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів перед закінченням попереднього звітного року.
У разі відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком, суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який до переходу на сплату єдиного податку не був зареєстрований як платник ПДВ, повинен зареєструватись як платник цього податку (за умови, що він підпадає під визначення платника ПДВ згідно із статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість").
Платник податку - юридична особа мусить перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Підприємства - платники єдиного податку, не звільнені від обов'язку застосовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО), розрахункові та книги обліку розрахункових операцій під час розрахунків із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
За деяких умов та форм здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг такі юридичні особи можуть не застосовувати РРО, а заповнювати лише розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій.
Перелік таких форм та умов провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що дає змогу здійснювати розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій (із застосуванням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій), затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336:
Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа - платник єдиного податку, не звільняється від обов'язку вести облік товарних запасів на складах та (або) за місцем їх реалізації і здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Платників єдиного податку - юридичних осіб не звільнено від ведення обліку доходів і витрат та подання звітності за підсумками господарської діяльності. Однак такий облік і звітність є спрощеними.
Сплачуючи єдиний податок, підприємство мусить вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності встановленої форми.
Цю книгу потрібно прошнурувати, а також пронумерувати тут усі сторінки. На останній сторінці книги належить зробити запис про загальну кількість сторінок у документі. Керівник підприємства затверджує цей запис своїм підписом і засвідчує печаткою підприємства. Відтак книгу обліку доходів і витрат треба подати до державної податкової інспекції, у якій підприємство перебуває на обліку платників податків. У цьому органі запис у книзі про кількість сторінок засвідчать печаткою інспекції.
До книги обліку доходів і витрат потрібно вносити записи про операції, які відбулися у звітному (податковому) періоді. При цьому використовуються дані первинних документів. Записи до цієї книги належить вносити в хронологічній послідовності, відображаючи операції за датами зарахування або списання грошових коштів за поточним рахунком або касою підприємства. Потрібно заповнювати всі сім граф книги.
У дохідній частині (графи 3-6) потрібно відображати всі надходження, отримані на розрахунковий поточний) рахунок та в касу підприємства від продажу продукції товарів, робіт, послуг), майна (зокрема основних засобів підприємства), що їх було реалізовано у звітному (податковому) періоді. У цих графах також належить вказувати позареалізаційні доходи та виручку від іншої реалізації.
У витратній частині книги (графа 7) відображають фактичну суму витрат, вилучених з поточного рахунку та каси підприємства на потреби, пов'язані з продажем продукції (товарів, робіт, послуг), здійсненням фінансових операцій тощо.
Щомісяця належить підраховувати загальну суму наростаючим підсумком від початку року з таких граф (3-7):
Якщо в книзі обліку доходів і витрат підприємства закінчилися сторінки, потрібно завести нову книгу. При цьому дата першого запису в новій книзі обліку доходів і витрат має припадати на день, що настає за останнім днем запису, зробленого в попередній книзі.
Платник єдиного податку - юридична особа мусить вести також касову книгу, щоб обліковувати готівку в касі підприємства. Підприємство, що немає відокремлених підрозділів, веде одну касову книгу. Порядок заповнення касової книги визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637.
Податковий облік такі підприємства ведуть за тими податками та зборами (обов'язковими платежами), платниками яких вони є відповідно до законодавства.
До 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, потрібно подавати до органу державної податкової служби розрахунок про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за підсумками господарської діяльності за звітний квартал, а також платіжні доручення (квитанції) про сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
Відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІП, якщо останній день подання такого розрахунку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем терміну вважають наступний за вихідним або святковим робочий день.
У законодавстві встановлено дві форми розрахунку про сплату єдиного податку - для двох груп платників єдиного податку (за ставкою 6 % або 10 %). У цьому документі вказують середньооблікову чисельність працівників, виручку від реалізації продукції та основних фондів, суму нарахованого та фактично сплаченого єдиного податку. Тут також відображають дані за звітний квартал, зокрема за перший та другий місяці звітного кварталу. Самі дані належить вносити наростаючим підсумком з початку року.
Підприємство має систематично подавати такі документи - Розрахунок акцизного збору (якщо воно є платником акцизного збору) та Податкову декларацію з податку на додану вартість (при сплаті єдиного податок за ставкою 6 %; при цьому звітним (податковим) періодом є квартал). Термін подання цієї форми звітності встановлює Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків до бюджетів та державних цільових фондів".
Звітність щодо інших податків та зборів (обов'язкових платежів), які сплачує підприємство, належить подавати згідно з відповідним податковим законодавством. Під час подання звітності треба мати при собі свідоцтво про право сплати єдиного податку.
За умови чинного податкового законодавства в Україні спрощена система оподаткування є оптимальним способом стягнення податків з малого бізнесу, оскільки загальна система оподаткування є надто складною й обтяжливою. Економічні показники розвитку малих підприємств в Україні свідчать про те, що вони не можуть ефективно виконувати фіскальну функцію. Створення широкої мережі малих підприємств у всіх галузях господарства сприятиме демонополізації та розвитку конкуренції. Для ефективного розвитку малого підприємництва в Україні необхідно, щоб держава стимулювала розвиток зазначеного сектора, за допомогою більш м’якої регламентації його діяльності, запровадження відповідних фінансових заохочень та гнучких механізмів регулювання ринку праці.
Важливим кроком у розвитку підприємств малого бізнесу має стати стимулювання інвестицій та інновацій у цьому секторі, починаючи від податкового стимулювання та закінчуючи державними закупівлями та дослідженнями, які фінансуватимуться державою.
Отже, на сьогодні основним завданням податкової політики в Україні залишається формування умов для розвитку малого бізнесу, що сприятиме подальшому розвитку підприємницької діяльності в Україні, збільшенню надходжень до бюджету, створенню конкурентного середовища та усуненню схем зловживання спрощеною системою.