Тема: Забавлянки: «Ой, чук, чук, чук», « Кую , кую, ніжку», « Кую, кую чобіток», « Сорока – ворона», «Киця мура».

Тема: Казка «Лисичка і Журавель»

Мета. Ознайомлювати дітей з українськими народними  казками; привчати слухати, розуміти та емоційно сприймати їх зміст; впізнавати на малюнках героїв казки. Вчити на елементарному рівні оцінювати поведінку персонажів ( правильно – неправильно); сприяти формуванню правильного ставлення до подій твору з точки зору морально-етичних норм (неправильно вчинив, тому що …). Розвивати зв’язне мовлення, уміння відповідати на запитання за змістом казки. Виховувати дружелюбність.

Матеріал: іграшки-  лисичка та журавель, ілюстрації до казки «Лисичка і Журавель»  та інших казок.

Хід заняття

Вихователь. Діти,  ви любите гратися іграшками? Назвіть іграшки, які вам найбільше подобаються. Погляньте, які іграшки у мене є. Хто це? (Лисичка і Журавель). Як ви думаєте, чому вони повернулися спинами один до одного? (Міркування дітей). Через що вони могли посваритися? (Відповіді дітей). А ви хотіли б дізнатися, чому насправді вони посварилися? Я вам пропоную послухати казку про них.

Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навітьдесьпокумалися. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.

— Приходи, кумцю! Приходи, любочку! Чим хата багата, тим і погощу.

Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазалатонесенько по тарілціта й поставила перед кумом.

— Живися, кумочку, не погордуй! Сама варила.

Журавель стук-стук дзьобом — нічого не спіймав.

А Лисичка тим часом лижетайлиже кашку, аж поки сама всеї не з’їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:

— Вибачай, кумочку, більше не маю вас чимгостити.

— Спасибі й за те, — пісним голосом промовив Журавель. — А ти б, кумонько, домене завтра в гостіприйшла!

— Добре, кумочку, прийду, чому не прийти, — мовить Лисичка.

На другий день приходить Лисичка, а Журавель наварив м’яса, бурячків, квасольки, картопельки, покраяв усе те на дрібнішматочки, зложив у високегорнятко з вузькоюшийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.

— Живися, кумонько! Не погордуй, люба моя, — припрошує Журавель.

Нюхає Лисичка — добра страва! Встромляє голову до горнятка — не йде голова! Пробує лапою — годівитягнути. Крутиться Лисичка, заскакуєвідти й відтидовколагорнятка — нічого не порадить. А Журавель не дармує.Дзьоб-дзьоб у горнятко та й їстьсобішматочок за шматочком, покивсього не виїв.

— Вибачайте, кумонько, — мовить, випорожнившигорнятко, — чим хата багата, тим і рада, а більше на сей раз нічого не розстарав.

Розсердилася Лисичка, навіть не подякувала за гостину. Вона, бачите, думала, що на цілийтижденьнаїсться, а тут прийшлосядодомуйти, облизняспіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з журавлями приязнь водити.

                                       Запитання до дітей

• Хто кого перший запросив у гості?
• Що наварила Лисичка?
• Куди насипала кашку?
• Чи наївся Журавель каші? Чому?
• Чим пригощав Журавель Лисичку?
• Куди склав їжу?
• Хто виїв усю кашу з глечика?
• Чому розгнівалася Лисичка?
• Хто вчинив неправильно  - Лисичка чи Журавель?
• Чому Лисичка вчинила неправильно?
• Чому Журавель вчинив неправильно?
• Як потрібно було зробити Лисичці?
• Що потрібно було зробити Журавлеві, щоб Лисичка не розгнівалася?

                                      Фізкультхвилинка

Вихователь. Ви пам’ятаєте, що першим у гості пішов Журавель? Ви знаєте, як ходить журавель? Спробуємо показати, як він ішов у гості до Лисички?

Діти йдуть, високо піднімаючи ноги, перестрибують з купини на купину, прихиляючись проходять під кущами, «летять» махаючи крилами).

Вихователь. А як ходить Лисичка? Покажемо?

Діти вилізають із нори – підлазять під дугою, ідуть навшпиньках, поставивши під собою зігнуті у ліктях руки, оббігають колючі зарослі, рукою імітують хвіст.

Вихователь. Діти, погляньте, поки ми з вами показували, як Лисичка з Журавлем  ходили один до одного в гості, вони вже трішки повернулися  і не сидять спинами один до одного. Як ви думаєте, чому це так? (Хочуть помиритися).

Лисичка.  Так, дітки, ми дуже хочемо помиритися, але не знаємо як.

Журавель. Допоможіть нам, будь ласка!

Вихователь. Діти, розкажіть Лисичці, що вона зробила неправильно. А потім розкажете Журавлеві, що йому потрібно було сказати Лисичці. (Попросити, щоб поклала кашку у глибоку миску).

Журавель.А що ж  я зробив не так, коли пригощав Лисичку? ( Відповіді дітей).

Вихователь. А що Лисичка повинна була сказати Журавлеві? (Налий мені, будь ласка, борщику у тарілку, мені так зручніше їсти).

Лисичка. Тепер ми зрозуміли, як потрібно було робити. Журавлику, то давай уже миритися. Вибач мене, будь ласка, я першою вчинила неправильно.

Журавель. І ти, Лисичко, вибач мене. Давай дружити!

Вихователь. А для того, щоб ви не забували один про одного, діти подарують Лисичці картинки, на яких зображений Журавель, а Журавлеві – картинки, де зображена Лисичка. Хлопчики, будь ласка,  відшукайте картинки для Журавля, а дівчатка – для Лисички.

Діти вибирають серед розкладених на столах ілюстрацій до казок ті, які необхідно принести Лисичці та Журавлеві.

Вихователь.Дівчатка, перевіримо,  чи  правильно  підібрали  картинки  хлопчики.А  ви,  хлопчики, хочете  перевірити  чи правильно  підібрали  картинки  дівчатка?

Діти перевірять правильність виконання доручення.

Лисичка. Дякуємо  вам, дітки, за  вашу  допомогу  і  за  такі  чудові  картинки! Скажіть, а чи буває так, що ви вчиняєте, як ми  з журавлем – недружньо? (Обговорення). 

Журавель. Малята, ми вам обіцяємо, що ніколи  не  будемо  сваритися  і  завжди  будемо  думати,  як  вчиняти  правильно, щоб  не ображати друзів. Пообіцяйте і ви, що  будете вчиняти так само. Ще   раз  дякуємо вам, до побачення!

Підсумок заняття.       

Тема: Забавлянки: «Ой,  чук,  чук,  чук», « Кую ,  кую,  ніжку», « Кую, кую чобіток», « Сорока – ворона», «Киця  мура».

Мета. Учити  дітей  розуміти  і  використовувати  найпростіші  забавлянки  у  повсякденному житті;  підвести  до  осмислення значення  забавлянки – забавити, розважити  дитину,  яка  чимось  засмучена; вправляти  у  чіткому  промовляннізабавлянок  разом  з  вихователем;  спонукати  дитину  до  активного  спілкування;  розвивати  зв’язне  мовлення і  уміння  будувати  діалог.

Матеріал: ляльки, м’які  іграшки  по   кількості дітей,  іграшка  сорока,  іграшка  киця,  маленький  кошик.

Хід заняття

 (До групи  заходить  киця з  кошиком).

Киця: - Добрий день, діти! Можна  я  у  вас  відпочину? Я  так  стомилася.

Виховатль: - Діти,  дозволимо  киці  відпочити  у  нас? (так).  Кицю, а  чому  ти  стомлена? Де ти  була?

Киця: - На  базарі.

Вихователь: - Що  купила?

Киця: - Кусок  сала.

Вихователь: - А  чому ж кошик  пустий? Де  ти сало діла?

Киця: - Сама  з’їла.

Вихователь: - Ох  і  киця! Ти,  мабуть,  дуже  голодна  була?

Киця: - Так.  Та  і  сальце  таке  смачненьке  було,  що  я  не  втрималася і  все  з’їла

Вихователь: - Діти, а  я  знаю  по  нашу  кицю  забавлянку,  хочете  послухати  її?

(до  групи  «залітає»  сорока).

Сорока: - Доброго  дня,  діти!  Допоможіть  мені  заспокоїти  мого  маленького  синочка. Він  плаче,  капризує  і  ніяк  не  може  заспокоїтися.

Вихователь: - Діти,  допоможемо  сороці? Хто  підкаже,  як  можна  заспокоїти  дитину? ( погладити  по  голові, дати  гарну  іграшку,  пригостити  чимось  солоденьким…)

Вихователь: - А  ще  можна  розповісти забавлянку.

Сорока: - А  що  таке  забавлянка?  Діти,  ви  знаєте? ( ні).

Вихователь: - Хочете  дізнатися що  це  таке? (так). Забавлянка – це  такий  віршик,  який  розповідають  тому,  хто  засмучений,  розстроєний  і  коли його  розповідають, то  виконують  певні  дії.  Сороко,  ти  хочеш  послухати  таку  забавлянку? А  ви, діти,  хочете  послухати? (так).А  може  хтось  із  вас  уже  знає  її,  тоді  допомагайте  мені  розповідати.

                  Сорока – ворона  на  припічку  сиділа ,

                   Діткам  кашку  варила.

                   Ополоником  мішала, діток  годувала.

 - Цьому  дам,  цьому  дам,

Цьому  дам  і  цьому  дам;

 А  цьому  не  дам,  бо  цей  буцман

Дров  не  носив,  діжі  не  місив,

Хати  не  топив,  діток  гулять  не  водив –

Справжній  лежень.

Сорока:  мені  сподобалася  ця  забавлянка, а  які  дії  тут  потрібно виконувати?

Вихователь:  а  ми  з  дітками  тобі  зараз  покажемо, дітки,  повторюйте  за  мною  забавлянку  і  мої  рухи. (розповідають  забавлянку  ще  раз,  супроводжуючи  її  рухами).

Сорока:  дякую  за  допомогу,  полечу  та  спробую  забавити  свого  синочка.

 ( за  дверима чути  нявчання). Вихователь:  Діти,  хто це  там, як  ви  думаєте? (киця). Давайте  підемо  і  подивимося  чи  справді  там  киця (  відчиняють  двері  і  до  групи  заходить  киця  з  кошичком  у  лапках)

Киця:  Добрий  день,  діти,  можна  я  у  вас  відпочину?  Я  так  стомилася.

Вихователь: - Діти,  дозволимо  киці  відпочити  у  нас? ( так).

• Кицю,  а  чому   ти стомилася?  Де  ти  була?

Киця: - На  базарі.

Вихователь: -  Що  купила?

Киця: - Кусок  сала.

Вихователь: - А  чому  кошик  пустий,  де ж  ти  сало  діла?

Киця: - сама  з’їла.

Вихователь: - Ох,  і  киця!  Ти,  мабуть,  дуже  голодна  була?

Киця: - Так, та  і  сальце  таке  смачненьке  було,  що  я  не  втрималася  і  все  з’їла.

Вихователь: - Діти,  а  я  знаю  про  нашу  кицю  забавлянку,  вона   дуже  схожа  на  те,  про  що  розповідала  нам  киця.  Хочете  послухати  її? ( Так ).

    .-Кицю  мура,  де  ти  була?

• На  базарі.
• Що  купила?
• Кусок  сала.
• Де  ти  діла?
• Сама  з’їла

Вихователь: - Ну, що, діти., сподобалася  вам  забавлянка?  А  тобі,  кицю,  сподобалася?

Киця : -  Так, але  я  не  запам’ятала  її,  повторіть  ще  раз,  будь  ласка. ( діти  повторюють  разом  з  вихователем)..

Киця: - Дякую  вам,  діти.  Тепер  я  запам’ятала. А  про  рибку  ви  забавлянку  знаєте? Я  не  тільки  сало,  я  ще  і  рибку  дуже – дуже  люблю.(  Не  знаємо).

Вихователь: - А  я  знаю. Хочете  її  почути? (Так). Тож,  слухайте  уважно,  і  ти,  кицю,  слухай.

Ой,  чук,  чук,  чук!  Наловив  дід  щук!

                     Наловив  карасів,  щоб  хватило  усім.

                     Баба  юшки  наварила,  усіх  діток  пригостила.

-Сподобалася,  кицю,  тобі  забавлянка?

Киця: – Дуже  сподобалася,  така  цікава,  весела.  А  як  нею  забавляти?

Вихователь: - Дуже  просто. Зараз ми тобі  з дітками покажемо. Треба  взяти  дитинку,  посадити її  на  коліна  і,  легенько підкидаючи  на  колінах,  промовляти  забавлянку. Діти,  візьміть,  будь  ласка,  іграшку,  яка  вам подобається,  і  покажемо  киці  як  потрібно   «чукати»  дитину.

Киця: - Як  цікаво,  як  гарно  дітки  говорили  слова. А  можна  ще  раз  повторити,  бо  я  не  все  запам’ятала?( Діти  ще  раз  промовляють  забавлянку,  вихователь  заохочує  їх  говорити  чітко,  виразно,  щоб  киця  все  зрозуміла  і  запам’ятала).

Киця: - Дякую  вам,  дітки. Ви  мене  навчили  таких  чудових  забавлянок. Побіжу  тепер  до  своїх  друзів,  пограю  з  ними,  поки   слова  не  забула.

( До  групи  забігає  зайчик).

Зайчик: - Привіт,  діти!  Чув,  що  ви  усім  допомагаєте.  Сорока  мені  розповіла  що  ви  знаєте  багато забавлянок.  А  мені  допоможете?  Я  тікав  від  лисички  і  дуже  стомилися  ніжки.  Може  ви  про  мої ніжки  забавлянку  розповісте,  то  вони  і  боліти  перестануть.

Вихователь: - Діти,  хто  може  пригадати  забавлянку « Кую, кую чобіток» ? Я  знаю, що  ви  її  вивчали,  коли  були  маленькими  і  ходили  у  ясельну  групу. (Якщо  ніхто  не  може  згадати,  то  вихователь  допомагає  дітям  і  починає  розповідати  забавлянку  сам, а  діти  приєднуються  до  нього. Вихователь  звертає  увагу  на  дитину,  яка  правильно  виконує  дії  під  час  промовляння і  пропонує  дітям  « підкувати»  чобіток»).

                                Кую,  кую  чобіток.

                                Подай , бабо, молоток.

                                Не  подаси  молоток,-

                                Не  підкую  чобіток.

Вихователь: - Зайчику,  а  ти  чому  не  кував  чобіток  разом  з нами?

Зайчик: -То  це ж  ви  кували  чобіток,  а  я  хочу  ніжку.

Вихователь: - Ну  добре,  знаю  я  забавлянку  по ніжку,  а  ви,  діти, знаєте?(Ні).

Ну  тоді  послухайте  разом  із зайчиком.

Кую,  кую  ніжку,

                                Поїду  в  доріжку,

                                Куплю  черевички,

                                Ніжки  невеличкі.  

Зайчик: - Дуже  гарна  забавлянка, тільки  я  кував  одну  ніжку,  то  вона  вже  не  болить.  Діти,  а  другу  ніжку  будемо  кувати? (Так).

( Діти  разом  з  вихователем  поторюють забавлянку  ще  раз,  і  підковують  другу  ніжку).

Зайчик: - Діти, я  вам  дуже  вдячний,  ви  мені  так  допомогли, тепер  мої  ніжки зовсім не  болять. Наступного  разу  я  буду  знати  що  потрібно  робити,  коли  мої  ніжки  стомляться. Ще  раз  дякую  за  допомогу.  До побачення.