Тематична папка з природознавства для 3 класу

Про матеріал
Тематична папка містить розширенний матеріал за певною тематикою, який допоможе учителю в роботі на уроках природознавства, а саме: загадки, опис, вірші, народні повір'я, казка, св'ята, прислів'я, приказки, пісні.
Перегляд файлу

 

 

 

1284360376_3.jpg 

 

 

Тематична папка

«Осінь»


nature_027.jpg 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Осінь

            Осінь прилинула тепла, привітна,

            Хоч і нема вже співочих пташок,

            Але всіма вона барвами квітне

            І золотий у берізки вершок.

            Небо бездонне, без хмар, волошкове!

           Листя кружляє й додолу летить.

           А із трави простирадло шовкове

           Кожного просить присісти на мить.

          Коники вдарили в срібні цимбали,

          Звуки чарівні у небо дзвенять.

         А павучки павутинки снували —

         Ниточки срібні в повітрі летять.

                                                                Надія Красоткіна

                 b48b535da683-e1343920678163.jpg

Осінь – одна з чотирьох пори року,  між  літом та зимою. Осінь – перехідний сезон, коли помітно зменшення світлого дня та поступово знижується середньодобова температура повітря.

На відміну від календарної та астрономічної кліматична осінь не має чітких дат початку та закінчення, адже в природі вона починається в різні строки. То раніше. То пізніше опадає листя з дерев, відлітають на південь перелітні птахи, ховаються на зиму комахи та інші тварини.

Осінь розподіляють на два періоди: перший – від перших приморозків до  кінця жовтня; другий – від кінця жовтня до початку зими. Тому й буває дві осені. Одна – золота, радісна. Друга – сіра, сумна, похмура.

Початок осені  завжди чарівний. Повітря стає прозоре, мов кришталь, а небо голубе-голубе. Достигають цілющі плоди шипшини, виграють яскравими червоними барвами у сонячному промінні. Чується останній грім, що прощається з полями. Осінь, наче художник, велетенським пензлем розфарбовує у яскраві кольори плоди та листя. Пахне чебрецем, опеньками, стиглими яблуками.

Осінь в Україні порівняно тепла й тривала, з ясними сонячними днями та прохолодними ночами, нерідко із заморозками. На початку осені зазвичай панує суха, сонячна погода. Часто під впливом теплих тропічних повітряних мас буває бабине літо, коли температура повітря перевищує +20  ̊С.

Восени дні стають коротшими, а ночі – довшими. 23 вересня день і ніч однакові вони тривають по 12 годин, тому 23 вересня називають  днем осіннього рівнодення. Після цього дня ніч стає все довшою і довшою, а день помітно скорочується. Надходять короткі дні осені: ледве заховалося сонце – і вже наступає ніч. Сонце піднімається вже не так високо, як літом, тому його промені вже слабше прогрівають землю.

Температура повітря знижується. Негода із затяжними дощами, низькими температурами повітря настає наприкінці осені (жовтень – листопад). Найхарактерніша вона для заходу та півночі країни. З настанням осені зростає  циклонічна діяльність, відбувається зниження температури повітря, збільшується кількість днів з опадами і туманами. Вторгнення холодних арктичних мас у вересні – жовтні спричиняє заморозки. У другій половині осені внаслідок активізації циклонів переважає похмура погода з дощами і туманами. У осінній період іноді, найчастіше в східних областях України, спостерігаються пилові бурі, тривалість яких коливається від декількох хвилин до декількох діб. Їх спричиняють суховії, що дмуть із пустельних, напівпустельних просторів Середньої Азії. Українські назви осінніх місяців відображають явища, які відбуваються в природі восени. Так слово «вересень» походить від назви вічнозеленого куща-вересу, який росте на Поліссі. Оскільки верес починає масово цвісти восени, то і перший місяць по літі назвали на його честь. Спершу вересень звався «ревун», «марев», тому що голосно перегукувалися олені. Пізніше назвали «сівнем» - період сівби зернових, «маїком» - від зелені озимини. У давнину 14 вересня був першим днем Нового року. Жовтнем ще відносно недавно  в Україні називали дев’ятий місяць. Але у вжиткові була інша назва – « паздерник », що походить від промислу, що пов’язаний з переробкою льону та конопель. Пізніше жовтень ще називали «хммурень», «зазимник». А оскільки з жовтрня починали справляти весілля, його охрестили і «весільником». 14 жовтня відзначається свято Покрови.

Листопад у давнину називали «братчини». Це від давнього обряду, що звався «братчина». Його справляли в листопаді. Якщо сусіди хотіли заприятелювати між собою, то купували в пасічників бджолиний рій. З весни до осені гуртом доглядали його. Зібраний мед ділили порівну. На це свято збиралися сім’ями, гуляли, чи як казали в народі, браталися.

Зміна пір року на Землі обумовлена її рухом навколо Сонця та нахилом осі її добового обертання до площини екліптики.[1][2] Для нас стали звичними певні ритмічні зміни в навколишній природі, які повторюються з року в рік. Ми називаємо їх порами року. Кожному добре знайомі природні ознаки весни, літа, осені, зими. Ми легко розрізняємо ці сезони в довкіллі, на фото 2 осынь.jpgчи картинах. Пори року впливають на нашу господарську діяльність, планування робочого часу і відпочинку, побут і стан здоров'я.

 

У більшості країн північної півкулі прийнято такі дати початку і кінця пір року:

Весна — від 1 березня до 31 травня

Літо — від 1 червня до 31 серпня

Осінь — від 1 вересня до 30 листопада

Зима — від 1 грудня до 28 лютого (у високосні роки — до 29 лютого)

 

У південній півкулі прийнято такі дати:

Весна — від 1 вересня до 30 листопада

Літо — від 1 грудня до останнього дня лютого

Осінь — від 1 березня до 31 травня

Зима — від 1 червня до 31 серпня

Також розрізняють астрономічні пори року, які тривають від точок сонцестояння (літо, зима) і рівнодення (весна, осінь).

Кожна пора року відрізняється характерними для неї світловими і температурними умовами, спричиненими обертанням Землі (навколо Сонця) та нахилом її осі обертання. Зміни пір року особливо виражені в помірних широтах.

Для організації свого життя й діяльності ми послуговуємося календарем, пов'язуючи, скажімо, початок весни з днем 1 березня, а літа — з днем 1 червня. Проте реальні зміни в природі не завжди відповідають календарним межам пір року. В астрономії пора року — це проміжок часу між днями рівнодення і сонцестояння: астрономічна весна триває від весняного рівнодення (21 березня) до літнього сонцестояння (22 червня), літо — від літнього сонцестояння до осіннього рівнодення (23 вересня) і т. д. Кліматологи ж пов'язують зміну пори року з датами переходу середньодобових температур повітря через значення 0 °C і +15 °C.

Отже, кліматична весна настає тоді, коли середньодобова температура зростає від 0 °C до +15 °C, літо — період з температурами понад +15 °C, осінь — коли температура знижується від +15 °C до 0 °C, а зима — період з добовими показниками температури, нижчими від 0 °C.

В Україні пори року виражені досить чітко. Весна настає спочатку на Південному березі Криму — уже наприкінці лютого, натомість на північному сході країни — лише наприкінці березня. Для ранньої весни характерна нестійка погода: бувають різкі похолодання, до травня спостерігаються приморозки, іноді випадає сніг. У степовій зоні виникають пилові бурі. Навесні починаються грози і сильні дощі.

Літо — найтепліша і найвологіша (крім Південного берега Криму) пора року. На півдні воно настає на початку, а на півночі — наприкінці травня, закінчується приблизно у першій декаді вересня. В Українських Карпатах його тривалість значно коротша. Максимум опадів припадає на червень — липень, часто гримлять грози, ллють. зливи, іноді випадає град. У бездощові періоди, особливо у південних районах країни, бувають суховії, пилові бурі та посухи.

На початку осені зазвичай панує суха, сонячна погода. Часто під впливом теплих тропічних повітряних мас буває бабине літо, коли температура повітря перевищує +20 °C. Вторгнення холодних арктичних мас у вересні — жовтні спричиняє заморозки. У другій половині осені внаслідок активізації циклонів переважає похмура погода з дощами і туманами.

Зима настає наприкінці листопада — на початку грудня (на Закарпатті — у середині грудня). Це найхолодніша пора року, якій властива морозна погода з випаданням снігу і встановленням снігового покриву. Українська зима порівняно м'яка, з частими відлигами. Проте часом бувають хуртовини, ожеледь, тумани, у горах — снігові лавини. На Південному березі Криму тривалого зимового періоду не буває, сніговий покрив не встановлюється, хоча сніг випадає щороку.

 

 

 Казка про осінь

(Т. Криштапович)

 

063130ef4561.jpg

Давно це було, у краї щасливім та квітучім. Ніколи не було там холодно, ніхто не сумував і не журився. Правив цим краєм цар, що мав одну доньку — царівну Осінь. Росла вона стрункою та гарною: мала коси, як золото, очі — як синє небо. Коли виповнилося їй вісімнадцять років, посватався до неї славний лицар Вересень.

Погодилась Осінь, бо припав їй до серця цей юнак. Лише висловила бажання, щоб приніс він весільний подарунок — перли заморські. Вирушив лицар у путь-дорогу, а царівна взялась до роботи — гаптувати вбрання весільне. Була вона вмілою та спритною — і за якийсь тиждень вигаптувала і фату, і сукню. Одного дня сиділа вона біля вікна світлиці. Раптом бачить: вершник скаче до палацу. То був чаклун Жовтень. Під’їхав, гарцюючи, до вікна й вітається:

  — Здрастуй, царівно Осінь! Почув я про твою красу незрівнянну, і от я біля твоїх ніг.          Прошу тебе, будь моєю дружиною! Привіз я весільні подарунки: парчу золоту і корали багряні.

Промовляє Жовтень, а водночас чарує, чарує — та й зачарував царівну Осінь. Забула вона свого нареченого і дала згоду бути Жовтневі за дружину. Вже й день весілля з ним призначила.

От і настав цей день. З усіх усюд з’їхалися гості. Лине музика, пісні величальні. Веселяться гості, п’ють мед-вино за здоров’я молодих, танцюють, співають. Саме в цей час Вересень повернувся з весільним дарунком. Зупинив коня й питає в людей:

— Що це святкують?

— Наша царівна Осінь за Жовтня заміж іде!

Побачила царівна Осінь, що небо затягло хмарами, визирнула у вікно — а там у траві перли розсипані. Вмить згадала вона про нареченого свого і зрозуміла, що була зачарованою. У гніві кинулась до Жовтня:

— Геть звідси, підступний! Хотів ти мене обдурити, так знай: не потрібен мені ні ти, ні твої подарунки!

Зажурилася Осінь, засумувала, але що ж робити? Пішла вона до мудрого Листопада за порадою, а той і каже:

— Не зможеш ти повернути назавжди свого синьоокого ласкавого Вересня, бо сильні чари має Жовтень. Проте позбався його подарунків, і тоді через рік прийде твій коханий. Однак лише на місяць. А зараз заспокойся й спочинь.

Так і зробила Осінь. Кинула шовки золоті, корали багряні, підхопив їх вітер та поніс. Зачепились дарунки Жовтня за гілки дерев — і стали ті золотисто-багряними, але сумною була їхня краса.

Багато води спливло з тих часів. Бачили ви, як щороку, наприкінці вересня, вкривається земля сріблястою памороззю? То Вересень дарунки свої Осені приніс. Потім знову чаклує Жовтень: золото і корали — свої принади — по деревах розкидає. Плаче, тужить Осінь за своїм втраченим нареченим, і втішає її мудрий сивий Листопад.

 

12431654.jpg                                                         

                       

 

 

                                      Вересень – перший місяць осені.

О цій порі поєднується світло, яке утворилось в липні від запалених любов’ю людських душ, та небесних серпанок, який зійшов у серпні на зеемлю, щоб захищати земне життя від нечистої сили. В результаті цього поєднання для продовження життя в різних його проявах створюються певні умови, які у слов’ян названі вирієм, коловоротом. Завдяки чому в природі одне змінює інше, й таким чином все повторюється знову й знову. Процес утворення вирію українці назвали вереснем від двох давніх слов’янських слів – вир та єси, що вимовляється як вересень. Кульмінація створення вирію наступає з приходом бабиного літа, що приносить тепло на декілька днів.

Багато дослідників українських звичаїв та народного календаря назву місяця пов’язують з цвітінням рослини вересу. Та це зовсім не так, бо верес починається цвісти ще в липні й до вересня може відцвісти, якщо холоди починаються від Спасу (19 серпня). Скоріш за все, не місяць назвали назвою рослини, а рослину назвали вересом за те, що вона уособлює характерні ознаки безкінечного коловороту в природі. Наприклад. Однією з таких ознак є те, що верес – вічнозелена рослина. Верес росте по сухих і вогкуватих піщаних місцях, більше в соснових і мішаних лісах, на галявинах, сухих горбах, на лісових луках, при дорогах, в нечорноземній смузі, рідше в чорноземі. Скоріш за все, не місяць назвали назвою рослини, а рослину назвали вересом за те, що вона уособлює характерні ознаки безкінечного коловороту в природі. Наприклад, однією з таких ознак є те, що верес - вічнозелена рослина. Верес може цвісти у вересні тільки якщо наступає бабине літо, бо любить сонячне світло.

1378860781_osen-8.jpgВерес росте по сухих і вогкуватих піщаних місцях, більше в соснових і мішаних лісах, на галявинах, сухих горбах, на лісових луках, при дорогах, в нечорноземній смузі, рідше в чорноземній.

Багатьма дивовижно-цілющими властивостями наділена ця рослина. Лікувальні властивості вересу також підкреслюють особливість цього місяця. Вересовими чаями "відпоювали" переляк у дітей і дорослих, виводили людину з пригніченого стану. Вересом лікують нервові, психічні та серцеві розлади, які часто виникають з вини самої людини. Наприклад, коли людина не поважає та не любить інших людей, часто говорить неправду, зайве обіцяє, знаючи, що не зможе виконати свої обіцянки. Також верес лікує хвороби нирок, сечового та жовчного міхура, підшлункової залози, які виникають від надмірної дратівливості, жадібності, злості.

Верес дуже добрий осінній медонос, який часто дає продуктивний взяток. Бджоли відвідують верес охоче і беруть багато нектару саме в той період, коли інші високопродуктивні медоноси відцвітають, або вже відцвіли. Взяток з нього сприяє розвиткові розплоду бджіл на зиму. Медопродуктивність його 60-100 кг з 1 га. У теплу мало дощову погоду з великих масивів вересу одна бджолосім'я збирає по 8-25 кг меду. Мед з вересу темно-жовтого і червоно-бурого кольору, густий, запашний, трохи терпкуватий. Порівняно з медом з інших рослин він містить більше мінеральних, білкових та інших речовин.

У маловрожайні на сіно роки верес заготовляють на зиму для годівлі корів і коней. Найбільш поживний верес у фазі цвітіння та дуже корисний навесні, коли мало зелених кормів. Він придатний для приготування трав'яного борошна. Кормові якості вересу зумовлені наявністю солей кальцію, натрію, калію, фосфору, а також каротину, у зв'язку з чим він дуже корисний для молодняку та лактуючих тварин. За поживністю верес поступається перед луговим і лісовим сіном, але кращий від вівсяної соломи. У 100 кг корму міститься 35 кормових одиниць і до 5 % протеїну.

Судячи з властивостей вересу, можна зробити висновок, що він захищає землю від поширення пісків – росте на піщаному грунті. Верес зміцнює тварин та сприяє їх розплоду.

Верес лікує та відновлює здоров'я людей, особливо психічний стан, що згодом впливає на їхній світогляд, поведінку, ставлення до інших людей. Тому люди у вересні схильні змінювати свою думку та рішення як на краще, так і на гірше.

Ця схильність людей до змін віддзеркалюється у погоді цього місяця, через що й говорять про вересень, як нестійкий місяць. «Вересневий час — сім погод у нас». Здавна помічено, що чим теплішим буде вересень, тим пізніше настане зима. Грім у вересні віщує теплу осінь.

У вересні народжуються люди з певними особливостями. Православних людей, що народились у вересні можна поділити на два типи. Перший тип - якщо людина народилась доношеною (зачаття сталось у різдвяний піст), то вона не стійка у своїй вірі, може змінювати переконання та приймати унію, католицтво, потім знову повертатись до православної віри, або навіть зовсім зректись християнства.

Другий тип – якщо людина народилась раніше строку, наприклад, 7 місячною (зачаття сталось після Різдва), в такому випадку вона несе на собі якусь визначну місію, навіть, якщо вона каліка.

Помирають православні люди у вересні від образи на свою рідню, від впливу на них нечистої сили. В такому разі покійники можуть зовсім не снитись своїм близьким та родичам або снитись напередодні релігійних свят, щоб виказати їм свої докори й розбудити їх сумління.

За українською традицією у вересні люди намагаються виконати свої обіцянки. Тому в цьому місяці починають справляти весілля ті, хто дав слово одружитись. Хлібороби, що дали обіцянку доглядати землю під час першої борозни на весні, у вересні орють землю та сіють озимину.

 

 

12431654.jpg 

 

 

 

Сила жовтня проявляється в прояві Божої благодаті, що сходить на сім'ю, родину, село та на весь край. Люди отримують оцінку за свої вчинки, кмітливість, вміння наперед все передбачити й належним чином виконати раніше взяті обіцянки та потрібну роботу.

Та головним чином у жовтні кожна людина за свою віру отримує від Бога своє особисте щастя. Для одних людей щастя може проявитись в зачатті чи народжені дитини о цій порі.

Для інших людей щастя проявляється в одруженні та створенні сім'ї. А для других людей щастя проявляється в отриманні гарного врожаю, приплоду домашньої скотини, птиці, особистому здоров'ї.

Тому ті, хто народився у жовтні являються для своїх батьків втіхою та надійною опорою у старості. Батьки повинні в цьому напрямку виховувати своїх дітей.

Якщо діти забудуть або знехтують своїм обов'язком перед батьками, то Бог не дасть їм особистого щастя, добробуту та здоров'я.

 Якщо у жовтні помирає людина похилого віку, то це означає, що їй при житті не було приділено належної уваги. Своєю смертю ця людина буде нагадувати своїм родичам про себе. Якщо у жовтні помирає дитина чи молода людина, то це означає, що її батьки по всяк час не шукали захисту від злої сили у Бога, не здійснили належних заходів та обрядів.

З давніх часів в українців існує звичай на Покрову освячувати церкву, входити жити в новий дім чи оселю, справляти весілля. На Покрову дарували чи складали заповіт на користь громади, присягались на вірність народу та вітчизні, відправлялись у далекі мандри чи походи. У сучасному житті цей звичай можна перенести на такі події як відзначення підписання важливої угоди, відкриття громадських установ.

У жовтні до хати вносили жіночі приладдя для майстринь – ткацькі верстати, веретена та все для рукоділля.

До кінця жовтня завершували обмолот зерна та інші робіти, які були пов'язані з зерновими. З цього приводу існує приказка: „Як хліб в засіці, то в родині завжди м'ясниці”.

У жовтні у теплі краї відлітають останні птахи: «Жовтень ходить по краю, виганяє птиць із гаю». Дають про себе знати вранішні приморозки: «Плаче жовтень холодними сльозами». За багатьма прикметами жовтня визначають погоду на наступні місяці. Зокрема, якщо весь жовтень буде сухим, то безсніжним буде січень.               1319027865_jovten-4.jpg

12431654.jpg 

 

 

 

 

Чудовий  осінній ліс, коли починається листопад. Дивишся на нього - і мимоволі думаєш, що це за зеленим дубравам пройшовся незвичайний художник і зробив кілька пробних мазків. Лісові поляни одяглися в жовті кольори, а річкові долини - в винно-червоний і рожевий відтінок.

Колір листя починає змінюватися задовго до настання заморозків, в кінці серпня, і змінюється протягом 14-20 днів. Спочатку на гілках з'являються окремі сіро-жовті пасма, число їх зростає з дня у день, і, нарешті, крона починає горіти золотом. Листопад починається зазвичай після першого заморозку. Правда, тополя і береза скидають листя задовго до загального похолодання. З берези і осики листя починає опадати в першій декаді вересня, листопад триває 15-20 днів, залежно від погоди.

У осики листопад закінчується на 5-6 днів раніше, ніж у берези. Старі тополі до 15-20 вересня оголюються на третину, а до 10 жовтня на деревах залишається не більше 10-12% листя. До середини жовтня вони стають абсолютно голими. Молода ж поросль тополі буває зеленої до самого снігу. То ж у п'ятирічних осинок. Листопад у різних дерев проходить нерівномірно і триває іноді кілька тижнів. Особливо рясним буває він в кінці вересня і першій декаді жовтня. Після третього і наступних морозів листя починають падати густо, подібно снігу. То вони летять прямовисно і м'яко лягають на сиру землю, утворюючи товсту підстилку, Картинки-листопад.jpgукрывающую коріння від глибокого промерзання; мчать косо, граючи яскравою позолотою; те, підхоплені поривом вітру, довго кружляють, поки не знайдуть надійного притулку. Як багато опадає листя, можна судити з того, що одна сорокарічна береза опускає їх до 30 кг, а на гектарі березового гаю їх накопичується близько 3 тонн.

В першій декаді жовтня різноманітною стає забарвлення ясеневидного клена. Старі дерева іноді ще зелені, у тих, що молодші, листя придбали теракотовий відтінок, у деяких, напевно від морозу, листя згорнулися в трубочку кольору морської хвилі.

Ось кілька осик, фільмів, в'язів, ясенів та яблунь стоять майже голі, а не так далеко від них - дерева такого ж віку, але з ще майже повністю збереглася шелестящей листям. Виявляється, при інших рівних умовах, у одних дерев листопад настає раніше, у інших - пізніше. Ця різниця досягає іноді двох-трьох тижнів і пояснюється, мабуть, приналежністю рослин до різних фенологическим рас, мінливістю всередині однієї раси, фізіологічним станом дерев. Дерева ослаблені, застарілі і суховершинные втрачають листя раніше, а сіянці, саджанці та неплодоносящий підріст - значно пізніше.

Заплави Амура, Зеї, Архары і Бурею восени теж міняють свої вигляд. На темно-зеленому кольорі в'янучої рослинності з'являються жовті і сірі плями. Осока виблискує позолотою, а стрункий, високий очерет, навколишній дзеркальну поверхню озер, схиляє до води пишні м'які волоті, вздрагивающие навіть при повному безвітрі.

Пройде трохи часу, пожовтіє і очерет. Таким і застануть його перші заморозки, воду покривають тонким кришталем. Тепер навіть при невеликому вітерці він шелестить сухим листям.

83038601372390.gif                 Осінь

А осінь вже постукала в вікно.

Чарівна осінь, сонячна і світла.

Ще гріє серце сонячне тепло,

Зелена барва на лугах не зникла.

Ще синє небо радістю цвіте

І хори коників лунають стоголосо.

А вдень і не подумаєш про те,

Що у дворі твоїм пригрілась осінь.

Цвітуть жоржини, наче у раю,

rebenok_4itaet_sudarynja_ru.jpgВсі кольори ввібрали диво-квіти.

Земля їм віддає красу свою,

Та вже не довго їм палахкотіти.

Бо над віконцем ластівок нема,

Лелеки в небі до тепла гайнули.

Верба над річкою схилилася сумна,

Веселі літні дні уже минули.

                               Надія Красоткіна

пасврпмс мсчп.jpg

Вересень

Після перших холодних днів осінь приходить розкішна, жовта і тепла. Вересневий час - сім погод у вас. Так говорить народ про перший місяць осені. У вересні покоротшали дні, прирівнюючись до ночі. 22 вересня - день осіннього рівнодення. Погустішали тумани, заблищало павутиння. Опівдні по-літньому тепло, навіть іноді гаряче. Давня назва вересня - "руєн" пов'язана з жовтим кольором осені, "ревун" - з дощами та недогодою, "рюїн" - з гоном, ревом оленів, "хмурень" - із зменшенням сонячного місяця осені безпосередньо зв'язана з буйним цвітінням вересу. У білорусів - "вересєнь", поляків - "вжесєнь", "місяць вересу" (з литовської), в латиській - "місяць цвітіння вересу".

1 вересня - Андрія Стратілата. 3 цього дня починали збирати овес.

8 вересня - Наталя овсяниця. Закінчують збирати овес.

11 вересня - у народі - Головосіки. Православне свято Всічення голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана. У цей день не працювали, особливо не можна нічого круглого різати ножем чи сікти сокирою. Пісний день. Останні грози - до Головосіки.

14 вересня - Семена. Симеона Стовпника. Початок справжньої осені. Новий Рік до 1700 р. Увечері запалювали посвіт. До Семена старались посіяти озимі. 3 цього дня починається старе бабине літо, яке триває до 21 вересня, до другої Пречистої. Дівчата чекали старостів. З цього дня започатковувались вечорниці і посиденьки, виконували роботу в хатах при вогні. На Семена ясно - осінь буде погожою і теплою. Збирають дині, кавуни, картоплю. Віками зберігся звичай садити верхи на коня хлопчиків. На Семена "дитя постригай, на коня саджай і на лови в поле виїжджай".

17 вересня - Христодули, ікони "Неопалимої Кулини". Її вважають захисницею від пожеж і блискавок, Селяни молились, прохаючи захистити дім і худобу.

19 вересня - Михайла Чудотворця. Намагалися не працювати.

21 вересня - Різдво богородиці. Друга Пречиста. Сватання. Заручини. "Прийшла Пречиста - принесла старостів нечиста". Прийшла перша Пречиста - одягла природа намисто, прийшла друга Пречиста - взяла комара нечиста, а прийшла третя Пречиста - стала діброва безлиста. Прийшла Пречиста - на дереві чисто, а прийде Покрова - на дереві голо.

27 вересня - Воздвиження, Здвиження. Всі прикмети цього дня так чи інакше пов'язані із словом "двигатись". На Здвиження земля движеться до зими. Селяни звали, що цього для всі змії, вужі повзуть до своїх норок. Тому в цей день не ходили а ліс. Свитку на Здвиження скидай, а кожух одівай.

30 вересня - день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. Жіночий день. Жінки не розпочинають в цей день важливої роботи.

Жовтень

Назва відома за часів Київської Русі. Побутували й релігійні назви: "грязень", "зазимник", "весільник", "жовтень па весілля багатий". Після закінчення основної аграрної діяльності селянин дозволяє собі розслабитися і перепочити. Масові вечорниці, весілля, храмові свята. "У жовтні на день - сім погод: сіє, віє, крутить, мутить, реве, зверху ллє, а знизу мете".

1 жовтня - Ярини. "Журавлине літо". Якщо на Ярини відлетять журавлі, то через два тижні чекай морозів, а як затримаються - зима раніше себе не покаже.

2 жовтня - Трохима. Хлопці й дівчата обирали одне одного. "На Трохима не проходить щастя мимо - куди Трохим, то й воно за ним". З 2 по 10 жовтня пасічники переносили вулики на зимівку.

3 жовтня - Дениса. Північний вітер - на холод, південний - на тепло, західний - на мокречу, а східний - зимно, але сонячно.

6 жовтня - Зачаття Івана Предтеччі. Дівчата брались за рукодільництво - пряли, ткали, вишивали.

7 жовтня - Сергія Радонежського.

8 жовтня - Єфросинії. Цей день називали "капусником", пошаткована в цей день капуста довго зберігалася.

9 жовтня - Івана Богослова. Завершували всі польові роботи. Хто не посіяв до Богослова - не варт доброго слова.

14 жовтня - Покрова. Масово розпочинались весілля і вечорниці. Яка погода на Покрову, такою буде зима. По Покрові - то і по теплові. Прийшла Покрова - натопи хату без дрова. Покрова покриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат - шлюбним вінцем. Прийшла Покрова - заревла дівка, як корова. Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку хусткою, щоб не залишитися дівкою.

20 жовтня - з цього дня вже чекали зими. Якщо земля вкриється сніжком, то через місяць буде справжня зима.

22 жовтня - Якова. Після Якова осінь вже заплакала. Після Якова - тепла ніякого.

 

i.jpegЛистопад

Листопад замикає ворота осені. Природа налаштовується на зимовий спочинок. За Київської Русі цей місяць називали груднем, а сучасний грудень - студнем. Та за основу сучасного календаря було взято західноукраїнський поділ часу. Є регіональні назви місяця напівзимник", "ворота зими", "грудкотрус", "падолист". Листопад - вересню онук, жовтню - син, а зимі - рідний брат. З початку листопада для селянина наставала пора відносного перепочинку.

4 листопада - Казанська Божа мати. Якщо Казанська плаче, то швидко зима прискаче.

5 листопада - Якова. Якщо піде град або снігова крупа, то на Мотрону (22 листопада) наступить справжня зима,

8 - листопада - Дмитра. Осінні діди. До Дмитра ще дозволялося засилати сватів. До Дмитра дівка хитра, а після Михайла (21 листопада) - хоч за попихала. Якщо на Дмитра день без снігу, то ще не буде зими. Замерзла земля і дме холодний вітер - снігу не буде до Нового року. Випав сніг - увесь листопад буде холодним і морозяним. Якщо на Дмитра дощ, то на Введення (4 грудня) снігу буде по коліна. Якщо відлига, то на теплу зиму і ранню весну; цей день зі снігом - весна пізня; холод і сніг - на пізню й холодну весну.

10 листопада - Параски. Жіночий день, жінки не прядуть, не шиють, не золять. Якщо день сонячний, то чекай теплої зими, хмарно - всередині грудня - будуть сильні морози.

14 листопада - Кузьми і Дем'яна. День зустрічі зими. Якщо тепло, то і зима тепла.

19 листопада - Павла. Замерзають річки та озера. Йде сніг - чекай сніжну і добру для озимини зиму.

21 листопада - Михайла, "приїжджає на білому коні". Після Михайла закінчувались весілля. Як на Михайла вітер з полудня, то буде зима сніжна й красна.

22 листопада - Мотрони. Може бути покритою снігом земля. Якщо Мотря на білім коні приїде, то гостру зиму пан привезе.

27 листопада - Пилипа, заговини, запусти на Пилипівку (піст). Готують смачну вечерю. Залишки вечері відносять бідним людям. З цього дня жінки починали прясти кужіль на полотно. Іній на Пилипа - буде овес, як липа; іній - на врожай вівса, а дощ - на дорід пшениці. Якщо хмарно або сніжно - травень буде негожий. Яка ніч у Пилипівку, такий день у Петрівку. Листопад стелить землю листям, а грудень - снігом. Листопадовий день, що заячий хвіст. Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий, чи взутий. Листопад - заспів зими і сутінок року. Яка погода в листопаді, така і в квітні. У листопаді як зазиміє, то й жаба оніміє. Після листопадових приморозків - грудневий мороз. В'яжи влітку рукавиці - в листопаді пригодиться.

Найпомітнішим відліком нашого життя є дні й тижні.

Це відповідає циклу руху Землі (доба) та Місяця (через 7 днів змінюється фаза Місяця).

З прийняттям християнства на Русі тижневий відлік часу придбав назву седмиці. У церковному календарі це так зване седмичне коло. Народна назва - тиждень - "той же день", що сім днів тому. Народ розшифровує назву днів тижня так:

Неділя - не для діла.

Понеділок - перший день на неділі.

Вівторок - другий день на неділі (вторий).

Середа - середина тижня.

Четвер - четвертий день на неділі.

П'ятниця - п'ятий день на неділі.

Субота - з давньоєврейської "шабат" не трудовий день, а звідси "шабат" - кінець тижня.

З давніх часів кожен день тижня мав свою характеристику і особливості - "легкі" та "важкі", "чоловічі", "жіночі". Ними регулювали виробничу діяльність, відпочинок та побутові взаємини. І це не якась забаганка чи містифікація - за кожним таким віруванням стоїть довголітній досвід, що здобутий з практичних узагальнень не одного покоління людей.

Духовний мікросвіт наших пращурів складався з таких уявлень про дні тижня.

Понеділок - перший у ряді буденних днів тижня. З позиції першого - "як почнеш - теж буде цілий тиждень". В Україні повсюдно пам'ятали, що понеділок - важкий день, тому важливі роботи цього дня не розпочинали. Але вірили, що розпочата цього дня шевська робота скоро буде виконана. В Україні існував звичай "понеділкувати", за яким заміжні жінки не працювали, звільнялись гід родинних і господарських обов'язків, брали участь у сходках, відвідували жіночий гурт і родичів. Жінки і дівчата по понеділках постили. "Котра дівка постить у понеділок, до року віддасться". А заміжні жінки постили заради щасливого сімейного життя. Всі пости (крім різдвяного) починаються з понеділка. Селяни вірили, що в понеділок не можна нічого позичати. За великий гріх вважали одягати в понеділок нову сорочку (буде напасть).

У понеділок світ заснувався. На думку М. Грушевського, вірування в святий понеділок, який допомагає легко помирати, тому й постили. Вірили, що в понеділок народжуються віщуни і знахарі. Якщо в понеділок у сім'ї зчинилась сварка, то буде цілий тиждень. Німці вважали, що в понеділок не можна витрачати грошей, бо будуть "спливати з рук". Не варто в цей день виїжджати в дорогу - трапиться нещастя. Як у понеділок мастити хату. то будуть вестися таргани.

Вівторок - другий день тижня. Вівторок - початків сорок: починали всі важливі справи. Чоловічий (легкий) день. Оселю закладали у вівторок. У вівторок садили гарбузи та огірки (вродить сорок). Вагітні жінки у вівторок остерігалися важкої праці. Діти, що народились у вівторок - "будуть геніальними". Вівторок називали днем, коли "світ заснувався" і тому добрий для оранки, сівби, жнив, возовиці.

Середа - третій день тижня, його середина. Оскільки пісний день, то вважався нещасливим. "Добрі ви гості, та в середу трапились". Жіночий день. Добрий для ворожіння. У середу Бог створив сонце, місяці і зорі.

Четвер - четвертий день тижня. Вважається легким, щасливим чоловічим днем. Сватання здебільшого приурочували на четвер. Вірили, що багаті народжуються у четвер. За народними віруваннями саме в цей день Бог створив усі планети. На Білоцерківщині вважають, що у четвер можна все робити, окрім побілки. У четвер до сходу сонця добре примовляти чи замовляти - допоможе. На Поліссі вважали четвер несприятливим для садіння овочів, заготівлі сала, масла, "бо черви з'їдять". Народ каже: Хто в четвер скаче, тої в п'ятницю плаче. Згодюсь я тоді, не тепер, то в четвер.

П'ятниця - п'ятий день тижня; Жіночий день, тяжкий. Особливо для жінок. Вірили, що проти п'ятниці всі сни віщі. На Поліссі жінки в цей день не ткали і не пряли, а галичани - не місили тісто, подоляни - не білили в хаті. Особливо остерігалися п'ятниці вагітні жінки, оскільки по святах, п'ятницях та неділях - "не вільно нічого робити, ані пити, ані прясти, ані прати, бо це спроваджує велике нещастя на дитину".

Велику гріховність накликали на себе ті, хто зважувався співати - "бо в цей день Христос помер". Віруючі люди весь рік говіли по п'ятницях. Вважаючи, що зачата дитина в п'ятницю, народиться сліпою чи з іншими фізичними вадами. У п'ятницю йти свататись - буде вдача. Народні прислів'я про п'ятницю: Довша п'ятниця, як неділя. П'ятниця - кому що трапиться. Хто в п'ятницю скаче, той у неділю плаче. Хто в п'ятницю сміється, той у неділю буде плакати. Про людей, які змінюють часто свою думку, кажуть: "У нього сім п'ятниць на тиждень", чи "У тебе десять п'ятниць на тижні".

Субота - шостий день тижня. Кінець трудового тижня. У єврейського народу та в арабів субота - це святковий (вихідний) день, в інших народів і в українців - це буденний день. Це день для завершення всіх робіт, що розпочалась протягом тижня, тому не розпочинали нових робіт, крім зажинків і закладин хати. На суботи припадають і поминальні дні. Найвідоміші з них Хомина, Переддмитрова, Передкузьмина, Передмихайлова, а також поминальні суботи перед М'ясницями і Трійцею. Найбільше дійств пов'язано з Дмитровою суботою ("Дідівські суботи), "Осінні діди"). Осінній Дмитро (8 листопада) завершує хліборобський рік. За повір'ям він замикає землю і передає права зимі, але ключі тримає при собі, поки за ними не прийде весняним Юрій (6 травня). Наприкінці тижня годилося змити голову та облити тіло - "бо в суботу й ведмідь умивається", причепурити в хаті, помазати долівку та припічок, зодягти чисту білизну, а малих дітей до року в білу сорочечку - "щоб лучче росли". Ввечері, коли в церкві дзвонили дзвони, вчили ходити немовлят. Був звичай щосуботи, перед заходом сонця голитися парубкам та чоловікам, а дівчатам розчесати волосся. Народ про суботу: "Субота - й вся робота", "Субота - не робота, а в неділю нема діла", "Субота - кінчається робота", Субота - не робота: помий, помаж та й спати ляж".

Неділя - сьомий день тижня, вихідний день, свята неділя. Найстарша днина в тижні. Працювати не можна, не можна пити горілки, їсти й спати вранці до служби Божої. Чумаки вирушали в дорогу в неділю.

Неділя - єдиний день тижня, якого люди чекали як великого свята, відповідно зодягалися, щоб весело провести вихідний у колі друзів та родини.

 

sh_ramka_5osenny3knigareqw63.jpg

« Вересень»

Вересень весіллями багатий.

Садок у вересні, що кожук у січні.

Верещить вересень, що вже осінь.

 « Жовтень »

Жовтень ходить по краю та й виганяє пташок з раю.

rebenok_4itaet_sudarynja_ru.jpg Ходить жовтень по краю та й виганяє птахів із раю.

Жовтень хоч і холодний, та листопад його перехолодить.

 « Листопад »

Листопад вересню онук, жовтню син, а грудню рідний брат.

Листопадовий день, що заячий хвіст.

Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взут

олрповавдлдов.jpg

Щедро вродили горіхи - зима буде суворою та сніжною.

У вересні листя на вербі пожовтіло - чекайте різких приморозків

Золотавий чи рожевий захід сонця віщує гарну погоду

Коли ворони літають низько над самою землею, то невдовзі заощадить

Сині кричать перед тривалими опадами

На буряках багато пожовклої гички - осінь буде теплою та сухою

Хмари рухаються проти вітру - погіршиться погода

Вересневий гнів віщує теплу і довгу осінь, а жовтневий - малосніжну зиму

Багато павутиння - до теплої осені

Зайці рано нагуляли жиру - на холодну і сніжну зиму.

Листя лягає на землю "долілиць"  - наступний рік буде врожайним.

Відлетіли граки - невдовзі падатиме сніг

Перед сильним вітром горобці метушаться, перелітаючи зграйками з місця на місце.

Сірий осінній ранок віщує якісну днину

Осінній іній  - на ясну погоду

Смереки рясніють шишками - слід запасатися добрим кожухом.

У лісі мало грибів, а багато жолудів - чекайте холодної зими.

До середини жовтня  не осипалося з беріз листя - сніг падатиме пізно.

Червоний місяць - на вітер, блідий - на дощ.

Збираються у вирій дикі гуси - кінець бабиного літа.

Як листопад дерев не обтрусить – довга зима бути мусить.

Полин має товсте коріння – наступний рік буде врожайний.

Рясні шишки внизу на ялині – морози будуть ранні, вгорі – зима буде коротка.

Болото зазеленіє після дощу – буде моква.

Будяк не колеться – бути дощу.

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає.

rebenok_4itaet_sudarynja_ru.jpg Горобина вродила рясно – осінь буде дощова, а зима морозяна.

Горобина, калина, чорна бузина достигли рано – чекай лютої і сніжної зими.

Жовтень ходить по краю, та виганяє птиць із гаю.

Летять у вересні гуси – зиму на хвості несуть.

Осінь золотава

 А надворі уже не жарко,

 Ходить вересень по дворі.

 Плаче дощиком сива хмарка,

 Рідко сонечко угорі.

 Осінь з вітриком вальс кружляє,

 Розмальовує всі гаї.

 У намисто кущі вдягає,

 Фарби всім роздає свої.

 А як хмарки усі проллються,

 В небі сонечко засія,

dbd18f76.jpg То до сонечка усміхнуться

 Пізні квіти і вся земля.

 По осінньому гарно вбрана

 Ще й виблискує у росі.

 Жовта-жовта, а ще — багряна!

 В краплях дощику чи в росі.

                                      Надія Красоткіна

 

 

                   Листя клену

0_743e6_3dcbb08e_XL.png Засвітились листочки на клені

 Жовтим-жовтим, ясним вогнем.

 Киньте ви всі турботи щоденні

 І до осені в гості підем.

                     Надія Красоткіна

 

 

 

 

 

0009-024-P-r-i-r-o-d-a.png

Осінь наступила

На землю осінь вже ступила,

Додолу листячко летить.

Гніздо лелече опустіло.

Тепер у ньому хмарка спить.

Надія Красоткіна

Осінь

Муз. І. Кишка, сл. В. Кукловської

osiny.gif

 

1287379.jpgОсінь, осінь вже прийшла,

 Сад барвисто одягла.

 І на вітрі на дубку

 Листя крутиться в танку,

 У танку, у танку.

 

 

 

1363946970_1333131217_14361.jpg

1. Осінь. Н. Красоткіна……………………………………………………………….2

2. Осінь прийшла……………………………………………………………………...3

3. Казка про осінь. Т. Криштанович…………………………………………………7

4. Вересень…………………………………………………………………………….9

5. Жовтень……………………………………………………………………………..12

6. Листопад…………………………………………………………………………….14

7. Осінь. Н. Красоткіна……………………………………………………………….16

8. Свята восени………………………………………………………………………..17

9.Прислів’я та приказки………………………………………………………………25

10. Народні прикмети…………………………………………………………………26

11. Осінь золотава. Н. Красоткіна……………………………………………………28

12. Листя клену. Н. Красоткіна……………………………………………………….29

13. Пісня про осінь. Муз. І. Кишка, сл. В. Кукловської……………...30

 

 

sova.gif   Список використаної

           літератури:

1. Коротько В.Т.Осінні мотиви. .: Ранок, 2009.- 356с.

2.    Савченко О.Я. Читанка, Підручник

 для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.

3. Т. Васютіна. Етноекологічний календар природи.- Богдан,2007

                    Ресурси Інтернет      

1. http://krasotkina.com

2. www.wikipediya.ua

                                                ~ 1 ~

 

docx
Додано
31 липня
Переглядів
124
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку