Тематичне тестування. Контрольне читання мовчки

Урок № 22

 ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Створення власних висловлювань. Бібліографія. Анотація

       Мета: ознайомити з елементами довідкового апарата видання (бібліографічним описом) та анотацією, формувати вміння складати бібліографічний опис та анотацію за зразком; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

      Обладнання: підручник, тлумачний словник.

ХІД УРОКУ

І. Повідомлення мети уроку. Мотивація навчання.

ІІ.  Вивчення нового матеріалу та виконання вправ на закріплення вивченого.

◊ Прослухати (прочитати) текст.

 Чи можна уявити собі вигляд книжки за описом, поданим автором тексту? Навіщо потрібні стислі огляди змісту книжок? Де вам трапляються стислі огляди змісту видань? Пояснити лексичне значення виділених у тексті слів (за потреби звернувшись до словника).

 У каталозі старовинних видань Львівського історичного архіву є назва

«Барвичка». Книжку видано у Вільно в 1605 р. Гортаємо сторінки, вчитуємось у рядки готичного шрифту. Сторінок усього вісім. Після заголовка на титульному аркуші – епіграф – три рядки про жіночу вроду з Гомерової «Іліади». На зворотному боці титулу віршована «Передмова до жінок». З тонкою іронією сказано тут про непереборне бажання кожної жінки бути найпривабливішою. На наступних шести сторінках – пронизаний іскрометним гумором віршований текст.

 Висміюючи багатеньких батьків, які виховують дочок у безділлі, автор пригадує давні традиції, за якими найбільшою цінністю вважався труд. Та що ж поробиш? І автор розповідає дівчатам, як стати гарними, вживаючи лише те, що рідна земля родить. Візьміть, радить він, оленячі роги, корінь нарциса, грушевий цвіт та мед. Подрібніть, розчиніть у козиному молоці – і рум’яна готові.

 По суті, «Барвичка» є першим керівництвом з косметики, адже подані в ній рекомендації не втратили цінності по сьогодні! Крім, того автор зумів надати своєму творінню соціального звучання та гуманістичного забарвлення. «Барвичка» геть позбавлена звичної на той час релігійної термінології. Для доби панування релігійної моралі та церковної цензури така книжка була кроком виняткової сміливості! Тому й довелось авторові брошури сховатись за псевдонімом…

  «Барвичка» - видання рідкісне. Остання публікація про книжку датується 1916 роком (стаття польського бібліографа К.Бадецького «Невідома брошура жіноча» в журналі «Пам’ятки літератури»). Тут подано огляд змісту книжки й відтворено її  титульний лист. Автор статті, директор бібліотеки інституту ім. Осолинських (тоді ця установа містилася у Львові), мав у руках екземпляр з колекції  Зигмунта Чернецького. На сьогодні  цей екземпляр загублено.

       Можливо, екземпляр «Барвички», що зберігається у Львівському історичному архіві, є єдиним, що зберігається до наших днів.

 (За О. Анушкіним)

С л о в н и к.

Каталог – систематизований перелік (книг, картин, музейних експонатів та ін.), складений для полегшення їх розшуку. Шрифт – накреслення, написання  літер. Титульна сторінка – заголовна сторінка книги, на якій уміщено основні вихідні дані книжки: назву, прізвище та ініціали осіб, які брали участь у створенні книжки, назву видавництва, місце і рік видання тощо. Епіграф – цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з твору або приказка, уміщені перед текстом твору або його розділом. Е. визначає основну ідею чи тему твору, його загальний тон. Псевдонім – прибране ім’я, прізвище або авторський знак, що ними користуються письменники, журналісти, актори замість власного прізвища.

◊ Робота з підручником.

 Виконання вправи 165.

◊ Прочитати (прослухати) обидва висловлювання.

 Визначити можливого адресата та мету кожного з висловлювань. Яке з висловлювань є анотацією? Яке є описом книги із зазначенням вихідних даних, тобто бібліографією? Пояснити, чи існує зв'язок між бібліографією та анотацією видань. Коли доводиться вдаватися до використання бібліографічного опису видання?

 Історична повість українського письменника-класика М. Старицького «Останні орли» - широке полотно про Коліївщину, повстання українського народу на Правобережній Україні проти польського панства та католицького духовенства 1768 року. За своїм ідейним спрямуванням твір близький до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки». Відтворюючи соціальні та релігійні конфлікти того часу, показуючи непримиренну боротьбу повстанців, автор багато уваги приділяє особистому життю своїх героїв. Сюжет твору динамічний, напружений. Повість цікава для найширшого кола читачів.

 Старицький М. П. Останні орли: Іст. повість із часів гайдамаччини / Худож. С. П. Караффа-Корбут. – Львів: Каменір, 1990. – 440 с., арк. іл..

◊ Робота з підручником.

 Виконання вправи 166.

◊ Робота біля дошки.

 Колективне складання анотації на запропоновану вчителем книжку (за зразком, поданим у вправі 166).

◊ Робота з підручником.

 Виконання вправи 167.

◊ Диктант із коментуванням.

 Чи можна, скориставшись поданою в тексті інформацію, скласти анотацію? Скласти (усно) анотацію перевидання «Лексикону» Павми Беринди одним із сучасних видавництв Києва (Львова, Харкова, Одеси), узявши за зразок анотацію до будь-якого сучасного словника.

 Памво Беринда – відомий український учений, поет, перекладач та видавець книг – передовсім уславився створенням словника. За основу для свого «Лексикону слов’яно-руського та імен тлумачення», надрукованого в Києві 1627 року, Беринда взяв «Лексис» Лаврентія Зизанія 1596 р. Проте, відштовхнувшись від праці Зизанія, лексикограф продовжував збирати матеріал, значно розширивши та збагативши словник. Якщо у «Лексисі» Зизанія витлумачено 1061 слово, то у «Лексиконі» Беринди – 6982.

 (За О. Анушкіним)

ІІІ. Підведення підсумків уроку.

◊ Бесіда.

1. З чого розпочинається робота з книгою?
2. Що становить довідковий апарат видання?
3. Що становить вихідні дані книжки (журналу, збірника)?
4. Чи можна уявити зміст книжки тільки за вихідними даними?
5. Для чого слугує анотація?
6. З якою метою до анотації часто вводять елементи оцінки книжки?
7. Навіщо вказується адресат видання?
8. У яких двох значеннях уживається слово бібліографія?
9. Для чого існує бібліотечний каталог і бібліотечний колектор?

IV. Домашнє завдання. Вправа 168.