Тематичні батьківські збори " Щаслива родина -щаслива дитина".

ТЕМАТИЧНІ БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

ТЕМА: «ЩАСЛИВА СІМ'Я – ЩАСЛИВІ ДІТИ »

Мета: формувати педагогічну культуру в батьків, допомогти сучасній сім’ї у виконанні нею виховної функції, створення гармонійних взаємин між батьками та дітьми, доброзичливих взаємозв’язків усіх членів родини.

Обладнання: класна кімната оформлена дитячими малюнками.

План

1.     Вступне слово вчителя.

2.     Обговорення дискусійних питань.

3.     Обговорення педагогічних ситуацій.

4.     Анкетування. Аналіз анкет.

5.     Складання правил виховання щасливих дітей.

6.      Рефлексія. Вправа «Намисто щастя».

1. Вступне слово вчителя.

Найголовніша сторінка людської мудрості – це досягнення розумом і серцем, що значить любити так, щоб був щасливий той, кого ти любиш, щоб щасливим приходив у світ той, кого породжує любов. Від того, як будуть опановувати молоді покоління цю велику мудрість, залежить не тільки особисте щастя, від цього залежить краса, моральна чистота, щастя всього суспільства.

В.О.Сухомлинський 

Щастя для батьків – бачити свою дитину здоровою та радісною. Неймовірна втіха для батьківської душі – коли дитина усвідомлює себе щасливою. Проте ні для кого не таємниця, що батьки і діти вкладають у поняття «щастя» не завжди однаковий зміст.

Знайте, що людина щаслива тільки тоді, коли вона вірить. Неслухняність, зухвальство, грубість – усе це виникає в дитячій поведінці саме в ті моменти, коли ламається віра в найдорожчих людей – батьків.

2. Питання для обговорення:

Робота в групах. Батьки утворюють три групи, отримують питання, обговорюють їх та висловлюють свої думки.

1. Чи був правий Л. Толстой, коли стверджував, що всі щасливі сім'ї схожі, а нещасливі – нещасні по-своєму? За якими ознаками визначаєте, щаслива ця сім'я чи ні?

2.     Який стиль родинних стосунків вважаєте ідеальним?

3.     Що, на ваш погляд, найголовніше в сімейному житті?

4.     Яке місце в сім'ї займають діти?

5.     Чи можна за зовнішнім виглядом дитини встановити, з якої вона сім'ї?

6. Труднощі, які переборює сім'я за період свого існування, згуртовують чи роз'єднують сім'ю. Свою точку зору аргументуйте прикладами з власного життя.

3.Обговорення педагогічних ситуацій.

Ось дві розповіді жінок про своїх чоловіків: "Зовні наша сім'я благополучна. Чоловік не п'є, не курить, зарплату всю – додому. Діти вчаться добре. Але немає в сім'ї духовного ладу, спільних інтересів, немає нічого, що об'єднувало б нас.

Чоловік нічого не любить, нічого не хоче, окрім телевізора. З дітьми розмовляти не вміє, та й не бажає, читання літератури на теми виховання вважає марним витрачанням часу, каже: "Я все знаю".

Тоді, коли він у напівдрімоті проводить вечір біля телевізора, я перевіряю, чи вивчив англійські слова син-п’ятикласник, стежу за тим, як дочка-першокласниця виводить криві літери, а сама думаю, що приготувати на завтра на обід, де у кого відірвався ґудзик, що треба випрати. І так щодня. Кажу "майже" тому, що буває: чоловік і на кухню до мене зайде, і до дітей в щоденник загляне, але це рідко. Частіше він замикається в собі, щоб його ніхто ні про що не питав...

Мабуть, я не відправила б вам листа, коли б не діти. Син у нас росте неорганізований, також нічого не любить і не вміє. Йому скоро тринадцять. Раніше любив читати, тепер і закинув. Як і батько, надає перевагу телевізорові.

Та якщо не під силу більше переносити висиджування чоловіка перед телевізором, вибухаю і – черговий скандал. Лаюсь., правда, я, а чоловік скаже кілька слів, сповнених презирства, і відвернеться до стіни.

Усі роки я билась над проблемою виховання дітей сама. З недосвідченості робила багато помилок. А чоловік і пальцем не покивав, щоб допомогти, підтримати, разом щось обміркувати. Він вважає, що всі риси характеру закладеш в генах і нічого не виправиш. Ось такий теоретик, що влаштувався перед телевізором.

Не знаю коли, але син одного разу відчув цю відчуженість батька, а мою – немічність, наш розлад. Син постійно грубий з сестричкою, вона ж у відповідь не мовчить, огризається. Наодинці намагаюсь присоромити Сашка, весь час стараюсь мирити дітей. Але син мене не слухає, починає не слухати і дочка. Мені дуже важко, інколи починаю умовляти себе: змирися, скільки жінок самі везуть сімейний віз при чоловікові.  А як можна змиритися з байдужістю?"

1.     Чи можна вважати благополучною сім'ю, в якій вихованням дітей займається один із батьків?

2.     Як позначається на формуванні особистості участь у вихованні тільки одного з батьків?

3.     Поділіться досвідом спілкування з дітьми у сім'ї.

"Перші роки нашого життя були нелегкими: двоє дітей – Світлана і Олексій, а допомогти нікому. Мати Віктора, яка жила з нами, потребувала догляду. Я тоді не працювала. "Витягував сім'ю Віктор. Приходив з роботи втомлений, але ніколи не бачили ми його сердитим або незадоволеним. І звідки бралися в нього сили займатися дітьми? Вони навперебій розповідали йому про свої справи, про все радились з ним.

Світлана і Олексій не тільки знали, що тато хороший виробничник, вони власними очима бачили його працелюбність: чоловік завжди допомагав мені по дому. Усе робили ми разом. Усе було йому під силу. Ніби він ніколи і не втомлювався. І все добре, що в нього є, він передавав своїм дітям. Вони бачили, який Він справедливий, турботливий. Його мати прожила з нами двадцять вісім років. Недавно її не стало. І ось за всі ці роки ні я, ні діти не чули, щоб батько заговорив зі своєю матір'ю роздратовано. І не дивно, що діти також не грубили бабуні.

Дочка Світлана працює старшим інженером, громадський діяч, добра господиня, її чоловік – Сергій – славний хлопець, допомагає їй в усьому. Любить свою сім'ю, у них двоє дітей. Ми жили всі разом, і зять, мабуть, брав приклад з чоловіка мого. Сергій завжди говорить: "У нас батько – ідеал".

У синові Олексієві я також бачу якості, які передав йому батько. Любить будь-яку працю з самого дитинства. Спокійний, витриманий, робити вміє по дому все, як тато. Непогано грає в шахи – батько навчив, коли йому було ще вісім років. Захоплюється Олексій і музикою, добре грає на баяні. Ще він – фотоаматор. Це все від батька. Дружина Олексія Лариса, також інженер. Живуть вони добре, виховують маленького сина.

Мої діти дуже гордяться своїм батьком, як і раніше батька люблять і вважають першим порадником з будь-якого питання. Побільше б таких батьків, з яких діти брали б приклад, особливо сини".

1.     Проаналізуйте описані в цьому листі факти. В чому секрет поваги дружини і дітей до батька?

2.     Що таке батьківський авторитет? Які шляхи його утвердження?

3.     Критично оцініть, чи користуєтесь ви авторитетом у дітей? Як ви стверджуєте свій авторитет?

4. Анкетування. Аналіз анкет.

1. Якою  ви бачите свою дитину через 10-12 років?

2. Які якості дитини вам не подобаються?

3. За що хвалите , за що  сварите ?

4. Скільки часу в день приділяєте своїй дитині?

5. Чим захоплюється ваша дитина, її улюблене заняття?

6. В яких випадках ваша дитина радіє?

5. Складання правил виховання щасливих дітей.

   1. Стимулюйте інтелект дитини з раннього віку.

   2. Формуйте самоповагу.

   3. Навчіть дитину спілкуватися.

   4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

   5. Виховуйте відповідальність і порядність.

   6. Навчіть дитину шанувати сім’ю .

   7. У кожної дитини має бути гарний друг.

   8. Будьте вимогливими.

   9. Привчайте дитину до праці.

  10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

6.  Рефлексія. Вправа «Намисто щастя».

Вчитель роздає кожному батькові чи мамі кружечок-намистинку з паперу діаметром 4 см. На кожній намистинці учасники зборів пишуть, що вони будуть робити, щоб їхня дитина і їхня сім’ я були щасливими. Коли всі перлинки будуть підписані, то за допомогою стрічки  виготовляється намисто і вивішується у класному куточку для перегляду.

Веселинівський ліцей Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області

Старший вчитель , вчитель вищої категорії

Панькова Олена Іванівна