Тематичний урок, присвячений дню народження Т. Г. Шевченка

Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 22

Харківської міської ради Харківської області

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тематичний урок,

присвячений дню народження Т. Г. Шевченка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: розширити знання учнів про життя і творчість Т. Г. Шевченка,   

           розвивати мислення, творчу уяву, активність, працювати над

           виразністю читання, виховувати пошану до героїчного минулого,

           любов до свого народу.

 

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, ілюстрації до творів, малюнки учнів, виставка книг про життя і творчість Т. Г. Шевченка, відеоролик .

Хід уроку

Учні читають вірш

 

В дні перемог і в дні поразок,

В щасливі дні , і в  дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Крізь глум юрби і суєту,

Ні, не в минуле, а в майбутнє,

До тебе я, Тарасе йду.

 

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього до живого,

У Всесвіті віршів  й поем

І в дощ, і в сніг карбую кроки

І чую, дивлячись в блакить:

 

Реве та стогне Дніпр широкий,

Щоб розбудити всіх, хто спить.

Я не одна іду до нього -

Ідуть до нього тисячі.

Неначе грішники до Бога

Свої печалі несучи.

І доки в римах Заповіту

Вогонь поезії не згас.

Той рух до сонця не спинити,

Бо зветься сонце те – Тарас.

 

Відеоролік 

 

 

Учитель

Навесні, коли тануть сніги

І на рясті заграє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

 

Минуло вже понад 200 років з дня народження славного сина України, але в багатьох  українських родинах ви можете бачити прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він - як член сім’ї , як найдорожча людина.

 

Учень

У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі.

Він дуже рідний і мені,

І татові, і мамі.

 

Він стереже і хату  й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився в неволі.

 

Такий рідненький  -  подивись:

Він мов говорить з нами,

Він на портреті мов живий,

Ось -  ось і вийде з рами.

 

Учень

В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.

 

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти, як свій,

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

 

Вчитель

Т. Г. Шевченко - великий український народний поет. Життя нашого генія таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це якась легенда, коли б усе те не було б правдою.

 

Розповідь про життя Т. Г. Шевченка

( з використанням мультимедійної презентації)

Слайд 2

Дата 9 березня 1814 року пам'ятна у історії української літератури. Тоді, темної ночі, перед світанком, у селі Моринцях, на Звенигородщині, у хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув єдиний на все село вогник: народилася нова панові кріпацька душа, а Україні - її Великий співець - Тарас Шевченко.

Слайд 3

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину...В тім гаю,

У тій хатині, у раю

Я бачив пекло...Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Слайд 3

Хата батьків Тараса була маленькою і убогою. Пізніше поет писав:

За що, не знаю, називають

Хатину в гаї тихим раєм

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,

Найперші сльози…

Слайд 4

Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Був він і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою у пана.

Ось як згадує Т. Г. Шевченко про своє дитинство.

Слайд 5

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло.

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало.

 

Слайд 6

Коли Тарасу виповнилося 9 років, померла його мати. Це було велике горе для сім`ї  Шевченка. Через 3 роки помер і батько. З цього часу сироти пішли в найми. Згодом поет з глибоким болем розповідав про це у вірші «Якби ви знали, паничі»:

 

 

Слайд 7

А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

Я до школи –

Носити воду школярам.

Брати на панщину ходили,

Поки лоби їм поголили!

А сестри! Сестри!

Горе вам,ої голубки молодії,

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете! 

Слайд 8

Спочатку Тарас був пастухом. Потім найнявся до дяка в школу, де працював і вчився. Дяк жорстоко бив учнів різками.У Тараса рано пробуджується любов до малювання і поезії. В школі, чи то в полі, будучи пастухом, він завжди мав при собі зшиту з паперу маленьку книжечку, в якій малював і записував народні пісні й свої власні вірші.

 

Слайд9

Коли Тарасу минуло 15 років, його забрали до поміщицького двору. Згодом поміщик, бажаючи мати власного художника, послав Тараса вчитися  малювати до Петербургу. Білими петербурзькими ночами юний Тарас Шевченко бігав у Літній сад,  і там змальовував статуї. В саду він познайомився з українським художником І.Сошенком.

 

Слайд 10

В цей час поет активно пише вірші, в яких звучить туга за рідною природою, рідним краєм. Він закликає український народ до боротьби за волю за кращу долю.

 

Слайд 10

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

 

Слайд 11.

За допомогою І.Сошенка Тарас знайомиться з  художником К.П.Брюлловим, російськими та українськими письменниками. Вони допомогли юнаку визволитися з кріпацтва.

 

 

Слайд 12

 Видатний художник К.П.Брюллов написав портрет В.А.Жуковського, цей портрет було розіграно в лотерею і за виручені гроші викуплено Тараса Григоровича з кріпацтва.

Слайд 13

Діставши волю,  Шевченко вчиться  в Академії мистецтв, де засвоює цілий ряд наук, багато читає, малює, продовжує писати вірші

 

Слайд 14

У 1840 році Шевченко видає першу свою книжку під назвою «Кобзар». До неї ввійшло 8 творів. З цього часу ім`я поета стає щораз більш відомим  серед широких мас.У своїх творах Шевченко говорить про знущання поміщиків над кріпаками, про те, як  мруть голодні діти

Слайд 15

Гнів на жорстоке панство, жаль та біль від споглядання мук - усе це виливалося в папері у хвилюючих поетичних рядках.

                                                          Думи мої, думи мої,

                                                          Лихо мені з вами!

                                                          Нащо стали на папері

                                                          Сумними рядками?

Слайд 16

.Його славні твори кликали до боротьби за волю. Мріяв поет про прекрасне майбутнє трудящого народу, але добре знав, що за все це треба боротися.

       Вставайте, кайдани порвіте,

       І вражою, злою кров'ю

       Волю окропіте, -

закликав поет.

За сміливі заклики, вільнодумні твори царський уряд переслідував і жорстоко карав поета. Найтяжчою карою була заборона писати і малювати.

Слайд 17

Відправили Т.Г. Шевченка на заслання. Але ні цар, ні жандарми не змогли заглушити могутній голос великого поета, який писав вірші.

 

Слайд 18

Ні царські тюрми, ні солдатчина, ні заслання в далеких степах Казахстану, не зломили його, не перемогли його віри  в Україну в народ! Де він не був, завжди тужив за Україною.

Слайд 19

Останні роки життя поет прожив в Петербурзі. 1859-го року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну. Тоді він мріяв оселитися в Україні у хаті з вишневим садком. Але доля не судила йому цього  звичайного людського щастя.

 

 

 

Слайд 20

Настав 1861 рік, четвертий рік його повернення із заслання, рік який почав підрахунок його останніх років життя. В день народження 9 березня Тараса провідали друзі. Прийшло багато листів, вітальних  телеграм з України. Прочитавши їх , хворий поет проказав: « От якби додому, там би я, може одужав». Але не судилося. Вранці 10 березня Тарас Шевченко зійшов у свою майстерню, упав і відійшов у вічність.

 

Слайд 21

Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні цього ж року тіло  Великого Кобзаря було перевезено в Україну і поховано над Дніпром, поблизу Канева.

Слайд 22

Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі, звіряючи величність місця з рядками « Заповіту».

Слайд 23

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Слайд 24

Щоб лани широкополі,

Слайд 25

І Дніпро,

Слайд 26

і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Слайд 27

Тарас Григорович Шевченко прожив усього 47 років, із яких 24 роки був у кріпацтві. 10 років мучився в солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною. 13 років волі...

 

Слайд 28

Мрія поета про нове життя здійснилася. Ми шануємо пам'ять поета. Волею історії він ніби ототожнений з Україною, представляє нас, українців, народам світу. Він є нашою гордістю, честю і славою. І нам потрібно знати його твори, його життя. Ми називаємо його Кобзарем.

Так поет назвав книгу всього свого життя - "Кобзар".

Слайд 29

Пам'ять про Т. Г. Шевченка живе у серцях людських. Його іменем названі вулиці, театри, школи. Пам'ятники Шевченку стоять у багатьох містах України, у далекій Канаді, Угорщині, США, Франції, Парагваї, Росії, Білорусії.

Минуло багато років з дня народження Т.Г. Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні як живий говорить він із своїми  наступниками. Його слово  живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.

 

І на  оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і селами як весняні води могутнього Дніпра лине вічно жива в народі  слова великого Кобзаря.

 

Учні

Ми чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття

І  голос твій наші душі окриля.

Встає в новій красі скрізь лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

 З картини, що там на стіні.

 Читає пісні його залюбки ненька,

 Розказував батько мені:

 

Як вівці він пас — ще малий був хлопчина,

 А виріс — великий дав дар:

 Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

 Цю книгу, що зветься "Кобзар".

 

Як книгу святу берегли ми завзято,

 З собою забрали у світ,

 Як слово Тараса завжди зберігати,

 Великий усім заповіт.

 

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

 То може й мені ще не раз

 З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,

 Наш Батько, великий Тарас.

 

Маю я книжок багато,

 Та найбільший маю дар:

 — Чемна ти! — сказав раз тато,

 Дарував мені "Кобзар".

 

В "Кобзарі" садки квітучі

 І на конях козаки,

 І русалки там на кручі...

 Мов найкращі це казки.

 

Вікторина( з використанням мультимедійної презентації «До тебе я, Тарасе, йду…» слайди 32-40)

Учитель

Доля приготувала Тарасові багато випробувань. Із хлопчика – кріпака  виростає талановитий художник, великий український поет – борець за волю України. Ні царські тюрми, ні солдатчина, ні заслання в далеких степах Казахстану, не зломили його, не перемогли його віри  в Україну в народ! Де він не був, завжди тужив за Україною.

Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучать його пісні і вірші.

 

Читання віршів Т. Г. Шевченка учнями.