Теоретичні основи екологічного виховання особистості.

АТЕСТАЦІЙНА РОБОТА

За темою «Екологічне виховання учнів під час навчально - виховного процесу»

 

 

 

 

 

Виконавець:

Мітурич Вікторія Володимирівна

Вчитель біології

КЗ «НСЗШ  І-ІІІ ст. №20»  м.Нікополя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ.................................................3

1 Теоретичні основи екологічного виховання особистості............5

1.1 Мета, завдання та принципи  екологічного виховання.............5

1.2 Зміст екологічної освіти та виховання........................7

1.3 Етапи екологічного виховання школярів......................9

2 Використання технологій співробітництва при формуванні ціннісного ставлення до природи на заняттях природничого циклу              11

2.1 Мотивації у екологічному вихованні школярів..................11

2.2 Формування екологічної культури учня.......................12

2.3 Результативність реалізації технологій співробітництва при формуванні  ціннісного ставлення до природи.              20

Висновки..............................................23

Список використаних джерел................................25

Додатки................................................26

ВСТУП

 

Екологічні проблеми, що особливо загострились в останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу чесних людей Землі. Рішенням міжнародного Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явився особливий день. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокрема зробити все, щоб зберегти дивосвіт кольорів на планеті.

Захистити весняну квітку і спів солов’я, степову балку і поліське болото, молоду вербиченько і могутній віковий дуб, чисте повітря і чисту воду – все це і буде надійною гарантією збереження самого життя в усій його красі і гармонії. Без сьогоднішніх наших колективних зусиль надія на виживання людської цивілізації стає проблематичною.

“Гадаємо, – писав В. Сухомлинський, – що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо”.

Мета екологічного виховання — формуван­ня відповідального і дбайливого ставлення до природи, що базується на екологічній свідомості. Це передбачає до­тримання моральних і правових принципів природокористування й пропаганду ідей щодо його оптимізації, активну діяльність із вивчення й охорони природного різноманіття.

На жаль, ми поводимось на рідній землі як завойовники і погані квартиранти, а не як дбайливі господарі. Надто укорінились такі небезпечні девізи: “Моя хата скраю”, “Після нас хоч потоп”, “На наш вік вистачить”, “Після нас хоч траві не рости”. Тож часто і в прямому, і в переносному розумінні трава після нас не росте. Замість добрих сходів і соковитого зела щедро проростає бур'ян байдужості, жорстокості, безкультур’я, неповаги до Землі – матінки, до рідного народу, Батьківщини.

В екології, як і у вихованні, все пов’язане з усім. Або в юному, найбільш сприятливому для добра, віці через спілкування з природою ми посіємо гуманізм, повагу до життя і готовність його захистити, або цю юну душу заглушить чортополох.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

 

1.1 Мета, завдання та принципи  екологічного виховання

 

Відповідальне ставлення до природи – складна характеристика особистості. Вона означає розуміння законів природи, що визначають життя людини, проявляється в дотриманні моральних і правових принципів природокористування, у активної творчої діяльності з вивчення і охорони середовища, пропаганді ідей правильного природокористування, у боротьбі зі всім, що згубно відбивається на навколишній природі.

Умовою такого навчання і виховання виступає організація взаємозалежної наукової, моральної, правової, естетичної та практичної діяльності учнів, спрямованої на вивчення та покращення відносин між природою і людиною.

Критерієм сформованості відповідального ставлення до навколишнього середовищі є моральна турбота про майбутні покоління.

Мета екологічного виховання досягається у міру рішення в єдність наступних завдань: освітніх – формування системи знань про екологічні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення; виховних – формування мотивів, потреб і звичок екологічно – доцільної поведінки і діяльності, здорового способу життя; розвиваючих – розвиток системи інтелектуальних та практичних вмінь з вивчення, оцінки стану і поліпшення навколишнього середовища своєї місцевості; розвиток прагнення до активної діяльності з охорони навколишнього середовища: інтелектуального (здатності до аналізу екологічних ситуацій),емоційного (відношення до природи як до універсальної цінності), морального (волі і наполегливості, відповідальності) [1].

 Основними завданнями екологічного виховання є нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності (риc. 1.1).

 

Риc. 1.1 –  Основні завдання екологічного виховання

  Завдання екологічного виховання:

• засвоєння провідних ідей, основних понять і наукових фактів, на основі яких визначається оптимальне вплив людини на природу і природи на людину;
• розуміння багатосторонньої цінності природи, як джерела матеріального і духовного розвитку суспільства;
• оволодіння прикладними знаннями, практичними вміннями та навичками раціонального природокористування, розвиток здатності оцінити стан природного середовища, приймати правильні рішення щодо її поліпшення;
• вироблення умінь передбачати можливі наслідки своєї діяльності в природі;
• формування поняття про взаємозв'язки в природі;
• розвиток духовної потреби у спілкуванні з природою, усвідомлення її облагораживающего впливу, прагнення до пізнання навколишньої природи в єдності з переживаннями морального характеру;
• формування прагнення до активної діяльності щодо поліпшення і збереження природного середовища, пропаганді природоохоронних знань, нетерпимого ставлення дії людей, завдають шкоди природі.

Принципи організації екологічного виховання:

• Процес формування відповідального ставлення до природи є складовою частиною загальної системи виховання, актуальним її напрямком.
• Процес формування екологічної культури будується на взаємозв'язку глобального, регіонального та краєзнавчого підходів до розкриття сучасних екологічних проблем.
• В основі формування дбайливого ставлення до природи лежить єдність інтелектуального, емоційного сприйняття навколишнього середовища та практичної діяльності з її поліпшенню.
• Процес формування екологічної культури школярів спирається на принципи систематичності, безперервності, і міждисциплінарності у змісті та організації екологічної освіти.

 

 1.2  Зміст екологічної освіти та виховання

 

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття сутності світу природи – середовища існування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Індивід має вміти осмислювати екологічні явища і розумно взаємодіяти з природою. Естетичний підхід до природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, – писав Г. Ващенко, – треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин [2]. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи». Вчитель велику увагу приділяє екологічному питанню на своїх уроках, спрямовує свої зусилля на навчання учнів у екологічному аспекті (риc. 1.2). Саме таке навчання забезпечує практичне застосування вмінь і навичок на уроках.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Риc. 1.2 –  Методи та засоби навчання, які сприяють екологічному вихованню.    

Екологічна освіта складається з різних профілів викладання, які безпосередньо стосуються тієї галузі у межах якої проводиться той чи інший урок.

Основні підходи до формування змісту екологічної освіти можна розділити на дві групи: аналітичні та синтетичні.

Аналітичні підходи зводяться до того, що з усього загалу екологічної інформації береться та її частина, що має безпосереднє відношення до певної теми.

Синтетичні підходи полягають у намаганні створити одну між предметну навчальну дисципліну під назвою „екологія”, в якій відбивається увесь спектр екологічної інформації.

Екологічна освіта і виховання – це спеціальний, цілеспрямований, організований, систематичний, послідовний, планомірний педагогічний процес формування системи екологічних знань, умінь, навичок, поглядів, переконань, моральних якостей, забезпечує становлення та розвиток у особистості відповідального ставлення до природи як до універсальної цінності .

 

1.3 Етапи екологічного виховання школярів

 

Наукова організація процесу екологічної виховання вимагає чіткого визначення всіх його ланок, виявлення зв'язків і залежностей.

Першооснови екологічного мислення закладаються в сім'ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середо вищі.

У тісному взаємозв'язку із сім'єю має працювати і школа. Екологічне виховання триває на всіх етапах навчання у школі. Кожен із них має свою мету, завдання, відповідну віковим особливостям школярів методику.

На першому етапі (молодші школярі) школа забезпечує комплексне вивчення природи і розкриття учням її багатогранних аспектів: естетичного, санітарно-гігієнічного, екологічного, економічного. Діти мають зрозуміти також залежність якості життя і здоров'я від стану довкілля, прагнути поліпшувати його.

На другому (5–7 класи) і третьому (8–9 класи) етапах учні накопичують знання про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, аналізують і прогнозують нескладні екологічні ситуації, закріплюють правила поведінки в навколишньому середовищі[4]. Водночас поглиблюються і збагачуються відомості про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи та усвідомлюється необхідність збереження природних комплексів (екосистем).

На четвертому етапі (10–12 класи) завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні плани включають інтегровані курси різних природничих, екологічних дисциплін.

Шкільний етап екологічного виховання є базою для подальшого поглиблення екологічної освіти та виховання у вузах. Студенти повинні усвідомити цілісність природи Землі, єдність її процесів, зв'язок людини з природою. Вони мають знати, що їхня фахова діяльність, поведінка щодо природи повинні узгоджуватися з її законами. Лише за таких умов у майбутніх фахівців сформується почуття відповідальності за долю природного оточення.

 

 

 

 

 

 

 

 

2 ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ СПІВРОБІТНИЦТВА ПРИ ФОРМУВАННІ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ НА ЗАНЯТТЯХ ПРИРОДНИЧОГО ЦИКЛУ

 

2.1 Мотивації у екологічному вихованні школярів

 

Загальний шлях формуван­ня в учнів позитив­ної мотивації до вивчення еко­логічних проблем полягає в тому, щоб сприяти перетворен­ню вже наявних широких мо­тивів (аморфних, нестійких, неусвідомлених, малодіючих, рядоположних) на зрілу моти­ваційну сферу зі стійкою структурою, тобто з домінуванням і переважанням позитивних мо­тивів ставлення до природи в цілому, а також до екологічних проблем сучасності.

Формування мотивів роз­глядається в педагогічній літе­ратурі як створення у процесі навчально – виховної роботи певних умов для появи внут­рішніх спонукань (мети, емо­цій, мотивів) до вивчення еко­логічних проблем, усвідомлен­ня їх учнями і подальшого вдосконалення мотиваційної сфери [11].

До першої групи умов, що сприяють формуванню пози­тивної мотивації до вивчення екологічних проблем, належать прийоми діяльності вчителя:

• створення загальної спри­ятливої атмосфери в класі; за­лучення учнів до колективних форм діяльності при вивченні екологічних проблем; встановлення відносин співробітницт­ва учителя і учнів (допомога вчителя у вигляді порад, кон­сультацій); залучення учнів до оціночної діяльності;
• емоційність учителя; ре­алізація принципу зацікавле­ності під час викладання мате­ріалу (використання цікавих фактів); аналіз життєвих ситуацій; пояснення значення вив­чення екологічних проблем для суспільства в цілому і окремої людини; створення ситуацій суперечки і дискусій під час обговорення екологічних про­блем;
• залучення учнів до спіль­ної дослідницької діяльності, спрямованої на вивчення еко­логічних проблем; забезпечен­ня самостійності учнів у вико­нанні завдань; організація та­ких форм діяльності, що перед­бачають застосування знань у нових ситуаціях.

Друга група умов пов'язана з використанням спеціальних завдань на формування та за­кріплення мотивації.

Застосовуючи різноманітні прийоми формування позитив­ної мотивації до вивчення еко­логічних проблем, слід врахо­вувати, що навіть сприятливі умови впливають на мотивацію навчання не безпосередньо, а тільки через внутрішнє став­лення до них самого учня. Та­ким умовам задовольняють інформаційні тексти, дослід­ницькі завдання, ситуації, спрямовані на формування ок­ремих аспектів внутрішньої позиції учнів.

Робота вчителя спрямована на розвиток і за­кріплення пізнавального інте­ресу до вивчення екологічних проблем і включати такі види впливу, як актуалізація раніше сформованих мотиваційних настанов, що треба закріпити і підтримати; створення умов для формування позитивних моти­ваційних настанов (мотивів) і розвиток їх нових ознак (стій­кість, усвідомлення, дієвість).

Завдання педагога полягає в тому, щоб учні постійно були мотивованими до дій.

 

2.2 Формування екологічної культури учня

 

Екологічне виховання має сформувати екологічну культуру людини, для якої характерні різнобічні, глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне); екологічний стиль мислення, що передбачає відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я; наявність умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому рівні); безпосередня участь у природоохоронній роботі, а також здатність передбачати можливі негативні наслідки природо-перетворювальної діяльності людини[7].

При цьому під екологічної культурою розуміється якість особистості, що включає в себе наступні компоненти:

• інтерес до природі;
• знання про природі, взаємозв'язки в природі, вплив людини на природу;
• почуття естетичні та моральні;
• позитивна діяльність і поведінку в природі;
• мотиви діяльності в природі гуманістичні, пізнавальні, естетичні, санітарно – гігієнічні, утилітарні та ін.

Освіта та виховання школярів в області навколишнього середовища є в даний час одним з пріоритетних напрямків роботи з молоддю. Чим раніше починається формування екологічної культури у дітей, організувати цей, тим вище ефективність виховання.

Шлях до високої екологічної культури пролягає через ефективну екологічну освіту і виховання, які в наш час стали необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку.

Особлива роль в екологічному вихованні належить учнівським екологічним колективам (агітбригадам). Слово, пісня, підкріплена ділом, скоріше знаходять шлях до серця слухача і глядача (додаток А).

Мета створення агіт бригад:

• підвищити відповідальність учнів за збереження чистоти та краси навколишнього середовища;      
• активізувати природоохоронну роботу;
• формувати активну життєву позицію;
• виховувати моральну,  художньо – естетичну культуру, шанобливе ставлення до природи, до всього живого (додаток Б).

Розробки виховних заходів.           

1.   Сценарій екологічного свята. 

Тема: Казка Чому листок зелений?

Ведучий: Вас вітає екологічна бригада. Назва:  Зелена планета.

Ведучий: Наш девіз: «Природа -  це казка, яку треба читати серцем»

Вступ.

Ведучий:   Вітчизна люба! Рідний край!

                  Ліси, поля, долини, води…

                  Ти лиш задумайся, пізнай

                  Ті дивні дари у природи,

                  В них – сила і любов.

                  Земля – то ненька наша люба,

                  В її таїни знов і знов

                  Заглибившись, побачиш чудо…

Ведучий:   Були у матінки Природи дві донечки такої вроди: хто їх побачив хоч на мить -  не зміг забути й розлюбить. Голубооку звали Флора. У неї очі наче зорі, завжди замріяна, тендітна, ласкава, ніжна та привітна. А Фауна, швидка, як вітер, могла й за птахами летіти, і за оленями стрибати та з Білочками пустувати. Тож вирішила мудра мати в придане їм дарунки дати: мрійливій Флорі світ рослинний, а жвавій Фауні – тваринний, щоб берегли і доглядали, від всього злого захищали. Живуть в легендах і понині живого світу дві богині.

Танець Флори і Фауни

Ведучий:  Зелений світ – це такий світ, серед якого і завдяки якому живуть тваринні організми на Землі. Зелений колір –   колір життя.  Уявіть собі одну годину без рослинного зеленого світу. Це не що інше, як година смерті живого на Землі

Казка.

( мелодія лісу )

Ведучий: Ця дивовижна пригода трапилася з нашими героями: Олею, Колею та Землею. ( виходять, вклоняються )

Оля: Чому лист зелений? – поцікавилася Оля у Землі.

Коля: Цікаво, як він влаштований?   ( потрібно тримати листочки в руках)

Земля: Ви хочете самі дізнатися, як працює листок?

                Так, так… - зраділи діти.

Земля: Зараз ви станете маленькими і відправитеся у подорож. Коли на всі питання отримаєте відповіді, тупніть три рази та скажіть: « Земля. Земля поверни нас назад ». Я вас буду чекати…

Ведучий:   Наші герої почали зменшуватися у розмірах ?! Земля допомогла їм потрапити на листочок.

Оля і Коля побачили дивовижну картину! Листок жив, працював, як маленька фабрика! Всюди можна було побачити зелених « гномиків ».

Танець зелених гномиків

Оля: Хто ви такі? - Ми хлорофілові зерна, - почули діти у відповідь.

Земля: Вони готують страву всьому дереву. Беруть із повітря ВУГЛЕКИСЛИЙ ГАЗ та ВОДУ з мінеральними речовина    ми, яку коріння добуває із - під землі, і роблять будівельний матеріал для нових органів рослини.( плакат – формула фотосинтезу, Земля показує …)

Коля: Так, цікаво. Але як вони працюють? Напевно їм потрібна енергія?

Земля: Енергію дає сонечко.

Сонечко: Для кожного листочка та травинки моє  світло – головне!

Ведучий  Нашим героям стало все зрозуміло. Поруч посміхалася Земля.

Земля:  Скільки в мене ще є таємниць, цікавих куточків. Якщо люди зможуть потоваришувати зі мною, я мабуть, відкрию їм деякі…

Тривожний момент ( учень – «хлорофіл » заносить листівку прикріплену до  повітряної кульки )

Ведучий: ( читає ) У Землі проблема. З багатьох міст  приходять тривожні новини!

Коля: Не достатньо чистого повітря!

Оля: Немає чим дихати!                                                                                        

Земля:Автомобілі, фабрики, заводи…Допоможіть! Шкідливі речовини руйнують хлорофілові зерна! Рослинам важко!

Ведучий: Єдине джерело кисню на планеті – це рослини. Життя на землі залежить від зелених рослин. Рослини необхідно охороняти!

Всі:  МАЛО ПОСАДИТИ ДЕРЕВО, ЙОГО ПОТРІБНО ВИРОСТИТИ!

Що ж це сталося з нами , люди?

Це ж як так, що нічого не буде –

Ні річок, ні гаїв, ні кущів,

Ні комах, ані звірів, ні птиць,

Ані квітів, ні трав, ні повітря,

Ні людей! Хоч тепер – вже повірте…

Зупинімось – останній є шанс.

І щоб на світі не сталось біди,

Шануйте природу усюди й завжди.

Природа рідна – наша втіха,

Тож хай вона не знає лиха!

Заключна пісня   « Зелений колір »

2. Сценарій екологічного свята.

( пісня « Зелений колір » )

Тема: Земля батьків - моя земля.

Ведучий:  Вас вітає екологічна бригада « Зелений колір».

Ведучий:  Наш девіз: «Природа – це казка, яку треба читати серцем»

Мабуть,найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує. Хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води. Зелених дібров,спів дзвінкоголосих пташок,запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю,ні з чим незрівнянна краса рідної землі.

Ведучий: У кожного з нас залишився у серці добрий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою скошеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай з суничними галявинами, широке поле,де так легко й солодко дихати, стежина, обабіч якої ростуть волошки і маки, і по якій, здається, не ідеш, а летиш неначе птах.

Дітки ( хлопчик і дівчинка ):

Вийшли зрання на гуляння

Українські діти,їх стрічали і вітали українські квіти.

І волошки, сонні трошки,синім шовком шиті,

Ясноокі, чисто вмиті, розбрелись по житі.

Ось рожева конюшина, а на ній і комашина,

На горбочку мак,в шапці як козак.

Там росте холодна м`ята ( добре пахне,як пом`ята).

Там шовковая травичка,а з травички ніжні личка:

То вже братик і сестричка...

Розбрелись по полю діти,

молоді яскраві квіти української землі.

Дітки ( танок « Полька »), на фоні танцю слайди про природу.

Дівчина – квітка ( на фоні мелодії ): Безмежно з дитинства кохаю красу свого рідного краю – Дніпра голубінь неозору, сосну в надвечір`ї прозорім, і місяць у хмарках сріблистих, і свіжість весняного листя, і синій промінчик волошок в пшеничному морі колосся. У ліс завітаю я знову на тиху сердечну розмову, де пахне достигла суниця і сонцем пропалена глиця! Я чую зозулі кування, берізок тремтливих зітхання, тонкі білозорі сестриці сплели свої віти в косиці.

Ведучий: Земля дідів і прадідів, на ній жили і виросли наші батьки. На ній зробили свої перші кроки і ми. Але в часи наших дідів і прадідів  не виникало серйозних екологічних проблем. Люди жили з природою,не віддаляли себе від неї. Людина - часточка природи, не вінець,не перетворювач і  не володар! А часточка. Це предковічне. І ЛУНАЄ СЬОГОДНІ КРИК! Майбутнє Землі в небезпеці! Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи. За цими словами гірка істина.

Учасники виходять по одному , тримаючи в руці кольорові знаки « STOP»:

• У процесі виробництва щорічно викиди в атмосферу становлять: 200 млн. тонн оксиду вуглецю, 146 млн. тонн оксиду сірки, 53 млн. тонн оксиду азоту. Парниковий ефект, зменшення озонового екрана,кислотні дощі.
• Проблема чистої води,потоки автомашин отруюють повітря. Причиною 70% ракових захворювань у людей і тварин є порушення взаємодії організму і навколишнього середовища.
• Щорічно планета втрачає десятки видів тварин і рослин, які заносяться до Червоної книги під звуки траурного маршу екологічної катастрофи. Із 4500 дикоростучих видів флори в Україні в Червону книгу занесено 531 вид, 57 видів птахів; з 1600 року вимерло  100 видів птахів та 150 видів ссавців. Під загрозою знищення 600 видів тварин.
• Важко зранена плаче хвора Земля,і Чорнобиль – тривожний набат – закликає до роздуму.

Ведучий: Страшним лихом для українського народу стала аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Це сотні жертв , сотні й тисячі хворих та калік, радіаційний фон у багатьох місцях перевищував допустимі норми. Забруднені були всі райони, куди тільки не сягнула чорна хмара чорнобильської біди. Прип`ять і Чорнобиль стали мертвими містами. Україну оголошено зоною екологічного лиха.

Учень

Вогонь, радіація люто звірили,

Кипіли граніт і смола.

Не грішники -  хлопці в тім пеклі  горіли…

І зона мовчання була.

Свій лік починала незнана ще ера

Борні із новим найжахливішим злом,

І грюкав, і гримав до кожного в двері

Четвертого блоку розлом.

І в Швеції приладів стрілки стрибали,

Тривога весь світ пройняла -

Це ж рвалося лихо вселюдське за шкали,

І зона мовчання була.

Плювався отруйною парою кратер,

І хмари зловіщі пливли,

А люди до першотравневого свята

Двори й тротуари мели.

Жінки на городах копалися в глині,

Так буйно черемха цвіла...

Котились від Києва геть лімузини,

І зона мовчання була.

Чутки нечувані повзли між народом,

І пухла від них голова.

Дивились в надії на радіо:

«Згодом усе розтлумачить Москва».

Ішли піонери в парадних колонах,

Бадьорість - з трибун висоти.

Стояли в чеканні німім ешелони:

«Як гримне, чи встигнем втекти?»...

Мені ж і тепер ще бракує озону,

У грудях задушлива мла...

Іще не було відгороджено зони,

А зона мовчання була.

Ведучий: Пам'ять знову і знову повертається до тієї страшної дати, коли жменька пожежників під керівництвом лейтенантаів внутрішньої служби Володимира Правика та Віктора Кібенка через чотири хвилини після аварії вступили в жорстокий і смертельний поєдинок з розбурханою атомною стихією. Вдячна пам'ять про 23 українця,що поховані за 20 кілометрів від Москви на Читинському цвинтарі буде вічною, бо цим героям вдалося скоротити масштаби світової аварії,попередити вибух ще одного реактора.

Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо нині. І хочеться, щоб більше ніколи і ніде у  світі не повторилося подібне лихо.

Любіть життя, та пам’ятайте ціни,

Що і почім повернеться сповна,

Бо не його вина в тому, що гинем,

В тому, що гинем – наша лиш вина.

Заключна пісня.

 

2.3 Результативність реалізації технологій співробітництва при формуванні  ціннісного ставлення до природи.

 З метою діагностування стану екологічної свідомості  серед учнів школи проводиться опитування, результати якого дозволяють виявити не тільки позитивні зміни в свідомості підлітків,  а й недоліки та прогалини в роботі. Своєчасне діагностування виховної роботи дозволяє поставити мету, розробити методи та прийоми,  спрогнозувати очікувані результати, вчасно коригувати та  вносити зміни у виховний процес.  

Анкета для учнів 7 – 9 класів, щодо виявлення екологічної культури школярів середніх та старших класів[12].

1. Яке місце займає природа у Вашому житті?

 а) важливе; 

б) неважливе; 

в) не змогли визначити місце.

2. Чи викликає у Вас занепокоєння стан навколишнього середовища у Вашому місті та його околицях?

а) так, велика заклопотаність;

б) в якійсь мірі турбує;

в) не викликає стурбованості;

г) важко відповісти.

3. Чи всі люди знають та дотримуються правил поведінки на природі?
а) так;     

б) ні.

4. Чому не можна в річці мити автомобіль?
а) гине риба;
б) бензинова плівка перешкоджає надходженню кисню;
в) це погано;
г) автомобіль руйнується.

5. Що ви робите для того, щоби покращити стан довкілля?
а) садимо дерева та квіти;
б) проводимо акції з охорони природи;
в) нічого;
г) очищаємо територію населеного пункту та розчищаємо русла річок;
д) збираємо макулатуру.

6. Як слід учинити з людьми, котрі забруднюють довкілля?
а) проводити роз’яснювальну та агітаційну роботу;
б) примусити прибирати після себе;
в) накласти грошове стягнення;
г) не зачіпати їх, бо однаково не буде результату.

7. Чи вважаєте Ви необхідним поглиблювати свої екологічні знання?

а) так;     

б) ні;     

в) важко відповісти.

8. Чи може людство взагалі вирішити сучасну екологічну кризу?

а) так;     

б) ні;       

в) мене це не хвилює;      

г) не знаю.

9.Чи можливий, на даному етапі, перехід біосфери у ноосферу?
а) так;   

б) ні;    

в) важко відповісти.
10. Чи необхідні заповідні території?

а) так;

б) мене це не турбує;
в) ні;
г) важко відповісти.

Аналіз результатів анкетування, щодо дослідження екологічної культури школярів серед учнів 7 – 9 класів наведено на рис. 2.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1 – Дослідження екологічної культури школярів серед учнів 7-9 класів

У ході тестування з’ясувалося, що більша частина учнів розуміють значення екологічних знань і що готові до активної участі у природоохоронній роботі. Деякі показали, що недостатньо розуміють значення екології для сучасної людини. Більша частина опитуваних дітей вважають необхідним поглиблювати знання з екології. Невелика частина школярів не бажають отримати додаткові знання  або не змогли визначитись з відповіддю.

 

 

 

ВИСНОВОК

 

В екології, як і у вихованні, все пов’язане з усім. Або в юному, найбільш сприятливому для добра, віці через спілкування з природою ми посіємо гуманізм, повагу до життя і готовність його захистити, або цю юну душу заглушить чортополох.

 На жаль, у навчальних програмах на вивчення тем екологічного спрямування відводиться досить мало часу, отож, більше уваги даним темам можна приділити в позакласній роботі. Тут поле фантазії необмежене:

• створення молодіжної організації чи груп, котрі проводитимуть діяльність із метою поліпшення екологічного стану навколишнього середовища;
• проведення годин спілкування з природою;
• написання віршів про красу рідного краю;
• проведення інтегрованих занять екологічного змісту ("Подорож у зачарований ліс" тощо);
• проведення ігор на екологічну тематику (наприклад, "Формування екологічної культури");
• святкування Всесвітнього Дня Землі (22 квітня);
• участь у конкурсах "Пізнай свій рідний край", "Екологічними стежинами" тощо (виставки робіт учнів із неживого природного матеріалу, конкурси творів про природу та її збереження, поетичні конкурси на кращий вірш чи пісню про природу, конкурси малюнків чи фотографій, захист творчих звітів, розробки сценаріїв свят, уроків чи інших заходів, анкетування; складання рефератів тощо);
• проведення агітаційно-роз'яснювальної роботи (про шкідливість спалювання опалого листя, неприпустимість винищування первоцвітів тощо);
• проведення бесід з екологічного виховання;
• вивчення правил поведінки на природі.

Виховна ефективність екологічної діяльності зростає за тієї умови, коли учні є не лише виконавцями, а й її організаторами. Саме тому треба давати більше творчих завдань, котрі вирішуються колегіально, у співпраці, спонукають до пошуку об'єктів впливу, до раціоналізаторських ідей і розв'язання проблем.

Щоб екологічне виховання дало належний результат, воно має бути організоване належним чином, відповідати певним вимогам. Робота повинна бути цілеспрямованою, учні мають розуміти, для чого вони виконують певне завдання та яким має бути результат. Важливість і потрібність виконуваної діяльності дає учням відчуття потреби діяти, задоволення кінцевим результатом, причетності до вирішення глобальних проблем, готує до продуктивної праці в різних галузях виробництва, до свідомого самостійного життя у злагоді з природою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Екологічна стежка — одна із форм природоохоронної роботи / Г. Гончаренко [та ін.] // Хімія. Біологія. — 2005.
2. Фіцула М.М. Педагогіка6 навч.посіб. [для студ.вищ.навч.закл.] / М.М. Фіцула. - К.: Вид. центр. «Академія», 2005.
3. Буринська Н. Досвід формування екологічної свідомості в учнів / Н. Буринська / Біологія і хімія в шк.—2008
4. Василенко Г. Екологічна освіта та вихо­вання / В. Василенко//Початк. шк. — 2007.
5. Вербицький В. Проектна форма навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах та позашкільних закладах освіти еколого-натуралістичного напряму : пробле­ми та шляхи їх вирішення / В. Вербицький // Рідна шк. — № 3.
6. Вороніна Л. Взаємодія школи й сім’ї в екологічному вихованні / Л. Вороніна // Шк. світ. — 2005.
7. Возна Я.  Тиждень екології у школі : метод. рек. — / Я. Возна, Л. Степанова. — Кам’янець-Поділ. : Абетка-НОВА, 2006.
8. Даценко Г. Екологічна освіта як аспект гуманізації шкільного навчання та виховання / Г. Даценко // Біологія. — 2007
9. Плохій З. Сучасний зміст екологічного виховання / З. Плохій // Дошк. виховання. — 2008.
10. Екологічне виховання школярів[Електронний ресурс]/ - Режим доступу: http://cyberleninka.ru/
11. Мотивація та її вплив на школярів [Електронний ресурс]/ - Режим доступу http://pidruchniki.com/pedagogika/
12.  Дослідження екологічної культури серед учнів середніх та старших класів [Електронний ресурс] / - Режим доступу http://osvita.ua/