Теоретичні відомості до варіативного модулю "гандбол" на першому році вивчення

Варіативний модуль «Гандбол» на першому році вивчення

 

1.      Зміст теоретичних відомостей на першому році навчання

 

1.    Історія розвитку українського гандболу.

З 1909 в Харкові, за ініціативою спілки «Сокіл», вперше у Царській Росії почали освоювати гру в гандбол. Основну роль у введенні гандболу в Харкові відіграли брати Едуард і Карл Мали, чехи за національністю. Карл на той час керував технічним відділом, а згодом став головою спілки «Сокіл». За його діяльності міська влада дозволила «Соколу» відкрити відділення гандболу в приміщенні Вищого початкового училища. Там же, у дворі, був організований перший гандбольний майданчик.

 Влітку 1910 відбулася перша гра в ручний м’яч. Майданчик був прямокутної форми. Ворота – товсті вудочки, між якими була натягнута мотузка. Правила були примітивними. Дозволялося бігати з м’ячем скільки завгодно, відбирати й вибивати м’яч із рук.  

Перша спроба провести у місті турнір з гандболу відбулася у 1913. Брати участь у змаганні збиралися 14 команд, але через несприятливі погодні умови та погану організацію турнір так і не відбувся.

У 1914 на спортивному майданчику, що був розташований на вул. Сумській 34, відбувся перший матч на першість міста Харкова серед команд  спілки «Сокіл» та «Общества трудящихся женщин».

Після лютневої революції 1917 гандбол в Україні отримав новий товчок розвитку. Були організовані команди «Штурм»,  «Вікторія», «Спарта», Нагорний, Жовтневий, спортивний клуб палацу спорту, тощо.

Основні змагальні ігри на той час проводилися вже на якісному, зробленому руками самих гравців, майданчику «Гандболіст», який був розташований на вул. Пушкінській, 54. На ньому проходили ігри вже масового турніру, який зібрав 21 команду від 10 колективів і клубів. Однак і він не був доведений до кінця – місто постійно переходило з рук у руки. 

У 1922 році у Харкові губернським комітетом була утворена перша гандбольна організація – секція ручного м’ячу. Пізніше була утворена суддівська колегія. У 1923, після проведення чергового турніру, В. Вацек і С. Романенко розробили офіційні єдині правила змагань, які у 1924 були затверджені. Першим головою колегії суддів з гандболу став А. Овчаренко. У 1924 р. вперше затверджені склади збірних міст з гандболу.

Після виходу у друк нових правил гри техніко-тактичний арсенал гравців став більш різноманітнішим: вдосконалювалось ведення м’яча, з’являються нові способи передач, прийому та кидків м’яча у ворота, починають грати персональним захистом, тощо.

Регулярно проводились змагання серед чоловіків та жінок. На 1924 рік гандбол в Україні займав першу позицію серед всіх спортивних ігор. Багато зусиль у розвиток гри на той час приділяли Л. Ордин, І. Малишенко, К. Тир, С. Бляшенко, А. Овчаренко, А. Горностаєва. Вони складали правила гри, організовували змагання, писали у пресі про змагання, сприяли утворенню секцій та суддівських колегій, виступали новаторами нових технічних прийомів.

У 1925 у Харкові відбувся матч з гандболу «11 на 11» на футбольному майданчику. Ця новинка в Україні була зустрінута прохолодно.

1926 рік – рік спартакіади. Програма спартакіади не передбачала змагання гандболістів, однак ця гра за своєю популярністю могла сміливо конкурувати з футболом. Від 45 клубів у першості міста грали 126 команд, 36 із яких – жіночі. Гандбольні майданчики були у всіх районах міста і приміських Будах, Мерефі, Люботині та ін.

З 1927 почали свій відлік гандбольні чемпіонати країни. Перший старт зібрав представників чоловічих команд із 41 міста, у  жінок - 29 міст. Своїх представників надіслали не лише великі міста Української РСР, але й такі міста як Балта, Першотравенськ, Прилуки, Лубни, Ромни, Біла Церква, Шепетівка, Тульчин.

У програму спартакіади народів СРСР у 1928 році були включені дві різновиди гри «11х11» та «7х7». Україна була представлена у варіанті «7х7» який був більш популярним. У півфіналі українці виграли у закавказців із рахунком 23-0. Більші жоден матч проведений не був – команди відмовились виходити на майданчик. Надалі 1928 рік для українців був активним: проводились різноманітні змагання у межах країни. З’являлися і нові команди навіть за межами Української РСР. Однак ручний м’яч (на той час назва гандболу «7х7») так і не отримав широкої популярності у інших республіках Радянського Союзу. Це відображалося і на діяльності українських чиновників  вони перекинули увагу з гандболу «7х7» на інші види спортивної діяльності.

У ті роки розвиток гандболу головним чином відбувався у Київі, Харкові, Запоріжжі, Дніпропетровську (сучасний Дніпро), Ворошиловограді (сучасний Луганськ) та Маріуполі. У цих містах велась навчально-тренувальна діяльність, організовувались змагання. Кількість команд зменшувалась, але росла їх майстерність. Чемпіонат України проводили з перебоями до 1935 року. А вже з 1935 року регулярно проводилися чемпіонати України. Чоловіча та жіноча збірні команди міста Харкова господарювала в Україні. 1937 рік стає переламним в організації та проведенні чемпіонатів країни. Вперше виграють гандболістки не з м. Харкова, а київського «Динамо» - у жінок і «Крылья советов» (Запоріжжя) - у чоловіків.

У 1940 році в офіційних міських та республіканських змаганнях з гандболу в Українській РСР приймали участь більше 3000 команд. З’являлися нові прийоми гри: обведення суперника за допомогою обманних рухів, входи у «коридори» та інше.

Друга Світова війна призупинила розвиток всього спорту і гандболу також. У післявоєнні роки центр розвитку гандболу переміщується до Києва.

З 1946 післявоєнного року починає свій відлік чемпіонат Української РСР з гандболу 7х7. У цей час гандбол став однією з самих популярних спортивних ігор в Україні. У багатьох містах республіки були організовані секції, суддівські колегії, відновлені та побудовані нові майданчики.

У 1951 році йшла мова щодо виходу гандболу на міжнародну арену, але для цього необхідно було прийняти міжнародні стандарти правил гри. І у 1953 році 17-й чемпіона України був проведений вже за новими правилами.

У 1955 році після тривалих «паперових боїв» гандбол офіційно вийшов на всесоюзний рівень. Це був варіант гри 11х11! Цей варіант гри був обраний оскільки саме він був більш популярним у інших республіках СРСР а у гандбол 7х7 грали в основному лише в Україні.

За роки незалежності України (починаючи з 1991 року) українські гандболісти приймають участь у міжнародних змаганнях як у складі національних збірних команд, так і у складі клубних команд.

У вересні 1956 року чоловіча та жіноча команда СРСР прийняли участь у перших міжнародних зустрічах. Із цього періоду розпочалась участь українських спортсменів у міжнародних іграх, спочатку у складі збірних команд СРСР, згодом (після проголошення незалежності у 1991 році) у складі українських національних збірних.

За останні 3 роки у чемпіонаті України серед чоловічих команд (суперліга) приймали участь 8 команд – 2016-2017 рр, 9 команд 2017-2018 рр та 9 команд – 2018-2019 рр.

Серед жіночих команд титул чемпіонів країни виборювали 6 команд у 2016-2017 рр, 6 команд у 2017-2018 рр та 9 команд у 2018-2019 рр.

За останні три десятиліття негативний вплив на розвиток гандболу в Україні здійснюють умови ринкової економіки, від’їзд кращих спортсменів за кордон у інші команди, деякі гравці навіть змінюють громадянство та виступають за збірні команди інших країн!

 

2.    Загальна характеристика та основні поняття гри у гандбол  (розмітка ігрового майданчика, основні правила гри).

Гандбольний майданчик має форму прямокутника, сторони якого 40 м (довжина) і 20 м (ширина). Подовжні лінії майданчика називаються боковими, поперечні – лицевими та середньою лініями.

Воротарський майданчик знаходиться перед воротами та обмежується лінією на відстані 6 м від воріт у формі півкола. Лінія вільних кидків паралельна 6-метровій лінії та на відстані 9 метрів від воріт.

Всі лінії ігрового майданчика мають ширину 5 см., окрім лінії воріт – 8 см. (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1 Вид та розмітка гандбольного майданчику

 

Гандбольні ворота мають прямокутну форму. Обов’язково повинна бути сітка на воротах, для того щоб фіксувати закинутий м’яч (рис.1.2 – 1.3).

 

 

 

 

 

 

 

          Рис.1.2  Вид збоку                                             Рис.1.3 Вид спереду                                       

 

Гра триває 2 тайми. Тривалість таймів залежить від віку учасників – від 15 до 30 хвилин. Перерва між таймами – 10 хвилин – у дорослих спортсменів; 5 хвилин у дітей.

Гра починається за сигналом судді передачею м’яча з центру майданчика.  Команда, яка перша буде атакувати суперника, визначається за жеребом. Після забитого голу гра розпочинається з центру майданчика за дозволом суддів.

М’яч у грі можна передавати, вести, кидати. Належність м’яча до гри визначається суддями на майданчику.

На майданчику під час гри можуть знаходитися не більше 7-ми гравців кожної команди, один з яких захищає ворота. У площині воріт може знаходитися тільки воротар. Він має право грати з м’ячем всіма частинами тіла тільки у площині воріт. Голкіпер має право виходити зі своєї зони і брати участь у організації нападу.

      М’яч вважається закинутим у ворота , якщо він всім колом пересік лінію воріт по підлозі чи по

повітрю (рис.1.4).                                                             Рис. 1.4 Фіксація голу М’яч, закинутий у свої ворота, вважається голом, за винятком, коли він закинутий воротарем у свої ворота  під час виконання воротарського кидка.

Якщо м’яч вийшов за лицьову лінію від кидка нападника або його торкнувся воротар команди, яка захищається, призначається кидок від воріт, який виконує воротар. Якщо останнім торкнувся м’яча гравець команди, яка захищається, призначається кутовий кидок.

У випадку, коли захисний гравець зробить грубу помилку з метою попередження кидка по воротах чи увійде у зону воротаря з метою захисту, призначається 7-ми метровий штрафний кидок. При виконанні штрафного кидка воротар не має права виходити за 4-и метрову лінію, яка обмежує гру воротаря при штрафних кидках.

Під час гри забороняється торкатися м’яча ногами нижче коліна, вибивати чи забирати м’яч із рук суперника, якщо він володіє ним, утримувати, бити та штовхати суперника. За грубу гру судді можуть видалити з майданчика гравця, який порушив правила.

Гравець може зробити не більше трьох кроків з м’ячем у руках.

Гравець може не робити ніяких дій з м’ячем в руках тільки 3 секунди.

 

3.    Розташування гандболістів на майданчику.

Обов’язковою умовою повноцінної гри є розподілення ігрових функцій задовго до початку змагань. Будь-який нападаючий має визначене місце для атаки воріт суперника, особисті завдання в кожній грі і функції, пов’язані, в свою чергу, з ігровим місцем. У практиці гандболу нападаючі, які ведуть боротьбу переважно вздовж лінії майданчика воротаря (лінійні і кутові), називаються гравцями передньої (першої) лінії нападу. Інші атакують в другому ешелоні, розміщуючись в районі лінії вільних кидків і далі, завершуючи атаки переважно з 7-10 м. Це центральний розігруючий і півсередні нападаючі (гравці другої лінії).

Існує декілька варіантів розташування гравців на майданчику під час організації нападу.

 

Система нападу 3х3 (рис. 1.5) - коли 3 гравці грають на першій лінії нападу (два кутові та лінійний гравці) та 3 гравці за другою лінією (два півсередні та розігруючий гравці).

 

 

 

 

 

Рис. 1.5 Розташування гравців у нападі за системою 3х3

Система нападу 4х2 (рис. 1.6) – коли чотири гравці грають на першій лінії нападу (два кутові та два лінійні гравці) та два гравці за другою лінією (два півсередні гравці).

 

 

 

 

 

Рис. 1.6 Розташування гравців у нападі за системою 4х2

 

Вибір системи гри у захисті залежить від характеристик команди суперниці, характеристик гравців своєї команди та завдань, які поставлені перед командою на гру. Існують декілька варіантів систем захисту: 6х0 (рис.1.7), 5х1 (рис.1.8), 4х2 (рис.1.9), 3х3 (рис.1.10) та персональний захист.

 

 

Система захисту 6х0 – захисники розташовуються вздовж 6-ти метрової лінії, кожен відповідаючи за певну зону.

• захисники
• нападники

 

 

 

 

Рис.1.7 Розташування захисників за системою 6х0

 

Система захисту 5х1 передбачає гру одного із захисників за 9-ти метровою лінією та п’ятьох гравців вздовж 6-ти метрової лінії. Застосовується у разі необхідності скоротити можливість далеких кидків від нападаючих другої лінії нападу, або уповільнити взаємодії гравців команди суперника. В залежності від обраної нападниками системи нападу, гравець на виході може розташовуватися займаючи центральну позицію (рис. 1.18, варіант Б) або ж позицію ближче до бокової лінії (рис.1.18, варіант А).

Варіант А                                                   Варіант Б

Рис.1.8 Розташування захисників за системою 5х1

 

Розташування гравців захисту за системою 4х2 передбачає гру двох захисників за 9-ти метровою лінією, та чотирьох – вздовж 6-ти метрової лінії майданчика. На рисунку 1.19, Варіант А зазначено можливе розташування захисників при системі нападу суперників 4х2, варіант Б,1 та Б,2 – при системі нападу 3х3.

Варіант А                      Варіант Б, 1                           Варіант Б, 2

 

Рис.1.9 Розташування захисників за системою 4х2

Вибір системи захисту 3х3 можливий лише за умови, що команда суперників обрала систему нападу 3х3. Ця захисна система передбачає гру трьох захисників за межами лінії вільних кидків та трьох – вздовж 6-ти метрової лінії.

 

 

 

 

 

Рис.1.10 Розташування захисників за системою 3х3

Кожна з представлених систем нападу та захисту мають свої слабкі та сильні сторони, які необхідно враховувати з огляду на якісні характеристики команди та суперників.

 

4.    Правила безпеки на ігровому майданчику.

Техніка безпеки при заняттях гандболом:

1.1. До занять з гандболу допускаються особи, які пройшли медичний огляд та інструктаж з охорони праці.

1.2. При проведенні занять повинні дотримуватися розклад навчальних занять, встановлені режими занять і відпочинку.

1.3. Заняття з гандболу повинні проводитися у спортивному одязі і спортивному взутті з неслизькою підошвою.

1.4. При проведенні занять з гандболу повинна бути медична аптечка, укомплектована необхідними медикаментами і перев'язочними засобами для надання першої допомоги при травмах.

1.5. Вчитель та учні зобов'язані дотримуватися правил пожежної безпеки, знати місця розташування первинних засобів пожежогасіння.

1.6. Про кожний нещасний випадок з учнем вчитель зобов'язаний негайно повідомити адміністрацію установи, надати першу допомогу потерпілому.

1.7. Особи, які допустили невиконання або порушення інструкції з охорони праці, притягуються до дисциплінарної відповідальності відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.

2. Вимоги охорони праці перед початком занять

2.1. Одягти спортивну форму і спортивне взуття з неслизькою підошвою.

2.2. Перевірити надійність установки і кріплення стійок і перекладин гандбольних воріт, і іншого спортивного обладнання.

2.3. Перевірити стан і відсутність сторонніх предметів на підлозі спортивного майданчику.

2.4. Провести розминку, ретельно провітрити спортивний зал.

3. Вимоги охорони праці під час занять

3.1. Починати гру, робити зупинки у грі і закінчувати гру тільки за командою (сигналом) вчителя.

3.2. Суворо виконувати правила проведення вправ та гри.

3.3. Уникати зіткнень з гравцями, поштовхів і ударів по руках і ногах гравців.

3.4. При падіннях необхідно згрупуватися, щоб уникнути травм.

3.5. Уважно слухати і виконувати всі команди (сигнали) вчителя.

4. Вимоги охорони праці в аварійних ситуаціях

4.1. При виникненні несправності спортивного обладнання та інвентарю, припинити заняття і повідомити про це адміністрацію. Заняття продовжувати тільки після усунення несправності або заміни спортивного обладнання та інвентарю.

4.2. При отриманні учнем травми негайно надати першу допомогу потерпілому, повідомити про це адміністрацію закладу, при необхідності відправити потерпілого в найближчу лікарню

4.3. При виникненні пожежі в спортивному залі негайно евакуювати учнів із залу через усі наявні евакуаційні виходи, повідомити про пожежу адміністрацію закладу і в найближчу пожежну частину, та приступити до гасіння пожежі за допомогою наявних первинних засобів пожежогасіння.

5. Вимоги охорони праці після закінчення занять

5.1. Прибрати у відведене місце спортивний інвентар і провести вологе прибирання спортивного залу.

5.2. Ретельно провітрити спортивний зал.

5.3. Зняти спортивний одяг і спортивне взуття і прийняти душ або вимити обличчя і руки з милом.