Теоретичні відомості до варіативного модулю "гандбол" на 3 році вивчення

Матеріал варіативного модулю «Гандбол» на третьому році вивчення

Зміст теоретичних відомостей на третьому році навчання

1. Досягнення українських гандболістів.

Починаючи з 1961 українські клуби приймають участь у єврокубкових баталіях. Першою ластівкою був «Буревісник» з Києва. З 1962 до 1973 спеціалісти не відносили збірну СРСР до числа фаворитів. У 1983 чоловічий ЗІІ під керівництвом С. Полонського виграв Кубок ІГФ. У різні роки український чоловічий гандбол представляли такі команди – СКА – Київ, ЗТР – Запоріжжя, «Шахтар – Академія» – Донецьк, «Світлотехнік – Колос» – Бровари.

 Найбільш успішно у жіночому гандболі виступали спортсменки Київського «Спартака». Вони 13 разів вигравали Кубок європейських чемпіонів. У 1975-1978 р.р. І. Турчин включив до складу збірної команди 12 спортсменок з Києва. 

За роки незалежності України українські гандболісти не досягли суттєвих перемог на міжнародній арені. Кращим результатом у чемпіонатах Європи (табл.1) серед чоловічих команд став 11 результат у 2002 році, серед жіночих – 2 результат у 2000 році.

Таблиця  1

Результати виступів українських спортсменів на чемпіонаті Європи (підсумкове місце)

Кращим результатом на чемпіонатах Світу (табл.2) серед чоловічих команд стало 7 місце у 2001 році української збірної команди, серед жіночих команд – 4 місце у 2003 році.

Саме 4 місце на чемпіонаті Світу 2003 року надало змогу український жіночий збірній приймати участь у Олімпійських Іграх 2004, де вона сенсаційно виступила Не дивлячись на те, що наші спортсменки були далеко не у числі фаворитів турніру, наші дівчата вибороли почесні бронзові нагороди, поступившись команді з Данії, яка посіла 1 місце та команді Кореї – 2 місце. Серед чоловіків кращими виявилися спортсмени з Хорватії – 1 місце, Німеччина посіла 2 місце та гандболісти з Росії вибороли 3 почесне місце.

Таблиця 2

Результати виступів українських спортсменів на чемпіонаті Світу (підсумкове місце)

Під час незалежності України гандболісти представляли нашу країну і на інших міжнародних клубних змаганнях.

Так, чоловічі команди у різні роки були представлені у різних офіційних міжнародних змаганнях (табл.3):

Таблиця 3.

Представництво чоловічих клубних команд України на міжнародній арені

Серед жіночих команд були представниці (табл.4.):

Таблиця 4

Представництво жіночих клубних команд України на міжнародній арені

На сьогоднішній день на міжнародній арені представлені лише 4 українські команди, 4 з них – чоловічі (Донбас, Донецький регіон; Мотор, Запоріжжя; ЗНТУ-ЗАС, Запоріжжя; ЗТР, Запоріжжя) та одна жіноча (Галичанка, Львів).

2. Правила змагань та організація суддівства з гандболу.

Основні правила змагань вже описані у підрозділі раніше, на першому році навчання. 

Суддівська колегія на змагання призначається організацією, яка проводить ці змагання, з угодою відповідної федерації гандболу.

До складу суддівської колегії входять:

1. головний суддя (суддя - інспектор);
2. заступник головного судді;
3. головний секретар;
4. судді на майданчику;
5. секретар;
6. секундометрист;
7. суддя, який рахує очки;
8. суддя-інформатор;
9. лікар (на правах заступника головного судді).

В гандболі для проведення гри призначаються два судді на майданчику, які під час прийняття рішень рівноправні.

Парне суддівство ставить великі вимоги до узгодженості в діях суддів, їх взаєморозуміння у процесі гри. Один суддя, який знаходиться на майданчику, здійснює повний контроль за гравцем, який володіє м’ячем, його партнерами та суперниками, що знаходяться біля нього. Інший суддя біля воріт, контролює дії всіх гравців без м’яча, які не беруть в даний момент активної участі в атаці воріт.

Найбільш зручною схемою  розміщення суддів може бути та, при якій суддя А знаходиться між середньою лінією вільних кидків і переміщується за атакуючими гравцями задньої лінії нападу, а суддя Б розташовується поблизу воріт команди, яка захищається за лицевою лінією. Це дає змогу судді біля воріт слідкувати за переступанням гравцями лінії площі воротаря, за діями гравців безпосередньо біля цієї лінії, фіксувати правильність влучення м’яча у ворота, виходу його за лицеву і бокову лінії.

При зміні напрямку атаки суддя А, який знаходився до цього часу на майданчику, повинен швидко переміститися вздовж бокової до воріт команди, яка перейшла у захист, тобто стати суддею біля воріт, а суддя Б, який розташовувався біля воріт, рухаючись слідом за гравцями атаки, займає місце судді на майданчику.

У процесі гри суддям рекомендується здійснювати постійний візуальний контроль, особливо при одночасних сигналах, що допоможе їм уникнути випадку протилежної оцінки окремих ігрових ситуацій.

По закінченні гри судді зобов’язані заповнити протокол змагань. Не дивлячись на те, ще протокол ведеться секретарем, судді повинні перевірити, чи не допущені в протоколі помилки, чи точно записані результати гри і заповнені всі графи. Судді повинні перевірити чи підписали протокол всі члени суддівської бригади, яка проводила змагання, та після цього підписати самі. Якщо гру опротестовано, судді повинні без затримки ознайомитися зі змістом протесту та підготувати свої пояснення, надавши їх головному судді або організації, яка проводила змагання. Якщо протест пов’язаний з діями їх помічників, секретаря та хронометриста, судді повинні вимагати пояснень від них на місці та після цього дати свої пояснення.

Правила змагань вимагають застосування єдиної суддівської термінології та жестів. Терміни та жести повинні бути чіткими і виразними, сприяти швидкому розумінню дій, які вимагаються від гравців. При фіксуванні порушення суддя повинен показати характер порушення, швидко переміститися до місця порушення і вказати напрям виконання кидка. Особливо це необхідно при фіксації порушень, які пов’язані з грубою грою, призначенням 7-метрового штрафного кидка. Уважні та рішучі дії створюють упевненість у правоті суддів, сприяють нормальній обстановці на майданчику.

3. Індивідуальні та групові тактичні дії.

Фундаментом злагоджених добре організованих комбінаційних дій всієї команди є невеликі, але виключно важливі типові групові взаємодії гравців різних ліній. У групових діях виявляються навички творчої взаємодії гравців. Найбільш універсальними для тактичних схем є певні способи взаємодій двох і трьох гравців. Сутність комбінації полягає в тому, що нападаючий з м'ячем, зустрівши захисника і зблизившись з ним, передає м'яч своєму партнеру. Можна виділити два способи цієї взаємодії в залежності від завдань, які ставлять перед собою нападники: тримати захисників на певній відстані один від одного або змусити їх близько зійтися.

Групові тактичні дії – це взаємодія гравців і тактичні комбінації, які виконують частину командного завдання, а командні – використання обратних засобів, способів і форм ведення боротьби всіма гравцями, яка спрямована на вирішення загальнокомандного завдання.

Групові дії – це взаємопов’язані дії двох-трьох гравців для швидкої та ефективної реалізації атаки. Групові дії є тією основою, на якій будуються взамодії всієї команди. Знаючи правила групових дій і добре виконуючи їх на практиці, можна швидко досягти взяття воріт. Вид групової дії визначається тим, як пересуваються партнери відносно один одного: паралельно, схресно або використовуючи заслін.

Паралельні дії – це вид групових дій, при яких шляхи нападаючих під час атаки не перетинаються.

Способи взаємодії:

1.          без стягування захисників (рис. 1.), при якому нападаючий, після передачі м’яча звільняється від опіки захисника і знову отримує м’яч. Основна умова взаємодії – вихід без м’яча;

Рис. 1. Групові дії без стягування

2. на стягування захисників (рис. 2.), при якому нападаючий з м’ячем створює умови для скритого відходу.

А) Стягування                                                Б) Розтягування

Рис. 2. Групові дії зі стягуванням

Схресні дії – це вид групових дій, при яких шляхи руху або напрямку руху партнерів у нападі перестинаються.

1.     Внутрішня схресна взаємодія;

Рис.3.Внутрішня схресна взаємодія

При внутрішній схресній дії (рис. 3) нападаючий з м’ячем змушує захисника зробити вихід від 6-метрової лінії, звільняючи цим самим простір для дії партнера поблизу зони воротаря. Партнер, пересуваючись на зручну позицію для прийому м’яча, перетинає напрямок руху гравця з м’ячем.

2. Зовнішня схресна взаємодія, яку може починати гравець з м’ячем та гравець без м’яча.

  А) Починаючи без м’яча                            Б) Починаючи зі своїм м’ячем      

Рис. 4. Зовнішня схресна взаємодія

При схрестній зовнішній дії (рис. 4) гравець, починаючий взаємодію, рухається в сторону партнера, наводячи захисників один на одного, він створює коридор для завершення атаки партнеру, який, рухаючись, перетинає його шлях.

Заслін – це вид дії, при якому один з нападаючих загороджує шлях опікування партнера. Заслін може використовуватися для, того щоб: 1) дати можливість партнеру звільнитися від опіки; 2) самому звільнитися від опіки, використавши приховане звільнення; 3) дати можливість партнеру виконати кидок у ворота. Існує два способи використання заслону: зовнішній і внутрішній.

Внутрішній заслін – це дія при якій загороджуючий знаходиться між партнером і опікуном на лінії атаки партнера (рис. 5).

Рис.5. Внутрішній заслін

Зовнішній заслон (рис. 6) – це взаємодія, при якій загороджуючий знаходиться поза лінією атаки партнера, справа або зліва від партнера.

Рис. 6. Зовнішній заслон

4. Значення спеціальної фізичної підготовки гандболістів.

Спеціальна фізична підготовка – процес, спрямований на оптимальний розвиток найбільш важливих для гандболу якостей та здібностей. Завдання, заходи і методи фізичної підготовки повинні вибиратися з урахуванням рівня підготовленості спортсменів, особливостей виду спорту, спеціальних фізичних якостей.

Завдання спеціальної фізичної підготовки її більш специфічні:

1. вдосконалення фізичних якостей, які необхідні та характерні для обраного виду спорту (гандболу);
2. розвиток тих рухових навичок, які найбільш необхідні для виконання техніко-тактичних дій у гандболі;
3. вибірковий розвиток окремих груп м’язів, які несуть основне навантаження при виконанні спеціалізованих вправ.

Тільки специфіка гандболу визначає структуру процесу підготовки, її зміст, обсяг та інтенсивність тренувальних і змагальних навантажень, методи і заходи їх реалізації та контролю за ними.

Спеціальна фізична підготовка може бути ефективною тільки у випадку, якщо її зміст і організація в часі здатні викликати в організмі спортсменів реакції пристосування, адекватні вимогам змагальної діяльності.

Рівень спеціальної фізичної підготовленості залежить від здібності гандболістів оперативно обирати і виконувати рухові дії, різні за швидкісно-силовими, координаційними та іншими характеристиками, у максимальному темпі та високим рівнем чіткості та надійності протягом усієї гри. Таким чином, в якості головного компоненту спеціальної фізичної підготовленості гандболістів є спеціальна працездатність. Зміст тренувального процесу в гандболі включає в себе заходи спортивного тренування – фізичні вправи, які виконуються для комплексного розвитку тих чи інших фізичних якостей і рухових здібностей, та методи їх реалізації в конкретному виді спортивної діяльності.

До основних методів, які використовуються в спеціальній фізичній підготовці гандболістів, відносять почерговий, повторний та інтервальний методи.

Почерговий метод заснований на проведенні тренувальних дій з різними темпом і ритмом їх виконання.

Повторний метод – проведення серій вправ за умов, наближених до змагань із тривалим навантаженням і відпочинком.

Інтервальний метод – виконання спеціальної роботи з інтервалами, які можуть змінюватися в разі зростання тренованості гандболістів.

З метою збільшення інтенсивності тренувальних занять, у практиці використовують такі методичні прийоми:

•   зменшення часу на виконання окремого прийому гри;
•   зменшення простору для виконання спеціальних техніко-тактичних дій;
•   збільшення кількості м’ячів у процесі виконання вправ;
•   зменшення кількості гравців у двосторонніх та односторонніх навчальних іграх;
•             використання навантажень.

Основними заходами спеціальної фізичної підготовки є вправи, до складу яких входить весь техніко-тактичний арсенал гандболу та спеціально-підготовчі вправи.