Поняття «булінґ» походить від англійського слова «bully», що означає хуліган, забіяка. Це людина, яка використовує свою силу і владу, щоб налякати або заподіяти шкоду слабшим людям. Англійське слово «bullying» означає агресивну поведінку людини з вищим статусом стосовно іншої людини, яка має нижчий статус. Мета – заподіяти людині моральну або фізичну шкоду, принизити її і так утвердити свою владу.
Булінг- це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що здійснюються щодо малолітньої або неповнолітньої особи або такою особою щодо інших учасників освітнього процесу, в результаті чого могла бути чи була завдана шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
умисні штовхання, удари, стусани, кусання, плювання, щипання, підніжки, нанесення інших тілесних ушкоджень та ін; Пов'язане з дією на психіку, погрози, бойкот, переслідування, залякування, ізоляція, ігнорування частиною учнів або всім класом. 1. Фізичний булінг 3. Соціальний булінг Шкільний булінг можна розділити на такі основні форми: 2.Словесний (вербальний) Принизливі дошкуляння, висміювання, де знаряддям служить слово (образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток і т.д.)
КІБЕРБУЛІНГ Однаково поширений серед хлопців та дівчат Поширення неправдивих чуток за допомогою: електронної пошти, текстових повідомлень в соціальних мережах, викладання фото непристойного характеру, образливі репліки, коментарі в чатах, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет Складний вид булінгу, важко відслідкувати
Існують певні ознаки , за якими можна розпізнати булінг : когось затискають в кутку приміщення ; коли дорослий підходить до групки дітей вони, замовкають, розбігаються, різко змінюють діяльність ( можуть обійняти «жертву», начебто все в порядку); один з учнів не обирається іншими ( в ізоляції); весь клас сміється над одним і тим же учнем; прізвиська дуже образливі; по обличчю одного з учнів: блідий, червоний (у плямах ), в сльозах, наляканий, ознаки насильства на тілі; молодші школярі бояться зайти в туалет; школярі після уроків не розходяться, когось чекають біля школи .
Найчастіше жертвами шкільного булінгу стають діти, які мають: Фізичні недоліки: носять окуляри, діти зі зниженим слухом, порушенням опорно-рухового апарату (наприклад ДЦП). Особливості поведінки: замкнуті, сором`язливі, тривожні, імпульсивні, невпевнені в собі, нещасливі і ті, які мають занижену самооцінку. Особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особлива форма голови, маса тіла (повні чи худі). Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками. Страх перед школою: невпевненість. Хвороби: епілепсія, заікання, енурез. Низький інтелект і труднощі в навчанні.
Діти, що стали жертвами булінгу, проявляють наступні особливості поведінки: прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи; бояться самі йти до школи і зі школи, просять проводити їх на уроки, спізнюються; страх, порушення сну і апетиту, нічний крик, замкненість; виявлення рваного верхнього одягу або пошкоджених речей; шкільні речі часто бувають розкидані по класу чи сховані; на уроках-замкнений, коли відповідає, по класу розповсюджується шум, сміх, коментарі; під час перерви, в їдальні, тримається осторонь, намагається бути недалеко від вчителів; часті прохання дати гроші, крадіжки; втрата інтересу до улюблених занять; мовчазність, небажання йти на розмову; як прояв крайнього ступеню: суїцидальні нахили.
Вперше булiнг описав психолог Дан Ольвеус Типові риси учнів, схильних ставати жертвами: Вони схильні до депресії і частіше за своїх ровесників думають про самогубство. Вони полохливі, чутливі, замкнуті і соромязливі. Вони часто тривожні, невпе-внені в собі, нещасні і мають низьку самооцінку. Вони часто не мають жодного близького друга і успішніше спілкуються з дорослими, ніж з однолітками.
Наслідки булінгу занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність; проблеми у навчанні, відсторонення від спілкування з колективом (в школі це проявляється у вигляді прогулів). тривога, стрес, фобії, депресії, неврози, страх; відхилення у поведінці – адиктивна, асоціальна, суїцидальна; формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична, психологічна і т.д.; порушення в комунікативній сфері (крайнім випадком є розлади мовлення) - страх спілкування з людьми. Діти-жертви схильні самозвинувачувати себе та страждати наодинці.
Технології реагування на виявлені факти булінгу: При встановленні факту або підозрі на наявність булінгу батьки або вчитель повідомляє про це адміністрацію закладу. Адміністрація спільно з психологічною службою школи невідкладно реагує на представлені факти. Безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами. Бесіда з учнями класу щодо з'ясування проявів булінгу. Бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування. Бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася та визначення шляхів її подолання. Відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви. Рекомендації класному керівникові у випадку.
Алгоритм реагування на виявлені або встановлені факти булінгу: якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору; дитина може звернутись на гарячу лінію «Ла Страда - Україна», до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді, до Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги; якщо свідком булінгу став педагог або інший працівник школи, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні; після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу; директор школи має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу, скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслити подальші дії (до складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші зацікавлені особи); якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей. у разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.
підтримуйте позитивний статус дитини (потенційної жертви булінгу) в класі; підкреслюйте важливість спільної роботи у колективі; формуйте в учнів навички асертивної поведінки та позитивне ставлення до себе; засуджуйте твердо й постійно деструктивну й асоціальну поведінку учнів; спонукайте слухачів до міркувань та осмислення власної поведінки; заохочуйте учнів до позитивних зрушень, підтримуйте у них прагнення до самовдосконалення. Напрямки превентивної роботи:
сформувати навички упевненої поведінки,позитивне самосприйняття; розвинути навички конструктивного спілкування, комунікативну компетентність; підвищувати рівень емоційної комфортності шляхом зниження тривожності; створити психологічний комфорт для отримання жертвами булінгу позитивного досвіду підтримки і довіри; формування толерантності, емпатійності в учнів; ретельно вивчати і аналізувати підгрунтя цього явища в кожному конкретному випадку. Основні завдання корекційної роботи з жертвами шкільного булінгу:
розвивати навички ефективного спілкування з однолітками (наприклад, як правильно задати питання, висловити підтримку, вносити пропозиції); сприяти розвитку вмінь та бажання шукати допомогу та підтримку в однолітків або дорослих (батьків, педагогів, шкільного психолога, соціального педагога); актуалізувати знання та уявлення учнів про негативні наслідки булінгу (проведення лекцій, бесід, обговорення відеоматеріалів, зустрічі з фахівцями служб міста); Рольові ігри, тренінги (учні практикують навички ефективного реагування на ситуацію булінгу; темами занять, або окремих вправ можуть бути: «Як поводити себе, якщо ти став жертвою булінгу», «Що я маю робити, якщо я став свідком булінгу», «У разі булінгу – до кого я можу звернутися»; Попередження булінгу серед дітей на основі соціально-емоційного навчання:
7 кроків до припинення цькування 1. Назвати явище. 2. Дати однозначну оцінку. 3. Визначити булінг як проблему групи. 4. Активізувати моральне почуття і сформулювати вибір. 5. Сформулювати позитивні правила життя в групі і укласти контракт. 6. Моніторинг і підтримка позитивних змін. 7. Гармонізувати ієрархію.
Книги на тему цькування: Лэйн Дэвид А. «Школьная травля (буллинг)» — рекомендації для створення емпіричних моделей булінґу в кожному окремому випадку для створення на їх основі стратегії втручання. Рекомендовано для широкого кола читачів. Стельмах С. «Булінг у школі та його наслідки» — рекомендовано для викладачів, шкільних психологів та соціальних педагогів. Андрій Богословський «Вєрочка» — коротке оповідання російською мовою про випадок цькування з погляду дитини-спосетрігача. Рекомендовано для обговорення в групах разом з психологом або соціальним педагогом. Джоді Піколт «Дев’ятнадцать хвилин» — історія, заснована на реальних подіях, та розповідає про учня старшої школи в містечку Стерлінг (США ), який прийшов у школу зі зброєю і впродовж 19 хвилин вбивав дітей та викладачів. Хто він — злочинець, чи жертва? Рекомендовано для обговорення з учнями старших класах та студентами. Бел Кауфман «Вверх по сходах, що ведуть вниз» — роман внучки відомого письменник Шолом Алейхема. Він майже повністю складається із записок, шкільних творів, листів та документів та описує прагнення молодої вчительки вплинути на думки та серця учнів. Рекомендований для широкого кола читачів. Гевин Экстенс «Всесвіт проти Алекса Вудса» — курйозний роман про 10-річного героя, в якого влучив метеорит. Як це вплинуло на його життя і чи є спосіб щось змінити? Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні». Радимо обговорити з учнями першу частину роману, яка описує важке дитинство головного героя - Чіпки.