Теоретичний матеріал з варіативного модулю "гандбол" на 5 році вивчення

Матеріал варіативного модулю «Гандбол» на п’ятому році вивчення

 

Зміст теоретичних відомостей на п’ятому році навчання

 

1. Система ведення гри у нападі та захисті.

Позиційний напад передбачає визначене заплановане розміщення гравців нападу і захисту, для проведення боротьби послідовно на різних позиціях. Щоб здійснити взяття воріт, необхідно застосовувати комбінації індивідуальних і групових дій. Позиційний напад налічує декілька систем гри: «3х3», «4х2». Перша цифра в цих системах – це кількість гравців, що знаходяться біля зони воротаря (біля 6м лінії – крайні та лінійні гравці), друга цифра – кількість гравців, що грають за лінією вільних кидків (9м лінія – півсередні та центральний гравці).

Система нападу «3х3» (рис. 1.) – в першій лінії нападу діють один лінійний та два крайніх гравці, в другій – два півсередніх та центральний розігруючий.

 

Рис. 1. Графічне зображення системи нападу «3х3»

 

Лінійний гравець розміщується у центральній зоні, діє поблизу воротарського майданчику і тільки епізодично відходить від нього для постанови заслону захисникам гравців другої лінії нападу або прийому м’яча.

Крайні гравці можуть займати позицію далеко від зони воротаря, за 9-метровой лінією або між 6-ти та 9-ти метровими лініями. Різне положення крайніх гравців по-різному діє на гру захисників суперника. Близьке розташування до воріт вимагає захисників до щільної опіки, розосереджує зону захисту, а крайнім нападникам дозволяє зробити прихований відхід для здобуття чисельної переваги на іншій дільниці. Розташовуючись  далеко від зони воротаря, крайній нападник може прийняти участь у розіграші м’яча, у нього з’являється більше можливостей атакувати ворота зі своєї крайньої позиції, так як захисник в такому випадку опікає його не щільно та зміщений до центру.

Гравці другої лінії взаємодіють, швидко передаючи  м’яч один одному. Гравці першої лінії своїми швидкими пересуваннями, заслонами надають умови для кидка здалеку або проходу до воротарської зони.

Система нападу «4х2» (рис. 2.) – в першій лінії нападу діють два лінійних та два крайніх гравці, в другій – два півсередніх. В залежності від розташування крайніх гравців складаються два варіанти дій. Якщо крайні гравці розташовуються далеко від зони воротаря, то, взаємодіючи у своєрідних трикутниках, нападники «розривають» захист супротивника та атакують ворота повз центральну зону. При другому варіанті, якщо крайні гравці розташовуються поблизу зони воротаря, головний розіграш проходить між півсередніми, а нападники першої лінії надають їм умови для дальнього кидка.

Рис. 2. Схема розташування гравців при системі нападу «4х2»

На сьогоднішній день основою гарної гри в нападі є гра півсередніх, тому як раз від них у першу чергу залежить вибір командної системи гри у нападі. Якщо півсередні окрім вміння кидати по воротах можуть ще й обігравати суперників, допомогти звільнитися від опіки лінійному гравцю та під час зустрічі імпровізувати, то команда може грати за будь-якою системою нападу.

 Вибір конкретної системи нападу буде залежати вже від рівня майстерності інших гравців. Якщо в команді гарні лінійні, може бути обрана система нападу із двома лінійними. Якщо в команді немає півсереднього, що вміє виконувати фінти а тільки півсередні, які вміють лише кидати з далекої відстані, то обирати систему нападу із двома лінійними не доцільно, оскільки вони будуть лише фіктивно знаходитися на майданчику.

Вибір системи гри також може залежати від особливостей гравців оборони та обраної системи захисту суперників.

Зонний (позиційний) захист – це вид командних дій, при якому кожен захисник виконує визначені функції у системі переміщень гравців та несе відповідальність за визначену зону цієї системи. Для зонного захисту характерні переміщення гравців в залежності від місця та напрямку атаки суперника. Зонний захист може бути організований декількома системами взаємодій гравців в залежності від кількості захисників, які діють у першій та другій лінії.

Система захисту 6х0: всі шість гравців пересуваються вздовж 6-метрової лінії. Початкове розташування гравців наведене на рис.5.3. Існують різновиди цієї системи: вздовж 6-метрової лінії без виходу; вздовж шестиметрової лінії з виходом на гравця з м’ячем, щоб не дати змогу атакувати ворота. Існує два варіанти повернення захисника на лінію: 1) захисник повертається на своє місце та постійно знаходиться між конкретними захисниками-партнерами; 2) захисник повертається назад коротким шляхом, як би далеко не відвела його опіка нападника. Другий варіант більш прогресивний, але вимагає від гравців рівноцінного рівня підготовленості при виконанні захисних дій на будь-якій позиції. Ця система захисту використовується проти низьких суперниках, які не достатньо володіють кидками з дальньої відстані що діють широким фронтом та мають гарних крайніх гравців.

 

Рис. 3.  Графічне зображення системи захисту 6х0

 

Система захисту 5х1: п’ять гравців розташовуються вздовж шестиметрової, а один виходить за дев’ятиметрову лінію (рис. 4). Його завдання, пересуваючись від півсереднього до півсереднього завадити кидку з дальньої відстані, завадити точним передачам між гравцями другої лінії нападу, розірвати зв’язки між півсереднім, розігруючим та крайнім гравцями. Гравець, який грає на виході має бути швидким та витривалим, мати гарну координацію. Інші гравці діють за принципом захисту 6х0 без виходу.

Рис.4. Розташування гравців при системі захисту 5х1

Система захисту 4х2: чотири гравці розміщуються вздовж шести метрової лінії, два гравці за дев’яти метровою (рис. 5). Їх обов’язки схожі із обов’язками захисника на оді у системі захисту 5х1. Висунуті захисники повинні бути дуже рухливими, володіти прийомами блокування суперника та м’яча.

Ця система захисту використовується проти суперників, два з яких володіють кидками з дальньої відстані; при грі у вузькому залі. Головним завданням гравців на виході є – ліквідування двох бомбардирів з гри.

 

 

Рис. 5. Розташування гравців при системі захисту 4х2

 

Недоліками цього захисту є великі коридори вздовж шестиметрової лінії. Тут всі захисники повинні мати гарну фізичну підготовку та вміти підстраховувати один одного.

Система захисту 3х3: три гравці розміщуються вздовж шести метрової лінії, три гравці за дев’яти метровою (рис. 6). Обов’язки та завдання гравців приблизно схожі з обов’язками захисників на виході у системі захисту 4х2. Цей варіант захисту має ще більш відкриті коридори, що робить гру з такою системою захисту дуже рухливою та складною. Її використовують тільки у випадках коли треба викреслити з гри всю другу риску атаки.

 

Рис. 6. Розташування гравців при системі захисту 3х3

Існують також змішані системи захисту «5+1» та «4+2». Цифра, яка стоїть після «+» (+1, +2) вказує на кількість гравців, що щільно опікають визначених нападників.

 

2.Тактико-технічна підготовка гандболістів.

Під технікою спортивної гри розуміють сукупність найбільш раціональних спеціалізованих рухів, які використовуються в ній. Успішне оволодіння відповідним ігровим прийомом набагато збільшує тактичні можливості гандболістів у досягненні бажаного результату. Ось чому особливо важливе місце повинно займати навчання техніки в умовах, близьких до гри.

За характером ігрової діяльності техніку поділяють на два великих розділи: техніку польового гравця і  техніку воротаря. За спрямованістю діяльності в кожному розділі  можна виділити підрозділи: техніка нападу і техніка захисту. В техніці нападу розрізняють групи переміщення і володіння м’ячем, а у захисті – переміщення та протидія володінню м’ячем.  Кожна група включає в себе прийоми гри, які, в свою чергу, виконуються різними способами. До характеристики способів виконання прийому входять такі ознаки: 1) одну чи дві кінцівки використовує гравець при виконанні прийому; 2) положення кисті з м’ячем відносно плечового суглоба (згори, знизу, збоку); 3) спосіб розгону м’яча (поштовхом, хльостом, ударом).

Способи виконання прийому мають різновиди, деякі особливості в деталях руху. Ще більш різноманітною роблять  техніку умови виконання дії, до характеристики яких відносять відстань, відношення до опори, напрямок та ін.

В кожному прийомі можна виділити окремі фази: підготовчу, основну і заключну. Вони розрізняються конкретними особливостями елементів руху та частими руховими задачами.

 У підготовчій фазі руху спортсмен забезпечує оптимальне вихідне положення для реалізації основної рухової задачі.

 В основній фазі прийому здійснюється основна рухова задача.

 Заключна фаза забезпечує гравцеві готовність до подальшої гри.

 Кожна фаза вміщує декілька елементів – суглобних рухів. Всі елементи при виконанні прийому взаємопов’язані, тому задля зміни результату інколи достатньо змінити один елемент на початку рухового прийому.

Взаємне розташування ланок тіла у момент зміни фаз називається межовою позою. Межові пози служать орієнтиром для контролю за технікою виконання технічного прийому.

Способи виконання ловлі м’яча:

1.     Двома руками в опорному положенні
2.     Однією рукою в опорному положенні
3.     Двома руками в безопорному положенні
4.     Однією рукою в безопорному положенні
5.     Двома руками у русі
6.     Однією рукою у русі

Способи виконання передачі м’яча:

1.     Двома руками від грудей на місці: пряма та з відскоком від майданчику
2.     Двома руками від грудей у русі: пряма та з відскоком від майданчику
3.     Двома руками з-за голови на місці: пряма та з відскоком від майданчику
4.     Зігнутою  рукою зверху з місця: пряма та з відскоком від майданчику
5.     Зігнутою рукою  зверху у русі: пряма та з відскоком від майданчику
6.     Зігнутою  рукою збоку з місця: пряма та з відскоком від майданчику
7.     Зігнутою рукою  збоку у русі: пряма та з відскоком від майданчику
8.     Прямою  рукою знизу з місця: пряма та з відскоком від майданчику
9.     Прямою рукою  знизу у русі: пряма та з відскоком від майданчику

Способи замаху при передачах та кидках м’яча:

1.          Вгору-назад
2.          Убік-назад
3.          Вниз-назад

Способи виконання кидків по воротах

Способи розгону гравця при кидку

1.          три кроки
2.          два кроки
3.          один крок
4.          схресний крок

після чого виконується або стрибок (при кидку в безопорному положенні), або стопорний крок (при кидку в опорному положенні).

Способи супроводу м’яча – надання м’ячу траєкторії та напряму польоту (основна фаза кидку)

1.               Зігнутою рукою зверху: по прямій, з відскоком від майданчику чи по навісній траєкторії
2.               Зігнутою рукою збоку: по прямій, з відскоком від майданчику чи по навісній траєкторії
3.               Прямою рукою знизу: по прямій, з відскоком від майданчику чи по навісній траєкторії
4.               Зігнутою рукою зверху з відхилом

Способи виконання заключної фази кидку

1.               падіння: перекатом на груди, перекидом боком або назад
2.               приставляння ноги, - крок після кидку

 

3. Основні засади організації змагань та правил суддівства. Робота секретаріату.

Документ, який визначає умови проведення конкретних змагань, їх правове оформлення, це Положення про змагання. Розробка положення про змагання та своєчасна розсилка його зацікавленим особам лягає на організацію, яка проводить дані змагання. В положенні визначаються: назва змагань (класифікаційні, першість та ін.); мета і завдання змагання (перевірка навчально-тренувальної роботи, підведення підсумків, обмін досвідом та ін.); допуск до участі (вік, кваліфікація та ін.); час і місце проведення; програма і календар змагання за днями; умови проведення, спосіб оцінки результатів; максимальна кількість учасників; порядок визначення переможців; нагородження переможців; умови прийому та розміщення команд і суддів; документація учасників, яка необхідна для допуску до змагань; форма офіційної заявки для участі у змаганнях та термін її надання та ін.

Після складання Положення про змагання організація, яка проводить ці змагання, повинна скласти кошторис витрат на проведення змагань. У кошторисі слід зазначити такі пункти: оренда місця проведення змагальних ігор; плата за послуги персоналу при майданчику (прибиральниці роздягалень і майданчика, черговому на майданчику та ін.); витрати на художнє оформлення (плакати і стенди, інформаційне повідомлення про час проведення змагань учасників і глядачів та ін.); витрати на канцелярські товари та обладнання суддівського столу (секундомір, годинник, папір для записів, протоколи гри, звіт головного судді та ін.); якщо розміщує та годує організація, яка проводить змагання, необхідно внести до кошторису витрати на це, згідно з кількістю учасників, тренерського складу та суддівської колегії.

Для того, щоб скласти календар необхідно: встановити кількість команд – учасників; визначити кількість календарних днів, які необхідні для проведення змагань; визначити таблицю, за якою буде складатися календар ігор; провести жеребкування команд.

Основне завдання жеребкування – за присвоєними номерами командам, визначити найближчих суперників у турнірі. Перед жеребкуванням оголошується, за якою системою буде складатися календар ігор.

Жеребкування може бути загальним, для всіх команд одночасно, чи з розсіюванням команд на підгрупи.

Проводиться жеребкування наступним чином: заздалегідь приготовлені номера (за кількістю команд-учасників) опускаються в урну. Потім почергово називається команда та для кожної з них витягається номер з урни.

Жеребкування з розсіюванням використовується при проведенні змагань з розбивкою команд на підгрупи. Розсіювання команд дає змогу скласти підгрупи приблизно рівні за силами. Використовується два способи розсіювання команд: жеребкування та «змійка».

Зазвичай підставою для розсіювання команд служать результати, які показала команда на попередніх змаганнях. При розсіюванні команд за жеребом беруть ту кількість команд, яка відповідає кількості підгруп, та між ними проводиться жеребкування для розподілу цих команд по підгрупам. Потім таким чином проводиться жереб серед інших команд.

При розсіювання способом «змійка» командам дають номера згідно з їх місцем на попередніх змаганнях, потім вже ці команди розсіваються «змійкою» згідно їх номерів, по підгрупам.

Перед початком гри офіційні особи команд повинні заповнити технічну заявку на гравців та офіційних представників, де вказується № гравців, прізвище та ім’я, спортивне звання. Для офіційних осіб вказується прізвище та ім’я, посада та звання.

Під час змагальних ігор результати гри записуються секретарем змагань у протокол гри, де заноситься назва команд; прізвище та ім’я учасників та офіційних осіб; номери гравців; кількість голів; ведеться запис 2 - хвилинних вилучень у гравців, дискваліфікацій, командних тайм-аутів та ін.

Протокол гри заповнюється у трьох екземплярах. Після закінчення гри протокол підписують зазначені в ньому судді, офіційні особи кожної команди та один з дублікатів протоколу залишається у кожного з представників команд.

Після проведення змагань головний суддя змагань заповнює звіт про рівень організації та проведення змагань, де освітлює такі пункти: стан спортивного майданчика, на якому проводилися змагальні ігри; кількість команд-учасників та зіграних ігор; склад суддівської бригади та ін.

Склад суддівської колегії. Суддівська колегія на офіційних змагання призначається організацією, яка проводить ці змагання, з угодою відповідної федерації гандболу.

До складу суддівської колегії входять: головний суддя (суддя - інспектор); заступник головного судді; головний секретар; судді на майданчику; секретар; секундометрист; суддя, який рахує очки; суддя-інформатор; лікар (на правах заступника головного судді).

У розпорядженні головного судді знаходиться комендант змагань.

В обов’язки головного судді входить: контроль за підготовкою місць змагань і їх стан протягом усіх змагань; проведення наради представників команд разом із суддівською колегією; розподіл обов’язків між суддями, затвердження розкладу змагань, перевірка заявок; проведення суддівського семінару з усім складом суддівської колегії; проведення, відкриття й закриття змагань; призначення суддів для проведення ігор; затвердження результатів ігор і підсумків змагань; розглядання протестів від представників; надання звіту про проведення змагань; прийняття рішень із дискваліфікації команд, окремих спортсменів, тренерів і представників; контроль за організацією роботи медичного персоналу.

Головний суддя має право: не проводити гру або відкласти її з приводу непідготовленості місця змагань; змінювати розклад ігор і призначення суддів, якщо в цьому є необхідність; відсторонити від суддівства суддів, які не вправляються зі своїми обов’язками, які порушують дисципліну, правила та порядок проведення змагань; не допускати до участі в змаганнях гравців, які видалені з майданчика до кінця гри, доки їх поведінка не буде розібрана на суддівській колегії; не допускати до участі в змаганні гравців, які не мають належного допуску, згідно з Положенням про змагання; карати за порушення правил змагань, дисципліни гравців, які знаходяться за межами майданчика, на лаві запасних, попередженням і дискваліфікацією.

Розпорядження головного судді є обов’язковими для всього суддівського апарату, учасників, тренерів, тощо.

Заступник головного судді. Обов’язки заступника головного судді визначаються головним суддею, в залежності від умов проведення змагань. Під час відсутності головного судді, його заступник виконує всі його обов’язки.  

Головний секретар підпорядковується головному судді та його заступнику. Починає свою діяльність за 2-3 дні до початку змагань.

Обов’язки головного секретаря: попередньо готує всю технічну документацію до проведення змагань; збирає від представників команд технічні заявки до участі в змаганнях; готує інформацію про хід змагань, доводить до відома тренерів і суддів розклад ігор, веде облік результатів проведених ігор, вивішує об’яви головної суддівської колегії та інший інформаційний матеріал; визначає склад секретаріату для ведення протоколів ігор; забезпечує оперативну роботу секретаріату й постачає необхідну інформацію робітників преси, радіо та телебачення; готує матеріали для нагородження переможців; готує підсумкові матеріали змагання та після підпису головного судді передає їх тренерам команд; за підсумками змагань готує необхідні матеріали для звіту головного судді.

Суддя – секретар підпорядковується головному судді, його заступнику та головному секретареві.

Обов’язки: повинен з’явитися на майданчик за 20-30 хвилин до початку гри, отримати протокол, підготувати все для запису гри, перевірити номери гравців у протоколі та номер на формі й відмітити вихід гравців на майданчик (початковий склад); повинен знаходитися поруч із суддею - секундометристом. Під час гри секретар робить записи у протоколі, згідно правил змагань; після закінчення гри оформлює протокол і віддає головному секретареві. При неправильній заміні гравців суддя - секретар дає сигнал посвистом і повідомляє суддів на майданчику про порушення.

Секундометрист підпорядковується головному судді, його заступнику та головному секретареві.

Обов’язки: повинен з’явитися на майданчик за 20-30 хвилин до початку гри, перевірити демонстраційне табло, належний стан годинників, секундомірів, повинен мати свій суддівський свисток; за свистком судді на майданчику, він вмикає демонстраційне табло та годинник, зупиняє їх по закінченні першої половини матчу та всієї гри, контролює правильність заміни гравців; слідкує за правильністю поведінки запасних гравців і тренерів на лаві запасних гравців; при видаленнях і взяттях воріт повідомляє судді-секретареві час для запису в протокол, за вказівкою головного судді або суддів на майданчику зупиняє час на годиннику та табло.

Суддя, який рахує голи  підпорядковується головному судді, його заступнику та головному секретареві.

Обов’язки: під час гри регулює роботу табло з рахунком гри та штрафним часом гравців.

Суддя-інформатор підпорядковується головному судді, його заступнику та головному секретареві.

Обов’язки: до початку гри оголосити назву змагань, команд і результат попередніх ігор, після виходу на майданчик команд оголосити їх назви та склад, тренерів і суддів; під час гри вести репортаж, у відповідності до правил, оголошувати рахунок після кожного закинутого м’яча, повідомляти про заміни та видалення.

Лікар змагань входить до складу суддівської колегії на правах заступника головного судді з медичної частини.

Обов’язки: перевіряє наявність у всіх заявках візи лікаря про допуск до змагань; забезпечує надання лікарняної допомоги при пораненнях і захворюваннях і дає висновок про можливість продовжувати гру гравцям, які отримали травми; слідкує за санітарними нормами: гравці команд не повинні мати на собі ніяких предметів, які могли б зашкодити здоров’ю інших гравців.

Комендант змагань відповідає за своєчасну підготовку, художнє оформлення місця змагань, за прийом учасників і глядачів, порядок під час змагань. Він забезпечує учасників необхідним приміщенням (спортивний майданчик, роздягальні, душові та ін.)