Терапевтична казка для роботи з втратою: "Про маленького Горобчика і його тата"

Терапевтична казка для роботи з втратою.

Мета: допомогти дитині пережити втрату, через усвідомлення та прийняття своїх емоцій.

Для кого: для дітей, один з батьків яких загинув на війні.

Хто може використовувати: психологи, психотерапевти, батьки/опікуни.

Казка про маленького Горобчика і його тата.

     Жив собі на світі Маленький Горобчик. У нього була щаслива сім’я, яку він дуже любив. А ще він любив своє родинне гніздечко, бо тут завжди було тепло і затишно.

      Місце, де жив Горобчик було дуже красиве. Поряд текла невеличка річечка, збоку розкидалося колоссям поле, все довкола солодко пахло квітами і травами. За полем виднівся лісок.

     У тому лісі жили горобці-розбійники. Вони були не такі розумні, сильні і працьовиті, як всі горобці! Розбійники лінувалися будувати міцні гнізда, але заздрили тим горобцям, які трудилися і мали гарні будиночки, тому вони  часто нападали на гнізда птахів і руйнували їх.

Одного разу розбійники наважилися напасти на містечко, де жив Маленький Горобчик. Тато-горобець сміливо кинувся захищати свій край. На допомогу йому прилетіли й інші сміливі горобці. Бій був такий, що лише пір’я летіло! Бо наші горобці були сильні і сміливі, а ворожі, хоч і кволі, полохливі, та було їх багато.  І погнали мужні горобці негідників з тих місць аж за ліс. Бій був тривалий, довго наші захисники не поверталися з-за лісу. З часом побачили у небі перших воїнів, переможців. Були серед них поранені, покльовані, подерті пазурами, з видертим пір’ям, але всі з сяючими очима! Всі раділи і святкували перемогу!

Лише Маленький Горобчик не радів, а гірко плакав, бо його тато не повернувся. Горобчик ненавидів усіх: і ворогів, через яких загинув тато,  і своїх горобців, які його не врятували, і навіть сусідських малих горобенят, бо у них були тата, а у нього - ні! 

Мама сіла поряд з Горобчиком, обійняла його крилом і сказала: «Синку, ти сердишся, бо нічого не можеш змінити! Я теж дуже сумую за татом. Але він завжди житиме у наших серцях! Ніхто і ніколи не зможе забрати його у нас! Прислухайся, і в своєму серці ти почуєш татів голос!».

Горобчик задумався… Він витер сльози і прислухався до себе.

Несподівано він почув , ні, мабуть він відчув голос тата : «Синку, не тримай зла, відпусти його! Колись злість перетворила хороших птахів на розбійників! Я не хочу щоб ти був схожий на них! Будь добрішим, будь мудрішим! Пам’ятай все, що я тобі говорив і все, що я тебе навчив! Будь чесним і сміливим, люби рідний край! Вчися і вдосконалюйся! Адже, щоб навчати в школі горобенят, щоб лікувати поранених героїв,  щоб будувати нові гніздечка – потрібно багато вчитися! Ти вже дорослий, ти багато знаєш і вмієш! Я тобою пишаюся! Я тебе люблю! Я завжди буду поруч! Зараз я можу бути всюди! Коли тобі буде важко, подивися у небо! Іноді я буду в хмаринці, чи в сонячному промінчику, в зірочці, чи краплинці дощику. А ще, я завжди буду у твоєму серці, тільки якщо там не буде більше злості!».

• Не буде, тату! - вигукнув Горобчик. –Тільки будь у моєму серці!

     Голос тата зник, а в серці Горобчика з’явилося дивовижне тепло і бажання стати таким, як хотів того тато!

Запитання до казки:

1. Де жив горобчик? Спробуй заплющити очі і уявити це місце.
2. Чому лісові горобці нападали на гнізда і руйнували їх?
3. Чому наші Горобці, які були сильні і сміливі, не відразу перемогли горобців-нападників?
4. Чому Маленький Горобчик не радів перемозі?
5. На кого і чому сердився Горобчик?
6. Як Горобчика підтримала мама?
7. Хто говорив слова, які почув Горобчик в своєму серці?
8. Чому тато сказав Горобчикові не тримати зла?
9. Яким хотів бачити Горобчика його тато?
10. Де Горобчик міг відчувати свого тата?
11. Що допоможе Горобчикові  пережити горе?
12. Чи є щось  спільне у тебе і Маленького Горобчика?
13. Що авторка хотіла нам сказати цією казочкою?

Автор: Ірина Присяжнюк.