Терміни , які потрібно розуміти згідно програми НМТ за темою ". Українські землі у складі Речі Посполитої в другій половині XVI ст."

 ВОЄВОДСТВО – 1) адм.-тер. одиниця на укр. землях у складі Великого князівства

Литовського (ВКЛ) та Корони Польської у 15–18 ст. Воєводська модель адм.-тер. устрою земель сформувалася в Польщі у 14 ст. і була поширена в Галицькій Русі та Зх. Поділлі згідно із привілеєм польс. короля Владислава ІІІ (лип. 1434). Створення Руського воєводства й Подільського воєводства та формування в них воєводських урядів і введення польс. права завершили процес інкорпорації цих укр. земель польс. короною

2.

WКОЗАЦТВО ЗАПОРОЗЬКЕ (НИЗОВЕ) - козаки, які мешкали поза межами Речі Посполитої на підконтрольних Січі землях. Вони ділилися на дві категорії: лицарство (товариство) і волосних. Лицарство - це козаки, які постійно мешкали на Січі і складали його гарнізон. Усе своє життя вони присвячували лише військовій справі, беручи участь у військових походах та військовому вишколі. Саме з товариства вибиралася козацька старшина Січі. Товариство мало першочергове право на розподіл військової здобичи, а також отримувало «хлібне довольство». Волосні козаки відрізнялися від лицарства тим, що мали власні сім'ї, господарство і постійно мешкали на околицях Січі, в запорозьких степах по хуторах і слободах. Вони мали доступ на Січ. Проте не мали права там постійно перебувати.

Лицарство і волосне козацтво разом складали Військо Запорозьке.

Bl3.

РЕЄСТРОВІ КОЗАКИ – укр. козаки, які перебували на службі уряду Речі Посполитої в 2-й пол. 16 – 1-й пол. 17 ст. Назву дістали від записів до спец. реєстрів (списків).

Виникнення реєстрового козацтва пов'язане з необхідністю зміцнення пд. кордону та здійснення воєнних кампаній проти сусідніх д-в. За наказом польс. короля Сигізмунда II Августа гетьман великий коронний Є.Язловецький 1572 прийняв на держ. службу 300 козаків. Першим керівником, або ж старшим реєстрового загону, був призначений шляхтич Я.Бадовський.

4.t

Городові козаки — назва ця виступає у двох значеннях. Перше — «городовими» в нашій історичній та художній літературі досить часто називають усіх «осілих» козаків, тобто незапорожців, козаків, котрі жили в містах і селах і бралися за зброю лише під час війни чи селянсько-козацьких повстань. Друга назва — офіційна, яка з’являється в офіційних документах і остаточно закріплюється після так званого возз’єднання України з Московією (1654). Чисельність городових козаків почала регулюватися російським урядом і сягала 60 тис шабель. Згідно з імператорським указом (1735), «городовими козаками» почали визнаватися лише «виборні козаки», яких вибирали з числа заможного, родового козацтва. Чисельність їх сягала ЗО тис. В 1783, після ліквідації автономії Лівобережної України, указом російського уряду городове козацтво було скасоване.

S5.

WЗАПОРОЗЬКА СІЧ – військ. та адм. центр козацтва на пд. укр. земель. Існував із серед. 16 ст. до 1775. Передумовами його утворення були передусім потреба козацтва в самоорганізації, зумовлена зростанням його чисельності, та необхідність захисту укр. земель від татар. агресії

КОЗАЦЬКА СТАРШИНА –  військовий  та адміністративно керівний склад козацтва .

Організаційне  оформлення козацької старшини розпочалося в період виникнення Запорозької Січі. До козацької старшини  Запороз. Січі входили: кошовий отаман, суддя, писар, осавул, курінні отамани, хорунжий, бунчужний, довбиш, гармаш, товмач, шафар, кантаржей. Старшина зосереджувала у своїх руках адм. владу і судочинство, розпоряджалася фінансами і представляла січову громаду в зносинах з іноземними  державами. Вона обиралася щорічно на заг. раді козацькій.

7.

Кошови́й ота́ман (кошовий) — виборна службова особа в Запорозькій Січі (XVI—XVIII ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу, очолював Кіш Запорізької Січі.

8.

ГЕТЬМАН (від старонім. Hаuptmann – командувач) – у 16–17 ст. – керівник  Війська Запорозького, з 1648 – також правитель держави (Гетьманщини). Термін "гетьман" запозичений із практики Польсько-Литовської  держави, де ним, як і в Чехії, називали головнокомандуючого військами.

9.

Клейноди Війська Запорозького - це особливі артефакти, відзнаки та атрибути влади Української козацької старшини XVI-XVIII ст. До козацьких клейнод належали:

корогва (прапор), булава, бунчук, пірначі, каламар, гербова печатка, литаври, духові труби, значки, палиці, гармати, тощо.

10.

УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА (УГКЦ) — церква, що діє у складі католицької церкви, зберігаючи спільну із православними церквами  обрядність і звичаї. Свій початок веде від Берестейської церковної унії 1596, коли декілька  ієрархів Київської  митрополії на чолі з митрополитом Михаїлом Рагозою вступили в церковну  єдність з Римо- апостольським престолом

11.

БРАТСТВА – реліг.-громад. організації при православних  парафіях в Україні та Білорусі 16–19 ст. Юридично оформлені правосл церквою, відомі з середини 16 ст.: 1538 – братство кушнірів у Вільно (нині Вільнюс), 1542 – братство Благовіщенської парафії у передмісті Львова, 1544 – братство при парафії Миколи на львів. Підзамчі (околиця міста). Братства стали широко розповсюджуватися наприкінці 80-х рр. 16 ст., після того як Львівське братство домоглося ставропігії від антіохійського патріарха

Йоакима IV

12.

ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА— Це – твори релігійного характеру, присвячені проблемі об’єднання православної та католицької церкви на Україні. Навколо укладення майбутньої унії точилися гострі суперечки, що й відобразилося в численних полемічних літературних творах. З'явилися анонімні памфлети українських православних літераторів, твори видатних українських письменників-полемістів Г.

Смотрицького, Х. Філалета, І. Вишенського, С. Зизанія, М. Смотрицького, З.

Копистенського, М. Андрелли та ін. Зокрема, «Апокрисис» («Відповідь»), виданий в