Термінологічний довідник з історії України

Термінологічний довідник з історії України. 11 клас

Тема 1. Вступ до історії

Археологія – наука, яка вивчає історію суспільства за матеріальними залишками життя та діяльності людей – речовими (археологічними) пам’ятками.

Історичні джерела – пам’ятки, що є свідченням минулого

Історія – розповідь (наука) про минуле; суспільна дисципліна

Хронологія – галузь історичної науки, яка визначає дати всіх історичних подій в часовій послідовності; допоміжна історична дисципліна

Цивілізація – форма існування живих істот, наділених розумом; icторичні типи культур, локалізовані в часі і просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий суспільством

Тема 2. Стародавня історія

Археологічна культура – сукупність схожих речових решток, здобутих під час археологічних розкопок, що належать до одного історичного часу й території.

Бронзовий вік – період в історії людства, коли поряд з кам’яними були поширені знаряддя з бронзи (сплав міді з оловом, рідше – свинцем, цинком). На теренах України доба бронзи тривала від початку 2 до початку 1 тис. до н. е.

Відтворювальне господарство – спосіб життя, який грунтується на землеробстві та скотарстві. У цьому випадку люди вже споживають продукти, створені власне ними: хліб, вирощені овочі та фрукти, м’ясо та молоко свійської худоби.

Енеоліт – перехідна ланка від кам’яного віку до віку металів, коли з’являються речі з міді – першого металу, опанованого людиною, але провідна роль у виготовленні знарядь праці ще належала каменю. На території України енеоліт тривав у 4 – 3 тис. до н.е.

Колонізація – заселення та освоєння вільної території, а також: загарбання якоїсь країни або краю, що супроводжується підкоренням, а часом і винищенням місцевого населення

Кочовики – окремі люди, спільноти або цілі племена і народи, що з економічних, традиційно-культурних або інших причин не мають постійного нерухомого житла і переміщуються з одного місця на інше

Курган – високий земляний, рідше кам’яний, насип над стародавнім похованням. Є різновидом поховальних пам’ятників, має форму земляного насипу, ізольоване округле підвищення, розташоване на рівнині з різко вираженою підошовною лінією, має штучне походження

Мезоліт – епоха кам’яної доби, що була перехідною між палеолітом та неолітом. На землях України доба мезоліту тривала від 10 тис. до 7 тис. років тому

Неоліт – доба нового кам’яного віку, заключний кам’яної доби, що заступив палеоліт та мезоліт. Назва вживається для епохи, протягом якої людина перейшла до добування їжі, вирощуючи рослини й одомашнивши тварин. На території України вона тривала від 7 до 5 тис. (5 – 3 тис. до н. е.)

Неолітична революція – перехід племен в епоху неоліту від привласнюючого господарства (мисливство, рибальство, збиральництво) до відтворюючих форм господарювання, до добування їжі шляхом вирощування рослин і розведення тварин

Палеоліт – стародавній кам’яний вік, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеоліту є різні думки (від 3 млн до 100 – 150 тис. років тому). Кінець палеоліту датується близько 13 тис. років тому (12 000 – 10 000 років до н.е.)

Привласнювальне господарство – форма господарства, що грунтується на вилученні з навколишнього середовища продуктів харчування, створенних природними процесами (мисливство, рибальство, збиральництво); властиве ранньому первісному суспільству

Ранній залізний вік – один із періодів розвитку людства за археологічною періодизацією. Характеризується остаточним розселенням індоєвропейців, технологічним переломом у виготовленні знарядь праці і зброї, виникненням перших державних утворенням, періодом існування найяскравіших кочових утворень. На території України доба припадає на 1 тис. до н. е. – початок 1 тис. н. е. і хронологічно відповідає кіммерійській, скіфській та сарматській добам історії

Тема 3. Київська держава

Билини – народні епічні пісні, які були поширені на Русі в Х – ХІ ст. й передавалися з уст в уста

Бояри – представники правлячого стану в Київській Русі, які посідали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою

Віче – народні збори у давніх слов’ян, у Київській Русі, на яких розв’язувалися важливі громадські та державні справи

Вотчинне землеволодіння – велике земельне володіння, яке передавалось у спадщину, його можна було продати, обміняти, поділити

Закупи – категорія залежних селян у Київській Русі ХІ – ХІІІ ст.; тимчасово залежні селяни, які через різні обставини втратили власне господарство та змушені були працювати на власника землі за купу (грошову позичку)

Ізгої – особи, які з певних причин випали зі своїх соціальних груп населення Київської Русі й втратили з ними зв’язок; були особисто вільними, їхнє життя охоронялося високими штрафами

Ікони – зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих, подій Святого Письма

Книжкова мініатюра – ілюстрації, якими оздоблювали рукописні книги

Князь – глава держави-князівства

Літопис – історичний твір, в якому розповідь велася за роками, події та факти викладалися в хронологічній послідовності по мірі того, як вони відбувалися

Мозаїка – техніка прикрашання підлоги та стін, за якої на цементну основу у визначеному порядку викладаються невеликі кольорові шматочки каменя або скла – смальти

Племінний союз – об’єднання кількох племен; це тип етнічної спільності й соціальної організації в період первісного суспільства. Для племені зв’язок між його членами характерний кровним спорідненням, поділ на роди і фратрії, спільність території, деякі елементів ведення господарства, самосвідомості, самоназва, звичаї, культ предків та релігійний культ

Полюддя – форма збирання данини в Київській Русі Х – ХІІІ ст., за якої князь із дружиною здійснював щорічний об’їзд власних володінь та підлеглих племен, стягуючи з них данину

Роздробленість – період в історії Київської Русі від середини 12 до середини 13 ст.; сутність розробленості полягає у зміцненні самостійності удільних князівств

Смерди – переважна більшість селянства Київської Русі ІХ – ХІІІ ст.; особисто вільні селяни, які мали власне господарство, земельні наділи, виплачували данину державі й виконували на її користь певні повинності

Фреска – картина, намальована спеціальними фарбами на сирому тиньку

Християнство – одна зі світових релігій. Виникла в середині І ст. н. е. у східній частині Римської імперії. Нині складається з великої кількості течій і напрямів, основними з яких є католицизм, протестантизм і православ’я

Шлюбна дипломатія – встановлення дипломатичних відносин шляхом укладання шлюбів між представниками правлячих родів тих чи інших країн

Язичництво – релігійні вірування, обожнення сил природи, тварин та рослин, а також людиноподібних істот: русалок, берегинь та ін.

Тема 4. Галицько-Волинська держава. Монгольська навала

Баскак – урядовець золотоординського хана, який здійснював контроль на завойованих землях Русі в XIII – XIV ст. (вів облік населення, збирав податки та ін..)

Ярлик – грамоти ханів Золотої Орди, що надавала право на управління окремими державами чи областями, підлеглими Орді

Тема 5. Литовсько-Руська держава. Українські землі в складі Великого князівства Литовського та ін. держав (у др. пол. ХІV – пер. пол. ХVІ ст.)

Дике поле – історична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів, де у ХV – ХVІ ст. сформувалося українське козацтво

Козак – вільна людина, прикордонник, охоронець (перші згадки – XIV – XV ст.); козаками називали людей, які ходили в “дике поле” на лови й билися з татарами

Магдебурзьке право – середньовічне міське право, за яким місто звільнялося від управління і суду великих землевласників та створювало власні органи місцевого самоврядування. Виникло в XIII ст. у м. Магдебург (Німеччина)

Магістрат – адміністративний орган управління містом, яке мало грамоту на самоврядування (Магдебурзьке право)

Цехи – об’єднання ремісників однієї спеціальності, які проживали в містах в епоху Середньовіччя

Шляхта – привілейований феодальний стан у Польщі, Литві та на загарбаних ними в ХІV – ХVПІ ст. українських землях; а також рицарі, основним заняттям яких була військова служба