Термінологічний довідник з історії України

Про матеріал

Термінологічний довідник з історії України містить визначення понять та термінів за темами 1- 5 програми по підготовці до ЗНО (Вступ до історії - Литовсько-Руська держава. Українські землі в складі Великого князівства Литовського). Може використовуватись як на уроках, так і під час підготовки до ЗНО.

Перегляд файлу

Термінологічний довідник з історії України. 11 клас

 

Тема 1. Вступ до історії

Археологія – наука, яка вивчає історію суспільства за матеріальними залишками життя та діяльності людей – речовими (археологічними) пам’ятками.

 

Історичні джерелапам’ятки, що є свідченням минулого

 

Історіярозповідь (наука) про минуле; суспільна дисципліна

 

Хронологіягалузь історичної науки, яка визначає дати всіх історичних подій в часовій послідовності; допоміжна історична дисципліна

 

Цивілізаціяформа існування живих істот, наділених розумом; icторичні типи культур, локалізовані в часі і просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий суспільством

 

Тема 2. Стародавня історія

 

Археологічна культура – сукупність схожих речових решток, здобутих під час археологічних розкопок, що належать до одного історичного часу й території.

 

Бронзовий вік – період в історії людства, коли поряд з кам’яними були поширені знаряддя з бронзи (сплав міді з оловом, рідше – свинцем, цинком). На теренах України доба бронзи тривала від початку 2 до початку 1 тис. до н. е.

 

Відтворювальне господарство – спосіб життя, який грунтується на землеробстві та скотарстві. У цьому випадку люди вже споживають продукти, створені власне ними: хліб, вирощені овочі та фрукти, мясо та молоко свійської худоби.

 

Енеоліт – перехідна ланка від кам’яного віку до віку металів, коли з’являються речі з міді – першого металу, опанованого людиною, але провідна роль у виготовленні знарядь праці ще належала каменю. На території України енеоліт тривав у 4 – 3 тис. до н.е.

 

Колонізація – заселення та освоєння вільної території, а також: загарбання якоїсь країни або краю, що супроводжується підкоренням, а часом і винищенням місцевого населення

 

Кочовикиокремі люди, спільноти або цілі племена і народи, що з економічних, традиційно-культурних або інших причин не мають постійного нерухомого житла і переміщуються з одного місця на інше

 

Курганвисокий земляний, рідше кам’яний, насип над стародавнім похованням. Є різновидом поховальних пам’ятників, має форму земляного насипу, ізольоване округле підвищення, розташоване на рівнині з різко вираженою підошовною лінією, має штучне походження

 

Мезоліт – епоха кам’яної доби, що була перехідною між палеолітом та неолітом. На землях України доба мезоліту тривала від 10 тис. до 7 тис. років тому

 

Неоліт – доба нового кам’яного віку, заключний кам’яної доби, що заступив палеоліт та мезоліт. Назва вживається для епохи, протягом якої людина перейшла до добування їжі, вирощуючи рослини й одомашнивши тварин. На території України вона тривала від 7 до 5 тис. (5 – 3 тис. до н. е.)

 

Неолітична революціяперехід племен в епоху неоліту від привласнюючого господарства (мисливство, рибальство, збиральництво) до відтворюючих форм господарювання, до добування їжі шляхом вирощування рослин і розведення тварин

 

Палеолітстародавній кам’яний вік, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеоліту є різні думки (від 3 млн до 100150 тис. років тому). Кінець палеоліту датується близько 13 тис. років тому (12 000 10 000 років до н.е.)

 

Привласнювальне господарствоформа господарства, що грунтується на вилученні з навколишнього середовища продуктів харчування, створенних природними процесами (мисливство, рибальство, збиральництво); властиве ранньому первісному суспільству

 

Ранній залізний вік – один із періодів розвитку людства за археологічною періодизацією. Характеризується остаточним розселенням індоєвропейців, технологічним переломом у виготовленні знарядь праці і зброї, виникненням перших державних утворенням, періодом існування найяскравіших кочових утворень. На території України доба припадає на 1 тис. до н. е. – початок 1 тис. н. е. і хронологічно відповідає кіммерійській, скіфській та сарматській добам історії

 

Тема 3. Київська держава

 

Билини – народні епічні пісні, які були поширені на Русі в Х – ХІ ст. й передавалися з уст в уста

 

Бояри – представники правлячого стану в Київській Русі, які посідали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою

 

Віче – народні збори у давніх слов’ян, у Київській Русі, на яких розв’язувалися важливі громадські та державні справи

 

Вотчинне землеволодіння – велике земельне володіння, яке передавалось у спадщину, його можна було продати, обміняти, поділити

 

Закупи – категорія залежних селян у Київській Русі ХІ – ХІІІ ст.; тимчасово залежні селяни, які через різні обставини втратили власне господарство та змушені були працювати на власника землі за купу (грошову позичку)

 

Ізгої – особи, які з певних причин випали зі своїх соціальних груп населення Київської Русі й втратили з ними зв’язок; були особисто вільними, їхнє життя охоронялося високими штрафами

 

Ікони – зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих, подій Святого Письма

 

Книжкова мініатюра – ілюстрації, якими оздоблювали рукописні книги

 

Князь – глава держави-князівства

 

Літопис – історичний твір, в якому розповідь велася за роками, події та факти викладалися в хронологічній послідовності по мірі того, як вони відбувалися

 

Мозаїка – техніка прикрашання підлоги та стін, за якої на цементну основу у визначеному порядку викладаються невеликі кольорові шматочки каменя або скла – смальти

 

Племінний союзоб’єднання кількох племен; це тип етнічної спільності й соціальної організації в період первісного суспільства. Для племені зв’язок між його членами характерний кровним спорідненням, поділ на роди і фратрії, спільність території, деякі елементів ведення господарства, самосвідомості, самоназва, звичаї, культ предків та релігійний культ

 

Полюддя – форма збирання данини в Київській Русі Х – ХІІІ ст., за якої князь із дружиною здійснював щорічний об’їзд власних володінь та підлеглих племен, стягуючи з них данину

 

Роздробленість – період в історії Київської Русі від середини 12 до середини 13 ст.; сутність розробленості полягає у зміцненні самостійності удільних князівств

 

Смерди – переважна більшість селянства Київської Русі ІХ – ХІІІ ст.; особисто вільні селяни, які мали власне господарство, земельні наділи, виплачували данину державі й виконували на її користь певні повинності

 

Фреска – картина, намальована спеціальними фарбами на сирому тиньку

 

Християнство – одна зі світових релігій. Виникла в середині І ст. н. е. у східній частині Римської імперії. Нині складається з великої кількості течій і напрямів, основними з яких є католицизм, протестантизм і православ’я

 

Шлюбна дипломатіявстановлення дипломатичних відносин шляхом укладання шлюбів між представниками правлячих родів тих чи інших країн

 

Язичництво – релігійні вірування, обожнення сил природи, тварин та рослин, а також людиноподібних істот: русалок, берегинь та ін.

 

Тема 4. Галицько-Волинська держава. Монгольська навала

 

Баскакурядовець золотоординського хана, який здійснював контроль на завойованих землях Русі в XIII – XIV ст. (вів облік населення, збирав податки та ін..)

 

Ярлик – грамоти ханів Золотої Орди, що надавала право на управління окремими державами чи областями, підлеглими Орді

 

Тема 5. Литовсько-Руська держава. Українські землі в складі Великого князівства Литовського та ін. держав (у др. пол. ХІV – пер. пол. ХVІ ст.)

 

Дике полеісторична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів, де у ХV – ХVІ ст. сформувалося українське козацтво

 

Козаквільна людина, прикордонник, охоронець (перші згадки – XIVXV ст.); козаками називали людей, які ходили в “дике поле” на лови й билися з татарами

 

Магдебурзьке правосередньовічне міське право, за яким місто звільнялося від управління і суду великих землевласників та створювало власні органи місцевого самоврядування. Виникло в XIII ст. у м. Магдебург (Німеччина)

 

Магістрат адміністративний орган управління містом, яке мало грамоту на самоврядування (Магдебурзьке право)

 

Цехи – об’єднання ремісників однієї спеціальності, які проживали в містах в епоху Середньовіччя

 

Шляхтапривілейований феодальний стан у Польщі, Литві та на загарбаних ними в ХІV ХVПІ ст. українських землях; а також рицарі, основним заняттям яких була військова служба

 

doc
Додано
28 січня 2018
Переглядів
1072
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку