Виховний захід до Дня Соборності України на тему:«ЄДНАННЯ ЗАРАДИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

                                          «ЗАТВЕРДЖУЮ»

                                                                   Директор Орлівської ЗШ І-ІІІ ст.

                                                                          ___________Мордвинова О.В.

 

 

«ЄДНАННЯ ЗАРАДИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

Виховний захід до Дня Соборності України

 

 

                                                         Епіграф: 

                                                        «Можна все на світі вибирати, сину,

                                                        Вибрати не можна тільки Батьківщину»

                                                                                                           В. Симоненко

 

Мета: виховання національної свiдомостi учнів i людської гiдностi, відродження паростків духовності, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про історичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження інтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до Батьківщини.

 

Обладнання: 

мультимедійний проектор,  музичний центр, державний прапор України, рушник, учні в національних українських костюмах та ін.

 

Звучить « Запорізький марш»

 

Учениця:

Є щось святе в словах «мій рідний край»,

Для мене – це матусі пісня ніжна,

І рідний сад від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

 

Учень:

 Його історія… В ній стільки гіркоти!

І тим рідніше мені ти краю рідний,

Бо вже назад поламані мости,

І день встає, як райдуга, лагідний.

 

 Ведуча 1:

Шановні учні та вчителі,  сьогодні всіх нас разом зібрала на урочисте свято  дуже важлива історична подія – 99 річниця  підписання Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину Україну, яка увійшла до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України.

     Перше слово надається директору школи Мордвиновій Оксані Вікторівні :

 

 

   Промова директора школи:

   «Одна з головних сторінок нашої історії – боротьба українського народу за соборність своїх земель. Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. Наша рідна земля, наша держава – це Україна, а народ наш український. Але жодна держава не може вважати себе ані розвиненою, ані демократичною, якщо її громадяни не знають свого минулого.  Де коріння сильне і глибоке, там й дерево сильне, воно бурям і стихіям ставить могутній опір. Нам, українцям, потрібно знати нашу історію, нашу культуру, наші традиції. Адже вони сягають у сиву давнину.

    Якщо  поглянути на карту України: червоною стрічкою проходить кордон України, який відділяє нашу державу від інших сусідніх держав, на заході можна помітити коричневу  смугу – то українські Карпати, гори, оспівані багатьма письменниками і  поетами, на сході видобувають вугілля, різні руди, багатий своїми чорноземами і український степ, де вирощують щедрі врожаї, на півдні нашу державу омивають Чорне і Азовські моря.

Синє мереживо на карті – це річки! І найбільша річка України – Дніпро, яка розділяє Україну на дві частини – Лівобережну і Правобережну Україну. Колись давно, 99 років тому річка Дніпро розділяла не просто територію України, вона розділяла єдність України, її спільність.

Сьогодні у нас 22 січня – день, в який Україна святкує одну з найяскравіших подій нашої історії.

 22 січня 1919 року уряди двох частин України на Софієвському майдані о 12 годині урочисто проголосили Акт Злуки українських земель, намагаючись реалізувати споконвічну мрію українців про єдність.

І хоч цей акт мав символічний характер, але Україна стала цілісною , соборною, об’єднаною державою.

          Таким чином, вперше за шістсот років був зроблений черговий крок до об’єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу. Давайте згадаємо як це було?      

         Урочисте свято, присвячене Дню Соборності України, оголошую відкритим. На виконання Гімну України та вшанування прапору України струнко.

        Прапор України внести.

 

Звучить Гімн України (учні вносять прапор)

Ведуча 2:  

Гордо воля постала, повергнувши зло.

Освятивши промінням добра Україну.

На живлющих вітрах синьо-жовте крило

Уособлює нині і небо, й хлібину.

   З січня 1919 року одностайно було прийнято ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

    Об’єднавчий рух, який наприкінці 1918 – початку 1919 року охопив майже всю Україну, досяг свого апогею і в двадцятих числах січня перемістився до столиці УНР .Київські видання друкували численні статті, інформації, інтерв’ю, присвячені об’єднанню українських республік.

 

Ведуча 1:

Директорія і Рада Народних Міністрів призначили урочисте святкування об’єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою.

 

Ведуча 2 :

І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть. Уранці 22 січня біля святої Софії було велелюдно. Вхід із Володимирської вулиці прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи.

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».

 

Ведуча 1:

     Усвідомлюючи суспільно-політичне значення цієї події, керівництво Директорії подбало, щоб прийняття Акту Злуки стало величною маніфестацією єднання східних та західних українських земель, днем народження єдиної незалежної соборної держави.

      Це була велика, урочиста, єдина в своєму роді історична маніфестація братерства українського народу. Вона не лише справила велике враження на всіх учасників, але й почала нову добу в житті народу. Ця заява єдності всього народу назавжди знищила штучно збудований фізичний і духовний кордон між його гілками.

 

Ведуча 2

     Одна з наймасштабніших  акцій з нагоди Дня соборності України  пройшла  в  1990  році.  21  січня  патріотичні  сили  організували  "живий  ланцюг"  між  Києвом, Львовом  та  Івано-Франківськом  як  символ  духовної  єдності  людей  східних  і  західних  земель  України. За різними оцінками, в акції брало участь  до 3 мільйонів  українців.

      В  кінці  2000-х  років  в  Україні  почали відроджувати  традицію  створення  "живих  ланцюгів",  що символізують єдність українського народу.

        Указом  Президента  України  від  13  листопада No871/2014    було  встановлено свято «Про День Соборності України»

(До цього часу  свято носило назву «День Соборності та Свободи України».)

 

Виходить  дівчина   з рушником

Учениця

Я вірю, Вітчизно, ти станеш на ноги,

Махнуть золотистим крилом рушники,

І щастя затьмить всі печалі й тривоги

На вічні роки і прийдешні віки!

 

Ведуча 1

     День  Соборності  України —національне  свято  України,  що  відзначається щороку 22 січня .

    Сьогодні соборність не обмежується  лише ідеєю збирання етнічних земель у рамках національної держави, а  передбачає також духовне єднання всього населення країни незалежно від  національності. Соборність —це  забезпечення  справжнього  суверенітету  і незалежності  народу,  міцний  фундамент  для  побудови процвітаючої демократичної національної держави.

 

З  одно боку  актового залу  виходить  дівчина  Західна  Україна  і промовляє:

Я –Західна Україна!

Горджуся й радію,

Що рідною мовою

Я володію,

Шевченковим словом

Умію писати

Слова мелодійні

І вірші складати.

 

З іншого боку актового залу виходить дівчина Східна Україна

Я –Східна Україна!

Де все мені в радість:

Ліси і садочки.

Річки і долини,

І цвіт білосніжний

У лузі калини.

В душі моїй солодко

Грає сопілка,

Бо я з України,

Бо я - українка!

Західна Україна (з гордістю): І –я –Українка!

Дівчинка з рушником зв'язує їм руки єдиним вузлом. Вони піднімають їх вгору і говорять разом:

Це –моя Україна, це –моя –Батьківщина,

Що, як мама , як тато, одна.

Пісня: «Це моя Україна» (про міста України)

(Дівчинки молодших класів по черзі виходять і прикріплюють герби областей України  на адміністративну  карту України (синхронно з кадрами відео кліпу про обласні центри України)

До дівчат, що відображають Східну та Західну Україну приєднаються по черзі інші учні.

Учень

Нехай же від Дону до сивих Карпат

Живе нероздільна родина,

Без рабства, без панства, насильства і ґрат,

Вільна, незалежна Вкраїна!

Ніщо нас не спинить, лунає наш клич,

Хай буде Вкраїна Соборна навік….

Учениця 1:  

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

У ріднім краї і серце співає,

Лелеки здалека нам серце несуть.

У рідному краї  і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.

 

Учениця 2:  

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні,

Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.

 

Ведуча 2:

Україна багатонаціональна, багатомовна, але Україна єдина. Пам’ятаємо, не забуваємо і цінуємо нашу Батьківщину. Збережемо наш патріотизм, віру та силу духу для наступних поколінь.

 

Учень 2:

Ми єдина країна.

В нас одна Батьківщина.

Ми єдина родина –

Українська земля.

 

Учениця 3:

 Ми бажаємо миру,

Ми усі побратими

Від теплого Криму

До зелених Карпат.

 

Учень 3:

 Наша сила – це єдність.

Наша віра – це воля.

У щасливе майбутнє

Прокладаємо шлях.

 

Ведуча1 :

Тож візьмемося за руки

Скажемо всі воєдино

В День Соборності й Свободи –

Україна – єдина країна!

 

Всі  присутні беруться за руки(або піднімають маленькі прапорці з символікою України) і разом говорять : «Україна – єдина країна!»

Ведуча2: На цьому наше невеличке свято завершено. А ще багато цікавого про нашу Україну вам належить дізнатися на уроках історії , української мови та літератури. Тому запрошуємо всіх на навчання.

На завершення звучить пісня «Це моя земля»,  яку (за бажанням) оплесками підтримують присутні