ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК-ДОВІДНИК ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРМІНІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ

 СЛОВНИК-ДОВІДНИК

ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРМІНІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          

 

 

 

                

 

 

 

 

 

Словник-довідник є узагальненням найуживаніших термінів екологічного та природоохоронного змісту.

Терміни у словнику подані  у алфавітному порядку, що допоможе швидко орієнтуватись у пошуку необхідного матеріалу.

Словник містить список літературних джерел для вихованців, які виявлять бажання  поглибити свої знання з екології.

Словник розрахований  на вихованців екологічних гуртків закладів позашкільної освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АБІОТИЧНА МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ –  глобальний процес переміщення хім. елементів, що відбувається без участі живих організмів.

 

АБІОТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ – сукупність неорганічних умов (середовищних факторів) проживання організмів. Середовище в розумінні еколога – все те, що оточує організм ( популяцію, біоценоз) і впливає на нього. У кожного з видів, що навіть населяють один і той самий біотоп, - своє середовище проживання.

 

АБІОТИЧНІ ФАКТОРИ-   умови неживої природи, її компоненти і властивості, які прямо чи опосередковано впливають на життєдіяльність організмів та їхні угрупування (температура, атмосферний тиск, рельєф, освітленість, вологість, рівень радіації тощо).

 

АБІОТИЧНІ ЧИННИКИ – компоненти та явища неживої природи, які прямо чи опосередковано впливають на живі організми, у т.ч. людину.

 

АВАРІЙНА СИТУАЦІЯ – стан потенційно небезпечного об'єкта, що характеризується порушенням меж та (чи) умов безпечної експлуатації, але не перейшов у аварію, і за якого всі несприятливі впливи джерел небезпеки на персонал, населення та довкілля утримуються у прийнятних межах за допомогою відповідних технічних засобів, передбачених проектом.

 

АВАРІЙНА СИТУАЦІЯ В ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ - нетривале різке порушення технол. циклів використання прир. ресурсів, що призводить до несприятливих наслідків аж до екол. катастрофи та виникнення стихійного лиха (прорив дамби ГЕС, напр., може спричинити паводок).

 

АВАРІЯ ЕКОЛОГІЧНА – велике пошкодження промислових, транспортних, побутових, та інших об’єктів, у результаті яких відбувається викид у навколишнє середовище шкідливих речовин в таких кількостях, що створюється реальна загроза населенню і довкіллю.

 

АВТОГЕННА СУКЦЕСІЯ -  сукцесія, що проходить мимовільно, спонтанно.

 

АВТОТРОФИ – організми, які синтезують з неорганічних сполук органічні речовини під впливом енергії Сонця (фототрофи) або енергії, що звільняється під час хімічних реакцій (хемотрофи). До автотрофів належать усі зелені наземні і водні рослини та деякі групи водних та ґрунтових бактерій.

 

АГЛОМЕРАЦІЯ – зарості рослин різних видів, однорідних в екологічному відношенні, скупчення великої кількості людей, тварин, населених пунктів, будівель тощо. Має негативне екологічне значення.

 

АГРОБІОЦЕНОЗ - співтовариство рослин, тварин і мікроорганізмів, створене і регулярно підтримуване людиною для отримання сільськогосподарської продукції.

 

АГРОСФЕРА – частина біосфери, яку складають культурні рослини, домашні тварини і ґрунт, оброблений під с/г культури.

 

АГРОФІТИ – рослини, які виростила людина.

 

АГРОФІТОЦЕНОЗ – сукупність рослинних популяцій, створених і регульованих людиною, до складу яких входять культурні рослини та рослини-бур’яни. Він є частиною складніших систем – агробіоценозів.

 

АГРОЦЕНОЗИ – це молоді біоценози, що формуються у результаті господарської діяльності, для яких характерним є видова бідність і одноманітність і які підтримуються людиною завдяки розробленій нею системі агротехнічних та агрохімічних заходів.

АДАПТАЦІЯ – властивість живих систем пристосовуватися до умов навколишнього середовища.

 

АДАПТИВНА ЗОНА - комплекс умов середовища, що визначає типа пристосувань (адаптацій) групи організмів.

 

АДВЕНТИВНІ РОСЛИНИ – рослини, які з’явилися в певному регіоні, що лежить за межами їх природних ареалів, внаслідок навмисного або випадкового занесення людиною.

 

АЕРАЦІЯ – природне або штучне надходження повітря у будь-яке середовище з метою збільшення в ньому вмісту кисню. А. ґрунтів залежить від їх мех. складу та структури, А. водних середовищ — від швидкості переміщення води та наявності хвиль на поверхні. Напр., стоячі води боліт бідні на кисень, проточні води збагачені киснем.

 

АЕРОЗОЛІ – системи з твердих або рідких часточок (дим, туман), що перебувають у завислому стані в атмосфері чи іншому газовому середовищі. Антропогенні аерозолі — дим або туман оксиду сірки(VІ). У сільському господарстві у вигляді аерозолів часто застосовують різні засоби захисту рослин. Радіоактивні аерозолі можуть тривалий час залишатися в повітрі.

 

АЕРОЗОЛЬНА УПАКОВКА – балон з розпилюваною у вигляді аерозолів рідиною. Як розпилювач використовують фреони, бутан, стиснуте повітря. Фреони шкідливо впливають на озоносферу.

 

АЕРОЗОЛЬНІ ЗАБРУДНЕННЯ – забруднення повітря дрібнодисперсними рідкими і твердими речовинами.

 

АКЛІМАТИЗАЦІЯ – пристосування рослин або тварин до нових для них кліматичних умов в результаті розселення їх людиною. В Україні акліматизовано такі живі об’єкти: с/г рослини – кукурудзу, соняшник, картоплю; ссавці – єнотовидну собаку;

птахи – фазана; риби – товстолобика, амура. Акліматизацію рослин приводять ботанічні сади та дендрологічні парки, а тварин – окремі заповідники та зоопарки.

 

АКСЕЛЕРАЦІЯ – прискорення темпів індивідуального розвитку організму на певній його стадії в порівнянні з темпами розвитку попередніх поколінь. У людському суспільстві акселерація проходить під впливом соціальних і біологічних екологічних факторів.

 

АКТИВНА (ПОЗЕТИВНА) ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ– це такий вид відповідальності, при якій виконання вимог щодо охорони природи здійснюється шляхом запровадження безвідходних і маловідходних технологій, виділення значних коштів на будівництво очисних споруд, різних установок і пристроїв, що зменшують забруднення НПС і захищають здоров’я людей.

 

АКТИВНІСТЬ СОНЯЧНА – сукупність циклічних і нециклічних фізичних змін, що проходять на Сонці, які обумовлені взаємодією сонячного магнітного поля й плазми. У момент спалахів Сонце викидає велику кількість енергії і заряджених частинок, які, при досягненні Землі, викликають на ній електромагнітні бурі, полярні сяйва та інші явища. Активність сонячна впливає на клімат, ряд біосферних процесів, зміну чисельності тварин, стан здоров’я людей.

 

АЛЕРГЕНИ – речовини, які викликають алергію. Розрізняють екзоалергени, які потрапляють в організм із зовнішнього середовища через дихальні шляхи, слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, під час ін’єкцій; ауталергени – нормальні або денатуровані в результаті травми, опіків, інфекційного процесу власні білки організму.

 

АЛОПЕЦІЯ – захворювання різної етіології, для якого характерна втрата волосся, що відбувається під впливом як ендогенних так і екзогенних чинників. Виникає також внаслідок дії різних хіміопрепаратів і борної кислоти, важких металів (найчастіше талій, ртуть, миш’як, мідь, кадмій, вісмут).

 

АЛЬТЕРНАТИВНА ЕНЕРГЕТИКА – енергетика, що базується на використанні відновлювальних джерел енергії: сонячної, геотермальної, вітрової, гідравлічної, біогазу, енергії припливів та ін.

 

АЛЬТЕРНАТИВНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО – землеробство орієнтоване на якнайдовше збереження родючості ґрунту на основі впровадження екологічно чистих агротехнічних методів (без застосування легкорозчинних мінеральних добрив, пестицидів), збагачення гумусом ґрунту шляхом внесення компостів, перегною, зеленого добрива.

 

АНАЕРОБИ – організми, здатні існувати в безкисневому середовищі (наприклад, бактерії, війчасті інфузорії).

 

АНАЛІЗ ВОДИ – процес якісного та кількісного визначення хімічного, бактеріологічного й біотичного складу, фізичних, технічних та інших властивостей води (природної, стічної, технологічної) за сукупними показниками її якості.

 

АНАЛІЗ ПОВІТРЯ – процес якісного та кількісного визначення вмісту різних домішок в атмосфері. Визначається концентрація окремих речовин в атмосфері та метеопараметри.

 

АНТИГЛОБАЛІЗМ – суспільно-політичне явище сучасності, прихильники якого ставлять за мету протистояти тим явищам процесу глобалізації, які чинять негативний вплив на економіку, навколишнє природне середовище та культуру.

 

АНТРОПОГЕННА ЕРОЗІЯ – ерозійні процеси, що спричинюються нераціональною господарською діяльністю людини.

 

АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ – прямий та опосередкований вплив людства на навколишнє середовище і його компоненти внаслідок господарської діяльності. Практично всі види людської діяльності постійно або періодично впливають на навколишнє середовище. Свідомо, цілеспрямовано людина впливає на природу з метою збільшення біопродуктивності ландшафтів за допомогою різних видів меліорації, добування та накопичення певних ресурсів, поліпшення умов життєдіяльності, запобігання стихійним природним процесам.

 

АНТРОПОГЕННЕ ЗАБРУДНЕННЯ - вплив на навколишнє середовище, спричинений діяльністю людини, світовим господарством. Речовини, що забруднюють довкілля, можуть бути твердими (промисловий пил), рідкими (стічні води) і газоподібними (викиди промислових газів) й мати шкідливий вплив безпосередньо, після хімічних перетворень, або спільно з іншими речовинами.

 

АНТРОПОГЕННИЙ ЛАНДШАФТ – ландшафт, змінений діяльністю людини в процесі виконання нею соціально-економічних функцій та використання певних видів природокористування.

 

АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ ЕКОСИСТЕМ – зміни екосистем, спричинені діяльністю людини. Можуть бути позитивними і негативними, зворотними і незворотними. За масштабом прояву антропогенні зміни екосистем поділяють на локальні, регіональні та глобальні.

 

АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ ПРИРОДНИХ УМОВ – зміни природних умов, спричинені впливом діяльності людини на окремі компоненти природи та їх сукупності внаслідок чого ці зміни набувають комплексного характеру.

 

АНТРОПОГЕННІ ПРОЦЕСИ – процеси, що виникають у природному середовищі

•             зумовлені або істотно активізовані різними видами господарської діяльності людини. Їх поділяють на прямі (знищення природних та утворення штучних форм рельєфу) й опосередковані (посилення природних процесів внаслідок вирубування лісів, розорювання схилів тощо). Розрізняють позитивні й негативні антропогенні процеси. Позитивні процеси спрямовані на оптимізацію екологічного стану навколишнього середовища (осушення, зрошення, рекультивація земель, терасування крутих схилів, створення дамб, обвалування). Негативні – зумовлені недосконалістю проектів використання природних ресурсів, порушенням природоохоронного законодавства (розробка родовищ корисних копалин, будівництво міст, гідротехнічних споруд, оранки й обробітку сільськогосподарських угідь).

 

АНТРОПОГЕННІ ЧИННИКИ – зміни, внесені у природу людською діяльністю, які впливають на органічний світ. Розрізняють прямі, непрямі, позитивні і негативні антропогенні впливи. Прямий – спрямований на живі організми; непрямий – зміна клімату, фізичного і хімічного стану атмосфери, водойм, будови поверхні землі, рослинного і тваринного світу; негативні – пригнічення або вимирання організмів; позитивні – створюють сприятливі умови для розвитку тих чи інших організмів.

 

АНТРОПОСФЕРА -  частина біосфери, яку становить сукупність усіх людей земної кулі.

 

АРЕАЛ – ділянка поширення організмів різних таксономічних категорій чи типів угруповань, а також схожих умов.

 

АТМОСФЕРА – одна з геосфер, суміш газів, що оточують Землю, та утримуються завдяки силі тяжіння. Атмосфера в основному складається з азоту (N2, 78,08 % об.) і кисню (O2, 20,95 % об.). Решта — це аргон(0,93 % об.) та вуглекислий газ (CO2,0,03 % об.) із неоном, гелієм, метаном, криптоном, воднем та невеликими домішками інших газів (разом до 0,01 %). Крім того атмосфера містить близько 1,3—1,5·1016 кг води, основну масу якої зосереджено у тропосфері.

 

АТМОСФЕРНЕ ПЕРЕНЕСЕННЯ – переміщення забруднюючих речовин висхідними потоками повітря та вітром від джерела забруднення над поверхнею Землі на певні відстані.

 

АТОМНА ЕНЕРГІЯ  енергія, що виділяється в результаті поділу ядер елементів, атомний номер яких більше 82, та радіоізотопами. Розпад ядер відбувається за рахунок перевищення сил відштовхування над силами притя -гування, що діють всередині ядра (протонами і нейтронами).

 

АЦИДИФІКАЦІЯ ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМ – закислення водойм внаслідок випадання кислотних опадів, надходження до них вод, збагачених вугільною кислотою, гумусовими речовинами.

 

 

 

 

БАГАТОКАМЕРНА СИСТЕМА ЗБИРАННЯ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ - система роздільного збирання компонентів побут, відходів. У місцях збирання побут, відходів установлюють контейнери для сміття з двома камерами. В одну камеру скидають цінні компоненти (скло, папір, метал тощо), а в ін. — решту. Роздільне збирання відходів підтримується і наявністю двох камер у машинах-сміттєзбирачах. Цінні речовини після збирання і транспортування розділяють за допомогою простих допоміжних засобів і продають різним споживачам.

 

БАЛАНС ЕКОЛОГІЧНИХ КОМПОНЕНТІВ – властивість екосистеми підтримувати врівноважене співвідношення між своїми структурними блоками відповідно до умов їх існування і величини зони, збурювальних чинників. Оцінюють баланс за показниками чисельності, біомаси та накопиченої в екосистемі енергії, співвідношенням живих компонентів (продуцентів, консументів, редуцентів), речовинно-енергетичним обміном між біоценозом, ґрунтом та атмосферою із сусідніми екосистемами.

 

БАКТЕРІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ - зброя, яка забезпечує навмисний вплив на об'єкт, проти якого її застосовують, за допомогою інфікування патогенними мікроорганізмами та іншими біологічними агентами, включаючи віруси, інфекційні нуклеїнові кислоти і пріони. До цього часу використання бактеорологічної зброї  заборонено.

 

БАТАРЕЇ  (АКОМУЛЯТОРИ) –  пристрої, здатні акумулювати хім. енергію, яка в процесі їх розряджання перетворюється на електричну. Батареї здебільшого складаються з двох електродів і електроліту, найчастіше рідкого. Небезпеку для людини і довкілля створюють продукти утилізації відпрацьованих батарей. Батареї, що потрапили на звалища або в пристрої для компостування, розкладаються, внаслідок чого ґрунт і підземні води забруднюються важкими металами. У разі спалювання батарейок у повітря потрапляють леткі сполуки кадмію і ртуті.  У процесі рециклінгу батарей навколишнє середовище також забруднюється, особливо пилом, який містить важкі метали. Безпосередньою загрозою здоров'ю людини є потрапляння конц. електролітів у стравохід або на шкіру при недбалому поводженні зі стартерними батареями автомобілів.

Між електродами виникає електрична напруга. Залежно від електродів і електроліту розрізняють кілька систем :

•              Ртутні одноразового використання застосовують, зокрема, в слухових апаратах, годинниках, експонометрах, мікрокалькуляторах. Активною речовиною негативного електрода є оксид ртуті з графітом, позитивного — амальгамований цинк. Такі Б. містять 25 % ртуті.
•              Лужноманганові використовують здебільшого в портативних радіоприймачах, кишенькових ліхтариках, іграшках. Негативний електрод їх складається з оксиду мангану і графіту, позитивний — з цинку з домішкою ртуті.
•              Кадмій-нікелеві застосовують у кишенькових ліхтариках, слухових апаратах, калькуляторах тощо. Активною речовиною їх позитивного електрода є гідроксид нікелю, негативного — гідроксид кадмію. Щорічно для виробництва таких Б. витрачається близько 240 т кадмію.
•              Свинцеві акумулятори застосовують в основному в стартерах автомобілів. Активною речовиною їх електродів є свинець і діоксид свинцю, електроліт — 32—40 % -й розчин сульфатної кислоти.

    Альтернативою традиційним батареям є батареї, що містять мало ртуті, напр. цинково-вугільні, цинково-повітряні, сонячні.

 

БЕЗВІДХОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ – технологічні способи виробництва, які забезпечують потребу людини з одночасним найраціональнішим використанням природних ресурсів і енергії та захистом навколишнього середовища.

 

БЕЗВІДХОДНЕ ВИРОБНИЦТВО – процес створення кінцевого продукту, який передбачає повне комплексне перероблення сировини за відсутності шкідливих для природи виробничих відходів у замкнутому технологічному ланцюгу.

Начало формыКонец формы 

БЕЗПЕКА В ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ- комплекс умов, що забезпечують найменший рівень несприятливого впливу умов природи та технологічних процесів її освоєння на здоров'я людини. Особливо важлива соціальна складова безпеки в природокористуванні, оскільки найменший стрес підвищує ризик захворювання людей.

 

БЕЗПЕКА ЕКОЛОГІЧНА – стан захищеності навколишнього середовища від порушення його екологічної рівноваги. Сукупність дій та комплекс відповідних заходів, процесів, які забезпечують екологічний баланс на планеті та в різних її регіонах на рівні, до якого людина може адаптуватися без значних збитків.

 

БЕНКВОТЧ – міжнародна мережа неурядових організацій, заснована 1995 р. з метою запобігання негативним екологічним і соціальним наслідкам діяльності міжнародних фінансових інституцій (МФІ).

 

БЕРДЛАЙФ – глобальний альянс природоохоронних неурядових організацій, які співпрацюють з метою збереження птахів, місць їхнього перебування та глобального біорізноманіття, а також з питань збалансованого використання природних ресурсів.

 

БЕРЕГОУКРІПЛЕННЯ – комплекс заходів для захисту берегів, річок, водосховищ та озер від руйнування хвилями, течіями, кригою.

 

БІОГАЗ – газ, який утворюється в результаті анаеробного розпаду органічних залишків на дні водойм, в шлунково-кишковому тракті жуйних тварин, гної. Біогаз складається з метану, пропану, вуглекислого газу, аміаку та інших газів, тому навіть без очищення його можна використовувати як паливо.

 

БІОГЕННА РЕЧОВИНА – речовина, що утворюється в процесі життєдіяльності живих організмів і складає осадові породи органічного походження (наприклад, крейда, вапняк та ін.).

 

БІОГЕОЦЕНОЗ – еволюційно спрямована, територіально однорідна природна система живих організмів й абіотичних компонентів, пов’язаних між собою обміном речовин, енергії та інформації.

 

БІОДЕГРАДАЦІЯ – властивість певних матеріалів чи об'єктів змінювати свої структуру або якість під впливом біологічних чинників.

 

БІОЕНЕРГЕТИКА - галузь електроенергетики, заснована на використанні біопалива, яке створюється на основі використання біомаси. До біомаси відносять усю рослинну і вироблену тваринами субстанцію.

 

БІОЕКОЛОГІЯ – некоректний термін для означення в рамках так званої сучасної екології, або нової екології, сукупності екологічних знань і дисциплін, об’єктом вивчення яких є біосистеми різного рівня інтеграції.

 

БІОІНДИКАТОРИ – організми, популяції або біотичні угруповання, наявність, кількість або зміна стану яких свідчать про характерні особливості зовнішнього середовища та його зміни.

 

БІОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ - процес пристосування організму до зовнішніх умов в процесі еволюції, включаючи морфофизиологический і поведінкову складові. Адаптація може забезпечувати виживання в умовах конкретного місця проживання, стійкість до впливу факторів абиотического і біологічного характеру, а також успіх у конкуренції з іншими видами, популяціями, особинами.

 

БІОЛОГІЧНИЙ ГОДИННИК – здатність організмів орієнтуватися в часі, яка базується на чіткій періодичності протікання в клітинах фізико-хімічних процесів, що виникла в процесі їх еволюційної адаптації та циклічності ряду процесів, що проходять у навколишньому середовищі і яка пояснюється усталеною періодизацією фізіологічних процесів.

 

БІОРІЗНОМАНІТТЯ – різноманіття живих організмів Землі на всіх рівнях організації живого і в усіх просторово обмежених середовищах існування (наземних, прісноводних, морських).

 

БІОСФЕРА – природна підсистема географічної оболонки, що являє собою  глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами). Маса біосфери — близько 0,05% маси Землі. Біосфери на інших планетах, окрім Землі, невідомі. Вважається, що бактеріальні біосфери або подібні до них можуть існувати на Марсі, Венері, Європі, Титані і ймовірно інших малих планетах.

 

БІОСФЕРНИЙ ЗАПОВІДНИК – велика ділянка суходолу чи моря, територія, на якій відбувається постійне спостереження й контроль за антропогенними змінами за допомогою приладів. Створюється з метою збереження у природному стані типових природних комплексів, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних чинників.

 

БІОСФЕРНИЙ РЕЗЕРВАТ – територія, яка є частиною світової мережі біосферних резерватів в рамках Програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Виконує такі функції: природоохоронну (збереження генетичних ресурсів, видів, екосистем і ландшафтів), розвитку (сприяння сталому розвиткові суспільства) і логістичну (підтримка демонстраційних проектів, екологічна освіта, наукові дослідження з питань охорони природи і сталого розвитку).

 

БІОСФЕРНИЙ МОНІТОРИНГ – це система досліджень, що дає можливість визначити глобально-фонові зміни у природі (радіацію, озон, тепло, вуглекислий газ СО2, циркуляцію газів між океа­нами, запиленість, міграцію тварин, погодно-кліматичні зміни на планеті).

 

БІОСФЕРНІ ВІКНА – ділянки чистої, незабрудненої чи відносно мало забрудненої природи. Це переважно неосвоєні чи малоосвоєні господарською діяльністю території, а також об’єкти і території природно-заповідного фонду, землі лісового фонду, водного фонду, рекреаційні території. Вони можуть мати різні просторові масштаби – від глобальних (ландшафтні зони вологих екваторіальних лісів, арктичних та антарктичних пустель, тундри) і континентальних до регіональних і локальних.

 

БІОТИЧНЕ ЗАБРУДНЕННЯ – випадкове чи пов’язане з діяльністю людини проникання чужорідних рослин, тварин і мікроорганізмів в екосистеми. Це може бути проникнення в навмисну чи випадкову інтродукцію організмів (коли нові види виявляються конкурентноспроможнішими і починають витісняти «місцеві» види).

 

БІОТИЧНА СУКЦЕСІЯ - сукцесія, викликана живими організмами.

 

БІОТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ – генетично зумовлена здатність організмів, популяцій і структурних блоків екосистеми існувати в певному діапазоні екологічних умов. Завдяки

складовим частинам екосистеми підтримується її структурно-функціональна організація. Для живих компонентів екосистеми еталонною можна вважати таку величину біотичного потенціалу, яка відповідає первинній екосистемі конкретної ділянки земної поверхні.

 

БІОТИЧНІ ЧИННИКИ – форми взаємовпливу живих істот. Наприклад, рослини в процесі фотосинтезу виділяють кисень, необхідний для дихання тварин, а в результаті дихання тварин в атмосферу надходить вуглекислий газ, потрібний рослинам для фотосинтезу. Існують такі форми біотичних відносин – конкуренція, хижацтво, паразитизм, аменсалізм, симбіоз, коменсалізм, мутуалізм та інші.

 

БІОЦЕНОЗ – сукупність живих істот (рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів) у межах однієї екосистеми або біогеоценозу, взаємопов’язаних біотичними зв’язками і певним, створеним ними, біоценотичним середовищем.

 

БОРОТЬБА ЗІ ШКІДНИКАМИ — біотехнічні методи, що використовують прир. реакцію шкідників на певні хім. і фіз. подразнювачі. Подібно до біол. методів, також не ставлять за мету знищення шкідників, а намагаються зменшити густоту їх популяцій до рівня, за якого вони не можуть нанести екон. збитків, або тільки налякати шкідників. Для цього застосовуються засоби: а) жовті пастки, що є оптичними подразниками для попелиць;б) приманки для тварин, що шукають поживу за певними хім. подразниками, напр., запах поту для кровососів; в) відлякувальні речовини, які тварини сприймають як неприємні; г) феромони — речовини, які тварини виділяють у зовн. середовище, подібно до гормонів, які виділяються всередину організму, і служать для підтримування комунікаційних зв'язків між особинами одного виду. Прикладом застосування синт. феромонів є феромонні пастки для принаджування короїдів: комахи потрапляють в інсектицидну рідину і гинуть.

 

БОТАНІЧНИЙ САД – територія призначена для вирощування і вивчення різних рослин у типових екологічних умовах.

 

БУФЕРНА ЗОНА – місцевість з природним або частково зміненим станом ландшафту навколо найцінніших ділянок екомережі, яка захищає їх від дії зовнішніх негативних чинників природного походження або спричинених діяльністю людини.

 

 

 

 

 

 

ВАЛ ПРОТИЕРОЗІЙНИЙ – агротехнічна споруда, яка влаштовується на схилах для захисту ґрунту від водної ерозії.

 

ВИБУХ ДЕМОГРАФІЧНИЙ – різке збільшення чисельності населення на Землі, пов’язане з певними соціально-економічними і загальноекономічними   умовами життя.

 

ВИД - основна таксономічна категорія в біологічній систематиці 

•              АДВЕНТИВНИЙ – вид, що з’явився у певній місцевості або був інтродукований у біотоп, де раніше не траплявся.
•              ВИМИРАЮЧИЙ – вид, морфологічні властивості якого або особливості його поведінки не відповідають сучасним умовам середовища існування, а генетичні можливості подальшого пристосування вичерпані. Вид вимираючий заноситься до Червоної книги як одна із її категорій.
•              ЗНИКАЮЧИЙ – вид, що перебуває під загрозою повного вимирання, чисельність уцілілих особин якого недостатня для самостійного підтримання популяції в природних умовах, потребує спеціальних заходів охорони.
•              ЯКИЙ ПОТРЕБУЄ ОХОРОНИ – вид тварин, рослин, грибів, якому відповідними юридичними аспектами заборонено завдавати шкоди шляхом знищення особин чи порушення середовища існування.
•              РЕЛІКТОВИЙ – вид, що зберігся у певній місцевості як залишок існуючої в минулій геологічній епосі флори чи фауни, яким нерідко бувають рідкісні і вимираючі види.
•              РІДКІСНИЙ – вид, що знаходиться під загрозою вимирання і зустрічається в малій кількості особин або популяцій на обмеженій території, в дуже специфічних місцезнаходженнях і може швидко зникати.
•              ШКІДЛИВИЙ – вид, що завдає шкоди господарству людини або викликає різноманітні захворювання. Вид шкідливий – поняття умовне, тому що один і той самий вид може бути економічно чи соціально небажаним в одному місці і корисним в іншому.
•              ЯКИЙ ЗНАХОДИТЬСЯ ПІД ЗАГРОЗОЮ ЗНИКНЕННЯ – вид, що підлягає небезпеці вимирання і подальше існування якого неможливе без спеціальних заходів охорони.

 

ВИДАЛЕННЯ І РОЗСІЮВАННЯ ШКІДЛИВИХ ВИКИДІВ – процес зниження концентрації шкідливих сполук в атмосфері або водоймі від організованого джерела викидів внаслідок дифузійних і турбулентних явищ, а також осадження.

 

ВИДИ РАРИТЕТНІ – сукупність організмів (популяцій) видів, що перебувають під загрозою зникнення. Мають вузький ареал, відносно невелику чисельність, низький біологічний потенціал.

 

ВИДИМА РАДІАЦІЯ – ділянка ел.-магн. випромінювання Сонця і розжарених тіл у діапазоні 400—750 нм, яка сприймається органами зору людини і більшості тварин, а також вибірково поглинається пігментами рослин (радіація фотосинтетично активна — 380—710 нм).Дещо ширший діапазон фізіологічно активної радіації (350—750 нм) є екологічно найважливішим. У ньому зосереджена майже половина сумарного випромінювання Сонця. Під впливом променистої енергії цього спектр, діапазону здійснюються всі фотобіол. процеси в рослинних і тваринних організмах (фотосинтез, фотоморфогенез, орієнтування в просторі та відчуття якості довкілля за допомогою різноманітних органів зору у тварин тощо).

 

ВИД-ІНДИКАТОР - рослина, тварина чи мікроорганізм, наявність, кількість або зміна стану яких указує на характер або зміну властивостей довкілля (лишайники — індикатори чистоти повітря, деякі водорості та найпростіші — індикатори чистоти води).



ВИЖИВАННЯ – кількість особин (у відсотках), які збереглися в популяціях за певний інтервал часу. Ступінь збереження популяції або виду в умовах навколишнього середовища.

 

ВИКИД – потрапляння забруднювальних речовин у навколишнє середовище внаслідок порушення технологічного процесу або аварії.

 

ВИКИД АВАРІЙНИЙ – раптове надходження шкідливих речовин у навколишнє середовище внаслідок порушення умов технологічного процесу чи аварії.

 

ВИКИД ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ – викид токсичних та радіоактивних речовин в атмосферу в обсягах, які встановлюють державні органи для кожного джерела забруднення за умови, що приземна кількість цих речовин не перевищує гранично допустиму концентрацію.

 

ВИКОРИСТАННЯ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ – діяльність, пов’язана зі збиранням побутових відходів і здійсненням технологічних операцій з метою підготовки їх до екологічно безпечного тимчасового зберігання, перевезення й утилізації з подальшим використанням.

 

ВИНИЩЕННЯ – зникнення групи особин (популяції, виду) в результаті безпосереднього переслідування або надмірного використання (промисел тварин, збирання дикоростучих рослин), а також навмисного прямого чи опосередкованого впливу на них через середовище (наприклад у результаті забруднення).

 

ВИПАДКОВЕ ЗАБРУДНЕННЯ - аварійний (у тому числі внаслідок техногенної неграмотності чи кримінального недогляду) викид промислових газів чи скидання стічних вод.

 

ВИСНАЖЕННЯ ҐРУНТУ – зниження родючості ґрунту в результаті неправильного застосування агротехнічних засобів.

Начало формыКонец формы 

ВИСНАЖЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ – зменшення кількості та зниження якості природних ресурсів під впливом господарської діяльності людини до рівня, коли порушується рівновага, що забезпечує стійкість природного середовища і життя на Землі, або коли добування й переробка ресурсів стають економічно нерентабельними. Глобальне виснаження деяких природних ресурсів може спричинити екологічну катастрофу. Основним запобіжним заходом є перехід на засади сталого розвитку.

 

ВИНИЩЕННЯ - зникнення групи особин (популяції, виду) в результаті безпосереднього переслідування або надмірного використання (промисел тварин, збирання дикоростучих рослин), а також навмисного прямого чи опосередкованого впливу на них через середовище (напр., у результаті забруднення).



ВИСОКОНЕБЕЗПЕЧНІ РЕЧОВИНИ – речовини, негативна дія яких на живі організми, повітря, ґрунт, воду призводить до критичного стану навколишнього середовища, погіршення здоров’я і працездатності людей. Це такі речовини як промислові отрути, які використовують у виробництві (розчинники, барвники, ртуть); отрутохімікати, що застосовують у сільському господарстві; ряд побутових хімічних речовин; хімічна зброя.

 

ВИХЛОПНІ ГАЗИ - автомобільні гази (NO₂, CO, SO₂, свинець, вуглеводні та ін.), небезпечні для абіотичних (в першу чергу для людини) компонентів середовища. Сірчистий газ – порушує у рослин процес фотосинтезу, у людей і тварин зменшує резистентність організму, підвищує сприятливість до різних захворювань. Оксиди вуглецю викликають метгемоглобію, оксиди азоту мають подразнювальну дію.

 

ВІДВЕРНЕНІ ЗБИТКИ – це збитки, яких вдалось запобігти внаслідок проведення природоохоронних заходів.

 

ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ОЗОНОВОГО ШАРУ – міжнародний правовий документ (1985), прийнятий в м. Відні (Австрія) і є першим міжнародним нормативним актом з охорони озонового шару.

 

ВІДНОВЛЮВАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ – джерела енергії, що постійно відновлюються за рахунок природного її надходження. До них належать: енергія сонця;

енергія вітру; гідроенергія води, хвиль, припливів; теплова енергія навколишнього середовища (Землі, повітря, морів і океанів); енергія біомаси; геотермальна енергія.

 

ВІДНОВНІ ЕНЕРГОНОСІЇ – відновлювальні енергоносії, наприклад, сонячне випромінювання, вітер, хвилі, річкова вода, тепло Землі, біомаса.

 

ВІДТВОРЕННЯ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА – комплекс заходів, спрямованих на підтримання параметрів природних компонентів у межах сприятливих для здійснення ними своїх функцій. Основним принципом відтворення природного середовища є повернення геоекосистеми, що зазнала надмірного впливу і перебуває на межі деградації до здатності саморегулювання.

 

ВІДХОДИ – речовини, матеріали й предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення. Вони спричиняють забруднення навколишнього середовища, займають простір природних екосистем, негативно впливають на живі природні об’єкти і тому потребують видалення чи знищення. Відходи можна переробляти та утилізувати за наявності відповідних технологій і економічних передумов.

 

ВІДХОДИ ПОБУТОВІ, сміття, покидьки — усі рештки сфери споживання, які утворюються в житлових приміщеннях, організаціях, установах (пакувальні засоби, поламані меблі, харчові рештки тощо), а також сміття з вулиць, новобудов та інших. В усіх країнах є тенденція до збільшення кількості побутових відходів. Це створює проблему їх вивезення, захоронення або часткової утилізації.

 

ВІДХОДИ ТОКСИЧНІ – особливо небезпечні відходи фізичні, хімічні, радіоактивні чи біологічні властивості яких здатні спричинити різні ураження організму людини або інших живих істот, а також негативно впливати на навколишнє середовище.

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – складова громадянської відповідальності, інструмент стримування та запобігання екологічним порушенням.

 

ВІТРОЕНЕРГЕТИКА - використання енергії з метою отримання електроенергії або інших видів енергії за допомогою вітроелектростанцій або спеціальних вітряків потужністю 2—3000 кВт. Вітрова енергія є  досить ефективним і екологічно чистим джерелом енергії.



ВОДА (ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ЧИННИК) - найважливіший чинник для всього живого на Землі. Вода є постійним компонентом середовища організмів. Багато видів організмів живуть у воді., а ті, що живуть на суходолі, значною мірою залежать від вмісту води у середовищі. Вода у житті організмів відіграє різну роль: входить до їх складу як основний компонент, бере участь у процесах обміну речовин з середовищем як розчинник і метаболіт тощо.



ВОДИ СТІЧНІ – води, що утворилися у процесі господарсько-побутової та виробничої діяльності, а також відведені із забудованої території, на якій вони утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів. Води стічні розрізняють – побутові, промислові, дощові, талі, сільськогосподарські, каналізаційні.

 

ВОДООХОРОННА ЛІСОВА СМУГА – масивні та смугові лісові насадження, які виконують переважно водоохоронні функції. Розрізняють такі їх види: прируслові, призаплавні, привитокові, берегові.

 

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА — день, затверджений конференцією ООН з навколишнього середовища (Стокгольм, 5—16 липня 1972 р. за пропозицією делегацій Японії і Сенегалу).  Відзначається щороку 5 червня з метою привернення уваги світової громадськості до проблем охорони довкілля. Цьому дню присвячуються конгреси, огляди, кінофестивалі, виставки та ін. заходи, метою яких є залучення широких верств населення до практ. роботи щодо запобігання несприятливому впливу виробничої і госп. діяльності на природу, працю та життя людей. У ці дні підбиваються підсумки міжнародного співробітництва в галузі вирішення регіональних і глобальних завдань охорони довкілля і рац. використання природних багатств.



ВСЕСВІТНЯ ХАРТІЯ ПРИРОДИ – міжнародний документ (1982), що заклав основи міжнародного визнання принципів взаємовідносин людини і навколишнього природного середовища, які пізніше були розвинуті в принципи сталого (збалансованого, стабільного) розвитку.

 

 

 

 

 

 

  

 

 

  ГАЗОАНАЛІЗАТОР – прилад для визначення якісного й кількісного складу газової суміші, зокрема викидів автомобільного транспорту. У відпрацьованих газах визначають наявність оксиду вуглецю, вуглеводнів, елементарного вуглецю (у вигляді сажі), оксиду азоту, свинцю, бенз(а)пірену та інших сполук.

 

ГЕЛІОЕНЕРГЕТИКА – галузь енергетики, що вивчає методи використання сонячної енергії для промислових і побутових потреб та застосовує їх на практиці.

 

ГЕЛІОСТАНЦІЯ- екологічно чиста електрична силова станція, функціонування якої пов'язане з використанням сонячної енергії.

 

ГЕМЕРОФОБИ – організми, які зникли внаслідок впливу діяльності людини на природне середовище через зменшення площ природних екотопів.

 

ГЕОБІОСФЕРА – наземна частина біосфери у межах суходолу. Верхньою межею вважають максимальну висоту польоту птахів, нижньою – глибини активної кори вивітрювання.

 

ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ – частина географічної оболонки Землі, яка безпосередньо пов’язана з життям і діяльністю людини і є необхідною й постійно діючою матеріальною основою розвитку суспільства.

 

ГЕОЕКОСИСТЕМА – складна цілісна просторово-часова природна або природно-антропогенна система, елементи якої тісно взаємопов’язані характерними для них процесами тепло- і вологообміну, біогеохімічного кругообігу певними видами господарської діяльності.

 

ГЕРБІЦИДИ – хімічні засоби боротьби з бур'янами та ін. небажаною трав'янистою рослинністю в посівах і насадженнях культ, рослин (на луках, пасовищах, берегах водойм). Деякі Г. здатні зберігатися в ґрунті від кількох тижнів до декількох років. Для запобігання потраплянню їх у водойми, нагромадження в рослинній і тваринній продукції слід суворо дотримуватись інструкції щодо їх використання.

 

ГІДРОЕНЕРГЕТИКА - галузь енергетики, пов'язана з використанням енергії води для вироблення електроенергії на ГЕС.

 

ГІДРОСФЕРА – це водна оболонка Землі, яка включає Світовий океан, води суші (ріки, озера, болота, льодовики) та підземні води між атмосферою і земною корою, сукупність вод Землі: океа­ни, моря, континентальні водойми (озера, річки) та льодові
покриви.

 

ГЛОБАЛЬНА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА – стан біосфери Землі, що загрожує порушенням самоорганізації екосистеми й руйнацією структурних і функціональних зв’язків, життєво важливих для існування її та суспільства. Характеризується не лише посиленням дії людини на природу, а й різким збільшенням впливу зміненої людьми природи на суспільний розвиток.

 

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ –  комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу, характеризуються динамізмом і вимагають для свого розв'язання колективних зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, перегони озброєнь, хвороби і т. д.), від вирішення яких залежить подальший прогрес людства і збереження цивілізації. Глобальні проблеми людства взаємопов'язані, охоплюють всі сторони життя людей, стосуються всіх країн і народів та верств населення, стосуються як поверхні землі, так і Світового океану, атмосфери планети, навколоземного та космічного простору. Вони призводять до великих економічних та соціальних збитків.

 

ГЛОБАЛЬНЕ ЗАБРУДНЕННЯ – забруднення, виявлене в точці планети, значно віддаленій від його джерела (наприклад, ДДТ в яйцях пінгвінів у Антарктиді).

 

ГЛОБАЛЬНЕ ФОНОВЕ ЗАБРУДНЕННЯ – забруднення природного середовища внаслідок перенесення забруднюючих речовин на відстань понад 1000 км від будь-яких джерел забруднення з подальшим надходженням їх до інших елементів середовища – літо- гідро- та біосфери.

 

ГЛОБАЛЬНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ФОНД – міжурядова структура, створена на експериментальних засадах для сприяння міжнародній співпраці та фінансування діяльності, спрямованої на усунення глобальних екологічних загроз.

 

ГЛОБАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ – проблеми, пов’язані з порушенням рівноваги в підсистемах біосфери, що втрачають здатність до саморегуляції під впливом антропогенного чинника. Такі проблеми розглядають на національному, регіональному і глобальному рівнях. Вплив на довкілля, зумовлений специфікою ставлення до природи в окремій країні, здійснюється на конкретному національному рівні, поступово відбувається інтеграція негативних процесів на регіональному та глобальному рівнях. Причини виникнення проблем: швидке зростання масштабів виробництва, недосконалість виробничих технологій, певний тип соціально-економічних відносин, криза духовної культури.

 

ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ КЛІМАТУ – сукупність процесів внутрішньовікових, міжвікових і тривалих періодів змін глобальної кліматичної системи Землі.

 

ГОСТРА ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА – захворювання, що виникає внаслідок дії радіоактивного опромінення на організм людини. Розрізняють чотири ступені захворювання: І- легкий при опроміненні до 200 рентген;  ІІ – середній -300 рентген; ІІІ – тяжкий – 600 рентген; ІV – дуже тяжкий – понад 700 рентген.

 

ГОМЕОСТАЗ – здатність живих систем усіх рівнів складності підтримувати свої структурно-функціональні властивості в стані відносної стабільності чи динамічної рівноваги.

 

ГРАНИЧНО- ДОПУСТИМІ ВИКИДИ (ГДВ)– це така кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітрі за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів повітря на межі санітарної зони не була вищою від ГДК.

 

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА ДОЗА (ГДД) – максимальна кількість шкідливої речовини, проникнення або дія якої не спричиняє згубних наслідків у організмі або екосистемі.

 

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ (ГДК) – встановлений рівень концентрації забруднюючої речовини у воді, повітрі, ґрунті вище якого ці ресурси вважаються непридатними для використання.

 

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМЕ РЕКРЕАЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ – максимальна кількість відвідувачів на одиницю рекреаційної площі за проміжок часу, що не спричинює протягом тривалого періоду негативних наслідків у процесі рекреаційного природокористування.

 

 

 

 

 

 

 

ДЕГРАДАЦІЯ – занепад певної системи, перехід її з вищої стадії розвитку на нижчу, втрата раніше набутих властивостей, погіршення якості.

 

ДЕГРАДАЦІЯ ҐРУНТУ – поступове погіршення властивостей ґрунту в резултаті дії природних чинників або господарської діяльності людини. Супроводжується зменшенням вмісту гумусу, зниженням родючості та руйнуванням структури ґрунту.

 

ДЕГРАДАЦІЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА – процес негативних змін середовища життя людини, зумовлених природними чинниками і різними формами антропогенної діяльності.

 

ДЕЗУРБАНІЗАЦІЯ -  "обезлюднення" великих міст, зменшення чисельності їх населення та відносного виробничого потенціалу. Д. відбувається в основному у розвинених країнах внаслідок різкого погіршання прир. та соц. середовища життя у великих містах (шум, забрудненість, злочинність тощо).



ДЕНЬ ДОВКІЛЛЯ – щорічна акція, що проводиться в Україні в третю суботу квітня для підтримки діяльності, започаткованої Всеукраїнською акцією «Дерево-життя» та іншими громадськими ініціативами. Запроваджено згідно з Указом Президента України «Про День Довкілля» 20 квітня 1997 р. У цей день органи державної влади, місцеве самоврядування спільно з громадськістю та широкими верствами населення проводять різні заходи спрямовані на поліпшення стану довкілля (озеленення, благоустрій населених пунктів, очищення водних джерел), збереження природно-заповідних об’єктів, поширення екологічних знань.

 

ДЕНЬ ЗЕМЛІ – щорічна акція, яку проводять в усьому світі 22 квітня з метою інтеграції зусиль людства для збереження навколишнього середовища та забезпечення збалансованого розвитку.

 

ДЕПОПУЛЯЦІЯ – значне зменшення чисельності, видалення особин одного виду (людей, тварин, рослин), які займають певну територію, екотоп. Це явище негативного приросту населення, коли показник смертності перевищує показник народжуваності.

ДЕРЖАВНИЙ САНІТАРНИЙ НАГЛЯД – контроль за дотриманням встановлених державою санітарно – гігієнічних та протиепідемічних норм і правил. Здійснюється санітарно-епідеміологічною службою. Серед завдань цієї служби: контроль якості харчових продуктів у процесі їх виробництва та реалізації, дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій в навколишньому середовищі, попередження і ліквідація інфекційних захворювань.

 

ДЕРЖАВНИЙ КАДАСТР ТВАРИННОГО СВІТУ – систематизована сукупність відомостей про географічне поширення видів тварин, їхню чисельність і стан, характеристики середовища їхнього існування і сучасного господарського використання, а також інші дані, необхідні для забезпечення охорони і раціонального використання тваринного світу.

 

ДЕСТРУКЦІЯ ЕКОСИСТЕМИ – незворотний процес руйнування екосистеми, зумовлений внутрішніми чи зовнішніми чинниками. Відбувається переважно під впливом безпосереднього чи опосередкованого антропогенного навантаження.

 

ДЕФІЦИТНІСТЬ РЕСУРСІВ – недостатність того чи іншого виду рослин порівняно з суспільною потребою в них.

 

ДИКА ПРИРОДА – території, на яких природа збереглася у своєму природному «дикому» стані.

 

ДИМОВИЙ ТУМАН – густий туман з домішками диму, газів промислових підприємств і автомобільного транспорту, різновид смогу.

 

ДОВКІЛЛЯ – багатозначне поняття, широко вживане у науково-природничому, суспільно-науковому і загальнокультурному контекстах, яке потребує уточнення відповідно до цілей конкретного дослідження.

 

ДОЗА ВИПРОМІНЮВАННЯ – кількість енергії іонізуючого випромінювання, поглинутої одиницею маси речовини. Є характеристикою радіаційної безпеки.

 

ДОЗВІЛ (ЛІЦЕНЗІЯ) НА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ – офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на спеціальне використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів протягом визначеного дозволом строку.

 

ДОПУСТИМЕ ЕКОЛОГІЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ – сукупна дія різних антропогенних чинників, що істотно не впливають на якість навколишнього середовища або змінюють його у допустимих межах. Ґрунтується на тому, що зміни кількісних і якісних екологічних показників не звужують можливості використання природного об’єкта за його призначенням і забезпечують збереження всіх компонентів навколишнього середовища на заданому рівні, не порушують екосистеми і не зумовлюють негативних наслідків у життєдіяльності живих істот, в т.ч. і людей.

 

ДОЩ КИСЛОТНИЙ – підкислений дощ (сніг), який утворюється при взаємодії з водяною парою, що є в атмосферному повітрі, промислових відходах.

 

 

 

 

                           

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА – оцінка екологічної ефективності запропонованих варіантів, рішень будь-якого виду діяльності на відповідність існуючим екологічним нормативам. Здійснюється на принципах обов’язковості її проведення і наукової обґрунтованості.

 

ЕКЗОСФЕРА – зовнішня оболонка атмосфери, найвіддаленіша від Землі (від 800 до 1600 км). Це область розсіювання. Земного тяжіння тут недостатньо, і йде витік газів у світовий простір.

 

ЕКОГУМАНІЗМ – сучасна форма гуманізму, специфіка якого полягає в подоланні протиставлення суспільства й природи і розумінні органічної єдності та взаємозумовленості в розвитку людини, суспільства і природи.

 

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – процес організації рекреаційної діяльності на засадах впровадження ідей збереження природного та історико-культурного середовища.

 

ЕКОЛОГІЧНА АВАРІЯ – поняття, суворо визначене в правових актах про захист від шкідливих впливів, дій. Виникає в разі, коли певні виробничі чи інші об'єкти викидають у навколишнє середовище шкідливі речовини в таких розмірах, що створюється реальна загальна загроза населенню, довкіллю, матер. цінностям. Так, лише у 1993 р. в Україні зафіксовано 282 випадки екстремального забруднення довкілля. Найбільше аварія трапляється на нафтопроводах, продуктопроводах, каналізаційних мережах.

 

ЕКОЛОГІЧНА ВАРТА – Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта» (1999). Мета – активізація природоохоронної діяльності. Об’єднує дітей, молодь та педагогів-практиків. Девіз: «Стань на варті власного майбутнього».

 

ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА – це істотне порушення екологічної рівноваги в природі, руйнування стійкого видового складу живих організмів, повне знищення або суттєве зменшення їх чисельності, порушення циклів сезонних змін біологічного кругообігу речовин та біологічних процесів.

 

ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА – напружені відносини людини й природи, які характеризуються невідповідністю розвитку продуктивних відносин і ресурсо-екологічними можливостями біосфери. Це криза, пов’язана з надмірним промислом великих хребетних тварин (50-100 тис. років тому) і сучасна криза, яка пов’язана з інтенсифікацією виробництва та порушенням рівноваги в екосистемах і відносинах людського суспільства з природою.

 

ЕКОЛОГІЧНА МЕРЕЖА – сукупність взаємопов’язаних природних об’єктів, переважно тих, що охороняються, які у межах фізико-географічного чи адміністративно-територіального простору доповнюють один одного і забезпечують екологічну стабільність. До складу мережі входять райони (ядра, біоцентри), що різняться значенням, функціями і концентрацією біорізноманіття, буферні зони, відновлювані зони, в яких природний рослинний покрив відновлюється до оптимального, а також екологічні коридори.

 

ЕКОЛОГІЧНА НІША – фізичний простір із властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму; місце виду в природі, яке включає не лише положення його в просторі, а й функціональну роль у біогеоценозі та ставлення до абіотичних чинників середовища існування. Екологічна ніша характеризує ступінь біологічної спеціалізації (адаптації) даного організму (популяції), зокрема його місце в ланцюгах живлення.

 

ЕКОЛОГІЧНА СУКЦЕСІЯ – це зміна угруповань організмів і біотопу під впливом взаємодії організмів між собою та неживою природою.

 

ЕКОЛОГІЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ – здатність екосистем протистояти дії абіотичних чинників і чинників біотичного середовища, включаючи антропогенні впливи. Часто її розглядають як екологічну рівновагу, тобто відносну стійкість видового складу живих організмів, їх чисельності, продуктивності, сезонних змін, біологічного кругообігу речовин. В основі екологічної стабільності лежить постійність біологічного кругообігу речовин, який в кожній конкретній екосистемі має особливості, що пов’язані з видовим складом і чисельністю організмів, їх типом метаболізму.

 

ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ – будь-які елементи, умови зовнішнього середовища, що здійснюють той чи інший вплив на живі організми. Екологічні чинники розрізняють – абіотичні, біотичні, антропогенні.

 

ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ – це інструмент управління, який систем­но охоплює всі питання екологічної оцінки діяльності підприємства, удосконалення системи регулювання впливу на довкілля та його інвестиційної привабливості.

 

ЕКОЛОГІЧНИЙ ІНЖИНІРІНГ – це еколого-інженерна діяльність, що має на меті техніко-еколого-економічне обґрунтування комплексу заходів та їх виконання, які спрямовані на «зелену» мо-дернізацію виробництва.

 

ЕКОЛОГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ – це управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживчих потреб таким чином, щоб не порушувати екологічної рівноваги навколишнього природного середовища і не впливати на стан здоров’я суспільства.

 

ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ – це система державного управління в галузі охорони довкілля, основною метою якої є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості держав­них і громадських органів у галузі охорони довкілля.

 

ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ – це система режимних довгострокових безперервних спостережень за станом довкілля з метою використання одержаної геоекологічної та біоекологічної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень і складанням прогнозів динаміки екологічних ситуацій в різних регіонах планети.

 

ЕКОЛОГІЧНИЙ ПАСПОРТ – це один з видів основної проектно-технологічної документації, в якому відображається уся природоохоронна діяльність підприємства.

 

ЕКОЛОГІЯ – наука, яка досліджує взаємозв’язки рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів та вірусів між собою та навколишнім середовищем. Термін «екологія» запропонував німецький вчений Ернст Геккель у 1866 р.

 

ЕКОСИСТЕМА – природна чи створена людиною функціональна система: сукупність істот, пов’язаних між собою біотичними та іншими зв’язками, які взаємодіють між собою, утворюючи систему взаємозумовлених біотичних або абіотичних явищ і процесів, характеризуються відносно однорідним середовищем проживання. Основними властивостями екосистеми є її цілісність і відносна стійкість, що виявляється у здатності до саморегуляції і самовідновлення.

 

ЕКОТЕХНІКА — 1) техн. заходи з охорони, відновлення і поліпшення якості середовища, що оточує людину; 2) прикладна дисципліна, що досліджує взаємодію екосистем і людини, її культуру і техніку в процесі розвитку біосфери. Таке трактування Е. виникло нещодавно і поширене в основному за кордоном.

ЕКОЦИД – це масове знищення рослинного і тваринного світу, отруєння повітря, води, ґрунтів, а також інші дії, здатні спричинити екологічну катастрофу.

 

ЕКРАН ПРОТИШУМОВИЙ — земляний насип, ряд дерев'яних, скляних, бетонних чи мет. рифлених щитів, часто в багато кілометрів завдовжки, які встановлюються вертикально чи під певним кутом, або широка смуга зелених насаджень (бажано понад 50 м завширшки), що захищають житлові квартали або зони відпочинку від трансп. (рідше — пром.) шуму

 

ЕКСПАНСІЯ АНТРОПОГЕННА — будь-який (розширюваний) прямий чи опосередкований вплив людини на природу.

 

ЕКСПЕРТИЗА ЕКОЛОГІЧНА – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього середовища і спрямована на підготовку висновків про відповідальність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Проведення екологічної експертизи регулює Закон України «Про екологічну експертизу» (1995). Метою її є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.

 

ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ЗАБРУДНЕННЯ -  це сукупність електромагнітних полів, різноманітних частот, що негативно впливають на людину. Деякі дослідники називають електромагнітний смог, що виник і сформувався за останні 60-70 років, одним з найпотужніших чинників, що негативно впливають на людину на сьогоднішній момент. Це пояснюється фактично цілодобовим його впливом і стрімким зростанням. Дехто говорить навіть про перехід людства в нову еру інформаційного суспільства, ядром якої є технології та прилади, які випромінюють електромагнітні хвилі. Електромагнітне забруднення залежить в основному від потужності і частоти випромінюваного сигналу.

 

ЕНДЕМІКИ – види організмів, а також таксони вищих рангів, поширені лише на окремій території. Залежно від розміру такої території розрізняють ендеміки–локальні, вузькорегіональні, широкорегіональні, плюрирегіональні та ін. Ті ендеміки, які поширені лише в межах однієї країни називаються національними.

 

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ - зменшення споживання енергії за рахунок використання меншої кількості енергетичних послуг.

 

ЕТИКА ЕКОЛОГІЧНА – напрям прикладної етики, який розглядає етичні аспекти взаємодії суспільства й природи, моральні підходи до екологічної відповідальності.

 

ЕТОЛОГІЯ - наука про поведінку тварин в умовах екосистем. Переважно вивчає ген. зумовлені аспекти поведінки та проблеми еволюції поведінки тварин у прир. умовах; частина екології тварин.

 

 

 

 

 

 

 

ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА (ЄАНС) – організація, яка здійснює збір, обробку та аналіз інформації про стан навколишнього середовища Європи. Існує з 1990 р.

 

ЄВРОПЕЙСЬКЕ ЕКОЛОГІЧНЕ БЮРО (ЄЕБ) – федерація громадських організацій екологічного спрямування усіх країн – членів Європейського союзу та більшості країн, що приєдналися до нього. Засновано в 1974 р. Об’єднує 133 громадські організації з 25 країн. Завдання: захист і поліпшення стану навколишнього середовища в Європі та забезпечення права громадян брати участь у цій діяльності.

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЧЕРВОНИЙ СПИСОК ТВАРИН ТА РОСЛИН, що перебувають під загрозою зникнення та рекомендація щодо його застосування – документ схвалений Європейською економічною комісією на 46-й сесії (1991). Містить перелік таксонів фауни і флори, яким загрожує зникнення у світовому масштабі. Входять: – 60 видів ссавців, 28 – птахів, 37 – рептилій, 19 – амфібій, 38 – прісноводних риб, 238 – безхребетних і близько 4500 судинних рослин.

 

ЄМНІСТЬ РЕКРЕАЦІЙНА – рівень рекреаційного природокористування, який свідчить про можливості здійснення рекреаційної діяльності населення на певній території без деградації природного середовища та антропокультурних комплексів. Відображає здатність рекреаційно привабливої території до збереження та відновлення своїх властивостей в умовах нормального (регульованого) потоку рекреантів.

 

 

 

 

ЖИВА СИСТЕМА – система здатна до розвитку, гомеостазу, саморегуляції та самовідтворення.

 

ЖИТЛО — будь-яке місце (споруда або прир. утворення), де тварина чи людина знаходить укриття від несприятливих умов середовища. Розрізняють тимчасове, постійне, перше чи друге (дачне), мобільне, плавуче. 

 

ЖИТТЄВА ФОРМА – сукупність видів рослин або тварин (як близьких за систематикою, так і далеких), з подібним зовнішнім виглядом (габітусом), що виробивсяпід впливом екологічних чинників і спадково закріпився. Термін життєва форма запропонував датський ботанік Е. Вармінг (1884).

 

ЖИТТЄВИЙ ПРОСТІР – реальне просторове поле взаємодії природи й суспільства, на яке поширюється сфера впливу людини.

 

ЖИТТЯ – вища форма існування матерії, яка закономірно виникає за певних умов у процесі її розвитку. Найхарактернішими рисами живої матерії є обмін речовин, самооновлення, самовідтворення.   Життя існує безпосередньо в зовн. середовищі у формі окремих організмів, які відрізняються від неживих об'єктів здатністю до розвитку, росту, розмноження, обміну речовин, активного регулювання власного складу та функцій, різних форм руху, пристосовуваністю до середовища тощо. Існування живої матерії забезпечується тісним постійним зв'язком з середовищем завдяки єдності основних протилежних процесів: асиміляції та дисиміляції.

 

ЖОРСТКІСТЬ ВОДИ- властивість води, зумовлена наявністю в природній воді сполук кальцію та магнію, високий вміст яких робить воду жорсткою. При нагріванні, випаровуванні води нерозчинні солі (карбонати кальцію і магнію) відкладаються у вигляді накипу на стінках ємностей, водопровідних трубах тощо. Ж. в. вимірюється в градусах — один градус жорсткості відповідає сумарному вмісту певної кількості йонів кальцію і магнію віл води.

 

 

 

                              

 

ЗАБРУДНЕННЯ – надходження до природного середовища або утворення в ньому твердих, рідких, газоподібних речовин, мікроорганізмів або енергії у кількості, що зумовлює зміну складу і властивостей компонентів природи і є шкідливою для людини, флори і фауни. Збільшення концентрації фізичних, хімічних, біологічних чи біотичних агентів у навколишньому середовищі, що може спричинювати негативні наслідки.

•              АНТРОПОГЕННЕ – забруднення природного середовища внаслідок господарської і побутової діяльності людини, яке призводить до негативних порушень, складу та структури екосистеми. Проявляється у формі привнесення у середовище забруднюючих речовин, антропогенного походження або як збільшення багаторічного рівня їх концентрації, що спричиняє негативний вплив на людину і живі організми.
•              АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ – зміна складу і властивостей атмосферного повітря внаслідок надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних чинників, хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров’я людини та стан навколишнього середовища. Природні джерела – виверження вулканів, лісові пожежі, пилові бурі, процеси вивітрювання. Антропогенні – викиди від стаціонарних та пересувних джерел забруднення, випромінювання тощо.
•              БІОЛОГІЧНЕ (БІОТИЧНЕ) – випадкове або пов’язане з діяльністю людини проникнення в екосистему сторонніх їй видів тварин чи рослин.
•              БІОСФЕРИ – комплекс різноманітних впливів на біосферу внаслідок виробничої діяльності суспільства, які зумовлюють несприятливі зміни в глобальній екосистемі та загрожують існуванню живих істот і здоров’ю людини.
•              ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ – форма фізичного антропогенного забруднення, що виникає внаслідок зміни електромагнітних властивостей середовища і спричиняє глобальні та місцеві геофізичні аномалії та зміни у тонких біологічних структурах. Несприятливий вплив електромагнітного поля на організм може проявитися при напрузі 1000 В/м. Найчутливішою до електромагнітного забруднення є нервова система, зміни якої призводять до порушення інших систем організму і обмінних процесів.

 

•              МЕХАНІЧНЕ – забруднення середовища агентами, що чинять на нього механічну дію без фізико-хімічних та біологічних наслідків (пластикові вироби, скло, цегла, інші інертні вироби).
•              МІКРОБІОЛОГІЧНЕ – (мікробне) – поява дуже великої кількості мікроорганізмів, що пов’язано з масовим їх розмноженням на антропогенних субстратах, або в середовищі, зміненому в результаті господарської діяльності людини.
•              ПРИРОДНЕ або забруднення, викликане будь-якими природними причинами незалежно від впливу людини на природні процеси (наприклад, виверження вулкану, пилові бурі, урагани і т.д.).
•              РАДІОАКТИВНЕ – форма фізичного забруднення, пов’язана з перевищенням природного рівня вмісту в середовищі радіоактивних речовин.
•              СВІТЛОВЕ – форма фізичного забруднення, пов’язана з порушенням інтенсивності ритміки природного освітлення певної території в результаті впливу штучних джерел світла, що приводять до аномалій в житті рослин і тварин.
•              ТЕПЛОВЕ – форма фізичного антропогенного забруднення, яке виникає внаслідок підвищення температури середовища, головним чином у зв’язку з промисловими викидами нагрітого повітря, гарячих газів і теплої води, або як вторинний наслідок зміни хімічного складу середовища.
•              ФІЗИЧНЕ – забруднення середовища, пов’язане із зміною його фізичних параметрів: температурно-енергетичних (забруднення теплове), хвильових (забруднення світлове, шумове, електромагнітне), радіаційних (забруднення радіаційне) тощо.
•              ХІМІЧНЕ – забруднення пов’язане зі зміною природних хімічних властивостей середовища, а також проникнення в середовище хімічних речовин, яких у ньому не було або в концентраціях, що перевищують норму.
•              ШУМОВЕ – форма фізичного забруднення (антропогенного походження), яке виникає в результаті збільшення інтенсивності і повторюваності шуму понад природний рівень. Забруднення шумове спричинює збільшення втомлюваності та зниження розумової активності людини, воно, як правило, спричинене великою кількістю промислових об’єктів і транспорту, що призводить до підвищеної втомлюваності людини, зниження її розумової активності, поступової втрати слуху.

 

ЗАБРУДНЮВАЧІ (ЗАБРУДНЮЮЧІ РЕЧОВИНИ) – природні або антропогенні фізичні агенти, хімічні речовини, які потрапляють у природне середовище або виникають у ньому в кількостях, що перевищують межі звичайних граничних коливань чи середнього природного фону за певний відрізок часу, або перебувають у ньому в кількостях, що перевищують показники, допустимі для конкретних цілей.

 

ЗАГРОЗА БІОРІЗНОМАНІТТЮ – природні чи антропогенні чинники, що можуть призвести або вже призводять до збіднення чи знищення різноманітності проявів життя на внутрішньовидовому, видовому чи екосистемному рівнях. Йдеться насамперед про зростання ризику вимирання рідкісних видів організмів внаслідок діяльності людини, яка завдає шкоди природі.

 

ЗАКАЗНИК – категорія природно-заповідного фонду України, щодо якої законодавство встановлює особливий режим охорони, відтворення й використання.

 

ЗАМОР – масова загибель водяних організмів в результаті різкого зниження концентрації розчиненого у воді кисню нижче межі адаптації (нижче 3-4мл/л). Замор буває літом при жаркій погоді, невеликій глибині водоймища і відсутності вітру, взимку – під час льодоставу і відлизі.

 

ЗАПОВІДНЕ УРОЧИЩЕ – лісові, степові, болотні та інші природні комплекси, що мають наукове, природоохоронне та естетичне значення, виділені з метою їх збереження в природному стані.

 

ЗАПОВІДНИК – територія (акваторія), яка особливо охороняється і повністю виключена з будь-якої господарської діяльності (в т.ч. відвідування людьми) з метою збереження еталонів природи.

 

ЗАПОВІДНИК БІОСФЕРНИЙ – територія природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення. Створюється з метою збереження у природному стані типових природних комплексів, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних чинників. До біосферних заповідників відносяться – Асканія-Нова, Дунайський, Карпатський, Чорноморський.

 

ЗАПОВІДНО-ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО – територія, виділена для комплексного ведення лісового господарства на наукових основах, а також для охорони, відтворення і розмноження мисливської фауни в умовах заповідного режиму.

 

ЗАСМІЧЕННЯ- забруднення поверхні землі або дна водойми викинутими предметами чи їх частинами (харч, та побутові відходи, крупно-подрібнені промислові відходи тощо).

 

ЗАСОЛЕННЯ- перевищення звичайної концентрації солей.

•               ВОДИ – перевищення звичайної концентрації солей у воді з огляду на прир. або антроп. причини: для прісної води — понад 1 г/л, для солонуватої — понад 10, для солоної — понад 50 г/л.
•               ГРУНТІВ – процес нагромадження розчинних солей (переважно хлоридів і сульфатів натрію і магнію) у ґрунті. Спричинює формування солончакових (глибинне засолення) і солонцевих (поверхневе засолення) ґрунтів. Розрізняють первинне 3. ґ.— прир. нагромадження в ґрунті солей внаслідок випаровування ґрунтових вод, значного вмісту солей у ґрунтотворних породах або під впливом еолових, біогенних та ін. чинників, а також вторинне 3. ґ., спричинене штучною зміною водного режиму ґрунту (напр., за умов ненорм. зрошування). Процес вторинного 3. ґ. може відбуватися в не засолених або первинно засолених ґрунтах. Він зумовлюється в основному переміщенням до поверхні водорозчинних солей з глибоких шарів підстилаючих порід і ґрунт, вод або припливом мінералізованих вод із зрошуваних масивів. 3. ґ. негативно позначається на рослинах у зв'язку з підвищенням осмотичного тиску ґрунт, розчинів і токс. дії окремих йонів (особливо натрію і хлору). Для ділянок із засоленими ґрунтами характерна специф. рослинність — галофіти. За вмістом токс. йонів у ґрунтах (у мекв на 100 г ґрунту), розрізняють 4 ступені 3. ґ.: слабке (0,3—1,0), середнє (1,0— 3,0), сильне (3,0—7,0) та дуже сильне (понад 7,0). В Україні площа засолених ґрунтів досягає 3 млн га. В основному вони розміщені у степовій зоні, на знижених ділянках рельєфу, в умовах високого рівня ґрунт, вод. На Пд. України надмірне зрошення та інтенсивна меліорація спричинила значне вторинне засолення ґрунтів, що зменшило цінність великих площ с.-г. угідь.

    

      

         ЗАТОПЛЕННЯ ВІДХОДІВ - вивезення і скидання відходів (звичайно у спец, контейнерах) у глибини океану та морів.

 

ЗАХОРОНЕННЯ ВІДХОДІВ – остаточне розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів. Це може бути полігон, комплекс, шламосховище, хвостосховище, відвал гірських порід.

 

ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ – система правових, організаційних, економічних, фінансових, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на охорону, відтворення і використання екосистем, видів тварин і рослин та місць їх знаходження, а також елементів ландшафтів.

 

ЗВАЛИЩЕ ВІДХОДІВ – полігон (спеціально обладнане місце) для поховання промислових і побутових відходів.

 

ЗВУК – поширювані в пружних тілах (твердих, рідких та газоподібних) механічних коливання у формі хвиль. Людина сприймає звук  з частотою коливань від 16 Гц до 20 кГц. 3вук з частотою, меншою за 16 Гц, називається інфразвуком, а з більшою за 20 кГц — ультразвуком. Небажаний звук — шум. Наука про звук називається акустикою.

 

ЗДАТНІСТЬ ДО САМООЧИЩЕННЯ – здатність екосистеми позбавлятися токсичних техногенних сполук або мінімалізувати їхню шкідливу дію.

 

ЗЕЛЕНА ЗОНА – позаміська система зелених насаджень, що виконує санітарно-екологічні та рекреаційні функції.

 

ЗЕЛЕНА КНИГА УКРАЇНИ (ЗКУ) – державний документ, у якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, зникаючих і типових природних рослинних угруповань, що потребують охорони.

 

ЗЕЛЕНИЙ ПАТРУЛЬ – громадська форма охорони рослинного світу. Зелений патруль організовується при школах, навчальних закладах, організаціях товариства  охорони природи, і бере активну участь в озелененні територій, боротьбі з ерозією ґрунтів і т. ін.

 

 ЗМІНИ СЕРЕДОВИЩА – зміни в складових компонентах навколишнього природного середовища, які можуть бути зворотними або незворотними.

 

 ЗНИКАЮЧІ ВИДИ – біологічні види, які знаходяться під загрозою вимирання через свою малу чисельність або певні чинники навколишнього середовища.

 

 ЗНЕШКОДЖЕННЯ ВІДХОДІВ – обробка відходів з одержанням речовин, що можуть увійти до природних біохімічних циклів, або не впливатимуть шкідливо на навколишнє середовище.

 

ЗОНА АВАРІЇ – територія, на яку поширилися наслідки аварії, тобто небезпечної події техногенного характеру, що спричинило загибель людей, або створило загрозу життю та здоров’ю людей, призвело до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого чи транспортного процесу і завдало шкоди довкіллю.

 

ЗОНА АКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ – територія, в межах якої в результаті розсіювання шкідливих речовин відбувається забруднення навколишнього середовища.

 

ЗОНА ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ – ділянки на поверхні суходолу та акваторії Світового океану, де людська діяльність може створити небезпечну екологічну ситуацію. До них відносять зони підводного видобування нафти на морському шельфі, небезпечні для проходження танкерів ділянки моря, що можуть спричинити аварії суден з виливанням нафти і т.ін.

ЗОНА ЕКОЛОГІЧНОГО ЛИХА – території, де в результаті господарської або іншої діяльності відбулися глибокі незворотні зміни навколишнього природного середовища, які спричинили істотне погіршення здоров’я населення, порушення природної рівноваги, руйнування природних екологічних систем, деградацію флори і фауни.

ЗОНА НАДЗВИЧАЙНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ – територія, де в результаті господарської і іншої діяльності відбуваються негативні зміни в навколишньому природному середовищі, які загрожують здоров’ю населення, стану природних екологічних систем.

ЗОНА ПІДТОПЛЕННЯ – територія, в межах якої підвищується рівень підземних вод до господарських неприпустимих позначок. Різко погіршуються умови існування живих організмів, створюються перешкоди для будівництва, транспорту і т.ін.

 

ЗОНА САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ – територія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою охорони та збереження природних об’єктів чи комплексів.

 

ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК – установа, призначена для створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їхнього генофонду, вивчення дикої фауни, розроблення наукових основ її розведення у неволі, організація екологічної освітньо-виховної роботи. Створюються такі парки як на загальнодержавному так і на місцевому рівні. Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми установами, роботу яких регулює Положення про зоологічний парк загальнодержавного значення, затверджене спільним наказом Мінекобезпеки та Мінкультури України 20 лютого 1998 року.

 

 

 

 

 

 

 

ІЗОЛЮВАННЯ ВІДХОДІВ – зберігання відходів таким чином, щоб ефективно запобігти їх розповсюдженню в навколишньому середовищі.

 

ІМУНІТЕТ –активно чи пасивно набута здатність до захисту організму та підтриманні його гомеостазу, специфічно спрямована проти імуногенних чинників, як мають ознаки генетичної чужорідності. Розрізняють вроджений та набутий імунітет.

 

ІНДЕКС ЗАБРУДНЕННЯ – якісна і кількісна характеристика забруднювального фактора – речовини, випромінювання, загазованості і т. ін. Включає поняття кількості забрудника в довкіллі, ступінь його впливу на певні об’єкти забруднення.

 

ІНДИКАТОР ЗАБРУДНЕННЯ – індикатор, що сигналізує наявність, нагромадження або зміну кількісного чи якісного складу забруднювачів у навколишньому середовищі. Індикатор забруднення може мати біологічну (певні види рослин і тварин, фізіологічний стан і властивості яких вказують на характер і ступінь зміни якості природного середовища їх існування під впливом різноманітних забруднень), хімічну (речовини або реакції, що змінюють свої хімічні властивості під впливом певних забруднювачів) або фізичну (речовини або процеси, які змінюють свої фізичні параметри під впливом забруднювачів) природу.

 

ІНДИКАТОР УМОВ СЕРЕДОВИЩА – організми або угруповання, що вказують на стан зовнішнього середовища, його фізичні, хімічні, біологічні чинники, їх інтенсивність, режим, ступінь зміни.

 

ІНДИКАТОРНІ РОСЛИНИ – рослини, яким властива різко виражена пристосованість до певних умов навколишнього середовища і які є виразниками цих умов. Так, наявність хвоща, редьки дикої, папороті, вересу свідчить про кислу реакцію ґрунтового розчину; дуб, акація, шипшина - нейтральну; содник – про засоленість ґрунту хлоридами; знаходження у складі лісових фітоценозів анемони дібровної, свідчить про багатий вміст у ґрунті вапна.

 

ІНСТРУМЕНТ ПРИРОДООХОРОННИЙ – будь-який правовий, відомчий чи обмежувальний виробничу діяльність акт, спрямований на збереження природи, довкілля.

 

ІНФРАСТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНА – комплекс споруд, закладів, технол. систем тощо, які забезпечують умови збереження середовища життя людини (напр., очисні споруди, комунальне господарство, сфера обслуговування, дренаж, дамби, система моніторингу), а також прир. територій (заповідники, заказники, нац. і прир. парки, зелені зони, пам'ятники природи), які охороняються законом.

 

ІРИГАЦІЯ – штучне зрошування сільгоспугідь, один з видів меліорації ґрунтів. Надмірна іригація може бути причиною заболочування і засолення ґрунтів.

Й

ЙОНІЗАЦІЯ – утворення йонів з електронейтральних частинок середовища. Зумовлюється різними чинниками (ел. розряд, нагрівання, фотойонізація тощо). Здатність до Й. повітря виявляє і рослинність. Напр., у ліс. повітрі ступінь Й. у 2—3 рази вищий, ніж у житлових приміщеннях. Найвищу йонізаційну здатність, яка викликає підвищення конц. корисних для організму людини йонів, мають дуб, акація, ялина, сосна. Ці рослини сприяють утворенню корисних для організму людини легких йонів. Деякі види рослин знижують вміст у повітрі легких йонів і підвищують вміст важких (черемха, тис ягідний, евкаліпт, магнолія, гвоздика садова тощо), які негативно впливають на самопочуття.



ЙОНІЗУЮЧА РАДІАЦІЯ - потоки електромагнітних хвиль або частинок речовини, що здатні при взаємодії з речовиною утворювати в ній іони. До іонізуючого випромінення відносять альфа-, бета-, гамма-проміння, рентгенівське (пулюєве) проміння.

 

 

 

 

 

КАДАСТР – система обліку та економічної оцінки земель і земельних ділянок, кількісного і якісного стану територій та окремих об’єктів природно-заповідного фонду, природних ресурсів, водних об’єктів, родовищ і проявів корисних копалин, тваринного і рослинного світу, лісового фонду тощо.

 

КАЛЕНДАР ЕКОЛОГІЧНИХ ДАТ – система переліку дат, які відзначаються ООН, ЮНЕСКО, ЮНЕП та Україною і пов’язані з охороною навколишнього середовища, флори фауни, безпекою життєдіяльності, людини, захистом екологічних і соціальних прав людини. Дає відомості про проведення природоохоронних акцій на планеті, а також про Всеукраїнські екологічні акції, які проводяться щороку.

 

КАНАЛІЗАЦІЯ - комплекс інж. споруд, обладнання і сан. заходів, які забезпечують збирання і відведення стічних вод населеного пункту або підприємства до очисних споруд, а також їх очищення і знешкодження перед утилізацією або скиданням у водойму чи водостік. Розрізняють загально-сплавну К., коли побутові (комунальні), виробничі і дощові води відводяться по заг. мережі труб (каналізаційній мережі), і роздільну К., коли дощові і малозабруднені виробничі води видаляють по одній мережі труб (зливова каналізація) і скидають їх у водойму чи водостік без очищення, а побутові і забруднені виробничі води — по ін. системі труб подають до очисних споруд.

 

КАНЦЕРОГЕНИ або канцерогенні речовини – сполуки різної хімічної природи, які під час дії на організм здатні зумовлюють розвиток пухлин або збільшення частоти і прискорення їх появи. Розрізняють ендогенні та екзогенні канцерогени. Прояв дії канцерогенів залежить від ступеня еволюційного розвитку живих організмів, які не лише зазнають їхнього впливу, а й самі відіграють різну роль у циркуляції цих сполук, беручи участь у їх утворенні, поширенні, накопиченні та розкладанні.

 

КАРАНТИН – комплекс загальнодержавних або місцевих заходів з попередження проникнення і розповсюдження інфекційних захворювань та небажаних видів організмів на певних територіях.

КАТАСТРОФА ЕКОЛОГІЧНА – великомасштабна природна аномалія або аварія, спричинена господарською діяльністю людей, яка призводить до негативних змін середовища та до масової загибелі живих організмів, а також до значних матеріальних збитків. Виникає внаслідок сильного прямого або опосередкованого антропогенного впливу на ландшафти, а також дії негативних і небезпечних природних явищ.

 

КАТАСТРОФІЧНІ ЗМІНИ – зміни угруповань екосистем, викликані катастрофічними природними (виверження вулканів, пожежі, зсуви) або антропогенними (розорювання, вирубка) чинниками.

 

КИСЛОТНИЙ ДОЩ – антропогенне забруднення атмосфери викидами двоокису сірки та окисами азоту. Має рН менше 5,6.

 

КИСЛОТНІ ОПАДИ – атмосферні опади у вигляді дощу або снігу, підкислені розчиненими в них кисло- утворюючими  з’єднаннями: окисами сірки (SО2), азоту (NО2), парами соляної кислоти (NCl) і ін. Кислотні опади підкислюють ґрунти і водойми, що негативно впливає на життєдіяльність організмів і може призвести до загибелі рослин і тварин.

 

КЛІМАТ – статистично багаторічний режим погоди, який визначається широтою місцевості, висотою її над рівнем моря, віддаленістю місцевості від океану, рельєфом суходолу, характером підстилаючої поверхні, антроп. впливом та ін. чинниками.

 

КОМПОСТ – органічне добриво, яке утворюється внаслідок послідовного або одночасного розкладання рослинних решток, комунальних і тваринницьких відходів різними деструкторами (насамперед безхребетними) та мікроорганізмами (грибами, бактеріями).



КОМПОСТУВАННЯ – спосіб знешкодження відходів, сміття, покидьків, внаслідок отримують компост — місцеве органічне добриво. Компостуванню піддають побутове сміття, очисний шлам, орг. матеріали (листя, деревину, садові й с.-г. відходи). Під час компостування чи перепрівання відходи розкладаються під дією ґрунтових мікроорганізмів на хім. елементи. Для перебігу процесу компостування  потрібний кисень (на противагу гниттю, яке відбувається без доступу кисню). В компостувальних установах процес регулюється. У них створюються т-ри до 70 С, котрі вбивають мікробів і насіння бур'янів. Компостування — раціональний спосіб ліквідування відходів, майже не чинить негативного впливу на навколишнє середовище. Єдиною небезпекою є наявність у побутовому смітті й очисному шламі важких металів. Тому щоб уникнути забруднення компосту, їх слід видалити з відходів до компостування. Відомі два способи компостування.: статичний (компост закладається в штабелі й у міру потреби перелопачується) і динамічний (компост постійно перемішується в барабані).

 

КОМУНАЛЬНІ СТОКИ - стічні води населених пунктів. Слід розрізняти різні види стоків з метою їх окремого очищення та наступної утилізації. Зокрема, побут, стоки, які легко піддаються очищенню, слід використовувати для добування техн. води, а інколи і для оборотного водопостачання

 

КОНВЕНЦІЯ – тип сучасного правового міжнародного документу, який визначає умови співпраці країн та організацій щодо певного об’єкта чи типу діяльності. Одним з важливих напрямів такого правового регулювання є екологічний.

 

КОНТРОЛЬ ЗА НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ – спостереження за станом і змінами важливих для людини та біоценозу характеристик: складу повітря, якості води, рівня радіації тощо; порівняння одержаних даних з стандартними характеристиками; виявлення джерел шкідливого впливу на ці характеристики та інформація органів управління про стан навколишнього середовища.

 

КРИЗА ДЕМОГРАФІЧНА – різке зменшення народонаселення, пов’язане з погіршенням соціально-економічних або екологічних умов життя.

 

КРИЗА ЕКОЛОГІЧНА – якісна зміна системних параметрів природного середовища, його біологічних, фізичних, хімічних компонентів, що призводить до порушення природних умов життєдіяльності людини. Розрізняють два типи кризи: 1) спричинена природними процесами; 2) спричинена діяльністю людини. Природні процеси: підземні, наземні, космічні катаклізми (землетруси, виверження вулканів, урагани, повені, метеоритні вибухи, удари комет); відносини конкурентного характеру, коливання чисельності видів, зміни домінантних видів. Другі – антропогенні – результат потужного впливу людини на довкілля, що порушує природну динамічну рівновагу. За масштабами кризи розрізняють видові, локальні, тотальні, глобальні.

 

КРУГООБІГ  ТОКСИКАНТІВ  У  БІОСФЕРІ  –  переміщення,  накопичення, трансформація та перерозподіл токсичних речовин антропогенного походження між різними оболонками Землі (атмосферою, гідросферою, педосферою та літосферою). Джерелом токсикантів є промисловість, сільське господарство, військова та інша діяльність людини. Продукти функціонування техногенних споруд (викиди, води стічні, випаровування з полів, нафтові викиди тощо) потрапляють у водне середовище з опадами, стоком з підземними водами. Повітря забруднюється різними викидами, педосфера – хімічними добривами та отрутохімікатами.

 

КУЛЬТУРА ЕКОЛОГІЧНА – історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у формах і типах організації життя та у створюваних людиною цінностях, яким властиве глибоке і загальне усвідомлення екологічних проблем в динаміці еволюції людства.

 

КУЛЬТУРНІ ЕКОСИСТЕМИ – екосистеми, створені людиною або такі, що перебувають під її інтенсивним впливом. Розрізняють: окультурені екосистеми, з певною метою змінені людиною (ліс, перетворений в лісопарк); напівкультурні екосистеми – штучно створені, але нерегульовані людиною (штучні лісові насадження); культурні екосистеми – штучно створені й постійно підтримуються людиною в процесі їх експлуатації (сади, чайні плантації); декоративні екосистеми (парки, сквери); агроекосистеми – однорічні і дворічні просапні культури, склад і ґрунтові умови в яких регулюються людиною. До культурних екосистем належать також міста, населені пункти, водосховища, сміттєзвалища та інші об’єкти, створені людиною в природних ландшафтах.

 

 

 

 

 

 

  ЛАНДШАФТ або КРАЄВИД – комплексне земне приповерхневе макроорганізоване тіло, закономірно утворене взаємопроникними, взаємозалежними і взаємодіючими матеріальними складовими – природними геокомпонентами і створеною людиною різноманітною сельбищною та виробничо-технічною інфраструктурою.

 

ЛАНДШАФТ ПЕРЕТВОРЕНИЙ – ландшафт, що зазнав незворотних змін через значний антропогенний або природний вплив, унаслідок чого його ландшафтний інваріант набув нових рис, відмінних від первинних природних.

 

ЛАНДШАФТНИЙ ДИЗАЙН - об'ємно-просторова організація території, об'єднання природних, будівельних і архітектурних компонентів у цілісну композицію, що несе певний художній образ.

 

ЛЕТАЛЬНА ЗОНА – доза будь-якого хімічного або фізичного агента, дія якого на живі організми призводить до їхньої загибелі.

 

ЛІМІТИ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ – визначені законодавством граничні обсяги природних ресурсів, на основі яких видають дозволи на спеціальне їх використання (рослини, тварини, вода, корисні копалини, об’єкти природно-заповідного фонду). Мета – встановлюють для забезпечення раціонального використання природних ресурсів, збереження біорізноманіття природних об’єктів і комплексів.

 

ЛІС – один з основних типів рослинного світу, що складається із сукупності деревних, чагарникових, трав’янистих та інших рослин, включаючи тварин і мікроорганізми, які впливають один на одного, взаємодіють між собою і з навколишнім середовищем. Ліс є найскладнішим і найпотужнішим рослинним угрупованням, важливою складовою біосфери, елементом географічного ландшафту, акумулятором живої речовини на планеті.

 

ЛІСИ РЕКРЕАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧІ – природні або штучно створені ліси, що виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції. Використовують для різних видів відпочинку населення, туризму, заняття спортом і санаторно-курортного лікування. До них відносять: міські ліси, лісопарки, лісопаркові зелені зони.

 

ЛІСОПАРК – природний впорядкований ліс, призначений для відпочинку населення і організований у конкретну ландшафтно-планувальну систему за допомогою постійної реконструкції насаджень. Залежно від видів рекреаційних впливів та наявності унікальних об’єктів виділяють лісопарки загального типу, або прогулянкові, поліфункціональні, спеціалізовані: історико-меморіальні, курортні, спортивні. Лісопарки поділяють на дві групи: в межах міської забудови та за містом на відстані до 200 м, вони забезпечують поліпшення стану міського середовища, підвищують його архітектурно-художню функцію та органічно поєднують міський і природний ландшафт.

 

ЛОКАЛІЗАЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ – комплекс заходів по збору радіоактивних відходів на місці їх утворення і захоронення в інженерних спорудах, які гарантують неможливість проникнення радіоактивних речовин  в навколишнє середовище.

 

ЛОКАЛЬНЕ ЗАБРУДНЕННЯ –  екологічне забруднення відносно невеликого району (як правило, навколо промислового підприємства, населеного пункту тощо). Наприклад, Л.з. навколо золотозбагачувальних фабрик з технологією на основі вилуговування може сягати 10 км і більше. Л.з., але, як правило, меншої протяжності мають місце також навколо вуглезбагачувальних та рудозбагачувальних фабрик, шахт, кар'єрів тощо.

 

ЛЬОДЯНИЙ СМОГ - сукупність газоподібних забрудників, пилу та кристалів льоду, які виникають під час замерзання крапель туману та випаровувань.

 

 

 

 

 

 

 

МАГНІТНІ БУРІ – короткочасні зміни магнітного поля Землі під впливом потоків енергії спалахів. Магнітні бурі можуть мати істотний вплив на життєдіяльність організмів і самопочуття людини.

 

МАГНІТОСФЕРА – область навколоземного простору, заповнена частинками, що рухаються в магнітному полі Землі. Від міжпланетного простору магнітосфера відділена магнітопаузою, уздовж якої частинки корпускулярних потоків («сонячний вітер») обтікають магнітосферу, яка відіграє важливу роль в житті біосфери.

 

МАКУЛАТУРА (АКВАКУЛЬТУРА)- вторинне рослинне волокно, яке є одним з основних джерел целюлозовмісної сировини для виробництва паперуі картону. Використання макулатури забезпечує утилізацію використаних целюлозних виробів, економію деревини, а також скорочення витрат енергії на виробництво паперу й картону. Ці волокна, при їх вторинному застосуванні, відрізняються за властивостями, які були притаманні їм до проходження всього циклу операцій паперового виробництва. Особливий вплив було здійснено сушінням, в результаті якого відбулись деякі незворотні зміни: втрата їх еластичності, прозорості, пониження величини сил зв'язку між волокнами (порівняно з папером, виготовленим не з вторинної сировини).

 

МАРКУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – позначення продукції спеціальним знаком, який засвідчує її екологічні характеристики чи пов’язані з нею процеси і методи виробництва, відповідно до нормативних вимог.

 

МЕГАПОЛІСИ – найкрутіші сучасні міста з населенням в один і більше мільйонів чоловік (Мехіко, Бомбей, Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон, Токіо та ін.).

 

МЕЛІОРАЦІЯ – це сукупність організаційно-господарських, технічних та біологічних заходів, спрямованих на тривале й докорінне поліпшення природних властивостей земель з метою отримання стійких врожаїв усіх сільськогосподарських та лісових культур.

 

МЕРЕЖА ЕКОЛОГІЧНА – система просторово пов’язаних біотопів на місцевому, регіональному чи іншому рівнях, яка має певний правовий статус і спрямована на відновлення природного каркасу території.

 

МЕТАБОЛІЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ – процес надходження до екосистеми речовини й енергії та їх біологічного і хімічного перетворення у трофічних ланках.

 

МИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО – сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського спорту.

 

МІГРАЦІЯ РАДІОНУКЛІДІВ – періодичне чи безперервне, горизонтальне чи вертикальне переміщення в ґрунті, в рослині чи тварині радіоактивних елементів.

 

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА – галузь міжнародного права, сукупність міжнародних принципів і норм, спрямованих на охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів.

 

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРИРОДИ – організації, створені для розв’язання екологічних проблем. Виконують цю функцію шляхом координації діяльності, розроблення та фінансування правових документів, програм, проектів та заходів, збирання та поширення інформації, створення й поповнення баз даних, підготовки оглядів й оцінок стану довкілля та його компонентів. Поділяють на: державні, недержавні, такі, що діють під егідою ООН, світового чи регіонального рівня.

 

МІКРОЗАКАЗНИК - невеликий за розмірами, як правило короткотерміновий, заказник для якихось спеціальних цілей, наприклад для поновлення різноманіття лікарських рослин (в Україні цей термін вживається рідко).

 

МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ – води, які мають лікувальні властивості. Ці властивості зумовлені наявністю у воді в певній кількості заліза, миш’яку, радію, брому, йоду, вуглекислоти, радону та ін., які рідко в необхідних нормах містяться у звичайних (питних) підземних водах.

 

МІСЬКА ЕКОСИСТЕМА або урбоекосистема – функціональна єдність живих компонентів міста (рослинних, тваринних, мікробних, грибних).. середовища їхнього існування та процесів, що відбуваються внаслідок їх взаємодії між собою та з іншими компонентами міської геосоціосистеми.

 

МОДЕЛЮВАННЯ - метод дослідження складних об'єктів, явищ та процесів шляхом їх спрощеного імітування (натурного, мат., логічного). Ґрунтується на теорії подібності.



МОНІТОРИНГ – система тривалих спостережень, оцінювання, контролювання і прогнозування стану та змін будь-яких об’єктів, параметрів і процесів.

 

МОНІТОРИНГ ЕКОЛОГІЧНИЙ – система спостережень, збирання, опрацювання, передачі, аналізу, прогнозування і збереження інформації про стан навколишнього середовища та зміни його природних компонентів, ресурсів і процесів з метою раціонального природокористування і природовідтворення.

 

 

 

 

 

 

 

НАВАНТАЖЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ – показник величини постійного узагальненого впливу людської діяльності на біогеоценозні, ландшафтні, зональні, гірські, океанічні, інші екосистеми та на біосферу загалом, які зумовлюють певні зміни у їхній структурно - функціональній організації. Навантаження розрізняють – техногенне, зоогенне, хімічне, механічне, аграрне, рекреаційне.

 

НАВАНТАЖЕННЯ ТЕХНОГЕННЕ – категорія навантаження антропогенного, яка відображає рівень узагальненого впливу на структуру і функціональні показники біогеоценозних, ландшафтних, морських та інших екосистем і на біосферу наслідків виробничої діяльності добувних, переробних та інших промислових підприємств і використовуваних ними технічних засобів.

 

НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ (ДОВКІЛЛЯ) – навколишнє щодо людини, групи людей чи суспільства середовище, в якому живуть люди, відбуваються виробничі, соціальні, демографічні, політичні процеси. Характеризується не лише природними показниками (температура, вологість, місткість, мальовничість, придатність для оздоровлення й відпочинку), а й соціально–економічними, демографічними, етнічними та іншими умовами життя і праці.

 

НАДЗВИЧАЙНА ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ – ситуація, за якої на окремій місцевості відбулися негативні зміни в природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави. Такими змінами може бути втрата, вичерпання чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших чинників, що обмежують або виключають можливість нормальної життєдіяльності та господарської діяльності людини за цих умов.

 

НАДЗВИЧАЙНА СИТУАЦІЯ – порушення нормальних умов життя і діяльності людини на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією (епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею), що може призвести до неможливості проживання населення на території, ведення господарської діяльності, загибель людей та значних матеріальних втрат. Класифікують надзвичайні ситуації за походженням, ступенем поширення, кількістю людських втрат та розміром матеріальних збитків.

 

НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН – тимчасовий особливий правовий режим, встановлений на певний період за надзвичайних умов: війни, масові безпорядки, стихійні лиха, епідемії.

 

НАДІЙНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екологічної системи безвідмовно виконувати енергетико–продукційну функцію та відносно повно самовідновлюватися й саморегулюватися у межах певних, придатних для неї екологічних чинників протягом сукцесійного чи еволюційного часу її існування. Це збереження структури, функції й напряму еволюції екосистеми, без яких певна система замінюється іншою, з іншою структурою, функціями, а іноді - й напрямом еволюції.

 

НАРОДОНАСЕЛЕННЯ - сукупність людей, що живуть на Землі (людство) або в межах певної території, континенту, країни, району, міста.

 

НАФТОВА ПЛЯМА –  ділянка на поверхні води, вкрита шаром нафти, який є перепоною нормальній аерації водойм та випаровуванню води, викликає загибель гідробіонтів. За даними космічного моніторингу, близько 1/4 Світового океану так чи інакше забруднено нафтою.

 

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОМЕРЕЖА – система просторово пов’язаних біотопів на місцевому, регіональному чи іншому рівні, яка має певний правовий статус та відновлює природний каркас території. Ідея екомережі пов’язана з підтриманням та відновленням біогеохімічних циклів, забезпеченням панміксії, неперервності природних ділянок території, збереженням (відновленням) еко- та біотопів, з одного боку, та гармонізацією такої діяльності і суспільно-економічною діяльністю. Створення екомережі є втіленням екосистемного підходу в процесі просторово-планувальної діяльності, базовим інструментом екологічно збалансованого розвитку екомережі правовим чином.

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК – територія природно-заповідного фонду значної площі, виділена з метою збереження, відтворення і рекреаційного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науковою установою загальнодержавного значення.

 

НЕЗВОРОТНІ ЗМІНИ ЕКОСИСТЕМИ – зміни в структурі та функціонуванні екосистеми, зумовлені впливом переважно потужних зовнішніх природних або антропогенних чинників, унаслідок чого екосистема втрачає здатність за допомогою власних гомеостазних механізмів повернутися до первинного стану.

 

НІТРАТИ – солі і ефіри азотної кислоти НNО3. Нітрати органічного походження кристалічні речовини – солі, неорганічного – рідини. Застосовуються у вигляді добрив і у виробництві вибухових речовин. Надмірне застосування
мінеральних добрив для вирощування сільгосппродукції призводить до підвищеного вмісту нітратів в харчових продуктах. Це в свою чергу призводить до захворювань людини і тварин, що полягає в окисленні гемоглобіну крові, і викликає пригнічення дихання і головний біль.

 

НІТРИТИ – солі і ефіри кислоти НNО2 . Мають окисні і відновні властивості. В разі потрапляння в організм у підвищених концентраціях мають більшу отруйну дію, ніж нітрати. Крім того, вони можуть мати канцерогенну дію.

НІША ЕКОЛОГІЧНА – місце популяції певного виду в екосистемі, яке визначає не лише положення її у просторі, а й функціональну роль у біотичному угрупованні, відношення до комплексу абіотичних і біотичних чинників, тобто ступінь біологічної спеціалізації, включаючи функціональні зв’язки з іншими компонентами біотичного угруповання.

 

НООСФЕРА – новий екологічний стан біосфери, коли людське суспільство на планеті стало єдиним цілим, а людський розум і керована ним праця проявилися як могутня геологічна сила.

 

НОРМА ВИКИДУ – сумарна кількість газоподібних, рідких та дисперсних відходів, дозволених для викиду в навколишнє середовище.

 

НОРМИ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ – якісно-кількісні показники стану навколишнього середовища, додержання яких гарантує безпеку або оптимальні умови існування людини.

 

НОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – встановлення допустимих меж змін природного стану навколишнього середовища без порушення умов його саморегулювання, самоочищення довкілля. Базою для нормування є екологічні стандарти і нормативні документи Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

 

НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ - встановлення меж, у яких допускається зміна прир. властивостей атмосфери, гідросфери і педосфери. Як правило, норму визначають за реакцією найчутливішого до змін середовища виду організмів.

 

 

 

 

 

  ОЗДОРОВЛЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА – науково - обґрунтований комплекс заходів, спрямованих на відновлення стану екосистем, пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного природного лиха (пожежі, повені, землетруси) або частіше, недалекоглядної діяльності людини. Це такі заходи: рекультивація (землювання, утилізація пустих порід і відвалів, планування і впорядкування порушеної поверхні); біологічна рекультивація (внесення добрив, протиерозійні заходи, озеленення техногенних територій); реконструкція (відтворення не до кінця розбалансованих екосистем до властивого їм вихідного стану, який можна дослідити ретроспективно); створення штучних екосистем замість повністю зруйнованих природних об’єктів (добування корисних копалин, будівництво дорожньо-транспортної системи, меліорація), з їх обов’язковою подальшою натуралізацією відтворення біоресурсів для підтримання природного біорізноманіття; очищення природних об’єктів, забруднення промисловими, сільськогосподарськими та побутовими відходами.

 

ОЗЕЛЕНЕННЯ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ – діяльність, спрямована на створення системи зелених насаджень населених пунктів. Поліпшує мікроклімат, знижує швидкість вітру, регулює інсоляційні потоки, зменшує концентрацію шкідливих газів і диму, нейтралізує міські шуми, створює у населених пунктах природне пейзажне оточення.

 

ОЗОНОВІ ДІРКИ – зменшення концентрації озону на окремих ділянках озонового шару атмосфери. Вміст озону в ній менший від звичайного на 40-50%. Озонові дірки негативно впливають на живі організми, і сприяють про- цесу потепління на Землі. Вперше озонова діра була виявлена над Антарктидою.

 

ОЗОНОВИЙ ЕКРАН – явище поглинання ультрафіолетового випромінювання сонця озоновим шаром Землі.

 

ОЙКУМЕНА -  сукупність населених людиною ділянок Землі.

 

ОКУЛЬТУРЮВАННЯ – штучне вдосконалення природних систем шляхом їх перебудови за змодельованим людиною зразком чи вмонтування в них штучних (культурних) компонентів.

 

ОПАДИ КИСЛОТНІ – всі види опадів атмосферних (дощ, сніг, град), які містять забруднюючі речовини в сухому й рідкому стані. Вони в основному насичені сірчаною та азотною кислотою, а також хлорвмісними кислотами.

 

ОПАДИ РАДІОАКТИВНІ – осадження на поверхню Землі радіоактивних частинок природного або техногенного походження, які випадають разом з дощем або снігом.

 

ОПОСЕРЕДКОВАНІ ЗБИТКИ – це збитки, що виникають внаслідок негативного впливу на продуктивні сили суспільства і на людину зокрема.

 

ОПРІСНЕННЯ ВОДИ – зменшення кількості солей, що містяться в природних водах, до рівня, необхідного для використання в промисловості або в побуті. Найбільш поширеним способом опріснення води є електроліз.

 

ОПРОМІНЕННЯ – вплив на живий організм будь-яким видом випромінювання в тому числі космічними променями та іонізуючим випромінюванням земного походження.

 

ОПТИМІЗАЦІЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА (ЕКОЛОГІЧНА) – процес вибору та реалізації найоптимальнішого варіанта з можливих способів, раціонального й ефективного використання природних умов і ресурсів (кліматичних, ґрунтових, біотичних, ландшафтних, соціально-економічних), за якого задані йому соціально-економічні функції були б забезпечені найповніше.

 

ОПТИМІЗАЦІЯ ПРИРОДООХОРОННА – оптимізація природно-заповідної мережі на основі системного підходу. Включає кілька завдань, зокрема: розширення функцій мережі природно-заповідних територій та об’єктів таким чином, щоб вона забезпечувала, крім збереження генофонду, також підтримання екологічної рівноваги.

 

ОРГАНІЗМ ІНДИКАТОР – організм з вузькими межами екологічної пристосованості (стенобіот), який своєю поведінкою, зміною фізіологічних реакцій, зовнішнього вигляду або самою наявністю може вказувати на зміни середовища або на певні його характеристики (природні чи антропогенні).

 

ОРІЄНТОВНО ДОПУСТИМИЙ РІВЕНЬ ЗАБРУДНЕННЯ (ОДРЗ) – тимчасовий норматив допустимої кількості забруднюючої хімічної речовини в ґрунті чи воді. Встановлюють розрахунковим методом для конкретних ґрунтово-кліматичних умов, які впливають на ступінь детоксикації та міграції в ньому хімічних речовин (вміст гумусу, пористість, рН, бактеріальне насичення, ферментативна активність ґрунту, ємність поглинання, сума обмінних основ, кількість опадів, тривалість інсоляції, середня та максимальна температура ґрунту та вегетаційний період, тривалість спостереження та ін.).

 

ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНІ ВІДХОДИ – відходи, які містять шкідливі речовини чи мають небезпечні властивості або можуть створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини і потребують спеціальних методів та заходів щодо поводження з ними.

 

ОСУШЕННЯ – комплекс організаційно-технічних (гідротехнічних) заходів, спрямованих на запобігання або зменшення несприятливого впливу води на життєдіяльність людини.

 

ОТРУТОХІМІКАТИ – збірна назва речовин, які застосовують для хімічної боротьби з шкідливими комахами, кліщами, гризунами та іншими шкідливими організмами.

 

ОХОРОНА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ – система правових, організаційно-управлінських, економічних, науково-технічних, технологічних, планувально-будівельних та інших заходів щодо збереження, поліпшення й відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного впливу на нього, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку та законності у цій сфері.

 

ОХОРОНА БІОРІЗНОМАНІТТЯ – діяльність щодо запобігання зменшенню живих комплексів, їхніх форм та представників (екосистем, ценозів, популяцій, рослин і тварин). Реалізується через надання відповідного охоронного правового статусу окремим видам тварин і рослин (Червона книга, Зелена книга, природоохоронні території, природні резервуари).

 

ОХОРОНА ВОД – передбачена правовими нормами система заходів організаційного, технічного, економічного та іншого характеру, спрямованих на забезпечення збереження, відтворення водних ресурсів, поліпшення стану водних об’єктів, запобігання засміченню та вичерпанню вод. До заходів належать: встановлення правил користування водними об’єктами для господарських потреб та скидання у водні об’єкти забруднюючих речовин; встановлення водоохоронних зон з режимом обмеженої господарської діяльності, впровадження водозберігаючих технологій; здійснення агротехнічних, агролісомеліоративних та гідротехнічних, протиерозійних заходів, а також влаштування відповідних споруд для організаційного відведення поверхневого стоку під час будівництва та експлуатації шляхів, інженерних комунікацій, здійснення контролю за додержанням положень водного законодавства.

 

ОХОРОНА ЕКОСИСТЕМ – система превентивних та безпосередніх екологічних заходів, спрямованих на підтримання структурно-функціональної організованості природних екосистем, перебіг в них природних процесів спонтанної регенерації та сталого розвитку. На особливу увагу заслуговує охорона цінних у фіто-історичному та ботаніко - географічному плані екосистем: реліктових, ендемічних, на межі високого вимирання в гірських регіонах, на межі географічної широти. Комплексна система охоронних заходів екосистем включає: збереження біорізноманіття автотрофного й гетеротрофного блоків і педосфери, підтримання кругообігу речовин і біогеохімічних процесів, природних сукцесій та сталого розвитку; підтримання гомеостазу, який забезпечує стабільність функціонування екосистем; збереження навколишнього середовища, в якому відбувається філоценогенез екосистем.

 

ОХОРОНА ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ – система заходів, спрямованих на охорону, збереження, утримання у здоровому й упорядкованому стані, створення та формування високодекоративних і ефективних в екологічному відношенні, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень. Зелені насадження (деревна, чагарникова, квіткова та трав’яниста рослинність природного і штучного походження на певній території населеного пункту). Розрізняють категорії насаджень: загального користування, обмеженого і спеціального.

 

ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ – система організаційних, правових та інших заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання земельного фонду, запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обігу, захист земельних ресурсів від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого правового режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

 

ОХОРОНА КУЛЬТУРНОЇ ТА ПРИРОДНОЇ СПАДЩИНИ – система заходів всебічної підтримки видатних пам’яток культури і природних об’єктів. Охорону такої спадщини регулює Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.

 

ОХОРОНА НАДР – передбачена правовими нормами система організаційних, технічних, економічних та інших заходів, спрямованих на: забезпечення раціонального використання надр; запобігання шкідливому впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами, на родовищах корисних копалин; гарантування безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища при користуванні надрами.

 

ОХОРОНА ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА – система правових, організаційних, фінансово-економічних, санітарно-гігієнічних, матеріально-технічних, культурно-освітніх, господарських та інших заходів, спрямованих на гармонізацію відносин у системі «людина – природа»; охорону природи, раціональне використання природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки.

 

ОХОРОНА РОСЛИННОГО СВІТУ – система міжнародних, державних і регіональних адміністративно-господарських і суспільних заходів, спрямованих на збереження як всього різноманіття рослинних угруповань, так і їхнього популяційно-видового складу і підтримання чисельності видів рослин на рівні, що забезпечує їх існування.

 

ОХОРОНА ТВАРИННОГО СВІТУ – система правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і невиснажливе використання об’єктів тваринного світу, які перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суходолі, у воді, у ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію або належать до природних багатств її континентального шельфу та морської економічної зони. Охороні підлягають дикі тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті на всіх стадіях розвитку, частини диких тварин (роги, шкура), продукти їхньої життєдіяльності (мед, віск), а також середовище їхнього існування, шляхи міграції та умови розмноження (нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати), місця токування, линяння, гніздові колонії птахів, постійні чи тимчасові скупчення тварин, нерестилища, інші території, що є середовищем їхнього існування та шляхами міграції.

 

ОХОРОННА ЗОНА – вид захисної природної території, виділеної навколо території та об’єктів природно-заповідного фонду або на землях, прилеглих до окремих їх ділянок, для забезпечення необхідного режиму збереження природних комплексів, запобігання негативній дії або нейтралізації несприятливих природних і антропогенних факторів.

 

ОЧИЩЕННЯ ВОДИ – надання воді необхідних якостей відповідно до встановлених нормативних показників. Очищають води різного походження: природні, ті що надходять з природних джерел до водопровідної мережі комунального господарства, теплогенеруючих станцій, на промислові підприємства. Води стічні перед скиданням у водойми або перед їх повторним використанням у технологічних процесах очищають на водоочисних станціях, поверхневі води природних джерел перед подачею до комунальної мережі – освітлюють, дегазують, знезаражують. Методи очищення води вибирають залежно від їх походження.

 

ОЧИЩЕННЯ ПОВІТРЯ – видалення з повітря шкідливих домішок для забезпечення необхідних санітарних умов роботи працівників, а також застосуванням як реагента у хіміко-технологічних чи енергетичних процесах. Повітря очищають переважно вилученням з нього пилу, вологи, вуглекислого газу та деяких інших домішок.

 

ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД (населених пунктів) – надання стічним водам населених пунктів необхідних якостей відповідно до встановлених показників перед скиданням у природні водойми. Стічні води населених пунктів належать до побутових стоків, які очищають окремо від інших видів стічних вод через їх специфічний якісний та кількісний склад, зокрема високий вміст органічних сполук і бактерій.

 

 

 

 

           

 ПАМ’ЯТКА ПРИРОДИ – територія або об’єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного чи місцевого значення. Створена для охорони унікальних природних утворень, які мають особливе природоохоронне, науково-естетичне і пізнавальне значення. Це окремі старі дерева або групи дерев, джерела, серед них є також скелі, печери, озера.

 

ПАР (парове поле) – поле сівозміни, вільне від посіву сільгоспкультур протягом усього або частини вегетаційного періоду, яке утримують в чистому від бур’янів стані з метою накопичення в ґрунті вологи та поживних речовин.

 

ПАРК МІСЬКИЙ – територія у межах міста з природними або штучними зеленими насадженнями у вигляді масивів, гаїв, куртин, груп, окремих дерев і кущів, живоплотів, зелених стінок, газонів, квітників тощо. Створений для організації масового відпочинку, окремих видів розваг, а також виховної та культурно-освітньої роботи. У парках розташовують атракціони, музеї, кафе, бари, ресторани, танцювальні та дитячі майданчики, кінотеатри, естрадні павільйони та ін.

 

ПАРК-ПАМ’ЯТКА САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА –  об’єкт  природно-заповідного фонду загальнодержавного або місцевого значення. Охоронний режим встановлюють для найвизначніших та найцінніших зразків паркового будівництва з метою їх охорони та використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. На їх території здійснюють догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду, підсаджують дерева і кущі, вживають заходи щодо запобігання поширення самосіву, збереження газонів, квітникових рослин та композицій з дерев і кущів. Вони є місцем відпочинку населення, проведення екскурсій.

 

ПАРНИКОВІ ГАЗИ – гази, що викликають парниковий ефект на земній кулі. До них відносять вуглекислий газ, діоксиди азоту, сірки.

 

ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ – підвищення температури нижчих шарів атмосфери порівняно з температурою теплового випромінювання планети. Явище парникового ефекту посилюється внаслідок додаткового викиду природних парникових газів у процесі антропогенної діяльності, а також штучних газів, які роблять значний внесок у посилення парникового ефекту, спричиняючи глобальне потепління клімату. Вплив викидів парникових газів може позначатися протягом багатьох років і десятиріч, тривалість впливу залежить від часу їхнього існування.

 

ПАСПОРТИЗАЦІЯ - складання паспортів на окремі об'єкти, одиниці ресурсів, джерела викидів, системи очищення тощо.

 

ПЕРЕРОБКА ВІДХОДІВ- механічне, фізико -хімічне та біологічне перетворення промислових та побут, (комунальних) відходів з метою нейтралізації шкідливих компонентів або вилучення з відходів корисних компонентів, придатних для повторного використання.



ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ – зміни пририродних умов і природних ресурсів у процесі господарської діяльності людини.

 

ПЕСТИЦИДИ – речовини хімічного чи біологічного походження, які використовують проти організмів, що завдають шкоди сільськогосподарським культурам і лісовим насадженням, а також для знищення небажаної рослинності, збудників хвороб і переносників захворювань тварин чи рослин, для регулювання розвитку організмів. Пестициди класифікують за хімічним походженням, характером дії на шкідливі організми чи рослин.

 

ПІДТОПЛЕННЯ – комплексний процес, при якому відбувається підвищення рівня вод підземних внаслідок порушення водного режиму і балансу територій, який досягає критичних значень і потребує застосування захисних заходів. Відбувається під дією як природних, так і техногенних чинників. Спричиняє небезпечні процеси (зсуви, карст, суфозію), погіршує водно-фізичні та міцнісні властивості верхньої зони порід, ґрунтів, вторинне засолення й заболочування територій, забруднення поверхневих і підземних вод.

 

ПІДТОПЛЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ – несприятливий і небезпечний процес, який пов'язаний з техногенним впливом на підземну частину гідросфери і зумовлює підвищення рівня підземних вод або утворення водоносних горизонтів у зоні безпосередньої інженерно-господарської діяльності людини.

 

ПІСКУВАННЯ ГРУНТУ - фізична меліорація важких глинистих ґрунтів внесенням у них піску.

 

ПЛАНУВАННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – комплекс взаємопов’язаних планових дій та специфічних стратегій щодо забезпечення найсприятливіших екологічних умов життєдіяльності суспільства шляхом економного і комплексного використання та відтворення природних ресурсів, а також зменшення забруднення довкілля. Основні завдання встановлення нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів; визначення лімітів використання природних ресурсів; розроблення державних кадастрів природних ресурсів; державних програм раціонального використання і відтворення природних ресурсів; формування переліку першочергових заходів; укладання договорів природокористування, купівлі-продажу.

 

ПЛАТЕЖІ ЕКОЛОГІЧНІ – обов’язкові до сплати підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами – підприємцями податкові платежі (збори), загальний перелік яких встановлює законодавство екологічне (збори за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища, за погіршення якості природних ресурсів).

 

ПОБУТОВІ ВІДХОДИ – відходи, які утворюються внаслідок життєдіяльності людини у сферах житлово-комунальній, обслуговування і торгівлі, а також подібні до них за фракційним складом і структурою відходи установ, підприємств і дрібних виробництв.

 

ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ – комплекс дій, спрямованих на виконання всіх операцій життєвого циклу відходів: збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення.

 

ПОГЛИНУТА ДОЗА – енергія будь-якого виду іонізуючого випромінювання, поглинута 1 г живої або неживої речовини. За одиницю поглинутої дози прийнято 1 рад, в системі СІ – 1 грей. Потужність поглинутої дози – це енергія, поглинута речовиною за одиницю часу. Поглинута доза служить характеристикою радіаційної небезпеки.

 

ПОПУЛЯЦІЯ – сукупність особин одного виду, здатна до самовідновлення і відмежована від інших сукупностей цього ж виду екологічними чи біологічними бар’єрами, що ускладнює обмін генетичною інформацією. Характерні ознаки – чисельність, народжуваність, смертність, приріст, біотичний потенціал, розподіл організмів за віком, характер розміщення організмів у межах території, темп росту. Термін «популяція» ввів в екологію датський біолог В.Л. Йогансен у 1903 р.

 

ПРИМІСЬКА ЗЕЛЕНА ЗОНА – частина території приміської зони, що включає ліси, лісопарки, штучні зелені насадження.

 

ПРИРОДА – природна, об’єктивна реальність, результат еволюційного розвитку матеріального світу, що існує незалежно від свідомості людини.

 

ПРИРОДНА КАТАСТРОФА – великомасштабна подія, спричинена проявом природних процесів та явищ у навколишньому середовищі. Це результат дії складної комбінації ендогенних та екзогенних процесів, що призводить до численних людських жертв, руйнування будівель, інших матеріальних втрат.

 

ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК – природоохоронна, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, створена для збереження в природному стані типових або унікальних для певної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розроблення наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

 

ПРИРОДНИЙ ПАРК – ділянка території або акваторії з відносно м’яким режимом охорони, що характеризується особливою мальовничістю і своєрідністю і в зв’язку з цим використовується виключно для організованого відпочинку населення. На відміну від національних парків в природних парках відсутні заповідні ділянки.

 

ПРИРОДНИЙ РЕЗЕРВАТ – категорія природоохоронних територій, які створюють для охорони в заповідному режимі зонально або азонально поширених типових, рідкісних, реліктових, ендемічних рослин, їхніх угруповань і біотопів тварин, а також інших унікальних екосистем і витворів природи, що мають наукове, культурно-виховне, естетичне або господарське значення.

 

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ – сукупність ділянок суходолу і водного простору, виділених з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу. Включає: природний заповідник, біосферний заповідник, національний природний парк, регіональний ландшафтний парк, заказник, пам’ятка природи, заповідне урочище, ботанічний сад, дендрологічний парк, зоологічний парк, парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва. Вони відрізняються завданнями, режимом охорони, рівнем підпорядкування, наявністю або відсутністю статусу юридичної особи та спеціальної адміністрації.

 

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – використання природних ресурсів, яке складається з сукупності всіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу і засобів його збереження. Включає: видобування та переробку природних ресурсів, їх відновлення або відтворення; використання і охорону природних умов життєвого середовища, відновлення та раціональні зміни екологічного балансу природних систем, що виконують функції збереження природно-ресурсного потенціалу розвитку суспільства.

 

ПРИРОДООХОРОННІ ЗАХОДИ – науково-обґрунтована планова діяльність органів держав, державних, кооперативних, громадських підприємств, установ, що проводиться з метою попередження і усунення шкідливих наслідків рекреаційної та господарської діяльності людини і відтворення природних ресурсів.

 

ПРИЧИНИ ПІДТОПЛЕННЯ – будівництво гребель у руслах річок; зменшення обсягів води, яку добували з підземних джерел неглибокого залягання; витоки з водопровідних і каналізаційних мереж; порушення поверхневого стоку; нерегульоване зрошування газонів і присадибних ділянок.

 

ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА – природне, природно-антропогенне або антропогенне (в тому числі економічне, соціальне та ін.) явище, що охоплює весь світ. Наприклад, ядерна загроза, екологічна криза, глобальне потепління, епідемія СНІД та ін. До проблеми глобальної наближаються регіональні проблеми, які охоплюють великі ділянки біосфери (наприклад, кислотні дощі).

 

ПРОГНОЗУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – передбачення зміни екологічних систем, яке визначається природними процесами та впливом на них людини.

 

ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА – хвороба, яка наступає в результаті дії на організм людини іонізуючого випромінювання при поглинутих дозах, не менших 100бер.

 

ПРОЕКТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – діяльність суспільства, спрямована на обґрунтування способів втручання господарства у природні системи без заподіювання або мінімалізації шкоди процесам їх відтворення.

 

ПУСТИР - згарище або вирубка, що перебуває понад 10 років у безлісому стані.

 

 

 

 

 

РАДІАЦІЯ ІОНІЗУЮЧА (РАДІАЦІЙНИЙ ФОН) – природне випромінювання, наприклад, космічні промені, які приводять до іонізації (утворення іонів та вільних електронів із електрично нейтральних атомів і молекул) атомів та молекул. Воно діє руйнівно на речовину і є джерелом широких змін живих організмів, викликає нові мутації, променеву хворобу та ін.

 

РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ БІОСФЕРИ – перевищення природного рівня вмісту в навколишньому середовищі радіоактивних речовин.

 

РАДІОАКТИВНІ ВІДХОДИ – радіоактивні елементи, що утворилися в результаті використання радіонуклідів в процесі їх експлуатації на атомних електростанціях, у промисловості, медицині, дослідницьких реакторах. Вони повинні доставлятися в кінцеві сховища (могильники). Особлива небезпека виникає у випадках, коли радіоактивні речовини проникають у ґрунтові води.

РАДІОАКТИВНІСТЬ – самовільне перетворення атомів нестабільних нуклідів в інші елементи.

 

РАДІОЕКОЛОГІЯ – наука, що вивчає роль іонізуючої радіації як екологічного чинника, вплив радіоактивних речовин на організм і їх угруповання, розподіл, концентрування та міграцію радіоактивних речовин в екосистемах, екологічні ланцюги перетворень їх в окремих організмах та в біосфері в цілому.

 

РАДІОНУКЛІДИ – радіоактивні елементи, продукти поділу інших радіоактивних елементів (урану, торію тощо).

 

РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ – комплексна екологічно-економічна діяльність, яка полягає в науково обґрунтованому, плановому, ефективному використанні і витрачанні природних ресурсів для задоволення економічних потреб суспільства в поєднанні з вимогами з їхньої охорони, відтворення, захисту навколишнього середовища з урахуванням можливих екологічно шкідливих наслідків експлуатації природних багатств.

 

РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛАНДШАФТНИЙ ПАРК (РЛП) – природоохоронна рекреаційна установа місцевого чи регіонального значення, яку створюють з метою збереження у природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

 

РЕГІОНАЛЬНІ КАДАСТРИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ – систематизовані зведення відомостей про кількісні, якісні характеристики всіх природних ресурсів, виявлених на відповідній території, а також про обсяг, характер і режим їх використання.

 

РЕЗЕРВАТ – термін, який застосовують для означення різних поєднань територій природоохоронного призначення.

 

РЕКРЕАЦІЙНА ЗОНА – територія, призначена для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Зона належить до системи природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні і входять до складу екологічної мережі. Правовий режим, порядок і створення, організації та використання визначають законодавчі документи.

 

РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ – територія, яка використовується для оздоровлення людей, масового відпочинку, туризму та екскурсій. У залежності від призначення виділяють дві групи рекреаційної території – для короткотривалої рекреації (лісопарки, зелені зони, водні об’єкти тощо) і довготривалої (приморські райони, лікувально-санаторні курорти і курортні райони).

 

РЕКРЕАЦІЯ – система заходів, пов’язана з використанням вільного часу людини для її оздоровлення, а також культурно-пізнавальної та спортивної діяльності поза межами постійного місця проживання.

 

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ – комплекс організаційних, технічних, біотехнологічних та правових заходів, здійснюваних для відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

 

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЛАНДШАФТІВ – відтворення структурно-функціональної організованості порушених ландшафтних комплексів і повернення їх до збалансованого та сприятливого для раціонального природокористування стану.

 

РЕСУРСИ БІОТИЧНІ – біологічний компонент біосфери, створений внаслідок життєдіяльності продуцентів, консументів та редуцентів.

 

РЕСУРСИ ВИЧЕРПНІ – частина природних ресурсів, які не відтворюються у процесі кругообігу речовин біосфери чи відтворюються в сотні й тисячі разів повільніше, ніж їх використовують. До них належить більшість видів корисних копалин, багато видів рослин і тварин. Вони мають скінченні запаси і практично не відновлюються в сучасних умовах, оскільки неможливо відтворити екологічні умови, за яких вони формувались мільйони років тому. Використання їх неминуче веде до виснаження. Охорона їх зводиться, з одного боку, до контрольованого й ощадливого використання, безвідходної переробки та використання, з другого – до пошуку альтернативних джерел ресурсів для розв’язання задач, спрямованих на забезпечення сприятливих умов існування людства.

 

РЕСУРСИ ВІДНОВЛЮВАНІ – природні ресурси, здатні до самовідновлення в процесі біосферного кругообігу речовин за час, сумірний з темпом їх використання. До ресурсів відновлюваних відносять – ресурси біосфери: рослинний і тваринний світ, ґрунт, торф, а також інші ресурси, здатні відновлюватися в природних умовах і підтримуватись в певних постійних кількостях. Стан цих ресурсів значною мірою залежить від господарської діяльності людини.

 

РЕСУРСИ НЕВИЧЕРПНІ – частина природних ресурсів, нестача яких не відчувається на сучасному етапі розвитку суспільства і не очікується у майбутньому. До них належить: сонячна енергія, енергія вітру, проточної води, припливів.

 

РЕСУРСИ НЕВІДНОВЛЮВАНІ – природні ресурси, які не самовідновлюються в процесі кругообігу речовин в біосфері або відновлюються в сотні і тисячі разів повільніше, ніж використовуються (кам’яне вугілля, нафта, більшість інших корисних копалин, видовий склад організмів).

 

РЕСУРСИ ПРИРОДНІ – використовувані або резервні багатства природи, які позитивно або негативно змінюються в результаті господарської діяльності людини. Використовуються як засоби праці, джерело енергії, сировина і матеріали, для споживання і як умова життя, як банк генофонду, як джерела інформації про навколишній світ. Ресурси бувають – невичерпні (сонячна радіація, тепло ядра Землі, енергія вітру тощо) та вичерпні (багатства надр й екосистем.)

 

РЕСУРСИ РЕКРЕАЦІЙНІ – частина природних ресурсів, що забезпечує відпочинок як засіб відновлення і підтримання працездатності й здоров’я людини. Ресурси розрізняють – природні (природно-територіальні комплекси) і культурно-історичні (пам’ятки історії, архітектури, археології, мистецтва, пам’ятки природи).

 

РЕУТИЛІЗАЦІЯ – використання відходів одного виробництва, галузі господарства або побуту як вихідного продукту для іншого виробництва або господарської галузі (наприклад, виробництво паперу з макулатури, металу з металобрухту).

 

РИЗИК ЕКОЛОГІЧНИЙ – подія природного чи техногенного характеру, яка може призводити до екологічно небезпечних наслідків для довкілля та людини.

 

РИМСЬКИЙ КЛУБ -  міжнародна неурядова організація, що об'єднує в своїх рядах вчених, громадських діячів і ділових людей більш, ніж з 30 країн світу, стурбованих перспективами розвитку людства. Зусилля членів Римського клубу націлені на вирішення актуальних проблем сучасності шляхом розробки нового напрямку в їх вивченні, що отримав назву глобальне моделювання.

 

РІВЕНЬ ЗАБРУДНЕННЯ КРИТИЧНИЙ – рівень забруднення навколишнього середовища, перевищення якого становить небезпеку для здоров’я населення і стану навколишнього середовища.

 

РІВНОВАГА ЕКОЛОГІЧНА – стан екосистеми на мікро- мезо та макрорівні, який характеризується стабільністю, відносною стійкістю видового складу живих організмів, їхньої чисельності, продуктивності, розподілом в просторі, сезонних змін, біотичного кругообігу речовин, а також здатністю до саморегуляції, опірністю до порушень і зовнішніх негативних впливів.

 

РОЗСЕЛЕННЯ – переміщення видів за межі свого ареалу, що приводить до заселення нових ділянок, до натуралізації в нових місцях і тим самим до розширення ареалу. Розселення буває природним пасивним і активним та штучним, за допомогою людини.

 

РОСЛИНИ ІНДИКАТОРИ ГРУНТУ - дикорослі рослини, за допомогою яких можна визначати характер і стан ґрунту, на якому вони ростуть. Властивості ґрунту, такі як вологоємність, структура, щільність, вміст кисню тощо, а також вміст поживних речовин, важких металів і солей визначає середовище існування рослин. На зміну цього середовища вони реагують збільшенням кількості або навпаки, відсутністю, пишним ростом або пригніченим розвитком. Умови існування можуть стимулювати рослини в їх конкурентній боротьбі за життєвий простір з ін. рослинами або заважати їм. Особливо чітко виражені індикаторні властивості у дикорослих трав'яних рослин, за якими можна визначити стан орної землі. Так, індикаторами піщаного ґрунту є коров'як, глинистих і суглинистих — жовтець повзучий, рутка, молочай; про сухість ґрунту свідчить поява ромашки і полину (ксерофіти), про вологість — м'ята польова, щавель, хвощ; індикаторами ущільнених ґрунтів є пирій і жовтець повзучий. Про застійну вологість ґрунтів можна судити за наявністю м'яти, мокрецю. Показник засолених ґрунтів — наявність галофітів, напр. лободи. Індикатори кислих ґрунтів — молінія, хвощ, щавель; вапнякових — гірчиця польова, молочай, сонцецвіт, люцерна, льонок, підбіл. Індикаторами підвищеного вмісту азоту в ґрунті є лобода, мокрець, кропива, бугила, чистотіл.

 

PУРБАНІЗАЦІЯ – процес стирання межі між містом і селом, сільсько-міський континуум.

 

 

 

 

 

 

САД – ділянка землі, засаджена фруктовими деревами, кущами, ягідниками.

 

САМООЧИЩЕННЯ (води, ґрунту, живих організмів та ін.) – ліквідація забруднень абіотичними чинниками середовища або в процесі життєдіяльності природних організмів.

•               АТМОСФЕРИ – часткове або повне відновлення природного складу атмосфери внаслідок вилучення домішок під впливом природних процесів: гравітаційне осадження аерозолів на землю, вимивання атмосферними опадами тощо. Велика кількість домішок виводиться з атмосфери у вигляді аерозолів.
•               ВОДОЙМ – сукупність взаємозв’язаних гідродинамічних, фізико-хімічних, мікробіологічних і гідробіологічних процесів, які в природних умовах приводять до відновлення початкового стану водного об’єкта. Механізми процесів самоочищення поділяються на фізичні, хімічні, біологічні. У самоочищенні беруть участь всі гідробіонти, але основну роль відіграють бактерії, гриби, найпростіші, водорості і багатоклітинні тварини - фільтратори.
•               НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА – здатність природного середовища руйнувати, переробляти або переводити в індиферентний стан забруднюючі компоненти техногенного або побутового походження, які попадають у нього. Самоочищення протікає безперервно в тісному зв’язку з кругообігом речовин в природі, включає процеси самоочищення води, ґрунтів, ландшафтів і т.д., які відбуваються під впливом фізичних, хімічних чинників або живих організмів.

 

САМОРЕГУЛЯЦІЯ - здатність біологічної системи до відновлення стабільного рівня тих чи інших функцій після їхньої зміни.

 

САНАЦІЯ – оздоровлення, в екології – заходи з модернізації забруднених підприємств і очищення забруднених територій.

 

САНІТАРНО-ЗАХИСНА ЗОНА – територія між промисловим підприємством або іншим виробничим об’єктом, що є джерелом забруднення навколишнього природного середовища, і найближчою житловою забудовою або прирівнювальними до неї об’єктами, призначена для зменшення залишкового впливу забруднюючих чинників до рівня гігієнічних нормативів з метою захисту населення від їх несприятливого впливу.

 

СЕЛО - населений пункт, жителі якого зайняті в основному сільському господарстві.

 

СЕРЕДОВИЩЕ – сукупність зовнішніх умов існування організмів та їхніх угруповань.

•               АБІОТИЧНЕ – сукупність неорганічних умов існування організмів. Абіотичними чинниками є екологічно важливі умови неорганічної природи, без яких неможлива життєдіяльність організмів. Відносять неорганічні сполуки й окремі елементи, гірські породи, ґрунти, воду, повітря, а також кліматичні характеристики, радіаційний фон та інші явища природи, походження яких прямо не пов’язано з життєдіяльністю організмів.
•               АНТРОПОГЕННЕ – природне середовище, яке безпосередньо чи опосередковано, навмисно чи ненавмисно змінюється людиною.
•               ЖИТТЯ – частина природи, що оточує живі організми і прямо чи опосередковано впливає на них. Середовище життя включає сукупність абіотичних і біотичних чинників окремого організму або цілого біоценозу, які впливають на його ріст і розвиток. Для живих організмів на Землі існує чотири середовища життя – водне, наземно-повітряне, ґрунт і самі живі організми.
•               КВАЗІПРИРОДНЕ – середовище, перетворене людиною або створене нею. Воно не здатне до самопідтримання, його стійкість забезпечують, впроваджуючи цільові природоохоронні заходи.

 

СИСТЕМА – сукупність пов’язаних між собою чи впорядкованих за певними властивостями або відношеннями елементів.

 

СИТУАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА – певні обставини чи їх сукупність, які досліджують із застосуванням екологічного підходу, який передбачає вивчення навколишнього природного середовища у взаємозв’язку з об’єктом дослідження.

 

СМЕРЧ – сильний атмосферний вихор складної структури з вертикальною віссю, який виникає у потужних купчасто-дощових хмарах і спускається до поверхні Землі у вигляді ставка з воронкоподібними розширеннями, що обертаються. Характеризується великою швидкістю вітру (50-200 м/с), потужними низхідними і висхідними потоками та значною зміною атмосферного тиску від центра воронки до периферії. Розрізняють пилові, піщані та водяні смерчі.

 

СМІТТЄЗВАЛИЩЕ – земельна ділянка, яку за походженням з відповідними службами і у встановленому порядку вибирають та відводять для зберігання твердих побутових відходів (ТПВ). Характеристика – заданий термін експлуатації, розрахунок чисельності жителів населеного пункту, з перспективою її зростання, норма накопичення і щільність (т/м³), геометрична форма ділянки, допустима висота складування відходів. Розмір ділянки визначають з розрахунку 0,02-0,05 на 1 тис. тонн відходів за рік, які складуть.

 

СМУГА ВІДВЕДЕННЯ – територія з особливим режимом користування, яку встановлюють на річках для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження й руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних і гідрометричних споруд, а також водойм і гребель.

 

СМОГ – токсичний туман, що являє собою аерозоль, який утворився зі складної суміші диму, туману, пилу. Спостерігається в атмосферному повітрі великих міст і промислових центрів за відповідних метеорологічних умов (незначна турбулентність повітря, стійкий розподіл температури по висоті, слабкий вітер або штиль). У складі аерозолю є частинки сажі, попелу, продуктів сухої перегонки палива, інших хімічних речовин або продуктів їх фотохімічних перетворень.



СМУГА ВІДЧУДЖЕННЯ - територія обабіч залізниць (по 50 м) та автошляхів (по 25 м), що використовується за транспортним призначенням і вилучена з ін. землекористування. Тут створюється особливе прир.-антроп. середовище у зв'язку з будівництвом шляхів та їх експлуатацією (порушення ґрунт, й рослинного покриву, забруднення вихлопними газами тощо). Формування угруповань, їхні склад, структура й динаміка мають у цих умовах свої особливості.

 

СОЦІОЕКОЛОГІЧНИЙ ПРИНЦИП ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ: критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при обов’язковому збереженні динамічної рівноваги геоекосистем, що досягається неперевищенням антропогенними навантаженнями гранично-допустимих меж.

 

СТАНДАРТИ ЕКОЛОГІЧНІ – нормативні документи, що регламентують загальне та багаторазове використання правил, принципів, характеристик, методик стосовно природокористування та природоохоронної діяльності чи їх результатів. Розробляють їх на основі консенсусу з метою оцінювання стану об’єктів і процесів, що відбуваються у довкіллі, забезпечення якісного природного середовища, затверджують уповноважені органи.

 

СТИХІЙНЕ ЛИХО – екстремальний природний процес або явище, що призводить до раптового (неочікуваного) виникнення катастрофічної екологічної ситуації, яка характеризується людськими жертвами, порушенням умов побуту населення, руйнуванням і знищенням матеріальних і природних цінностей, погіршенням екологічного стану навколишнього середовища. До стихійного лиха відносять: виверження вулканів, землетруси, цунамі, селі, лавини, повені, посухи, урагани, смерчі.

 

СТІЙКІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – здатність екосистеми за допомогою внутрішніх механізмів саморегуляції протистояти зовнішнім збурювальним впливам, адаптуватися до них без істотних змін структурно-функціональних параметрів або швидко повертатися до нормального стану, якщо цей вплив зумовив тимчасове відхилення від заданої програми її розвитку.

 

СТРЕС – сукупність неспецифічних реакцій, які виникають під впливом будь-яких сильних подразників і супроводжуються перебудовою захисних систем організму. Термін стрес уперше запропонував канадський вчений Г. Сельє (1936) для позначення однотипної реакції, що виникає в організмі при дії на нього різноманітних подразників.

 

СУКЦЕСІЯ ЕКОЛОГІЧНА – послідовні зміни в структурі чи функціях екосистеми або її окремих блоків на тій самій ділянці Землі в процесі заростання оголеної території, відновлення після вітровалу, суцільного вирубування, повені.

 

СХОВИЩЕ ВІДХОДІВ -  спеціальні ємності (контейнери, полігони тощо), що призначені для утримання відходів. Високотоксичні та радіоактивні відходи заключають в металеві капсули, а потім в куби з затверділого рідкого скла. Сховищем для них слугують випрацьовані соляні копальні або інші штучні пустоти в земній корі, куди не надходять води підземні та звідки неможливий випадковий прорив аварійно утворених токсичних газів, але звідки контейнери в разі необхідності можна вилучити.

 

 

 

 

 

  ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ – теплова електростанція, на якій вироблений в парових котлах пар спочатку використовують для вироблення електроенергії, а після цього для теплозабезпечення; комбіноване виробництво і використання електроенергії і тепла на одній електростанції.

 

ТЕРИКОН – відділ шахтових гірських порід або відходів збагачення, насипаний у формі конуса. Об’єм терикону досягає кількох мільйонів м³, висота – 100 м і більше, складається терикон з токсичних речовин. Терикони завдають великої шкоди навколишньому середовищу.

 

ТЕХНОСФЕРА – частина біосфери, а за деякими уявленнями вся біосфера, перетворена людьми прямими або опосередкованими діями за допомогою технічних засобів з метою найкращої відповідності соціально-економічним потребам людини.

 

ТОКСИНИ – хімічно неоднорідна група речовин мікробного, рослинного або тваринного походження, що викликають різноманітні специфічні патологічні зміни в структурі та функціях клітин, тканин, органів – типові захворювання людини і тварин. Токсини застосовують у виробництві анатоксинів, що використовуються як вакцини, для одержання лікувальних сироваток, лікувальних препаратів, що містять бджолину, зміїну отрути, пірогени.

 

ТУМАН ТОКСИЧНИЙ – сполучення газоподібних забруднювачів, частинок пилу і крапель туману.

 

 

 

 

         

УГРУПОВАННЯ – сукупність організмів різних видів, об’єднаних певними взаємовідносинами, територією проживання і впливом комплексу зовнішніх умов існування, система певного рівня організації живої речовини.

 

УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПРИРОДИ – добровільна неприбуткова всеукраїнська громадська організація. Сприяє розробленню програм та проведенню комплексу заходів щодо збереження й відтворення сприятливого для життя навколишнього природного середовища, здоров’я і генофонду населення, здійснення екологічної освіти та просвітницької діяльності, захист екологічних прав громадян, раціональне використання природних ресурсів, вироблення і реалізація національної екологічної політики, розвиток творчої ініціативи й використання науково-технічного потенціалу суспільства для здійснення його екологічних пріоритетів, виховання, дбайливого ставлення громадян до природи.

 

УНІКАЛЬНІ ЛАНДШАФТИ – ландшафти, що відзначаються своєю індивідуальністю і неповторністю та охороняються з метою збереження їх первозданного вигляду. Наприклад, гайельдарської сосни в Азербайджані, рифові скали в Фетештській ущелині (Молдова) та ін.

 

УПАКОВКА – це промисловий виріб, що призначається для пакування, зберігання, переміщення і реалізації товарів у сфері обігу. 

-АЕРОЗОЛЬНА – балон з розпилюваною у вигляді аерозолів рідиною. Як розпилювач використовують фреони, бутан, стиснуте повітря. Фреони шкідливо впливають на озоносферу.

-ТРИВАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ - типовий об'єкт повторного використання цінних матеріалів (напр., склотари).

- ОДНОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ — упаковки для різних товарів, які викидаються після разового використання (упаковки для кисломолочних продуктів, пивні банки, різні коробки). При виготовленні. витрачається енергія та сировина і постійно зростає кількість твердих відходів. Близько 50 % побут. сміття становлять різноманітні використані упаковки, що завдає шкоди довкіллю.

 

УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – сучасний підхід до врахування пріоритетів охорони середовища при плануванні та здійсненні будь-якої діяльності. Результативність цього підходу може бути забезпечена в межах комплексної структурованої системи. Допомагає уникнути чи зменшити несприятливі впливи її діяльності, продукції та послуг на навколишнє середовище.

 

УРБАНІЗАЦІЯ – історичний процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, утвердження й поширення міського способу життя як феномена культури й сучасної цивілізації.

 

УРБАНІЗОВАНЕ СЕРЕДОВИЩЕ – середовище зі специфічними екологічними умовами, що формуються в природно-антропогенних системах на урбанізованих територіях.

 

УТИЛІЗАЦІЯ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН – використання речовин, що містяться в промислових, комунальних і побутових викидах, забруднюючих навколишнє середовище. Забруднюючі речовини можуть використовуватись за своїм призначенням ( нафта, метали), або бути сировиною для виробництва корисної продукції (добрива, будівельні матеріали з шлаків тощо).

 

 

 

 

 

 

 

ФАКТОРІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ – напрям екології, що базується на визначенні відносин організмів з навколишнім середовищем, включаючи всі умови існування.

 

ФІТОДИЗАЙН – використання рослин або їх частин для поліпшення умов існування людини у штучних системах. Завданням фітодизайну є озелененням інтер’єрів, створення комфортної обстановки в приміщенні, очищення його від пилу і забруднюючих речовин та збагачення фітонцидами.

 

ФІТОІНДИКАТОРИ – рослинні організми, наявність, чисельність або особливості будови, росту та розвитку яких є показником природних процесів, особливих умов або антропогенних змін середовища. Багато рослин чутливі до різних чинників середовища і можуть існувати лише у певних, часто вузьких межах їхньої мінливості.

 

ФІТОІНДИКАЦІЯ – метод оцінювання різних чинників, умов, явищ, режимів середовища на основі певних видів рослин чи рослинних угруповань. Базується на основі зв’язку видів з умовами їх існування. Дає можливість швидко та надійно візуально фіксувати на великих територіях не лише статистичні властивості, ознаки, а й динамічні зміни довкілля, у зв’язку з цим її використовують для екологічних експертиз, прогнозування, картування.

 

ФІТОЕКОІНДИКАЦІЯ –  визначення умов середовища за характером і станом рослинності.

 

ФОН  ПРИРОДНИЙ - ступінь впливу пририродних речовин та ін. агентів на будь-що. Може бути різним залежно від місця і часу, сприятливим чи несприятливим для живих організмів. Еволюційно закріплений ступінь реакції відповідає звичному природному фону. Такий, як правило, не чинить негативного впливу на організми, але іноді виникають ендемії, пов'язані з підвищеним або зниженим вмістом речовин у природі, напр., ендемічний зоб у разі нестачі йоду. Радіоактивний  може спричинювати підвищений мутагенез і бути тератогеном.

 

ФОНД ЕКОЛОГІЧНИЙ – окрема ланка фінансової системи і форма розподілу та використання грошових коштів, що формуються державою і місцевими органами влади для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

 

ФОТОХІМІЧНИЙ ТУМАН (смог)- це суміш токсичних речовин і туману, який виникає при незначній хмарності, високій вологості повітря і, як правило, в холодну пору року.

 

ФУНГІЦИДИ – хімічні речовини, які використовують для боротьби з грибами– збудниками хвороб рослин. В медицині фунгіциди застосовують для боротьби зі збудниками мікозів людини і деяких тварин. До них входять препарати з найрізноманітніших хімічних груп – бордоська рідина, формалін, мідний і залізний купорос та ін.

 

 

 

 

 

 ХІМІЗАЦІЯ - комплекс заходів на основі досягнень агрохім. науки і хім. пром-сті, спрямованих на широке і планомірне використання хім. засобів і методів для збільшення врожаю та підвищення якості сільськогосподарської продукції, продуктивності тваринництва, захисту цих об'єктів від шкідників і хвороб або несприятливих умов середовища. Надмірне захоплення призводить до погіршення якості рослинницької і тваринницької продукції (проблеми нітратів, біогенних добавок, поява стійких до пестицидів рас шкідників, бур'янів тощо).



ХІМІЧНА ЕКОЛОГІЯ – галузь науки на стику екології, біології та хімії, яка досліджує взаємовідносини між живими організмами або між живою й неживою природою. Основним предметом вивчення є хімічна взаємодія між організмами та їхніми системами (популяціями й угрупованнями) за допомогою хімічних речовин, які є посередниками, що передають інформацію або регулюють фізіологічні й екологічні процеси.

 

 

 

 

 

«ЦВІТІННЯ» ҐРУНТУ – інтенсивне розмноження водоростей на поверхні та у верхньому шарі ґрунту із зміною його забарвлення. Цвітіння ґрунту сприяє збагаченню ґрунту органічними речовинами і навіть сполуками азоту, які утворюються в результаті азотфікації деякими видами синьо-зелених водоростей.

 

«ЦВІТІННЯ» ВОДИ – масовий розвиток планктонних водоростей у водоймах, внаслідок якого вода набуває зеленого, синьо-зеленого, коричневого або червоного забарвлення (залежно від пігментації видів - збудників).

 

 

 

 

 

 

ЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ – офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів та заходи щодо їх збереження й відтворення.

 

ЧЕРВОНИЙ СПИСОК ВИДІВ (МСОП) – найповніший світовий список видів тварин і рослин, які мають охоронний статус у всьому світі. Внесення до списку ґрунтується на визначених критеріях для оцінки ризику вимирання тисяч видів та підвидів. Ці критерії стосуються всіх видів та всіх регіонів світу. Завдяки компетентній науковій базі МСОП є найавторитетнішим довідником щодо статусу біорізноманіття.

 

ЧОРНИЙ СПИСОК ВИДІВ – перелік видів, які зникли на планеті, починаючи з 1600 р. Підставою для введення певного виду списку є відсутність достовірних свідчень про його існування принаймні протягом останніх 50 років.

 

ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА – найбільша в історії атомної енергетики радіац. аварія, яка сталася 26 квітня 1986 р. під час проведення технол. експерименту на ЧАЕС. Внаслідок відключення системи охолодження відбулось перегрівання тепловидільних елементів (ТВЕЛів) з виділенням водню, який утворив з повітрям вибухову суміш. Стався потужний вибух, що зруйнував споруду реактора. Розплавлення ТВЕЛів призвело до загоряння графітових блоків (поглиначів нейтронів). Виник вогневий смерч, який втягнув у себе радіоакт. продукти розпаду зі зруйнованої активної зони. Активність викинутих радіонуклідів становила 1 • 1018—2 • 1018 Бк без урахування активності викиду інертних газів. Основні викиди тривали близько 10 діб, піднімалися висхідним потоком із зони горіння і розносилися вітром довкола. Сумарна активність продуктів поділу, що осіли на місцевості в 30-кілометровій зоні, до кінця червня 1986 р. становила 8—14 МКі. Основну радіологічну обстановку в потерпілих районах визначили такі радіоакт. ізотопи: йод-131, цезій-134, -137, стронцій-90, плутоній-239, -240.

 

 

 

 

 

ШКОДА ЕКОЛОГІЧНА – фактичні або ймовірні економічні, соціальні чи екологічні втрати, пов’язані з впливом на довкілля шкідливих чинників природного чи антропогенного походження: хімічного забруднення, атмосферного повітря, води, ґрунту, надр та інших компонентів природного середовища, фізичних або біологічних чинників.

 

ШЛАМОСХОВИЩЕ – природний чи штучно створений резервуар для тимчасового або постійного збереження концентрованого водного осаду (шламу).

 

ШТУЧНА ЕКОСИСТЕМА – створена людиною екосистема. Розрізняють відкриті  й закриті, виробничі, експозиційні, декоративні, лісові, водні, аграрні тощо. У такій системі можуть бути штучними всі компоненти або один чи кілька з них. Створюються для забезпечення певних життєвих потреб людини (одержання біологічної продукції, поліпшення умов відпочинку, облагородження ландшафту).

 

ШУМ – одна з форм фізичного забруднення навколишнього середовища. Шум є стресовим чинником і приводить до погіршення слуху аж до повної глухоти. На сьогодні шум вважається серйозним забруднювачем біосфери. Основними джерелами шуму у великих містах є транспорт (автомобільний, авіа- та залізничний) і промислові підприємства.

•               АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ — це найпоширеніший вид несприятливого екол. впливу на організм людини. Рівень шуму залежить від частки вантажних автомобілів у транспортному потоці, інтенсивності руху, якості дорожнього покриття, поведінки водіїв під час їзди та характеру забудови населених пунктів.

Зниження рівня автотранспортного шуму можна досягти на основі техн. вдосконалення автомобілів, за рахунок обмеження руху транспорту. Слід пам'ятати, що подразливу дію на вегетативну нервову систему чинить шум в 55—75 дБ.

Особливо ефективним засобом шумопоглинання є використання дорожнього покриття зі спец, високопористого асфальту (об'єм пустот досягає 25 %, тоді як у звичайних асфальтових покриттях він становить лише 6 %).

•                ІНФОРМАЦІЙНИЙ — зайва, дублююча інформація, яка не несе смислового навантаження. Становить значну частину наук, повідомлень, особливо в період становлення тієї чи ін. наук, дисципліни, зокрема екології.

 

ШУМОЗАХИСНИЙ ЕКРАН- зелені насадження, огорожі або певні технічні пристрої для захисту довкілля від шумового забруднення.

 

ШУМОЗАХИСТ - заходи, спрямовані на зниження шуму на виробництві, транспорті, будівництві, шляхах, вулицях тощо. Проблема захисту від шумів стала міжнар., оскільки Всесвітня організація охорони здоров'я розробила комплексну довгострокову програму заходів щодо зниження рівня шуму. Згідно з її рекомендаціями та стандартами, рівень зовн. шуму не повинен перевищувати 84— 89 дБ.

Одним із дійових заходів є створення шумозахисних екранів та перегородок у вигляді споруд, будівель.

Виняткову здатність затримувати та поглинати шуми мають рослини, особливо дерева, чагарники. Найвищу звукоізоляційну здатність мають: клен (до 15,5 дБ), тополя (до 11 дБ), липа (до 9 дБ), ялина (до 5 дБ). Вертикальне озеленення допомагає створювати норм, здорове акустичне середовище.

 

 

 

 

 

ЮНЕСКО – організація Об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури. Її мета сприяти збереженню миру і безпеки, розвитку співробітництва між країнами в області науки, освіти і культури для всезагального дотримання справедливості, правопорядку, прав людини та основних свобод, які передбачені стандартом ООН для всіх народів світу без поділу на раси, стать, мови та релігії. Важливими напрямами роботи організації культури є охорона навколишнього середовища та пам’ятників, співробітництво у вирішенні глобальних наукових проблем в області океанографії, геології, гідрології тощо. Штаб-квартира ЮНЕСКО знаходиться в Парижі.

 

 

 

 

ЯВИЩЕ СТИХІЙНЕ – будь-яке природне явище, що має вагоме вираження – від зміни дня і ночі до тайфуну чи засухи.

 

ЯДЕРНА ВІЙНА (в екологічному аспекті) – війна із застосуванням ядерної зброї, що веде до планетарних наслідків. Ядерна війна неминуче приведе до руйнування головних систем планети. Серед можливих геофізичних та екологічних наслідків вибухів ядерної зброї слід виділити – масові радіаційні та інші враження біотичних компонентів екосистем; зміна погоди і клімату; руйнування озонового шару Землі; зміна радіаційних та екологічних властивостей тропосфери; порушення стану іоносфери і магнітосфери, забруднення атмосфери аерозольними частинками і газоподібними домішками; різке збільшення оптичної густоти атмосфери за рахунок аерозольних частинок і газів, що приведе до зниження температури, яка в Північній півкулі понизиться до -23⁰С; настане чорна «ядерна ніч» і «ядерна зима».

 

ЯДЕРНА ЗИМА – істотне похолодання на планеті в результаті ядерних вибухів, коли в атмосферу буде викинута велика кількість аерозольних частинок (в основному високодисперсних).

 

ЯКІСТЬ ВОДИ – характеристика складу і властивостей води як компонента водної екосистеми і життєвого середовища гідробіонтів, а також у контексті придатності її для конкретних цілей водокористування.

 

ЯКІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – сукупність властивостей, ознак, умов навколишнього середовища, продукції, послуг, робіт, які визивають їхню здатність задовольняти екологічні потреби суспільства та вимоги екологічних стандартів.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

 

1.                Біологічний словник / За ред. І.Г. Підоплічка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця. – К.: Голов.
2.                ред. УРЕ, 1974. – 552 с.
3.                Довідник з охорони природи в сільському і лісовому господарстві / Ю.С. Шемшученко, В.Л. Мунтян, М.І. Малишко та ін. – К.: Урожай, 1981. – 168 с.
4.                Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. – Київ.: «Знання», 2002. – 204с.
5.                Кондратюк Є.М., Хархота Г.І. Словник з екології. - К.: Урожай, 1987. – 160 с.
6.                Мусієнко М.М., Серебряков В.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник.-К.: Т-во «Знання», КОО, 2007.-624с.
7.                Словник-довідник сучасних екологічних та  природоохоронних термінів /              [укл.  Гончаренко Г. Є., Совгіра С. В.]. – К.: Наук. світ, 2010. – с.