Тест/Презентація 7-11 кл.

р.н. невідомий - 945please give your card number. Великий князь київський 912-945. Засновник другої Київської династії, що заступила нащадків Кия. Підкорив древлян, кличів, у 941 р. здійснив невдалий похід на Константинополь, а в 944 р. уклав з Візантією договір. Вбитий під час древлянського повстання.

р.н. невідомий - 969 Помстилася древлянам, спаливши м. Іскоростень. Вела мирну міжнародну політику, відвідавши в 957 р. Константинополь, а також обмінялася посольством з германським імператом Оттоном І. Проводила реформи адміністративно-фінансового управління.

942 - 972 Син Ігоря Рюриковича, до 957 р. регентом біля нього була мати Ольга. Підкорив Хозарський каганат. У 969 р. поставив своїм намісником у Києві Ярополка. Вбитий печенігами (князь Куря) коло Дніпрових порогів. Планував перенести столицю в м. Переяславець на Дунаї. Про князя було сказано “ чужого шукаючи своє втратив”.

р.н. невідомий - 1015 Завершив об'єднання східнослов'янських земель у складі Київської Русі, кордони якої простягалися від Карпат, включно із Закарпаттям, на Заході, до Волги на Сході, від Новгорода на Півночі до Чорного моря на Півдні. Повернув Перемишль і Червенські городи, почав засновувати школи бібліотеки.

978 - 1054 Великий князь київський з 1019 р., після війни з братами з'єднав під владою Києва усі руські землі, поріднився з багатьма європейськими дворами(“тесть Європи”) Впровадив звід законів “Руська правда”, на місці розгрому печенігів(1036) збудував храм св. Софії за князя було призначено першим митрополитом київським - русича Іларіона.

1113 - 1125 рр. Великий князь київський, внук Ярослава Мудрого. Великий прихильник припинення князівських міжусобиць, здобув славу боротьби проти половців(1103, 1111 рр.). Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель. Скасував холопство за борги. Автор давньоруської пам'ятки літератури “Поучення”. В цьому творі закликав до об'єднання земель.

1125 - 1132 рр. Найстаріший син Володимира Мономаха. Брав участь у походах на половців у (1107, 1111 рр.). Один з учасників Любецького з'їзду князів. В 1130 і 1131 рр. здійснив вдалі походи проти литовців.

р.н. невідомий - 1187 р. Князь галицький 1153 - 1187 рр., син Володимирка. За його правління Галицьке князівство значно розширило свою територію, приєднавши землі між Карпатами та Дністром, пониззя Дунаю. Брав участь у боротьбі за Київ. Спільно з іншими князями вів боротьбу проти половців. Мав конфлікт з боярами. “підпер гори угорські своїми залізними полками, заченив Дунаєві ворота, судить суди по Дунаю”.

1152 - 1205 рр. Уславився переможними походами проти половців. У 1199 р. , об'єднав Галицьку і Волинські землі єдине князівство. У 1202 р. оволодів Києвом, об'єднавши під своїм правлінням всю Південно-Західну Русь. “ідучи слідом діда свого Мономаха, кидався на поганих як лев, сердитий був як рись, нищив їх як крокодил, переходив їх землю як орел, бо був хоробрий як тур.

1201 - 1264 рр. Старший син Романа Мстиславовича. Зумів в 1238 р. об'єднати Волинь, а згодом після кількох невдалих спроб, оволодів Галичем (1238) та Києвом(1239). Після битви під Ярославом(1245) переміг коаліцію і остаточно поширив свою владу на Галичину. Засновник Львова та Холма. Підтримував контакти з папою римським в боротьбі проти монгольської навали. Отримав королівський титул.

1225(8) - 1301 рр. Після смерті батька успадкував Галицьку та Перемишильську землі. Переніс столицю до Львова. Підтримував дружні зв'язки з Угорщиною та Чехією. Приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінська землю.

1252(7) - 1308 рр. Галицько-Волинський князь, король Русі, князь Лодомерії. Після смерті батька об'єднав під своєю владою всі землі Гвлицько-Волинської держави зі столицею у Володимирі. Його смерть започаткувала занепад Галицько-Волинського князівства.

1306-1340 рр. Останній Галицько-Волинський князь з роду Романовичів. Будучи, католиком прийняв православну віру й ім'я Юрій. Підтримував союзницькі відносини з Литвою та Тевтрнським орденом для того,тщоб протистояти експансії Польщі та Угорщини. Ймовірно був отруєний боярами, з якими, намагаючись зміцнити князівську владу. Невдовзі після його смерті Галицько-Волинська держава перестала існувати як незалежна держава

? - 1349 рр. Галицький Боярин. У 1340-х рр. очолював боярський уряд Галичини і титулувався “управителем і старостою Руської землі”. За його правління Галичина зберігала незалежність, відбиваючи спроби поляків, угорців і татар захопити її землі. Король Польщі Казимир ІІІ Великий зумів захопити Галичину у 1349 р.

1316 -1341 рр. Великий князь литовський. Активно проводив політику захоплення і приєднання українських та білоруських земель. Захопив Берестейщину, Дорогочин, а згодом Кам'янець. Після смерті Юрія ІІ Болеслава в 1340 р. поставив свого сина Любарта князем Волині. Використовував титул”короля литовців і русинів”

1345 - 1377 рр. Син Гедиміна, великий князь литовський. Приєднав до Великого князівства Литовського частину Смоленщини, Київське князівство, Чернігово-Сіверщинк та Поділля. Завдав поразки золотоординцям в 1362 р. в битві на Синіх Водах. За його правління руська мова стала офіційною у Великому князівстві литовському

1377 - 1434 рр. Великий князь литовський та польський король. У 1385 році уклав Кревську унію, одружився з польською королевою Ядвігою. За Острозької угодою (1392 р.) зрікся прав великого князя литовського на користь Вітовта. У Грюніальдській битві(1410р.) разом з Вітовтом очолював об'єднане польсько-литовсько-українське військо проти тевтонців.

1340 - 1385 рр. Після смерті Юрія ІІ Болеслава був обраний князем Галицько-Волинської держави. Володів Волинською, Холмською і Белзькою землями. Вів боротьбу за Галицько-Волинські землі з Польщею та Угорщиною, але зміг відстояти лише Волинь. У Луцьку було збудовано фортецю - так званий замок...

1392 - 1430 рр. Великий князь литовський, виступав проти Кревської унії. За Острівською угодою 1392 р. був визнаний довічним правителем Литви. Ліквідував Волинське, Київське, Новгород-Сіверське і Подільське удільне князівства. Вів боротьбу з татарами за Причорномор'я. Зазнав поразки в битві на р. Ворскла 1399 р. Брав участь в Грюніальдській битві (1410 р.)

1430 - 1432 рр. Син Ольгерда, великий князь литовський. Посів князівський престол після смерті Вітовта, а втратив внаслідок змови литовських і польських панів на чолі з Сигізмундом. У 1435 р. зазнав поразки у битві під Вількомиром.

1460 - 1530 рр. Український князь, обіймав посади тракайського воєводи, віленського каштеляна, вінницького і брацлавського намісника, маршалка Волинського і київського воєводи. Переміг московське військо над Оршею(1514 р.). Захисник православ'я. Боровся з нападами татар на українські землі. Здобув 60 перемог в битвах проти татар.

1450 - 1494 рр. Український вчений, доктор філософії і медицини. Професор Краківського університету і ректор Болонського університетів. Автор “Прогностичної оцінки поточного 1483 р.” - першого друкованого твору, написаного українцем і виданого у Римі.

? - 1525(6) рр.друкар, ювелір, гірничий майстер. Керівник друкарні у Кракові, де було видано перші східнослов'янські книги “ Чпсослов” (1491), “Осьмогласнік”(1491), “Тріодь пісна”, “ Тріодь цвітна”.

1533 - 1586 рр.король Речі Посполитої з 1576 року. У 1578 р., готуючись до війни з Московською державою і намагаючись використати запорізьких козаків, збільшив кількість реєстру до 500 осіб., і надано їм певні привілеї, зокрема клейноди і головне м. Трахтемирів.

р.н. невід - 1593 Гетьман запорізьких козаків. Із-за майнових суперечок із Острозькими провалив з ними боротьбу(1591-1592), яка перетворилася на перше велике козацьке повстання проти Польщі. Зазнав поразки в бою під містечком Пам’яткою, але ще деякий час продовжував боротьбу. Загинув при облозі Черкас.

1578-1634 Церковний та культурний діяч. Навчався в Острозькій школі та Вірменській єзуїтській академії. У 1618-1620 рр. - викладач і ректор київської Братської школи. З 1627 р. перейшов на сторону унії. Автор трактатів спочатку на оборону православ'я (“Тренос”,1610), згодом - унії. Найзначніший твір - “Граматика словенська”(1619), де впорядкував церковно-словянську мову.

1490-1551 Білоруський першодруках, навчався у Краківському та Падуанському університетах. У 1517-1519 рр. заснував у Празі друкарню, де видав “Псалтир” і “Біблію”. У Вільні видав “Малую подорожую книдицю”(1522), “Апостол”(1525).

1510-1583 Засновник книгодрукування в Україні. В 1574 р. у Львові випустив “Апостол” і “Буквар”. В 1575-1581 рр. працював в маєтках князя К. Острозького в Дермані і Острозі, видав Острозьку Біблію(1581), далі повернувся до Львова, але відновити друкарню не вдалося, вона перейшла у власність Львівського Братства.

р.н. невід-1627православний церковний діяч, брат козацького ватажка С. Наливайка. Учасник Берестейського собору, управитель друкарні в Дерманському монастирі, згодом в Острозі.

р.н. невід-1594 Письменник і педагог. Запрошений кн. К. Острозьким до Острога в 1576 р., став одним із діячів Острозького Братства, а з 1580 - перший ректор Острозької школи. Автор до передмови до Острозької Біблії. Йому належить перша пам'ятка української полемічної л-ри “Ключ царства небесного”(1587)

1530-1607 Церковний діяч, львівський єпископ (1569-1607). З 1590 р. брав участь у підготовці унії з Римом, однак на Берестейському соборі зайняв позицію кг. К. Острозького. Вів постійну боротьбу з львівським ставропігійським братством

р.н. невід - 1631 Київський православний митрополит (1620-1631), ректор Львівської братської школи (1604), Київської богоявленської школи (1615-16), ігумен Михайлівського монастиря у Києві(1618). 1620 р. висвячений єрусалимським патріархом Феофаном на митрополита. Автор творів полемічної л-ри “Протестація”(1621) та Юстифікаці(1622)..

1550-1620 Письменник, православний полеміст. Родом з Судової Вишні. В 90-х р. XVI ст. переселився на Афон, підтримував львівське братство. Полемічні твори спрямовані проти Берестейському унії. Вимагав аскетизму, простоти старохристиянських братств.

р.н. невід.-1634 Церковний діяч, педагог, граматик. В 90-х роках XVl ст вчителював у братських школах Львова, Берестя, Вільна. Видав у 1596 р. “Граматику Словенську” .

1561-1613 рр. Київський і Галицький митрополит, письменник-полеміст. Один із ініціаторів Берестейської унії. Після смерті Михайла Рогози(1599) стає київським митрополитом. Автор твору “Антиризис”.

? - 1638 рр. Один з керівників козацького повстання 1637-1638 рр. Брав участь у зруйновані фортеці Кодак. Після невдалої битви під Кумейками потрапив у полон до польського гетьмана Миколи Потоцького і був страчений у Варшаві.

1516 - 1563 рр. український князь, нащадок великого князя литовського Ольгерда, організатор відсічі татарським нападам. Близько 1552 р.( за іншими даними у 1554-1556 рр.) на о. Мала Хортиця організував першу Запорізьку Січ. Унаслідок невдалого походу до Молдови у 1563 р. потрапив до полону і був виданий туркам. Оспіваний в українській народній думі про Байду

1612 - 1651 рр. Походив з українського князівського роду Вишневецький. Перейшов у католицтво. Володів маєтками у Лівобережній Україні, на Волині та поліссі. Його резиденція була в м. Лубни. Брав участь в придушенні козацького повстання 1637-1638 рр. на початку Національно-визвольної війни українського народу проти Польщі.

Видатний політичний та культурний діяч. Народився близько 1550 р. в с. Кульчиці на Самбірщині. Вихованець Острозької академії. Провів реорганізацію війська: створив козацький флот. Під його проводом відбулися походи в Очаків та Перекоп(1607), Сином і і Кафу(1616). Разом з польським королевичем Владиславом брав участь в поході на Москву (1618). Допоміг відновити православну ієрархію (1620). Разом з усім козацьким військом записався до Київського братства. Брав участь в переможній битві під Хотином(1621), де був поранений і невдовзі помер.

Митрополит Київський (1632-1647). З 1627 р. архімандрит Києво-Печерської лаври. В 1631 р. заснував у Печерський лаврі школу, яку в 1632 р. об’єднав з Київською братською школою і таким чином було покладено початок Києво-Могилянській колегії. Провів внутрішні реформи в монастирях, зобов'язав священників виголошувати щонедільні проповіді. В 1640 р. видано “Катехізис".

Гетьман війська запорозького (1648-1657), керівник Національно визвольної війни

Гетьм, якого називають “сонцем Руїни”Гетьман України. Військову і дипломатичну школу пройшов у Б. Хмельницького, будучи прилуцьким полковником. Спочатку, був обраний гетьманом на Правобережжі. Ставив собі за мету з допомогою татар визволити Правобережжя від поляків. В 1668 р. гетьман обох сторін Дніпра.

Гетьман на якого було накладено анафему. З початком його правління завершується період “Руїни”. Нагороджений московським орденом Андрія первозванного, та польським королем. В гетьманщині його називали “вітчимом”, через те що у своїх володіннях впровадив кріпацтво. В північній війні, перейшов на сторону Карла ХІІ. Опікувався розвитком культури. За власний кошт видав Євангеліє арабською мовою.

Останній гетьман, відбудував Батурин, а посаду гетьмана планував зробити спадковою. Намагався перебудувати Гетьманщині на зразок української держави європейського типу, намагався дістати право дипломатичних зносин. Після зречення булави з примусу Катерини ІІ кілька років провів за кордоном, а згодом оселився в Батурині в родовому маєтку.

Заченатель сучасної української мови та літератури, керівник харківського театру

Український філософ на могилі, якого написано “світ ловив мене та не спіймав”

Історик, публіцист, письменник. Навчався в Харківському університеті. Один із засновників Кирило-Мефодіївського братства. Автор праць “Богдан Хмельницький”, “Руїна”, “Мазепа та мазепенці”. Основоположник народницького напрямку. Як письменник належав до харківської школи романтиків.

Учасник Кирило-Мефодіївського братства, автор історичного роману “Чорна рада”

“Руська мати нас родила, руська мати нас повила, чому ж мова її нам немила"Громадський діяч на західно-українських землях в п.п. ХІХ ст. Разом з однодумцями створив культурно- просвітницьку організацію “Руська Трійця. В 1837 р. в Будапешті вийшла друком збірка “Русалка Дністрова”. Першим виголосив промову українською мовою.

Засновник руху “хлопоманів”Український історик, фундатор товариства Нестора-літописця. Створив Київську школу істориків. Засновник народницького руху хлопоманів на Правобережній Україні 50-60-х рр. ХІХ ст.,яка прагнула зближення з народом. Термін проходить з польської мови, що означає прихильників селянства.

Учасник відновленої “Громади”. В Женеві видав журнал *Громада”. Згодом переїхав до м. Софії

Учасник громадівського руху, в 1862 р. написав “Ще не вмерла Україна”Український етнограф і фольклорист. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. Був учасником громадянського руху. Автор слів національного гімну “Ще не вмерла Україна”

Український композитор, автор опер для дітей “Пан Коцький”, “Коза дереза”

Український вчений, мовознавець, знавець більше 50-ти мов, переважно східних. Навчався в колегії Галаган в Києві, московському університеті, лазаревському інституті східних мов. Автор праць “Історія мусульманства”, “Історія Персії та її письменства”. Свої дослідження підсумував в праці “ “Нариси з історії української мови”, автор “Пальмове гілля”.

Українська оперна співачка, яка підкорила світові сцени. Світову славу їй принесла роль “Мадам Батерфляй”

Митрополит УГКЦ(1900-1944), арештований в 1915 р., а в ході другої світової рятував євреїв

Вчений-історик, автор праці “Історія України-Руси”. Очолював НТШ у Львові, Перший президент України

Український громадський і політичний діяч(УСДРП), керівник Директорії, письменник, художник

Керівник Української Держави, нащадок козацьго роду гетьмана 18 ст, втратив владу в бою під Мотовилівкою

Диктатор Західно-Українсьурї народної Республіки

Під час української революції був військовим міністром. Підписав з поляками Варшавську угоду (1920 р.)

Прихильник анарзізму, створив власну республіку з столицею в м. Гуляйполе

Український кінорежисер, автор фільму “Зачарована Десна”, “Арсенал”, “Україна в огні”

Лідер УВО, а згодом ОУН. Вбитий 1938 р.

Лідер ОУН з 1938 до 1959 рр. В'язень польської тюрми “Святий Хрест” та німецького концтабору “Закзенгаузен”

Головнокомандувач УПА, а до війни керував рекламним агентством “Фама” у Львові

Керівник УГКЦ, звільнений із заслання в 1963 р.

Керівник УРСР, реформи якого характеризуються непослідовністю

Письменник, автор роману “Собор”

Письменник дисидент, загинув в Мордовських таборах, виступив проти арештів під час прем'єри фільму “Тіни незабутих предків”. Автор поетичної збірки “Веселий цвинтар”.

Письменник-десидент, керівник НРУ, загинув в автокатастрофі в 1999 р.

Режисер, режисер фільму “Тіні незабутих предків”