1. Перед сполучником і кома не ставиться між частинами складносурядного речення (розділові знаки випущено).

А Зжаті стебла господиня клала навхрест і вони лежали до закінчення жнив (В. Скуратівський).

В Куди в селі сходяться всі стежки і де можна почути всі но­вини, найнеймовірніші чутки? (А. Данилюк).

Г Пройшовся березень з підсніжником на шапці над татарським бродом і під його ходою вибухнули криги (М. Стельмах).

2. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять всередині прямої мови?

1) Уста говорять він навіки згинув (Леся Українка). 2) Запитаймо у себе відколи з якої пори почали українці себе у собі забувати (В. Баранов). 3) А голос твій бринить співа з журбаю я тут я завжди тут я все з тобою (Леся Українка). 4) Ніщо так не красить людину як натхнення подумала Ярославна (О. Гончар).

А  в усіх

Б в одному

В у двох

Г у жодному

3. Яке з поданих речень  складне з різними видами зв'язку?

А Про юність золоту, що одцвіла зорею, лишились старості лиш спогади одні (В. Сосюра).

Б Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні  (В. Сосюра).

В Коли почую твій співучий голос і легкий сміх навколо забри­нить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить (П. Филипович).

Г На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зустрічався (І. Нечуй-Левицький).

4. Виділіть складнопідрядні речення з однорідною підрядністю.

А Можна нічого не дочекатися, але можна бути щасливим, передчуваючи щастя (В. Коротич).

Б До фізичного відчуття уявляв собі, як торкаюся твердих і м’яких палітурок, як я вдихаю запах їхнього пилу й друкарської фарби (І. Муратов).

В Скінчивши, він теж помітив, що нема Марка, бо юнга, на думку моториста, танцював гопака та й інші танці вдесятеро краще за нього (М. Трублаїні).

Г Так було і цього дня, який народжувався з синіх присмерків снігів і зелених сосен, що якось бентежно шуміли навколо школи, відчуваючи весну (І. Цюпа).

Д Дивовижні сцени можна було побачити в ці хвилини в таборі: той сміявся, той плакав, там обнімалися, там підняли на руки і цілували стареньку бабусю, що принесла останню качку (Я. Ваш).

Е Я всім тілом відчуваю злагоду в нашій хатині, чую, як приємно бурко­тить, обвивається навколо маминого батьків голос, як по-парубоцьки виводить «го-го» вогонь у печі, як вужем сичить на нього окріп, як пахуче метляється по долівці полиновий віник (М. Стельмах).

А На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи (І. Багмут).

А Де на круті й високі хвилі ударять звечора дощі, там хо­дять хмари посивілі, і глоду хиляться кущі (А. Малишко).

Б Дубовим листом пахнуть мокрі стежки, на дні в озерах світиться блакить, лежать доріг золочені мережки, де я ходив, де вік іще ходить (Я. Шпорта).

В Прозорий вересень, дороги вкриті пилом, і сонця мідь, мов сурма в вишині (Р. Братунь).

Г Погортайте сторінки сивих віків, і вам відкриється багато поетичних таємниць, і ви почуєте голоси творців, імена яких так розгубила історія, що вже навряд чи знайдемо багатьох сіячів чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні (М. Стельмах).

Д Коли почую твій співучий голос і легкий сміх навколо забринить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить (П. Филипович).

Е Яків повів коней навпростець, і було чути, як тріщав у них під копитами сушняк (А. Шиян).

2. Тире ставиться у складносурядному реченні (розділові знаки випущено).

А. Кожна ниточка на рушнику любовно заплетена і з того ви­різування просвічувалося лапасте дубове гілля (І. Цюпа).

Б.   Господар лежить і все лежить (Нар. творчість).

В. На хвилях перешіптувалися шерехтіли крижини і кожна з них несла в далечінь шматки украденого щастя (М. Стель­мах).

Г. У хаті мовчки сиділи зажурені люди а на столі лежало шість з восковими свічками хлібин (М. Стельмах).

А. Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу (М. Стельмах).

Б. Погортайте сторінки сивих віків, і вам відкриється багато поетичних таємниць, і ви почуєте голоси творців, імена яких так розгубила історія, що вже навряд чи знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні (М. Стельмах).

В. Крізь шибки вікон стежили за рекрутом сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами йшов вузенькою вулицею, де поряд з іншими убогими хатами стояла його хата з трьома вікнами і такою давньою покрівлею, що вже замість соломи виднівся суцільний мох з якого буйно росли окремі стеблини жита (А. Шиян).

Г. У гущавину бору долітали з міста передзвони, і, можливо, не один звір, нашорошившись, слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі, де давно не ступала людська нога (А. Шиян).

А. Він так розійшовся, що в Євмена не залишилося найменшого сумніву: буде все так, як вирішив Таливон (Я. Стецюк).

 Б. Половець став на порозі – досвіток був повитий білими пасмами, під стіною темніла калюжа, проте не дощило (Є. Гуцало).

 В. Море дедалі втрачало спокій; чайки знімались з одиноких берегових скель, припадали грудьми до хвилі і плакали над морем (М. Коцюбинський).

Г. Якось химерно запахли абрикоси: запах був ніжний і нагадував чомусь старий Прованс і старомодні кабріолети (М. Хвильовий).

Д. Хто пустив поголоску, звідки вона взялася, ніхто не знав (М. Коцюбинський).

Е. Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрянець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева (Л. Тендюк).

А. Люди, які жертвують усім для інших, творять свою справу (П. Загребельний).

Б. Вікна завішували шторами, через те що сонце пекло немилосердно (З газ.).

В. Кому правди не треба, тому й честь не потрібна (Нар. творч.).

Г. Ми їхали в Крим, щоб відпочити (З газ.).

Д. Він чаклун, бо бачить крізь землю усі підземні ріки, озера й стави (О. Гончар).

Е. Якби не поезії давнії чари, убогі жили б ми, понурі, як хмари (І. Франко).

А. Людина йде по рідних вулицях, де пройшло її дитинство, де буяла молодість,   де проходили найкращі роки життя (Я. Баш).

Б. Панас той і Микола... народилися в розложистих степах, де вітер та народ була їх перша школа (М. Рильський). 

В. Вишиває і співає, і ніхто не зна, де узор вона кінчає, де ту пісню почина (М. Рильський).

Г. За морем холодним, в далекій чужині, де сонця ніколи не видно з тайги, де нетрі, болота лихі та пустинні, та скали кремінні, та вічні сніги (II. Грабовський).

Д. Герман Гольдкремер був одним із перших спекулянтів, що злетіли на Борислав, мов хижі ворони на падло (І. Франко).

Е. На крилах фантазії думки літають в країну темної ночі, де промінням грають, де любо так сяють лагідні весняні очі, де сни чарівні перетворюються в реальність.

А.  Кожна людина збирає останки сили щоб не впасти (О. Турянський).

Б.  Повітря ніби пом'якшало почав падати рясний, пухнастий сніг (А. Любченко).

В.  Мінялися нещодавні обриси і все ставало майже рухомим (А. Любченко).

Г.  Тепер знову Тарас почав думати і складати різні плани на майбутнє.

А. На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи (І. Багмут).

Б. Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тира­нів (Леся Українка).

В. Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно (М. Олійник).

Г. І диво дивне сталося з ним совість заговорила! (А. Іщук).

3. У якому реченні поєднано безсполучниковий і підрядний зв'язок?

А. Постановник не осипав Ярославу компліментами, він після роботи тільки потиснув їй руку, але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова (О. Гончар).

Б. Пташки замовкли, трави стихли, лише берези сколихнулись, лише вербиці поклонились, та вітер золотим од дерева до дерева почав шпурляти, кружляючи червоне (П. Тичина).

В. Тихо розмовляли, наказували, як бути з хлібом, що треба продати, що купити, чим засіяти пари і що сіяти по озимині (С. Скляренко).

Г. Дивовижні сцени можна було побачити в ці хвилини в таборі: той сміявся, той плакав, там обнімалися, там підняли на руки і цілували стареньку бабусю, що принесла останню качку (Я. Ваш).

А. Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим (М. Стельмах).

Б.  Хоч спека й немилосердна, проте квітам ми не дали зав'янути (З газ.).

В.  Прискорено йдемо за днем золотокрилим туди, де криці дзвін напружено гуде (В. Сосюра).

Г.  Щоб оцінити чию-небудь якість, треба мати бодай якусь дрібку цієї якості і в самому собі (В. Шекспір).

Д.  Не бійся досвітньої мли, досвітній огонь запали, коли ще зоря не заграла (Леся Українка).

Е.  Хай мені зоріють зорі, доки сонце моє спить (Олександр Олесь).

3. Укажіть речення, у яких необхідно поставити розділовий знак при збігові сполучників.

А. Брати Блаженки шепотілися між собою, що _ коли треба буде, вони стануть один до одного спинами (О, Гончар).

Б. Мій біль бринить, зате _ коли сміюся, то сміх мій рветься джерелом на волю (О. Теліга).

В. Дерева можна обрізувати або _ коли ще сплять соки, або _ коли виростає листя (З журналу).

Г. І весна йому теж здається дівчиною, але _ коли веселка живе на хмарі, то весна ходить по землі (М. Стельмах)

Д.  Надто добре він знав ту пущу, знав, що_ хоч скільки кружляй по ній, рано чи пізно викине вона тебе, і опинишся ти там, звідки починав мандри (П. Загребельний).

Е.  У цей час мати вже не знала колишніх злиднів, бо_хоч від старшого сина вона ще й не мала допомоги, зате Андрій тепер кожного місяця приносив їй той чи інший заробіток (М. Хвильовий).

1. Одна з частин складносурядного речення є умовно простим односкладним реченням.

А.  Минуло тільки два тижні, а вже готові до походу в море півсотні добрих чайок (А. Кащенко).

Б. У XIX столітті дослідники намагалися здійснити походи в чорні підземні нетрі, проте загроза обвалу щоразу зупи­няла їх на шляху до незвіданого (В. Зубач).

В  Підійде сонце високо, а Тарас ще спить (А. Чайковський).

Г.  Ранку ще не було тут, у темній кімнаті, але там, поза кім­натою, надворі, він уже був (Ю. Смолич).

3. Котре з поданих речень є складнопідрядним?

А. Сизий бузок, котрим були обсаджені стежки, переліз на їх гладеньке місце й вільно ріс собі там (П. Мирний).

Б. Верхів'ями сосни здригались від болю й розлуки і падали важко на землю, під корінь підтяті (Л. Первомайський).

В.  Знала я: скоро сонце зійде і казка ночі зникне назавжди (О. Гончар).

Г.  Лежать віки, покриті пилом, позасихала кров на них (М. Рильський).

А. Хоч у житті стрічав тебе я рідко, та все ж мені той спогад серце гріє  (І. Франко).

Б. Дедалі скульптор все більше переконувався в тому, що мусить негайно виїхати звідси (О. Гончар).

В. Почувається, як їм щасливо у парі, як гарно та вільно і беззвуч­но плисти по озерцю (О. Гончар).

Г. В нас тепер іде свята війна за оборону небесної держави, і боротись ми всі за неї мусим до загину, хто чим здолає, – хто вогнистим словом, хто вчинками проречистими (Леся Українка).

Д. Висока й міцна, як дубина, стояла по горах кукурудза, вип'явши напоказ грубі качани; виноград по садах жовтів, наливався (М. Коцюбинський).

Е. Поговоривши на ту тему, гості почали прощатися, але тут Тетяна Степанівна згадала, чого вона прийшла (М. Коцюбинський).

2. У яких випадках тире вжите між частинами безсполучникового складного речення?

А. Бідність і багатство — єсть то божа воля; з милим їх діли­ти — ось щаслива доля (І. Котляревський).

Б.  Хоче щось сказати — і слова не промовить (Григорій Квітка-Основ'яненко).

В.  Я ж землі під собою не чую — я мов у раю (Григорій Квітка-Основ'яненко).

Г.  Буду, — каже, — тебе, моя зозуленька, як око, берегти (Григорій Квітка-Основ'яненко).

Д.  Троянці покотом лежали і на дозвіллі добре спали — Еней і сам уклався спать (І. Котляревський).

Е.  Дмухнув вітер понад ставом – і сліду не стало (Т. Шевченко).

3. Які складнопідрядні речення з підрядними означальними?

А. Зорею станьмо для людей, щоб їхній шлях світлішим був (В. Швець).

Б.  Ви знаєте, як пахне хліб диханням сіяча, вогнем безсонних діб? (Л. Забашта).

В.  Бережіть теє слово, що гранилось віками у битвах, у трудах (Л. Забашта).

Г.  Щасливий тим, що живу тобою, Вітчизно рідна – земле сподівань (М. Сингаївський).

Д.  Безумству хоробрих пісню співаємо, щоб вічно жити у сяйві великих справ (К.Герасименко).

Е.  Люди, які жертвують усім для інших, творять святу справу (Народна творч.). 

Д  Он йде Маланка. Андрій не бачить її, але знає, що у неї спущені додолу очі й затиснені губи. Ми хоч бідні, але чесні. Хоч живемо з пучок, проте й для нас є місце в церкві (М. Коцюбинський).