Відокремлені та уточнювальні члени речення

А. головні члени речення;

Б. другорядні члени речення;

В. головні і другорядні члени речення;

Г. однорідні члени речення

А. Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині.

Б. З ніжної душі - слово ніжне й запашне, як розпростерта у світ неперевершена українська пісня.

В.Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою.

Г. У руку взяв зерно важке і повне, і налилася силою рука.

А. Тут мені, як і птиці, все знайоме у ріднім краю.

Б. Жайвір сіє проміння, як умілий сіяч, з-під крила.

В. Люд без мови - то глина безлика, без'язика отара овець.

Г. Дивлячись на людей, усміхався і мій батько, великий добрий чоловік.

А. Ви запевняли, що я забуду і ті хвилини, і ті слова.

Б. Польова дорога з пилюкою, прибитою легким дощем, м'яко стелиться під ногами.

В. Рано, разом в сонцем, прокинулась і Харитя.

Г. Раптом він як засміється, та так щиро, так щиро, що аж мені смішно стало.

Іван Сошенко, землюк молодого художника, допомагав йому у всьому.

Тут, далеко від рідної землі, він ще більше відчував глибоку тугу за нею.

У всьому треба знати міру, особливо у похвалах.

Наснились сині проліски мені, і я, щаслива, плакала вві сні.

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

Нікого тут нема, крім мене й господині.

  Хліба змиті дощем яскраво зеленіли.

Замість чистого, спокійного дзеркала бушували тепер люті воли.

   В кінці села коло самої Раставиці стояла хата старого Петра Джері.

  Окрім Добрині було поранено ще кілька чоловік.

  Ген за мальвами хата виплива з далини.

 Тільки Лиско лежить коло дверей, простягши передні лапи, положивши на них голову.

  Тут, серед степової тиші, казка сама просмлася в слово.

  Я впізнав у ньому лелеку.

 Іван Сошенко, землюк молодого художника, допомагав йому у всьому.

  Наснились сині проліски мені, і я, щаслива, плакала вві сні.

  У всьому треба знати міру, особливо у похвалах.

 Тут, далеко від рідної землі, він ще більше відчував глибоку тугу за нею.

всі члени речення

тільки головні члени речення

тільки другорядні члени речення

  І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

А пісня, наростаючи, пливла над берегом.

 Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.

розділяють різні поняття

це однорідні члени речення

уточнюють, конкретизують поняття, звужують його

 Забувши сміх, і промовки, і жарти, ми слухали, схилившися на парти.

  Не піймавши на крадіжці, не кажи, що злодій.

Прославши скатерті при обелісках, своїх солдатів поминають вдови.

Підїжджаючи додому разом з Катериною Кравчина помічає світло і рух у домі.

   Сиділи руки поскладавши, для них все празники були.  

Сонце примкнувши вії, уже спускалося на землю.  

 На краю обрію, ледве виступаючи з вечірньої мгли, маячіє місто.  

  Шатро небес, розкинувши над світом, стояла ніч.