Безсполучникове речення

Україна моя починається там, де доля моя усміхається

До землі прихилився зоряний вечір, пісню тиху заспівав

Затишно в хаті, чисто і тепло, мову про хліб я заводжу навмисне

Змолоду треба набиратися знань, щоб не пуста була твоя власна криниця

В одну мить розсунувся простір - зорі стали ближче.

Обоє плакали у бур'яні: поет і його доля.

Схід уже червонів малиново, але навколо стояла пітьма.

Душі здається, що вона могла б все відтворити в ясному свічаді.

за допомогою сполучників та інтонації

без сполучників, а лише за допомогою інтонації

за допомогою сполучників сурядності

Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові листочки.

Як явір простягає віти до явора через ріку, так матері одної діти шлють пісню

гомінку.

Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло.

Учи азбуку – прийде хліб у руку.

І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними, як у дружній сім’ї.

друга частина виражає причину того, що відбувається в першій.

друга частина конкретизує, доповнює, пояснює зміст першої.

вони виражають одночасність подій.

вони виражають послідовність подій.

наступна частина порівнюється за змістом з попередньою.

потім приймаю контратний душ.

щовечора ходжу в басейн плавати.

це сприяє загартуванню організму.

мій брат у цей час вилежується.

потім він натиснув на дзвінок.

підійшовши до дверей.

й почав прислухатися.

двері відчинилися.

я йому допоміг.

подуває легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

тире

двокрапку

крапку з комою

кому