Безсполучникове речення

Кохайтеся ж, чорнобриві, та не з москалями

Я виявлятиму вірність тобі у житті

Він запитав : ти станеш моєю дружиною назавжди?

Говори, говори, моя мила : твоя мова - співучий струмок

Дуб заціпенів від страху: колись такими інструментами звалювали сусідні дерева.

Тут галасувати не можна: гриб злякається людського голосу і піде в землю.

Дружки летіли верхи на конях по вулиці, на рукавах біліли хустки 

розповідне, неокличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з часовими відношеннями;

розповідне, окличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з відношеннями зіставлення.

спонукальне, окличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з причиновими відношеннями;

розповідне, неокличне, складне, складносурядне, складається з 2 частин, з причиновими відношеннями;

[    ], [     ]   (одночасність)

[    ] — [     ] (протиставлення)

[    ] : [    ]  (причина)

Із вирієм кожен із нас тратить багато: то дні молодечі, то спів на шляхах піскуватих.

Як заздрю я тій хмарці білій:вона пливе у далечінь між подруг .

Вниз я дивлюся з крутого горба: казкою простір наповнився дикий.

В журбі я сонцю не радію в сльозах не бачу я весни.

Щедро даєш щедро повернуть.

Я знаю моя Україна воскресне на поклик добра!

А дівча тим часом росло, і якось нараз довідалося все село, що це Петруня — лісникова дочка.

Ще після війни люди возили з глинища глину на дахи: світло-жовту, червону, білу.

3 полтавської Богданівки, з біленької селянської хати рушила у світи творчість народної художниці Катерини Білокур, пішла до людей її малярська поезія, сповнена якоїсь майже магічної сили, майже фантастичної краси.

А. В неї запаморочилась голова; вона крикнула і трохи не впала на місці.

Б.  Варвара заворушила пальцями, повернула очима; на їй убрання замаяло.

В. У степу було тихо: блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

Г.  Брязкали сталевими тарелями вагонні буфети, перегукувалися дударі-стрілочники, сюрчали й вимахували ліхтарями зчіплювачі вагонів, видзвонювали молоточками по колесах обходчики поїздів…

Як заздрю я тій хмарці білій : вона пливе у далечінь між подруг .

Із вирієм кожен із нас тратить багато: то дні молодечі , то спів на шляхах піскуватих.

О серпню мій , як просто й мудро ти стоїш : змішав зелені й жовті віти на роздоріжжі осені і літа.

Вниз я дивлюся з крутого горба: казкою простір наповнився дикий.

перше

третє

четверте

п'яте

ялиці

потріскували

шуміли

морозі

хмара

незлісно

зблискують

озера