Безсполучникове складне речення

Сльози і сміх 

Перш ніж рушити, підводимось, озираємось навкруги .

Мудрості не вивчитись чужої-

  Треба помилятися самим.

Розум там поможе, де сила не зможе. 

Зелений яр сьогодні незвичайний – хисткий туман хитається на дні. ( С. Черкасенко). 

Сьогодні свято у зозуль, вони усе обсіли віття (В. Таран).

Гілка не трісне- листок не шелесне, пахне незлежаний сніг. (Б. Дегтярьов). 

Не русалонька блукає – то дівчина ходить. (Т. Шевченко). 

Тире

Двокрапку

Кому

Крапку з комою

Крапку з комою

Тире

Кому

Двокрапку

Піднімаються грози на тлі вечорів, у тих грозах серця позливались громами.

У нашому народі кажуть: сім'я міцна ладом (Нар. творчість).

Пам’ятаю: стояли раз добрі морози (А. Тесленко).

Мабуть, у кожного так буває: часто у місті село мені сниться.

Зіставлення (протиставлення) змісту одного речення зі змістом іншого.

Одночасність дій, явищ.

Пояснювальні відношення. 

Часові відношення.

Лягло сонце за горою зірки засіяли ( Т. Шевченко).

Щастя не кінь прямої дороги не визнає (Нар. творчість).

Світило сонце парувала земля (Петро Панч).

Усе минеться одна праця залишиться (Нар. творчість).

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи (І. Багмут).

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тира­нів (Леся Українка).

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно (М. Олійник).

І диво дивне сталося з ним совість заговорила! (А. Іщук).

Через єдине невеличке віконце скупо просвічувалось небо, але на горищі було світло (ІО. Збанацький).

Уже відспівав свою мелодію на вербовій сопілці березень і поплив з гір у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень – не з твоєї величі                  (Л. Костенко).

Єпіфаній слухав щораз то більше впевнену і вірою пройняту мову гетьмана і відчував, як у душі проколюється паросток надії (Р. Іваничук).

Вже й дикі гуси в небі пролітали, вже й лебеді кричали крізь туман (Л. Костенко). 

Кричать сови, спить діброва, зіроньки сіяють, понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Т. Шевченко). 

Не русалонька блукає - то дівчина ходить (Т. Шевченко). 

А вас просив би я зразки ліпити: ви чоловік тямущий і бувалий (Леся Українка).

Як заздрю я тій хмарці білій : вона пливе у далечінь між подруг .

Із вирієм кожен із нас тратить багато: то дні молодечі , то спів на шляхах піскуватих.

О серпню мій , як просто й мудро ти стоїш : змішав зелені й жовті віти на роздоріжжі осені і літа.

Вниз я дивлюся з крутого горба: казкою простір наповнився дикий.

[ 1   ], [  2   ]   (одночасність)

[ 1  ] : [  2 ] (висновок)

[ 1 ] — [  2   ] (протиставлення)

[  1  ] : [   2 ]  причина