Безсполучникове складне речення

Грицько побачив, що Семен рве ягоди, і зупинився.

В селі бігли з дворів назустріч чумакам дівчата, діти, поважні діди з палицями.

Сонце, мабуть, пливло за обрій, і в лісі ходив уже важкий присмерк.

Хмари пливли низько над землею, можна було сподіватися дощу.

це таке складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації.

це таке складне речення, частини якого нерівноправні за змістом і з'єднані за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів.

це таке складне речення, частини якого рівноправні за змістом і поєднані за допомогою сполучників сурядності

це таке речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку

одночасності подій, явищ

послідовності подій, явищ

пояснення

доповнення

зіставлення подій, явищ

причини

...і весняні ниви прощаються з ними.

...прощається з весняними нивами.

...прощаючись із весняними нивами.

... весняні ниви зустрічають вечір.

… кидаю всі невідкладні справи та йду в поля далекі.

… у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

… ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

… коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.

Реве та стогне Дніпр широкий/ сердитий вітер завива.

Шелестить пожовкле листя по діброві/ гуляє вітер.

Хлопець усміхнувся/ лиш він знав правду.

Дунув вітер понад ставом/ і сліду не стало.

Вже тиха осінь ходить берегами/ на вербах трусить листячко руде.

Десь скрадливо скрипнула хвіртка/ насмішливо обізвався дівочий голос.

Сашко задихався та зморився/ більше години вони бігли із Сіроманцем.

Соловей співає/ серце завмирає.

Серед садочка на клумбах цвітуть різні-різні квіти: і братки, і гвоздики, і флокси, і резеда.

У дідуся затремтів голос: «Ну дивись, Даньку!» 

Сталось диво: тоді камінець засіяв і промінням ясним всіх людей здивував.

Зелений яр сьогодні незвичайний: хисткий туман хитається на дні. 

Гляне холодною ходою обіллє

Вітер війнув листя з клена жовте жовтаво-золоте полетіло ( П.Тичина)

Зацвіли в клумбі нарциси стало на душі веселіше

Пан гуляв у себе в замку у ярмі стогнали люди (Леся Українка)

ні

так

Подержало з тиждень морозом земля змерзла мов кістка ( Панас Мирний)

Не плюй у криницю прийдеш по водицю ( Нар.творч.)

Я прислухався нічого не чутно

Вона знала це була їхня остання зустріч

Серед садочка на клумбах цвітуть різні-різні квіти: і братки, і гвоздики, і флокси, і резеда.

У дідуся затремтів голос: «Ну дивись, Даньку!» 

Сталось диво: тоді камінець засіяв і промінням ясним всіх людей здивував.

Зелений яр сьогодні незвичайний: хисткий туман хитається на дні. 

1-А

2-В

3-Б

1-В

2-А

3-Б

1-Б

2-А

3-В

1-Б

2-В

3-А

Наука вчить багато а життя ще більше.

Найшла коса на камінь бо коса не втне а камінь не подасться!

Лаврін не поганяв волів він забув і про воли і про мішки й тільки дивився на Мелашку.

 Якщо раніше встанеш то більше зробиш.

У легендах стародавніх   – справедливості немає; все там річ іде про жертви  – та кривавії події. (Леся Українка)

Колись давно в далекій стороні була війна страшна і незвичайна те лихо звалось –  білою війною. (Леся Українка)

Вона була при зброї: у руках був заступ гострий, а в кишені куля. (Леся Українка)

У темряві темній, серед ночі до мене часто гість непевний  – приліта, він поглядом жахає і віта. (Леся Українка)

Виросла там квітка, у темниці: в ямі, ми її зірвали – нехай буде з нами. (Леся Українка)

Дощ упав на жито будем краще жити.

Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять.

Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

Зрубав дерево посади два.

Раптом моє серце тенькнуло опустилося трохи вниз і радісно завмерло невдалік від отруйного стебла воронячого ока стоять два близнюки-червоноголовці.

Море чисте спокійне небо голубе сонячне проміння скопом сиплеться у воду.

Не було ні хомута ні голобель ніхто не сіпав за віжки вказуючи шлях.

Розпочалися жнива закочуй рукава.

У житах заблудилась дорога нагорбатились верби над нею за ними прокльовуються зорі.

Повалило снігом потонули в ньому хати і дерева невидима собачня потягнула свої зморені голоси по своїх домівках.

Небо над Києвом висіло похмуре беззоряне принишкле воно теж ждало чогось лихого тяжко дихалося під таким небом город був наче накритий ним здавалося все має тут задихнутися ще до ранку.

Тут уже  зблискували вогні чулися людські перегуки й перемови гоготіло полум’я в печах роздмухувалися горни в кузнях.

Гаряча хвиля раптово вдарила в серце у руках він тримав гарно вишиту шовковою заполоччю лляну сорочку.

Климко підвівся ноги одразу загули і налилися гарячим.

 На луках туманець при самій воді стелеться лелеки вздовж болота походжають.

Дивлюсь позаду мене вода озеро.

Пішла б же я утопилась – жаль душу згубити.

Зілля дива наробило – тополею стала.

Захочеш свіжини – приходь на вечерю до нас.

Зійшло сонце – ляшки-панки покотом лежали.

І досі сниться: вийшла з хати веселая, сміючись, мати.

На зеленій траві білі чайки сидять, білі свічі горять на тарелях латать.

Сподівається, жде кожна мати: знову з'їдуться діти додому.

Вимерла мова в устах народу - вимер і народ.

одночасність дій, явищ.

Часова послідовність дій, явищ.

Протиставлення.

наслідок

умовно-наслідкові

причиново-наслідкові

часові

друге речення пояснює інше

друге речення вказує на причину і дію першого речення

подуває легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.