Безсполучникове складне речення

крапка з комою

тире

двокрапка

кома і тире

кома

крапка з комою

тире

двокрапка

кома

двокрапка

тире

крапка з комою

Не квапся на тебе дощ не крапа

Не маєш малого не буде великого

Волошки мружать очі голубі колише вітер ниву смарагдову

Ми застигли в білий світ широкий вилітає красень журавель

Намучене серце бажало спочину давно у душі я спокою не чув

Подивись весна навкруги буяє

Я ніч не спав заснуть не мав я сили

Тихо проходив я лісом зелене листя рясне шепотіло круг мене

Цього добре по смерть посилати він скоро не вернеться

Грій гадюку під пахвою вона тебе вкусить

Очі не бачать душа не болить

Мудрій голові одне слово скажи все зрозуміє

Україна моя починається там, де доля моя усміхається

До землі прихилився зоряний вечір, пісню тиху заспівав

Затишно в хаті, чисто і тепло, мову про хліб я заводжу навмисне

Змолоду треба набиратися знань, щоб не пуста була твоя власна криниця

кома

двокрапка

тире

крапка з комою

даруючи красу

і освітлює все навкруги

несе сяйво в кожну хату

ним милується кожна родина

кома

крапка з комою

тире

двокрапка

Сади дерево змолоду на старість як знахідка

На годину спізнився за рік не доженеш

Згайнуєш на жнивах хвилину втратиш не одну зернину

Гримлять травневі грози буяють пишно трави

Ніколи тишу творення не руш вона життю дарує вічність

Осінь бреде золотими садами гронами грає рясний виноград

Я дивлюся в осінньому небі майорять ключі журавлів

Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять

Не шкодуй часу на хороші книги: вони можуть відкрити тобі істини

Достигне яблуко - само відпаде

Стеле м'якенько - лиш твердо спать

Надворі все так само шумів вітер, поскрипували біля хати дерева, у зачинені віконниці сипало снігом

Земля без води мертва, людина без сім'ї - пустоцвіт

Мені здається, що твої очі у мою душу світять з вишини

Все повертається, але роки ідуть без вороття

Весна, даруючи нам красу, несе в кожну людську душу радість, тепло, енергію

Без сокири не тесляр без голки не кравець

Дерево міцне корінням людина трудовим горінням

Війне вітерець дзвінка пшениця летить кидається у плав

Підождіть прийде коза до воза сіно смикати

Більше діла: менше слів

Грім гримить - земля тремтить

Рідна мова не полова, її за вітром не розвієш

Дерево міцне корінням, людина трудовим горінням

Ми знаєм усміхнеться і нам весна

Тріпотять на вітрі явори шурхотить і опадає листя

Не могили в степу запорожці на чайках пливуть

Цвіте весна садами молодими шумлять вітри

даруючи красу

несе тепло, радість, енергію

люди милуються красою

і сонце дарує свої промінці

двокрапка

тире

кома

крапка з комою

Якщо посієш вчасно, то вродить рясно

Скажу тільки одне, що не можна сидіти склавши руки

До землі вже прихилився зоряний вечір, а з городів запахло чорнобривцями, соняшниками, нагідками

Здобудеш освіту - побачиш більше світу

Вернувся він - вже смеркало

Ступнеш, сніг заспіває веселу пісеньку під ногами

Мені здається - завтра буде сонце

Народ дихне, підніметься буря

Любиш кататись - люби й саночки возить

Защебетав соловейко - пішла луна гаєм

Прийде осінь - у засіках буде хліб золотий

Гляне - холодною водою зіллє

пахнуть білі гречки

вишні уже відцвіли

прийшов травень

значить справжня весна

Міцна сім'я міцна держава

Світали ночі вечоріли дні

Подивлюся серце защемить

Небо зоряне завтра дощу не буде