Безсполучникове складне речення

Зірочки кудись пірнули в синю безодню неба і край його горить - палає рожевим вогнем (Панас Мирний).

Дружба має різні прояви, але закон у неї один - вірність (М. Коцюбинський).

І не хочу я іншої долі, як народу служити завжди (В. Сосюра).

Защебетав соловейко - пішла луна гаєм (Т. Шевченко).

Хто волю хоче вбить - загине (Д. Павличко).

Задушили сльози - не виходь на люди (Л. Костенко).

Болить душа - не виявляй на вид (Л. Костенко).

Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там (Л. Костенко).

Літо дбає - зима поїдає (Народна творчість).

Дощ упав на жито - будем краще жити (М. Шаповал).

Вітер війнув - листя у клена жовте полетіло (П. Тичина).

Була б охота - наладиться кожна робота (Народна творчість).

Минула нічка - день зробився (Б. Лепкий).

У тебе вечір - в мене ніч і даль (А. Малишко).

У гаю, гаю вітру немає; місяць високо, зіроньки сяють (Т. Шевченко).

Добре бідному: в нього від багатства голова не болить (Народна творчість).

Вона в житті зіткнулась з неприємністю: хлопчина їй не відповів взаємністю (Л. Костенко).

Подивилась ясно - заспівали скрипки (П. Тичина).

Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива (Т. Шевченко).

Світали ночі, вечоріли дні (Л. Костенко).

Вночі тріщить - вдень плющить (Народна творчість).

Розказав другу - пішло по кругу (Народна творчість).

У прибережних вербах щебече птаство, зелений комиш стоїть нерухомою лавою (М. Коцюбинський).

Це було, здається, в листопаді: крига затяглась під берегами (М. Рильський).

Я бачив у їхніх очах відбився гомін країни (Л. Первомайський).

Дзвенить у зорях небо чисте

Палає синім льодом шлях (Д. Павличко).

Ще сонячні промені сплять досвітні вогні вже горять (Леся Українка).

Гляну а небо - як ти (В. Сосюра).

Світали ночі вечоріли дні (Л. Костенко).

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти (Л. Костенко).

З осокорів тихо сіяв морозний пил галасувала навколо снігової баби дітвора дзеленчав шкільний дзвінок (Ю. Збанацький).

Защебетав соловейко пішла луна гаєм (Т. Шевченко).

Переконаний не взявши до серця пісню свого народу не можна стати патріотом (А. Мокренко).

І диво дивне сталося з нами совість заговорила (А. Іщук).

Не візьмешся за роботу робота сама не зробиться (Народна творчість).

Знову цвітуть каштани хвиля дніпровська б`є (А. Малишко).

Мені снилося, червоні рожі пломеніли в промені злотистім (Леся Українка).

Та було вже пізно - машини рушили на захід (М. Стельмах).

Друзі розповіли подробиці: втеча готувалася давно (М. Олійник).

Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік (Л. Костенко).

Зникає мова, зникає нація (О. Гончар).

Тихо шелестіло листя верболозу; сичала під ногами гостролеза осока; щуча хлюпнуло, закрутивши смерчем воду; жабисько зелене витріщило очі; джмелі та бджоли дзвеніли біля квітів; бабка закостеніла на кінчику сухої лозини, розпустивши в боки пергаментні крильця (Ю. Збанацький).

Наснився мені чудернацький базар, під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі (Л. Костенко).

Підняв шапку: човни стали (Т. Шевченко).