Безсполучникове складне речення

Тут так гарно, що можна не думати про їжу.

Зорі кришилися над головою, обсипаючи світ своїм пилком.

Німо витиналися чорні стовбури дерев, ліс навколо був листяний

Промайнула метеликом весна, збігало, мов день один, і літо

Народ захоплений танцем і все звужує коло, так що танцюристи мов у

криниці.

Горобці цвірінькали та чубились коло стіжків, де було чимало

витрушеного зерна.

Жінка встала і, затаївши дух, підійшла тихо до ліжка.

Коли тіні поволі гусли, спокійна затока засвічувалась вогнями.

Замовкла сіра земля, здрімнули хати, тополі й поле.

якщо не міняєшся ти.

міняється людина

а міняєшся ти.

поки не зміниться сама людина.

падаючи від поривів вітру.

наче тенісні м'ячики.

швидко котились до загороди.

трава вкрилась соковитими плодами.

Місячне світло погасло, земля стала кам'яниста й тверда, навкруги

здіймалися голі скелясті кручі.

Він знав – завтра о цій порі його вже тут не буде.

Глянь: троянди розцвітають у палкій душі моїй.

Незабаром човен вийшов на чисту воду, тепер йому не загрожували скелі,

до нього не могли досягти ядра.

Туман погустішав, погода змінилася, вітер безперешкодно грався

кораблем.

Кожен письменник повинен знати, не тільки для себе мережить він

рядки, але й для можливого свого читача.