"Складносурядні речення" (9 клас)

А) на сурядні, сполучникові, безсполучникові;

Б) на сурядні, підрядні, безсполучникові;

В) на сполучникові, безсполучникові, багатокомпонентні;

Г) на ускладнені, неускладнені, змішані.

А) та, і, й, ні … ні, ані … ані;

Б) і, й, та, чи, то, ні … ні;

В) ні … ні, але, не тільки, а, й, та;

Г) і, та, або, то … то, хоч.

А) Проминаємо густі зарості – і очам відкривається рівний та широкий лан. (Ю. Збанацький);

Б) Я перо візьму і журавкою стану. (Г. Світлична);

В) І шумить діброва, і синіє шлях, і дзвенить дніпрова хвиля у дротах. (В. Бичко);

Г) Минулася буря – і сонце засяяло… (М. Рильський).

А) але, і, й, та, чи;

Б) і, ні … ні, проте, то, чи;

В) та, однак, а, або, і;

Г) або, чи, не то … не то, чи … чи, то … то.

А) Стримує повітря, і тиша мліє, і ніде нікого. (О. Гончар);

Б) Над землею кружляли заметілі й лютувала війна. (Ю. Збанацький);

В) Крик у мені та аж на дні живе. (І. Драч);

Г) Навкруг рясні стоять сади, берези і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане. (М. Рильський).

А) Чи дружина вірна, чи скорботна мати, чи сестра твоя шлють ті листи. (І. Гончаренко);

Б) Стогне бандура, ридає бандура, а кожна струна – мов щабель. (І. Драч);

В) То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні. (Л. Українка);

Г) І зашумує наша нива, і знову виросте наш дім. (М. Рильський).

А) Летить кипить й іскриться синь осіннього падолисту.

Б) Склубочилися хмари угорі й на гілках голодні снігурі.

В) Говорили про хмари й тепло і про ранню весну несподівану.

Г) До болю й до життя я знову звикну вертаючись з далекої подорожі.

А) Розкажи мені про поле чисте стану я і лагідним і чистим.

Б) Минуло свято і Корній одразу в поле.

В) Надвечір завірюха стихла а повітря стало прозорим.

Г) Він увійшов у гущавину і довга тінь прикрила його собою.

Україно, прихилюся я до тебе, Помолюся за твоє безкрайнє небо (О. Ткач).

Чужі приходять в час твоїх щедрот, А я прийшла у час твойого смутку (Л. Костенко).

 В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, В саду любові я ромашкою цвіла (О. Довгоп’ят).

Його душа у слово перейшла, Поставши в працьовитій непокорі (Д. Павличко).

У долинах співали струмки, і кожен з них мав свій голос

Одчинилися двері, і в чорний морок сіней вскочив одразу дитячий рев.

Пливе у сірі безвісті нудьга, і стиха хлипає сум.

Потім, сміючись, вдарила палицею по гілці і струснула цілу шапку снігу