Безсполучникове складне речення

На шосте травня припадає день святого Юрія який символізує прихід весни

Юрій звільняє сили природи для повного розквіту й життя

У деяких селах Закарпаття маюють хати березовим гіллям молодь обливається водою

Травень ліси наряджає, літо в гості чекає.

Травень весну кінчає, і літо починає.

Травень творить хліба, а червень - сіно.

Ми йдемо через сінокіс і темніє над нами небо.

Слухаю небо, слухаю землю і слухаю дідову мову.

Дзвенить земля, а я слухаю.

У серце моє вривається якась сила, і прив'язує вона мене до землі.

 просте з однорідними членами речення

складне, у якому є однорідні члени речення, вставне слово

 просте з однорідними членами речення, вставним словом

складне, у якому є звертання, вставне слово

Полетів останній лелека і не залишився на нашій землі жоден перелітній птах.

Запашна соковита трава і барвисті квіти милують моє око.

 Сховав грудень під кригою річки і повдягав ліси в біле мереживо.

Легенький туман серпанком оповив землю і падав на неї крапельками небесних сліз.

Закотилося сонце за обрій, і вийшли перші вечірні зорі.

Тетянка хотіла допомогти мамі приготувати вечерю, але мама вже впоралася сама.

Сонце низенько, вечір близенько, вийди до мене, моє серденько.

Автобус уже поїхав і літня жіночка змушена була йти пішки.

А   У всьому ознаки весни: в гіллі, що тремтливо іскриться, в польоті щасливої птиці.

Б   Всім серцем любіть Україну свою, - і вічні ми будемо з нею.

В  Там, де сонце торкнулося вершечків беріз і тополь, листя спалахнуло вогнем і стало прозорим.

Г   Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

Д Лози, висип, кручі, ліс - усе блищить і сяє на сонці.

  А Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе.

Б В житах заблудилась дорога нагорбатились верби над нею за ними прокльовуються зорі.

 В Дав Бог весну віє теплом із стріх вода капле сонечко веселенько світить тане сніг задзюрчали по вулицях струмочки садки зазеленіли.

 Г Десь весело гомонять діти у лісі постукує дятел з димарів хатин пофарбованих білою крейдою клубочиться дим.

 Д Ось упала галузка ось розігнулася гілка ось з-під листка грабового вивільнилась мережана лопать папороті.

А По степу ліворуч од нас пропливли тіні хмар насотані голубим сяєвом од місяця вони зробилися прозоріші й світліші.

Б  І солома, і трісочки крутились і десь зникали так вертіло там воду.

В Був сон мені колись богиню ясну фантазії вбачали мої очі. Вона була при зброї у руках був заступ гострий.

Г А ясновельможний на воронім коні блисне булавою море закипить.

Д Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

А Зілля дива наробило - тополею стала.

Б Мовчать гори, грає море, могили сумують.

В В мужика землянка вогка – в пана хата на помості.

Г  Гляне – холодною водою обіллє.

Д  Здушили сльози – не виходь на люди.

А Сойка підступна птиця вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом веселити тебе.

Б Сашко не повірив своїм очам на стежці перед ним стояв Сіроманець!

В Згайнуєш на жнивах хвилину втратиш не одну зернину.

Г  А з синім небом уже щось діється воно то зблідне наче від жаху то спахне сяйвом немов од радощів.

Д  Такі в них порядки одні сплять інші мурашник сторожують.

А І всяк свою пісню виводить у дверях Куреневих та дірках; чорний вітер, опівнічний, стогне по-совиному; блакитний, досвітній, зітхає спросоння; прозорий, полуденний, весело свиськає; зелений, вечоровий, тихо воркоче.

Б В очах бриніли сльози: бриніла сиза роса на бур’янах та кавунячому огудинні.

В Дедалі більш видніє – степ ширшає, розпросторюється після нічної мли.

Г За двома зайцями поженешся: жодного не впіймаєш.

Д  А слово скаже – з пам’яті не викинеш.

А Зацвіли луги, діброви.

Б Цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні береже.

В Усе одбивається в пісні, як в морі: рожева зоря, й червоная кров, і темна ненависть, і ясна любов.

Г У зіницях печалі відбиваються люди, дерева, обличчя.

А Була б охота знайдеться робота.

Б Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

В Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

Г Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені.

А Сонце гріє вітер віє з поля на долину.

Б Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

В Усе ясно великого бажання вчитися ти не маєш.

Г Віз ламається чумак розуму набирається.

А Весна іде красу несе.

Б Я знаю мова мамина свята.

В Боятися вовків у ліс не ходити.

Г Будеш сіяти із сумом вродить печаль.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Торгуй правдою більше бариша буде.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Як зараз бачу ген горить мій степ

Міцна сім’я міцна держава.

Світали ночі вечоріли дні.

Ловив рибку впіймав рака.

Подивлюся серце защемить.

Небо зоряне завтра дощу не буде.

пахнуть білі гречки.

прийшов травень.

значить справжня весна.

вишні ж уже відцвіли.

розносяться пахощі навколо.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися та не маєш.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Закрався вечір одшуміла праця.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Світило сонце парувала земля.

Зрубав дерево посади два.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Життя росте лишень з любові лише краса людей навчає жить.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси