Безсполучникове складне речення

з однорідними та послідовними частинами

з однорідними та неоднорідними частинами

з послідовними частинами

з послідовними та неоднорідними частинами

А ти трошки мене обійми, і я не змерзну (У. Самчук)

Свіча затріпотіла – й світло, мов голуба, пустила в лет… (В. Стус).

Безмірно жаль, що ніжність вже не в моді (Л. Костенко).

Така собі, всього у ній потроху (Л. Костенко).

Все густіші на душі тумани, все лютіша на душі зима (Т. Мельничук).

Ніч запропонувала дивну забаву – змусила мільйон зірок шукати собі на землі люстерко (Люко Дашвар).

Насправді ж людина неповторна в усьому: і в найвищому щасті, і в горі, і в біді, навіть у дурощах своїх (П. Загребельний).

Зорі крізь щілини в клуню дивились поглядом тихим, далеким, глибоким: холодно вночі усім одиноким (Л. Костенко).

Моє лишиться при мені … загубиться лиш зайве (І. Жиленко).

І знову сам воюю проти себе … два чорти схарапудились в мені (В. Симоненко).

Хапаймося за день ... не втрачаймо вічності (В. Кикоть).

Мені снилось ... я мельник старого млина (М. Рильський).

Минають дні, минає літо, настала осінь (Т. Шевченко).

Людство не усвідомить себе як єдине ціле – не буде йому добра (О. Гончар).

Розпочалися жнива, будь скупішим на слова (Нар. творчість).

Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста (В. Симоненко).