Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами

Я думаю, що коли б я був художником, то намалював би зовсім інший міст.

Настрілявшись, вертались ми щасливі, дарма що промахів чимало в нас було.

Він (Климко) отак би й виріс серед уквітчаних тих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без вогнів.

Хто скаже, де кордон між дійсністю і грою в дитини, в отрока, у юнака й дідка.

Книжки пояснюють людям, як зробити життя кращим, як зробити людей чеснішими, добрішими.

Вже чуть, як обертається Земля, як обертається з Землею Україна.

Коли розглядаєш карту України, ти обов’язково замислюєшся, у чому полягають особливості її ландшафту.

Над світом стояла така благословенна тиша, що було чути, як кущики жита ронили краплі роси.

По-справжньому веде за собою та книжка, з якої читач робить висновки сам, тому що тільки така книжка на нього впливає.

Тепер він уже не був певний, чи велосипедист таки справді подивився, чи йому те привиділося.

Сучасний українець, який читатиме пам’ятки доби Київської Русі, помітить, що вони рясніють українізмами.

За тим, про що і як розмовляє людина, можна ви-значити, які книжки вона прочитала.

Сучасний українець, який читатиме пам’ятки доби Київської Русі, помітить, що вони рясніють українізмами.

Я б розгонив чорні хмари, щоб від хмар не слались тіні, щоб сміялось завжди сонце.

Щоб мене зневіра не скосила, щоб не подолали вороги, земле рідна, влий своєї сили!

Людина йде по рідних вулицях, де пройшло її дитинство, де проходили найкращі роки життя.

Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно було.

Не чути дзвінких, чарівних пісень пташок, бо найкращі співуни наші покинули свої оселі й подалися за море.

Звичайно ж, чисто там, де не смітять.

З двох людей, що посварилися, винен той, хто розумніший.

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.

Постояв біля Неви, помилувався сфінксами, які сьогодні були кумедно хмурими, бо розтавала паморозь, пригріта сонцем, і почвалав на величезний постійний міст через Неву

За граками, які вовтузяться з волоськими горіхами, можна спостерегти, як вони зривають плоди з дерев, розлущують їх, ховають, а потім шукають узимку.

Просто кожна волосинка чудово відбиває сонячне світло, тому нам здається, що вона біла.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки, коли рида од щастя соловей, і заглядає сонце під повіки у тишині задуманих алей.

У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як бродять по свіжій ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину.

Коли в тебе віра у працю згасає, поглянь на ту річку, що скелі зриває.

Пройшло немало років, як погас вогонь війни і як вичахли гармати.

Нема життя без України, бо Україна — це мати, яку не вибирають.

Сучасний українець, який читатиме пам’ятки доби Київської Русі, помітить, що вони рясніють українізмами.

Де країна під вербою, де широкий степ, там твоя вітчизна.

Місяць тихо, крадькома викотився увесь на небо, неначе через велику силу виліз з води.

з однорідною підрядністю, з неоднорідною підрядністю, з послідовною підрядністю

з однорідною підрядністю, з неоднорідною підрядністю

з однорідною підрядністю, з послідовною підрядністю

з неоднорідною підрядністю, з послідовною підрядністю

Розчарування від звістки, що хтось уже отаборився в Холодній Балці, засмутило зовсім чумацькі серця. 

Крім цмину піскового на Україні, ще поширені цмин щитоносний, який зростає на приморських пісках Азовського та Чорного морів, і цмин запашний. 

Довелося самому взятися за налигача, а плечем підпирати воза, бо колеса по самі ступиці грузли в сипучому придніпровському піску, а потім братися за весла та за канат і перти важкий пором до супротивного берега.

Посеред майдану, де мене лишили радисти, я зупинився, не знаючи, куди податися. 

одна

дві

три

чотири

одна

дві

три

чотири