Безсполучникове складне речення

 І диво дивне сталося із ним совість заговорила.

Натужно шуміли ялиці потріскували на морозі стовбури.

Прийде осінь у засіках буде хліб золотий.

Впаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без врожаю.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися та не маєш.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Небо зоряне завтра дощу не буде.

Світали ночі вечоріли дні.

Ловив рибку впіймав рака.

Міцна сім’я міцна держава.

у небі жодної хмаринки.

подуває легкий вітерець.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

крапка з комою

тире

кома

двокрапка

 Сьогодні особливо звабно темніли на приполах оскубини гречки, легка паморозь пирію стелилась у долинах, молода конюшина між карячкуватих дубків кликала в лісосмугу .

Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле.

Глянеш на небо - небо високе, глянеш на хмари - хмари летять.

Чогось завжди так виходить: гарного гриба не знайдеш, а поганка сама в очі лізе    

Якщо частини безсполучникового складного речення зберігають певну самостійність у змістовому відношенні , то між ними ставиться крапка з комою.

Двокрапка у безсполучниковому складному реченні ставиться тоді , коли наступна частина пояснює , розкриває зміст першої.

Якщо зміст частин безсполучникового складного речення порівнюється чи протиставляється , то між ними ставиться двокрапка.

Якщо в першій частині безсполучникового складного речення вказується час дії, про яку говориться в другій , то між ними ставиться тире.

Уже відспівав свою мелодію на вербовій сопілці березень і поплив з гір у доли швидкими потоками. 

Єпіфаній слухав щораз то більше впевнену і вірою пройняту мову гетьмана і відчував, як у душі проколюється паросток надії.

Через єдине невеличке віконце скупо просвічувалось небо, але на горищі було світло. 

Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень – не з твоєї величі .  

Над болотами та озерами, в долинах рік стоять тумани, важкі хмари пливуть над селами: і хуторами.

Відчинив Євген двері і полегшено зітхнув: на ґанкові стояв худий, височенний чоловік у формі поштового службовця.

Десь на краю села дівчата співали веснянки, гомоніли й галасували діти.

 Вечорами вже не співали під вербами, дівчата, не витинали гопака гармоністи.

А вас просив би я зразки ліпити: ви чоловік тямущий і бувалий.

Не русалонька блукає - то дівчина ходить.

 Вже й дикі гуси в небі пролітали, вже й лебеді кричали крізь туман.

Кричать сови, спить діброва, зіроньки сіяють, понад шляхом щирицею ховрашки гуляють.

 [умова] — [  ]. 

[  ]: [висновок].

 [ ], [ ]. одночасність. 

[ ]: [причина].