Безсполучникове складне речення. Складне речення з різними типами зв'язку.

Була б охота знайдеться робота.

Усе ясно великого бажання вчитися ти не маєш.

Поглянь у себе море там вирує піниться і грає 

Прощання перейде колись у картини мої розлука зів’є собі гніздо в моєму серці. 

Ловив рибку впіймав рака.

Натужно шуміли ялиці потріскували на морозі стовбури.

Подивлюся серце защемить.

Впаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без врожаю.

Цвітуть пахнуть білі гречки.

Небо зоряне завтра дощу не буде.

Сумно місяць поглядає в нього братика немає.

І диво дивне сталося із ним совість заговорила.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.

Віз ламається чумак розуму набирається.

А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині вітри й вітерці.

Та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

Осінній вечір морозом дихав у небі місяць немов п’ятак.

Вечорами вже не співали дівчата не витинали гопака гармоністи.

Пробачайте поетам дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.

Продержало з тиждень морозом земля заклякла як кістка.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Дощ упав на жито будем краще жити.

Готичні смереки над банями буків гаркаві громи над країною крон.

Минає літо осінь вже бреде лісів багрець торкнувся вересневий.

Вкусиш гіркого пізнаєш ціну солодкого.

У глибині лісу стукав дятел пищали синиці.

Людство не усвідомить себе як єдине ціле не буде йому добра.

Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

Ще сонячні промені сидять досвітні огні вже горять.

Небо скоро затяглося хмарами стало мрячити.

Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман.

Здасться чую лопають каштани жовто-зелену викидають брость.

Править хтось малим човенцем в’ється стежечка злотиста.

Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

А сполучникові складні речення й безсполучникові складні речення завжди бувають синонімічними;

Б у складних реченнях з різними видами зв’язку вживаються такі ж розділові знаки, що і в сполучникових та безсполучникових складних реченнях

В між двома сурядними реченнями, з’єднаними сполучниками і(й), та(і), якщо вони мають спільне підрядне, завжди ставиться кома.

Г до складних речень з різними видами зв’язку завжди входять підрядні речення

А Я опустив руку з качкою у воду, але вона навіть не нахилилася до води, серед якої виросла.

Б Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові,що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора.

В Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою здаватися.

Г Білка вискочила з дупла і, чіпляючись за гілки сосон, полетіла мені назустріч.

А Ось мати ступила вбік, і тепер кругла таріль сонця засріблилась у густій блакиті, а довкола материнської голови вже не іскрився й не мерехтів німб.

Б Тримаючи в руках серпа, на якому вогко зблискувало сонце, мати ступала над галузиною струмка, і об її ноги билось волоття трави.

В А тобі здавалося, що зараз іде вона мимо криниці, що той німб світиться довкола її голови

Г Я думаю про тебе весь мій час, але про це не треба говорити.

А Сина мати будити не зважується:пізно ліг, хай ще поспить.

Б Позеленіли вікна, повітря стало бузково – синім, і верхівки тополь вигойдувались на поривчастому вітрі.

В Ранок вітряний, західний вітер жене дими, сонце над садками не такої ясності.

Г Спочиває степ, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки.

А Ягорове подвір’я порожнє, щітка в глині стирчить, ніким не торкана, і душу хлопцеві опікає смуток якоїсь гіркої непоправимої втрати.

Б День той ткався і ткався із різних настроїв, у яких переважав радісний.

В Степ, струснувши з себе росу та зігнавши тіні, горить рівним жовто – зеленим кольором.

Г Стояла тиша, вона не тільки сприяла, а надихала мене до роботи, коло якої я тоді працював.

А А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці та жита.

Б За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив колоду: колодязь був глибокий.

В Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде, і хату Чабанисі розвалить.

Г Щоб піснею стали звуки, поезією слова, треба танталові муки – лиш нею душа жива.

А [ ], ( коли), [ ], ( які)

Б [ , ( коли), ] , [ ] , ( які)

В [, ( коли), ] , ( які)

Г [ , ( коли), ( які), ]

А Над річкою в чистім полі могила чорніє де кров текла козацькая, трава зеленіє. (Т.Шевченко.)

Б Мелькають червоні жупани вирує кипить Дніпро і Байда стріляє в султана підвішений за ребро.(В.Симоненко)

В Розвалювалася темрява коли з-під неї виходила земля і вилітав жайворонок. (М.Стельмах.).

Г Людське життя не заміліє зробіть лиш те що попрошу усі хто про безсмертя мріє хай схиляться до споришу.( М. Руденко)

А коми 1, 2 – при вставному слові

Б коми 3, 4 – на межі сурядних частин складного речення

В коми 5, 6 – на межі підрядних частин складного речення

Г кома 7 – при однорідних членах речення

Д коми 8, 9 – при відокремленій обставині

А кома 1 – на межі підрядної частини складного речення

Б коми 2, 3 – на межі сурядних частин складного речення

В кома 4, 6 – на межі безсполучникових  частин складного речення

Г кома 5 – на межі підрядної частини складного речення

Д кома 7, 8 – при відокремленій обставині