Білет 13 з філософії

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

а) роду; 

б) печери;

в) театру. 

а) ідея логосу;

б) ідея сансари;

в) ідея карми

а) займала негативну позицію і вимагала повністю усунути філософію;

б) приймала античну філософію як взірець для власних міркувань;

в) приймала філософію як прислужницю теології. 

а) міфологічну – філософську – позитивну;

б) теологічну – метафізичну – позитивну;

в) філософську – позитивну – релігійну.

а) Я, Над-Я та Воно;

б) лібідо, ерос і танатос;

в) підсвідомість, свідомість та самосвідомість.

а) сприяє боротьбі народів за рівні права;

б) блокує ініціативу індивіда;

в) гарантує стабільний розвиток суспільства.

а) буття, існування, суще, річ;

б) розсудок, розум, відчуття та сприйняття;

в) поняття, судження, умовивід. 

а) віри; 

б) важливих рис, притаманних родові загалом;

в) усвідомлення своєї особливості.

а) евристична;

б) кореспондентська;

в) прагматична.

а) пасіонарність;

б) науково-технічний розвиток;

в) трансцендентні чинники.

А) Людина не може сформуватись поза суспільством, тому вона повністю залежить від суспільства. Звідси виникає принцип підпорядкування індивідуального загальному, тобто суспільному. 

Б). Людина залежить від суспільства, проте і суспільство залежить від енергії та ініціативи людини, адже всі досягнення мистецтва, науки, культури здобуваються через людське індивідуальне натхнення.

В) Людина формується у суспільстві, проте потім її завданням постає виробити із себе надлюдину, знехтувати нормами моралі, прагнути зміцнити силу життя, а тому відмовитись від співчуття та благочинності. 

А) хоча її теорії у своїй більшості не здобули світового визнання та поширення, вона органічно вписана в історію українського народу та його духовної культури, відображає особливості національного характеру та світосприйняття українців.

Б) зайняла важливе місце у світовій філософії, розробила ряд науково-методологічних теорій, світового значення, збагатила філософію принципом активності у пізнанні.

В) розробила ряд соціально-філософських теорій, які виправдовували право народів на насильницьку революцію і опиралася у цьому на принципи марксизму, а за своїм характером була раціоналістичною.

А) буття постає вихідним і найважливішим поняттям, що охоплює собою усі можливі прояви дійсності, а тому людина має прагнути пізнати саме буття і через його пізнання утвердитись в істинному бутті; наука, що вивчає буття іменується онтологією.

Б) буття постає граничною абстракцією у людському пізнанні дійсності, тому за реальним змістом воно не має і не може мати ніякого визначення; тому пізнання повинно прагнути пізнавати реальні речі та явища, а поняття буття може використовуватись лише як умовне

В) поняття буття може мати сенс лише у його поєднанні із людиною, яка є єдиним єством, здатним сприймати не лише окремі речі, а й горизонт усякого буття; отже, буття – це є дещо невід’ємне від людини, це є простір її можливих знань та проявів, а поза людиною поняття буття немає ні змісту, ні сенсу. 

А) за допомогою органів чуття людина отримує для своєї інтелектуальної діяльності прості ідеї, а за допомогою рефлексії вона може їх порівнювати, зіставляти, виявляти спільне і від-мінне між ними, узагальнювати набуті дані та формувати складні ідеї, що слугують загальними умовами та орієнтирами для пізнавальної та практичної діяльності. 

Б) все людське пізнання постає способом формування людських уявлень, серед яких слід розрізняти первинні уявлення, що пов’язані із чуттєвим сприйняттям, та вторинні (або уявлення уявлень). Лише перші є надійними, а тому будь-які теоретичні форми і узагальнення постають умовними і відносними, хоча й зручними для використання. Пізнання має спиратись лише на первинні уявлення

В) людські чуття надають матеріал для пізнання, а розсудок, що має призначення мислити, впорядковує їх за допомогою апріорних форм (категорій). Останні впорядковуються та пов’язуються між собою на основі ідей розуму. Знання являє собою синтез матеріалу чуттів та категорій розсудку, а сфера синтезу визначається як сфера пізнавального досвіду