білет 4

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

а) найперша ознака субстанції;

б) вихідне незаперечне положення для дедуктивного ходу думки;

в) вихідний пункт для моральної поведінки людини.

а) гранично широкий рівень узагальнення, аргументований, систематичний характер побудови свого змісту, самоусвідомлення думки;

б) її прагнення підтверджувати свої висновки експериментами;

в) опору на конкретні факти, узагальнення, символізацію свого змісту.

а) оптимістичний характер;

б) практичний характер;

в) песимістичний характер.

а) прийняття певних догматів як істинних та незаперечних;

б) послідовне доведення тверджень, що висуваються;

в) синкретизм, злиття людини із природою.

а) логіка;

б) етика;

в) методологія.

а) «Повчання» Володимира Мономаха;

б) Ізборник Святослава;

в) «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона.

г) «Бджола»

а) субстанція, атрибути, модуси;

б) абсолют, ієрархія;

в) єдність світових стихій;

а) не має суттєвого відношення до найперших потреб людини, оскільки виживати можна і без

пізнання;

б) постає основним способом інтелектуального відношення людини до дійсності;

в) вказує на те, що людина постає агентом світового інформаційного процесу.

а) її матеріальна природа;

б) ідеальне як її статус;

в) здатність пристосовувати людину до зовнішнього середовища.

а) забезпечення впливу економічних чинників на розвиток історії;

б) забезпечення збереження життя членів суспільства та структури соціальних відносин;

в) виокремлення основних сфер людської життєдіяльності.

А) вона дозволяла докладно та переконливо формулю-вати й пояснювати зміст ос-новних догматів релігії, впорядковувати тези Святого Письма, доводити першість релігії щодо повноважень світської влади.

Б) вона виробляла людські життєві орієнтири, оскільки людина народжується без вродженої програми свого життя і в неї існує потреба у виробленні таких орієнтиррів, що допомагали б їй вирішувати життєві завдання.

В) вона, виконуючи роль прислужниці теології, виробляла засоби інтелекттуальної діяльності, збирала дані численних наук, опрацьовувала їх та передавала у розпорядження теології.

А) він поклав у засади буття са-мочинний рух абсолютної ідеї, яка завдяки внутрішнім супе-речностям проходила послідов-но стадії тотожності, відміннос-ті та синтезу, розгортаючи і демонструючи усе багатство можливих визначень буття; тому усе вчення Гегеля було змістовно єдиним та предметно різноманітним. .

Б) проголосивши тезу про те, що наука сама здатна пояснювати всі процеси дійсності, він поклав на філософію завдання узагальнювати дані усіх наук та зводити в єдину картину світу; тому його вчення набуло системного та всебічного характеру.

В) вважаючи началами світу дві окремі субстанції – мислячу та протяжну – він за допомогою геометричного методу докладно проаналізував всі основні аспекти взаємодій цих субстанцій та ввів у філософію такі визначення субстанції, як атрибут, акциденція, модус

А) філософські ідеї в Україні розвивалися лише в межах літератури і відомими мислителями можна назвати лише письменників, які цікавилися соціальною проблематикою, а суто філософські проблеми не входили до сфери їх зацікавлення.

Б) крім глибоких абстрактно-теоретичних побудов і системотворень, в українській філософії важливого значення набули культурологічні пошуки, етнодослідження, дослідження у сфері релігійної філософії та філософії історії.

В) вона була присутньою на всіх основних етапах українсь-кої історії і відігравала важливу роль у розвитку громадської думки, вона поставала переважно внутрішньо куль-турним явищем і концентро-ваною формою виразу особливостей національного характеру українців

А) щоб бути людиною треба присвятити своє життя Богу та злитися з ним у момент смерті, бо тільки так можна досягнути повноти життя.

Б) щоб бути людиною треба навчитись жити і діяти в соціальному просторі, вміти створювати принципи і віднаходити сенс життя та смерті.

В) щоб бути людиною треба мати неповторну своєрідність окремої людини (зовнішність, характер, звички, особливості та ін..), в протилежність типовим рисам