БСР

Микола впізнавав дівчину і не впізнавав, бо вона була не з їх села.

Обоє плакали у бур'яні: поет і його доля.

Схід уже червонів малиново, але навколо стояла пітьма.

В одну мить розсунувся простір - зорі стали ближче.

Була б охота знайдеться робота.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

  Поглянь в обличчя тоді питай про здоров’я.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Усе ясно великого бажання вчитися та не маєш.

Замовкла пісня поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати.

Гуде ліс сухо подзвонюють мідним листом дуби співають сосни у високості під ногами тугі мов литі жолуді.

 Поволі чвалали курними степовими шляхами сірі воли рипіли вози погейкували погоничі.

Частина саду являє собою крутий рельєф вона найменш упорядкована й справляє враження екзотичного лісу.

крапка з комою

тире

двокрапка

кома і тире

кома

крапка з комою

тире

двокрапка

даруючи красу

і освітлює все навкруги

несе сяйво в кожну хату

ним милується кожна родина

кома

крапка з комою

тире

двокрапка

даруючи красу

несе тепло, радість, енергію

люди милуються красою

і сонце дарує свої промінці

 Реве та стогне Дніпр широкий/ сердитий вітер завива.

 Шелестить пожовкле листя по діброві/ гуляє вітер

 Хлопець усміхнувся/ лиш він знав правду.

Дунув вітер понад ставом/ і сліду не стало.

Вже тиха осінь ходить берегами/ на вербах трусить листячко руде.

 Десь скрадливо скрипнула хвіртка/ насмішливо обізвався дівочий голос.

Сашко задихався та зморився/ більше години вони бігли із Сіроманцем.

 Соловей співає/ серце завмирає.

 Подержало з тиждень морозом земля змерзла мов кістка ( Панас Мирний)

Не плюй у криницю прийдеш по водицю ( Нар.творч.)

Він відчував щастя прийде неодмінно.

Вона знала це була їхня остання зустріч