Складне складносурядне речення

Розумну річ приємно слухать

Розум усе осмислить і пояснить

Який ти маєш розум така в тебе й мова.

Добрий розум робить легким

будь-який спосіб життя.

Де сила не зможе там розум поможе.

Птиця гарна пером а людина розумом.

Чого Івась не навчився того Іван не буде знати.

Навчання нагадує рух проти течії на

мить зупинишся і течія віднесе назад.

Пташку впізнають по пір’ю й пісні,

а людина виявляється в мові й мислі.  

Чини так, як велить тобі обов'язок людини. 

Не буває досконалого кінця там,

де був невдалий початок.

Без води засохне трава,

без любові загине душа. 

Не чини зла, і тебе не зачепить зло.

Як немає хмар, то й дощу не буде. 

Іди вперед – і обрій розшириться!

Страшно буває тому, в кого совість нечиста.  

Щастя людину псує, нещастя загартовує.

Щасливе подвір’я, де панує щире довір’я. 

Радість балакуча, горе мовчазне. 

Коли щастя йде — заздрість на дорозі стає.

Підступна людина завжди

жорстока герой великодушний.

Проси щастя сусідові

і воно прийде до тебе.  

Освіта скарб праця

ключ до нього.

Честь не можна відняти

її можна втратити.

Неважка робота, коли до неї є охота.

Язик скаже те, що на серце ляже.

Брехня триває доти, поки

не з’явиться правда.  

Не гілля тримає стовбур,

а стовбур підтримує гілля. 

Синіє ранок і роса горить.

Там біла троянда розквітла

і пахуть її пелюстки.  

Квітки цвітуть і золотом

багряним долина пойнялась. 

Мені було п’ятнадцять літ і радо

я дививсь на світ.

За горами грім гуркоче

і здригається земля.

Здається чимало дощів

пролилась і розмито доріг. 

Над водою вставав туман

і повівало холодком. 

Пройшла гроза і сонечко

яскраве розкинуло веселку на рікою. 

Швидко грудень повіє крилатий

і простелиться сніг.

А уночі вже сад шумів і крізь гілля

сміялись зорі.

Не спить земля і тільки сад притих. 

З однієї квітки змія бере отруту

і бджола бере мед. 

Думка спить і серденько спочило.

Крикни в горах відповість луна.  

Упало яблуко а сад того не помічає.

Чи то вечір погасає чи ранок світає?