Контрольна робота №5. Безсполучникове складне речення. Тестові завдання

Безсполучниковим називають складне речення, частини якого поєднані в одне змістове ціле лише за допомогою інтонації

Безсполучниковим називають складне речення, що складається із синтаксично нерівноправних частин, одна з яких головна,а друга- залежна(підрядна)

Безсполучниковим називають речення, частини якого рівноправні за змістом

Щось шепочеш зачаровано і тихо ти, той шепіт мою душу синьо крає.

Не тільки учні зраділи початку канікул, а й батьки полегшено зітхнули.

Світло хвилями ллється з неба,сповняє повітря, несито пожира тіні на землі, заганя їх під дерева.

Цілий день із вітром ми прощались, поки темний вечір не настав.

та ген під небом зеленів місточок.

душі було незатишно й самотньо.

дарма що сонце хмари розігнало.

немов у дитинство кликало мене.

 [ ], [ ].

 [ ]:[ ].

  [ ]; [ ].

... розносячи неймовірні пахощі

...розлітається липовий пух

...настала травнева пора

...тюльпани вже в'януть

 [ ], [ ].

   [ ]: [ висновок].

  [умова] - [ ].

  [ ] - [наслідок ].

І не треба долі дорікати всіх не зможе обігріть вона.

Ще раз постукав у вікно в господі нічого не зворухнулося.

Я знаю кожній дитині потрібна любов.

Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

День обіцяє бути погожим / на небі ні хмаринки.

В печі зникає біле чудо / гарячі пахощі пливуть.

Зелений яр сьогодні незвичайний / хисткий туман хитається на дні.

 Минула нічка / день зробився.

Настане весна / висохне роса на травах.

 Колос повний до землі гнеться / пустий угору дереться.

Я відчуваю / ми обов'яково переможемо!

Зробив добро для тебе чоловік / ти вдячний будь йому повік.

Птахи відлітають восени (?) людина ж восени повертається з вирію своїх мандрівок.

В молодому яблуневому садку заєць загледів поживу (?) там і сям завбачливий господар накидав трохи моркви.

Хочете бути молодими і здоровими (?) залишайтесь молодими і здоровими.

Шарудить листя під ногами (?) скапують жолуді з гілля.

Скільки кинеш оком (?) леліє Дніпро, вигинаючись межи горами, тихо миючи піскуваті коси.

Сонце, шукаючи броду, сторожко зупинилося посеред ріки (?) на моторному човнику пропливали дівчата, уквітчані вінками.

Цілісінький день у роботі (?) одно ще не скінчу, вже друге мене дожидає.

Минули літа молодії (?) холодним вітром од надії уже повіяло.

Надходила ніч зірвалася завірюха

Пилипко замовк притаївши духа мовчала й Катря

Минають дні минають ночі

І не холодно дуже є морозець та не цупкий

Налагодь струни золоті бенкет весна справляє

Знаю день буде неймовірний.

Небо темніє пташка німіє листя жовтіє.

Діброва мовчить сизий туман біжить з неба знову мрячить.

Він слухав шум гаїв тихий шепіт трав вона не чула нічого.

Я запізнився бо у місті були затори

Я віддано служив своїй коханій Пігмей мені ввижався в великані

Хмари темнішали обволікаючи фіолетово-чорні вершини небо набирало дедалі густішої фарби

Горить сонце гуляє вітер

Дихає червневий вечір, линуть пахощі черемхи.

Зрубав одне дерево - посади два.

Знаю: сьогодні буде чудовий день.

Немає щастя вічного, немає, є вічний бій за щастя для усіх.

Защебетав соловейко - пішла луна гаєм.

Пройшов дощ - дерева, рясно умиті веселими краплями, засяяли.

Відбились зорі у воді, летять до хмар тумани.

Цвітуть яблуні, вишні ж уже одцвіли.

Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

Білі мухи налетіли - все подвір'я стало біле.

Віз ламається - чумак розуму набирається.

Засне натомлене місто - я знову побачу той дивний сон.

Час твій прийде з долею битися, сон пропаде.

Вдарили козаки веслами у воду - одскочив дуб од берега.

Грицько стулив рота : вода вже сягала йому до очей.

Сашко задихався і зморився : більше години вони бігли з Сіроманцем лісом до глинищ.

Лампадка тьмяно блимала в кіоті, стояла в церкві дивна тишина.

Брязне клинок об залізо кайданів, піде луна по твердинях тиранів.

Танцюють зорі - на мороз чималий показують.

Місяць на небі , зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

Подивилась ясно - заспівали скрипки.

Мати вірила: земля усе знає.

Два голуби гудуть, голубка туркоче.

Не русалонька блукає - то дівчина ходить.

 Між горами там долина , в тій долині є хатина.

Зайвий раз зазначу: Катерина Білокур була незвичайною жінкою.

Не русалонька блукає - то дівчина ходить.

Здобудеш освіту - побачиш більше світу.

Та якось, ідучи рано до школи, Андрійко зиркнув угору й закляк: на гребені хати ходив їхній лелека й весело позиркував навкіл.

 На річці Бікіні бачили диво-дивнеє: при височенному крутому урвищі, при горі, мерехтів крижаний водоспад.

Тигри постояли, але не наважились узяти соболя: почули, що тут була, хоч і давно, людина.

Кузька потяг носом повітря, і враз йому забулися і живий гайворон, і той, що снився: повітря смачно пахло димком і кашею.

 [ ] , [ ]. Був теплий день, світилася весна .

  [ ] — [ ]. Вам страшно — геть ідіть з дороги .

[ ] : [ ]. Бачу здалеку : що хвиля іскриста грає вільно на синьому морі.

  [ ] ; [ ]. Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів .

розповідне, неокличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з часовими відношеннями;

спонукальне, окличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з причиновими відношеннями;

розповідне, неокличне, складне, складносурядне, складається з 2 частин, з причиновими відношеннями;

спонукальне, окличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з відношеннями зіставлення.