БСР(розділові знаки)

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Знову осінь над гаями жовтий лист сади встеля.

Дощ давно вже перестав хмари розійшлися виплив ясний місяць заглянув у вікна а на долівці й по стінах розмалював чудні якісь виводи-узори.

Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

Говорять думи і діброви говорять гори луг ріка говорять птиці вечорові розмова точиться струнка.

Знову цвітуть каштани хвиля дніпровська б’є.

 Весла прибрали човен поволі плив за течією.

Спріває Маланці колос сміється лука ранніми росами дзвоном коси кличуть городи синім листом тучна земля диха на неї теплом

 Вночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Миколі схотілося їсти а потім пити в нього посохло в горлі в роті.

Мотори гули все далі голоси все глибшали десь у степу клекіт ворожих кулеметів долітав усе глухіше.

Грім гримить хліб буде родить.

Сонце шукаючи броду сторожко зупинилося посеред ріки на моторному човнику зі сміхом пропливали дівчата у вінках.

І досі сниться під горою між вербами та над водою біленька хаточка стоїть.

Пролунав постріл почалися змагання.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Тиша тріснула ніч загриміла тисячі вогнів трасуючих куль прошиваючи темряву помчали звідусіль на перевал.

 Зійде сонце утру сльози ніхто не побачить.

Весною повіва, земля квіточки викида, буяє травка молода, все мертве ожива.

Із-за лісу випливає місяць і оживають срібні вінки на Черемоші, озеречко і земля.

 Я люблю дивитись як гаї синіють, як пташки співають, – слухати люблю.

Зацвіли в саду гвоздики, осінь тільки починається.

Бачу здалека, хвиля іскриста грає вільно по синьому морю.

 Він вважав себе дуже багатим – є молодість, є сила, є нестримне бажання працювати.

Часто сняться мені Карпати – в долах маки жаріють рясні.

На годину спізнишся – за рік не наздоженеш.

З золота зіткане сяєво ллється – ліс в нім купається, листя сміється.

Ще не розвіяв битви дим над згарищем села – ще кров’ю вражою сплива під вербами Сула.

Так і живу я нині: матері мову шаную, море, глибоке море, в рідному слові я чую.

Подивилась ясно: заспівали скрипки!

Карпатське сонце в небо йде повільно: світліє тиша між дерев глибока.

Так тихо, так любо: так ніжно у полі.

хотілося дочекатися сонячного сяйва.

сонце сходило.

розстелилася по травах перша вранішня роса, і зсідався туман.

обліплене з усіх боків чорними хмарами.

 вітаючи чорну землю з ранком.

 вишні вже відцвіли.

 і встеляють землю білим квітом.

значить справжнє тепло прийшло.

пахнуть перші квіти навколо.

прийшов травень.

але ніхто не відчиняв добре замкнуті двері.

 і луна йшла від тих звуків.

нікого не було вдома.

незважаючи на те, що ніхто не відчиняв.

щоб хтось відчинив.