Читання і аналіз тексту "Батьківщина"

Батьківщина

    (1-5) Справжня цінність людини визначається її готовністю на самопожертву в ім'я Батьківщини. Вітчизну люблять не за її могутність і багатство, а за те, що вона своя. Лихо чекає на тих, хто у пошуках «солодкого» життя залишає рідну землю. Людина без Батьківщини - що птах без по­льоту чи соловейко без пісні. Немає страшнішої муки, ніж ностальгія...

    (6-9) Ми любимо своїх батьків, дітей, родичів, та пам'ятай­мо, що наша любов до них тісно пов'язана з любов'ю до Батьківщини. Любов до Вітчизни не визнає половинчас­тості. Хто не робить для неї всього, на що здатний, той нічого не робить. Хто не віддає їй усю свою силу й насна­гу, той не вартий її поваги.

    (10-11) Я безмірно люблю свою Батьківщину. Бажаю їй слави й процвітання, ціную наш славний працелюбний народ.

    (12-13) Та не менше я поважаю й ціную інші народи. Без справжньої любові до людства немає істинної любові до Бога й Вітчизни.

(14-15) Хто кому дав право зневажати інші народи тільки за те, що вони мають свої погляди на розвиток сусільства, свою культуру й релігію? Любити свій народ - не означає зневажати чужинців, які переконані в перевазі свого способу життя так, як ми переконані в перевазі свого.

(16-18) Нехай собі живуть, як хочуть. Але для істування необхідне співіснування. Усім нам вистачить сонячного тепла й місця на Землі...

(19-21) Часто замислюємося, чия кров тече в наших жилах. Чи зберіг хтось її чистоту? За що несемо відповідальність на землі?

(22-23) Весь рід людський - мої брати і сестри. Мета мого життя - творити добро й нести його людям...

    (24-26) Та є речі, які не підлягають сумніву. Це патріотизм, любов до рідної Вітчизни. Напевно, не знайдеться жодної людини на Землі, яка б не любила своєї Батьківщини: її краєвидів, рік і озер, музики слів та мелодій пісень, фольклору й мови, якою мислить й висловлює свої думки й почуття народ.

    (27-28) Щастя неможливе без блакитного неба над головою, переливчастого співу птахів, наповненого хвоєю повітря, квітучих садів і домівки, де на нас хтось чекає. Є звідки піти - і куди повернутися.

   (29-33) Кожен намагається відшукати свій рай, не здогадую­чись, що Вітчизна і є тим раєм. Любімо її такою, якою вона є, — і в часи лихоліття, і в період розквіту. Не будьмо в ній емігрантами. Не залишаймо її у важку годину, утікаючи світ за очі. Там ми чужі, хтось інший - свій.

    ( 34-36) Приїхавши до міст, знайомих лише за картою й фільма­ми, побачите таке, про що й гадки не мали. Там пальми, та немає берізок і ялин, люди з іншим мисленням, своїм, нам не зрозумілим. І проклянемо себе за необдуманий вчинок, та буде пізно.

    (37-38) Страшно комусь догоджати, не бути самим собою. Не проявили себе на Батьківщині, не чекайте чогось путньо­го на чужині.

    (39-42) У своїй річці й рибка, здається, усміхається нам. На чужині й соловейко не співає. Не загубіться у часі історії. Не ганяйтеся за примарою.

    (43) Шукайте щастя у власній країні.

    (44-46) Як би гарно там ви не співали чужинцям, своїм не ста­нете. Чужим приїхали, доведеться чужим і від'їжджати. У гостях добре, та вдома - краще.

    (47-52) Батьківщиною не торгують! Її не зраджують. Іншої не буде. Вона без нас проживе - ми ж без неї не обійдемося, її доля - наша доля. Не може людина без Батьківщини - тягне до отчого порогу. Скільки не мандруватимемо по закордонах, наше місце в рідному краї!

    (53-55) Вітчизна - це не тільки те місце, де покоїться наш рід, де ми народилися й де закопана наша пуповина. Ми самі продовжуємо тут свій родовід, виявляємо свої найкращі риси, приносячи людям користь. Нам добре - і від нас добро.

    (56-58) Залишаймося ж на Батьківщині разом зі своїм наро­дом! Пригорнемося до рідної землі - і вона нам подарує життєдайну силу. На цій землі - наше теперішнє і майбутнє... (За О. Бриком).

Визначте стиль поданого тексту:

Батьківщина

     (1-5) Справжня цінність людини визначається її готовністю на самопожертву в ім'я Батьківщини. Вітчизну люблять не за її могутність і багатство, а за те, що вона своя. Лихо чекає на тих, хто у пошуках «солодкого» життя залишає рідну землю. Людина без Батьківщини - що птах без по­льоту чи соловейко без пісні. Немає страшнішої муки, ніж ностальгія...

    (6-9) Ми любимо своїх батьків, дітей, родичів, та пам'ятай­мо, що наша любов до них тісно пов'язана з любов'ю до Батьківщини. Любов до Вітчизни не визнає половинчас­тості. Хто не робить для неї всього, на що здатний, той нічого не робить. Хто не віддає їй усю свою силу й насна­гу, той не вартий її поваги.

    (10-11) Я безмірно люблю свою Батьківщину. Бажаю їй слави й процвітання, ціную наш славний працелюбний народ.

    (12-13) Та не менше я поважаю й ціную інші народи. Без справжньої любові до людства немає істинної любові до Бога й Вітчизни.

(14-15) Хто кому дав право зневажати інші народи тільки за те, що вони мають свої погляди на розвиток сусільства, свою культуру й релігію? Любити свій народ - не означає зневажати чужинців, які переконані в перевазі свого способу життя так, як ми переконані в перевазі свого.

(16-18) Нехай собі живуть, як хочуть. Але для істування необхідне співіснування. Усім нам вистачить сонячного тепла й місця на Землі...

(19-21) Часто замислюємося, чия кров тече в наших жилах. Чи зберіг хтось її чистоту? За що несемо відповідальність на землі?

(22-23) Весь рід людський - мої брати і сестри. Мета мого життя - творити добро й нести його людям...

    (24-26) Та є речі, які не підлягають сумніву. Це патріотизм, любов до рідної Вітчизни. Напевно, не знайдеться жодної людини на Землі, яка б не любила своєї Батьківщини: її краєвидів, рік і озер, музики слів та мелодій пісень, фольклору й мови, якою мислить й висловлює свої думки й почуття народ.

    (27-28) Щастя неможливе без блакитного неба над головою, переливчастого співу птахів, наповненого хвоєю повітря, квітучих садів і домівки, де на нас хтось чекає. Є звідки піти - і куди повернутися.

   (29-33)  Кожен намагається відшукати свій рай, не здогадую­чись, що Вітчизна і є тим раєм. Любімо її такою, якою вона є, — і в часи лихоліття, і в період розквіту. Не будьмо в ній емігрантами. Не залишаймо її у важку годину, утікаючи світ за очі. Там ми чужі, хтось інший - свій.

    ( 34-36) Приїхавши до міст, знайомих лише за картою й фільма­ми, побачите таке, про що й гадки не мали. Там пальми, та немає берізок і ялин, люди з іншим мисленням, своїм, нам не зрозумілим. І проклянемо себе за необдуманий вчинок, та буде пізно.

    (37-38) Страшно комусь догоджати, не бути самим собою. Не проявили себе на Батьківщині, не чекайте чогось путньо­го на чужині.

    (39-42) У своїй річці й рибка, здається, усміхається нам. На чужині й соловейко не співає. Не загубіться у часі історії. Не ганяйтеся за примарою.

    (43) Шукайте щастя у власній країні.

     (44-46) Як би гарно там ви не співали чужинцям, своїм не ста­нете. Чужим приїхали, доведеться чужим і від'їжджати. У гостях добре, та вдома - краще.

    (47-52) Батьківщиною не торгують! Її не зраджують. Іншої не буде. Вона без нас проживе - ми ж без неї не обійдемося, її доля - наша доля. Не може людина без Батьківщини - тягне до отчого порогу. Скільки не мандруватимемо по закордонах, наше місце в рідному краї!

    (53-55) Вітчизна - це не тільки те місце, де покоїться наш рід, де ми народилися й де закопана наша пуповина. Ми самі продовжуємо тут свій родовід, виявляємо свої найкращі риси, приносячи людям користь. Нам добре - і від нас добро.

    (56-58) Залишаймося ж на Батьківщині разом зі своїм наро­дом! Пригорнемося до рідної землі - і вона нам подарує життєдайну силу. На цій землі - наше теперішнє і майбутнє... (За О. Бриком).

Визначте тип мовлення поданого тексту:

Батьківщина

     (1-5) Справжня цінність людини визначається її готовністю на самопожертву в ім'я Батьківщини. Вітчизну люблять не за її могутність і багатство, а за те, що вона своя. Лихо чекає на тих, хто у пошуках «солодкого» життя залишає рідну землю. Людина без Батьківщини - що птах без по­льоту чи соловейко без пісні. Немає страшнішої муки, ніж ностальгія...

    (6-9) Ми любимо своїх батьків, дітей, родичів, та пам'ятай­мо, що наша любов до них тісно пов'язана з любов'ю до Батьківщини. Любов до Вітчизни не визнає половинчас­тості. Хто не робить для неї всього, на що здатний, той нічого не робить. Хто не віддає їй усю свою силу й насна­гу, той не вартий її поваги.

    (10-11) Я безмірно люблю свою Батьківщину. Бажаю їй слави й процвітання, ціную наш славний працелюбний народ.

    (12-13) Та не менше я поважаю й ціную інші народи. Без справжньої любові до людства немає істинної любові до Бога й Вітчизни.

(14-15) Хто кому дав право зневажати інші народи тільки за те, що вони мають свої погляди на розвиток сусільства, свою культуру й релігію? Любити свій народ - не означає зневажати чужинців, які переконані в перевазі свого способу життя так, як ми переконані в перевазі свого.

(16-18) Нехай собі живуть, як хочуть. Але для істування необхідне співіснування. Усім нам вистачить сонячного тепла й місця на Землі...

(19-21) Часто замислюємося, чия кров тече в наших жилах. Чи зберіг хтось її чистоту? За що несемо відповідальність на землі?

(22-23) Весь рід людський - мої брати і сестри. Мета мого життя - творити добро й нести його людям...

    (24-26) Та є речі, які не підлягають сумніву. Це патріотизм, любов до рідної Вітчизни. Напевно, не знайдеться жодної людини на Землі, яка б не любила своєї Батьківщини: її краєвидів, рік і озер, музики слів та мелодій пісень, фольклору й мови, якою мислить й висловлює свої думки й почуття народ.

    (27-28) Щастя неможливе без блакитного неба над головою, переливчастого співу птахів, наповненого хвоєю повітря, квітучих садів і домівки, де на нас хтось чекає. Є звідки піти - і куди повернутися.

   (29-33)  Кожен намагається відшукати свій рай, не здогадую­чись, що Вітчизна і є тим раєм. Любімо її такою, якою вона є, — і в часи лихоліття, і в період розквіту. Не будьмо в ній емігрантами. Не залишаймо її у важку годину, утікаючи світ за очі. Там ми чужі, хтось інший - свій.

    ( 34-36) Приїхавши до міст, знайомих лише за картою й фільма­ми, побачите таке, про що й гадки не мали. Там пальми, та немає берізок і ялин, люди з іншим мисленням, своїм, нам не зрозумілим. І проклянемо себе за необдуманий вчинок, та буде пізно.

    (37-38) Страшно комусь догоджати, не бути самим собою. Не проявили себе на Батьківщині, не чекайте чогось путньо­го на чужині.

    (39-42) У своїй річці й рибка, здається, усміхається нам. На чужині й соловейко не співає. Не загубіться у часі історії. Не ганяйтеся за примарою.

    (43) Шукайте щастя у власній країні.

     (44-46) Як би гарно там ви не співали чужинцям, своїм не ста­нете. Чужим приїхали, доведеться чужим і від'їжджати. У гостях добре, та вдома - краще.

    (47-52) Батьківщиною не торгують! Її не зраджують. Іншої не буде. Вона без нас проживе - ми ж без неї не обійдемося, її доля - наша доля. Не може людина без Батьківщини - тягне до отчого порогу. Скільки не мандруватимемо по закордонах, наше місце в рідному краї!

    (53-55) Вітчизна - це не тільки те місце, де покоїться наш рід, де ми народилися й де закопана наша пуповина. Ми самі продовжуємо тут свій родовід, виявляємо свої найкращі риси, приносячи людям користь. Нам добре - і від нас добро.

    (56-58) Залишаймося ж на Батьківщині разом зі своїм наро­дом! Пригорнемося до рідної землі - і вона нам подарує життєдайну силу. На цій землі - наше теперішнє і майбутнє... (За О. Бриком).

У якому з наведених уривків автор висловлює заклик до читача?

Батьківщина

    (1-5) Справжня цінність людини визначається її готовністю на самопожертву в ім'я Батьківщини. Вітчизну люблять не за її могутність і багатство, а за те, що вона своя. Лихо чекає на тих, хто у пошуках «солодкого» життя залишає рідну землю. Людина без Батьківщини - що птах без по­льоту чи соловейко без пісні. Немає страшнішої муки, ніж ностальгія...

    (6-9) Ми любимо своїх батьків, дітей, родичів, та пам'ятай­мо, що наша любов до них тісно пов'язана з любов'ю до Батьківщини. Любов до Вітчизни не визнає половинчас­тості. Хто не робить для неї всього, на що здатний, той нічого не робить. Хто не віддає їй усю свою силу й насна­гу, той не вартий її поваги.

    (10-11) Я безмірно люблю свою Батьківщину. Бажаю їй слави й процвітання, ціную наш славний працелюбний народ.

    (12-13) Та не менше я поважаю й ціную інші народи. Без справжньої любові до людства немає істинної любові до Бога й Вітчизни.

(14-15) Хто кому дав право зневажати інші народи тільки за те, що вони мають свої погляди на розвиток сусільства, свою культуру й релігію? Любити свій народ - не означає зневажати чужинців, які переконані в перевазі свого способу життя так, як ми переконані в перевазі свого.

(16-18) Нехай собі живуть, як хочуть. Але для істування необхідне співіснування. Усім нам вистачить сонячного тепла й місця на Землі...

(19-21) Часто замислюємося, чия кров тече в наших жилах. Чи зберіг хтось її чистоту? За що несемо відповідальність на землі?

(22-23) Весь рід людський - мої брати і сестри. Мета мого життя - творити добро й нести його людям...

    (24-26) Та є речі, які не підлягають сумніву. Це патріотизм, любов до рідної Вітчизни. Напевно, не знайдеться жодної людини на Землі, яка б не любила своєї Батьківщини: її краєвидів, рік і озер, музики слів та мелодій пісень, фольклору й мови, якою мислить й висловлює свої думки й почуття народ.

    (27-28) Щастя неможливе без блакитного неба над головою, переливчастого співу птахів, наповненого хвоєю повітря, квітучих садів і домівки, де на нас хтось чекає. Є звідки піти - і куди повернутися.

   (29-33) Кожен намагається відшукати свій рай, не здогадую­чись, що Вітчизна і є тим раєм. Любімо її такою, якою вона є, — і в часи лихоліття, і в період розквіту. Не будьмо в ній емігрантами. Не залишаймо її у важку годину, утікаючи світ за очі. Там ми чужі, хтось інший - свій.

    ( 34-36) Приїхавши до міст, знайомих лише за картою й фільма­ми, побачите таке, про що й гадки не мали. Там пальми, та немає берізок і ялин, люди з іншим мисленням, своїм, нам не зрозумілим. І проклянемо себе за необдуманий вчинок, та буде пізно.

    (37-38) Страшно комусь догоджати, не бути самим собою. Не проявили себе на Батьківщині, не чекайте чогось путньо­го на чужині.

    (39-42) У своїй річці й рибка, здається, усміхається нам. На чужині й соловейко не співає. Не загубіться у часі історії. Не ганяйтеся за примарою.

    (43) Шукайте щастя у власній країні.

    (44-46) Як би гарно там ви не співали чужинцям, своїм не ста­нете. Чужим приїхали, доведеться чужим і від'їжджати. У гостях добре, та вдома - краще.

    (47-52) Батьківщиною не торгують! Її не зраджують. Іншої не буде. Вона без нас проживе - ми ж без неї не обійдемося, її доля - наша доля. Не може людина без Батьківщини - тягне до отчого порогу. Скільки не мандруватимемо по закордонах, наше місце в рідному краї!

    (53-55) Вітчизна - це не тільки те місце, де покоїться наш рід, де ми народилися й де закопана наша пуповина. Ми самі продовжуємо тут свій родовід, виявляємо свої найкращі риси, приносячи людям користь. Нам добре - і від нас добро.

    (56-58) Залишаймося ж на Батьківщині разом зі своїм наро­дом! Пригорнемося до рідної землі - і вона нам подарує життєдайну силу. На цій землі - наше теперішнє і майбутнє... (За О. Бриком).

Виділіть висловлювання, у якому розповідь подана від першої особи.

Батьківщина

    (1-5) Справжня цінність людини визначається її готовністю на самопожертву в ім'я Батьківщини. Вітчизну люблять не за її могутність і багатство, а за те, що вона своя. Лихо чекає на тих, хто у пошуках «солодкого» життя залишає рідну землю. Людина без Батьківщини - що птах без по­льоту чи соловейко без пісні. Немає страшнішої муки, ніж ностальгія...

    (6-9) Ми любимо своїх батьків, дітей, родичів, та пам'ятай­мо, що наша любов до них тісно пов'язана з любов'ю до Батьківщини. Любов до Вітчизни не визнає половинчас­тості. Хто не робить для неї всього, на що здатний, той нічого не робить. Хто не віддає їй усю свою силу й насна­гу, той не вартий її поваги.

    (10-11) Я безмірно люблю свою Батьківщину. Бажаю їй слави й процвітання, ціную наш славний працелюбний народ.

    (12-13) Та не менше я поважаю й ціную інші народи. Без справжньої любові до людства немає істинної любові до Бога й Вітчизни.

(14-15) Хто кому дав право зневажати інші народи тільки за те, що вони мають свої погляди на розвиток сусільства, свою культуру й релігію? Любити свій народ - не означає зневажати чужинців, які переконані в перевазі свого способу життя так, як ми переконані в перевазі свого.

(16-18) Нехай собі живуть, як хочуть. Але для істування необхідне співіснування. Усім нам вистачить сонячного тепла й місця на Землі...

(19-21) Часто замислюємося, чия кров тече в наших жилах. Чи зберіг хтось її чистоту? За що несемо відповідальність на землі?

(22-23) Весь рід людський - мої брати і сестри. Мета мого життя - творити добро й нести його людям...

    (24-26) Та є речі, які не підлягають сумніву. Це патріотизм, любов до рідної Вітчизни. Напевно, не знайдеться жодної людини на Землі, яка б не любила своєї Батьківщини: її краєвидів, рік і озер, музики слів та мелодій пісень, фольклору й мови, якою мислить й висловлює свої думки й почуття народ.

    (27-28) Щастя неможливе без блакитного неба над головою, переливчастого співу птахів, наповненого хвоєю повітря, квітучих садів і домівки, де на нас хтось чекає. Є звідки піти - і куди повернутися.

   (29-33) Кожен намагається відшукати свій рай, не здогадую­чись, що Вітчизна і є тим раєм. Любімо її такою, якою вона є, — і в часи лихоліття, і в період розквіту. Не будьмо в ній емігрантами. Не залишаймо її у важку годину, утікаючи світ за очі. Там ми чужі, хтось інший - свій.

    ( 34-36) Приїхавши до міст, знайомих лише за картою й фільма­ми, побачите таке, про що й гадки не мали. Там пальми, та немає берізок і ялин, люди з іншим мисленням, своїм, нам не зрозумілим. І проклянемо себе за необдуманий вчинок, та буде пізно.

    (37-38) Страшно комусь догоджати, не бути самим собою. Не проявили себе на Батьківщині, не чекайте чогось путньо­го на чужині.

    (39-42) У своїй річці й рибка, здається, усміхається нам. На чужині й соловейко не співає. Не загубіться у часі історії. Не ганяйтеся за примарою.

    (43) Шукайте щастя у власній країні.

    (44-46) Як би гарно там ви не співали чужинцям, своїм не ста­нете. Чужим приїхали, доведеться чужим і від'їжджати. У гостях добре, та вдома - краще.

    (47-52) Батьківщиною не торгують! Її не зраджують. Іншої не буде. Вона без нас проживе - ми ж без неї не обійдемося, її доля - наша доля. Не може людина без Батьківщини - тягне до отчого порогу. Скільки не мандруватимемо по закордонах, наше місце в рідному краї!

    (53-55) Вітчизна - це не тільки те місце, де покоїться наш рід, де ми народилися й де закопана наша пуповина. Ми самі продовжуємо тут свій родовід, виявляємо свої найкращі риси, приносячи людям користь. Нам добре - і від нас добро.

    (56-58) Залишаймося ж на Батьківщині разом зі своїм наро­дом! Пригорнемося до рідної землі - і вона нам подарує життєдайну силу. На цій землі - наше теперішнє і майбутнє... (За О. Бриком).

Визначте, яким членом речення вичтупають у наведеному реченні виділені слова: " Людина без Батьківщини - що птах без польоту чи соловейко без пісні"

Батьківщина

    (1-5) Справжня цінність людини визначається її готовністю на самопожертву в ім'я Батьківщини. Вітчизну люблять не за її могутність і багатство, а за те, що вона своя. Лихо чекає на тих, хто у пошуках «солодкого» життя залишає рідну землю. Людина без Батьківщини - що птах без по­льоту чи соловейко без пісні. Немає страшнішої муки, ніж ностальгія...

    (6-9) Ми любимо своїх батьків, дітей, родичів, та пам'ятай­мо, що наша любов до них тісно пов'язана з любов'ю до Батьківщини. Любов до Вітчизни не визнає половинчас­тості. Хто не робить для неї всього, на що здатний, той нічого не робить. Хто не віддає їй усю свою силу й насна­гу, той не вартий її поваги.

    (10-11) Я безмірно люблю свою Батьківщину. Бажаю їй слави й процвітання, ціную наш славний працелюбний народ.

    (12-13) Та не менше я поважаю й ціную інші народи. Без справжньої любові до людства немає істинної любові до Бога й Вітчизни.

(14-15) Хто кому дав право зневажати інші народи тільки за те, що вони мають свої погляди на розвиток сусільства, свою культуру й релігію? Любити свій народ - не означає зневажати чужинців, які переконані в перевазі свого способу життя так, як ми переконані в перевазі свого.

(16-18) Нехай собі живуть, як хочуть. Але для істування необхідне співіснування. Усім нам вистачить сонячного тепла й місця на Землі...

(19-21) Часто замислюємося, чия кров тече в наших жилах. Чи зберіг хтось її чистоту? За що несемо відповідальність на землі?

(22-23) Весь рід людський - мої брати і сестри. Мета мого життя - творити добро й нести його людям...

    (24-26) Та є речі, які не підлягають сумніву. Це патріотизм, любов до рідної Вітчизни. Напевно, не знайдеться жодної людини на Землі, яка б не любила своєї Батьківщини: її краєвидів, рік і озер, музики слів та мелодій пісень, фольклору й мови, якою мислить й висловлює свої думки й почуття народ.

    (27-28) Щастя неможливе без блакитного неба над головою, переливчастого співу птахів, наповненого хвоєю повітря, квітучих садів і домівки, де на нас хтось чекає. Є звідки піти - і куди повернутися.

   (29-33) Кожен намагається відшукати свій рай, не здогадую­чись, що Вітчизна і є тим раєм. Любімо її такою, якою вона є, — і в часи лихоліття, і в період розквіту. Не будьмо в ній емігрантами. Не залишаймо її у важку годину, утікаючи світ за очі. Там ми чужі, хтось інший - свій.

    ( 34-36) Приїхавши до міст, знайомих лише за картою й фільма­ми, побачите таке, про що й гадки не мали. Там пальми, та немає берізок і ялин, люди з іншим мисленням, своїм, нам не зрозумілим. І проклянемо себе за необдуманий вчинок, та буде пізно.

    (37-38) Страшно комусь догоджати, не бути самим собою. Не проявили себе на Батьківщині, не чекайте чогось путньо­го на чужині.

    (39-42) У своїй річці й рибка, здається, усміхається нам. На чужині й соловейко не співає. Не загубіться у часі історії. Не ганяйтеся за примарою.

    (43) Шукайте щастя у власній країні.

    (44-46) Як би гарно там ви не співали чужинцям, своїм не ста­нете. Чужим приїхали, доведеться чужим і від'їжджати. У гостях добре, та вдома - краще.

    (47-52) Батьківщиною не торгують! Її не зраджують. Іншої не буде. Вона без нас проживе - ми ж без неї не обійдемося, її доля - наша доля. Не може людина без Батьківщини - тягне до отчого порогу. Скільки не мандруватимемо по закордонах, наше місце в рідному краї!

    (53-55) Вітчизна - це не тільки те місце, де покоїться наш рід, де ми народилися й де закопана наша пуповина. Ми самі продовжуємо тут свій родовід, виявляємо свої найкращі риси, приносячи людям користь. Нам добре - і від нас добро.

    (56-58) Залишаймося ж на Батьківщині разом зі своїм наро­дом! Пригорнемося до рідної землі - і вона нам подарує життєдайну силу. На цій землі - наше теперішнє і майбутнє... (За О. Бриком).

До толерантності співіснування людей на Землі найбільшою мірою автор закликає у висловлюванні:

Батьківщина

    (1-5) Справжня цінність людини визначається її готовністю на самопожертву в ім'я Батьківщини. Вітчизну люблять не за її могутність і багатство, а за те, що вона своя. Лихо чекає на тих, хто у пошуках «солодкого» життя залишає рідну землю. Людина без Батьківщини - що птах без по­льоту чи соловейко без пісні. Немає страшнішої муки, ніж ностальгія...

    (6-9) Ми любимо своїх батьків, дітей, родичів, та пам'ятай­мо, що наша любов до них тісно пов'язана з любов'ю до Батьківщини. Любов до Вітчизни не визнає половинчас­тості. Хто не робить для неї всього, на що здатний, той нічого не робить. Хто не віддає їй усю свою силу й насна­гу, той не вартий її поваги.

    (10-11) Я безмірно люблю свою Батьківщину. Бажаю їй слави й процвітання, ціную наш славний працелюбний народ.

    (12-13) Та не менше я поважаю й ціную інші народи. Без справжньої любові до людства немає істинної любові до Бога й Вітчизни.

(14-15) Хто кому дав право зневажати інші народи тільки за те, що вони мають свої погляди на розвиток сусільства, свою культуру й релігію? Любити свій народ - не означає зневажати чужинців, які переконані в перевазі свого способу життя так, як ми переконані в перевазі свого.

(16-18) Нехай собі живуть, як хочуть. Але для істування необхідне співіснування. Усім нам вистачить сонячного тепла й місця на Землі...

(19-21) Часто замислюємося, чия кров тече в наших жилах. Чи зберіг хтось її чистоту? За що несемо відповідальність на землі?

(22-23) Весь рід людський - мої брати і сестри. Мета мого життя - творити добро й нести його людям...

    (24-26) Та є речі, які не підлягають сумніву. Це патріотизм, любов до рідної Вітчизни. Напевно, не знайдеться жодної людини на Землі, яка б не любила своєї Батьківщини: її краєвидів, рік і озер, музики слів та мелодій пісень, фольклору й мови, якою мислить й висловлює свої думки й почуття народ.

    (27-28) Щастя неможливе без блакитного неба над головою, переливчастого співу птахів, наповненого хвоєю повітря, квітучих садів і домівки, де на нас хтось чекає. Є звідки піти - і куди повернутися.

   (29-33) Кожен намагається відшукати свій рай, не здогадую­чись, що Вітчизна і є тим раєм. Любімо її такою, якою вона є, — і в часи лихоліття, і в період розквіту. Не будьмо в ній емігрантами. Не залишаймо її у важку годину, утікаючи світ за очі. Там ми чужі, хтось інший - свій.

    ( 34-36) Приїхавши до міст, знайомих лише за картою й фільма­ми, побачите таке, про що й гадки не мали. Там пальми, та немає берізок і ялин, люди з іншим мисленням, своїм, нам не зрозумілим. І проклянемо себе за необдуманий вчинок, та буде пізно.

    (37-38) Страшно комусь догоджати, не бути самим собою. Не проявили себе на Батьківщині, не чекайте чогось путньо­го на чужині.

    (39-42) У своїй річці й рибка, здається, усміхається нам. На чужині й соловейко не співає. Не загубіться у часі історії. Не ганяйтеся за примарою.

    (43) Шукайте щастя у власній країні.

    (44-46) Як би гарно там ви не співали чужинцям, своїм не ста­нете. Чужим приїхали, доведеться чужим і від'їжджати. У гостях добре, та вдома - краще.

    (47-52) Батьківщиною не торгують! Її не зраджують. Іншої не буде. Вона без нас проживе - ми ж без неї не обійдемося, її доля - наша доля. Не може людина без Батьківщини - тягне до отчого порогу. Скільки не мандруватимемо по закордонах, наше місце в рідному краї!

    (53-55) Вітчизна - це не тільки те місце, де покоїться наш рід, де ми народилися й де закопана наша пуповина. Ми самі продовжуємо тут свій родовід, виявляємо свої найкращі риси, приносячи людям користь. Нам добре - і від нас добро.

    (56-58) Залишаймося ж на Батьківщині разом зі своїм наро­дом! Пригорнемося до рідної землі - і вона нам подарує життєдайну силу. На цій землі - наше теперішнє і майбутнє... (За О. Бриком).

Яке з висловлювань має більш загальний зміст щодо інших?

У висловлюванні "Не ганяйтеся за примарою" (речення 42) виділений уривок є

У висловлюванні "Як би гарно там ви не співали чужинцям, своїм не ста­нете. Чужим приїхали, доведеться чужим і від'їжджати. У гостях добре, та вдома - краще" (речення 44-46) виділений уривок ужито:

Речення "Є звідки піти - і куди повернутися" (речення 28):

Батьківщина

    (1-5) Справжня цінність людини визначається її готовністю на самопожертву в ім'я Батьківщини. Вітчизну люблять не за її могутність і багатство, а за те, що вона своя. Лихо чекає на тих, хто у пошуках «солодкого» життя залишає рідну землю. Людина без Батьківщини - що птах без по­льоту чи соловейко без пісні. Немає страшнішої муки, ніж ностальгія...

    (6-9) Ми любимо своїх батьків, дітей, родичів, та пам'ятай­мо, що наша любов до них тісно пов'язана з любов'ю до Батьківщини. Любов до Вітчизни не визнає половинчас­тості. Хто не робить для неї всього, на що здатний, той нічого не робить. Хто не віддає їй усю свою силу й насна­гу, той не вартий її поваги.

    (10-11) Я безмірно люблю свою Батьківщину. Бажаю їй слави й процвітання, ціную наш славний працелюбний народ.

    (12-13) Та не менше я поважаю й ціную інші народи. Без справжньої любові до людства немає істинної любові до Бога й Вітчизни.

(14-15) Хто кому дав право зневажати інші народи тільки за те, що вони мають свої погляди на розвиток сусільства, свою культуру й релігію? Любити свій народ - не означає зневажати чужинців, які переконані в перевазі свого способу життя так, як ми переконані в перевазі свого.

(16-18) Нехай собі живуть, як хочуть. Але для істування необхідне співіснування. Усім нам вистачить сонячного тепла й місця на Землі...

(19-21) Часто замислюємося, чия кров тече в наших жилах. Чи зберіг хтось її чистоту? За що несемо відповідальність на землі?

(22-23) Весь рід людський - мої брати і сестри. Мета мого життя - творити добро й нести його людям...

    (24-26) Та є речі, які не підлягають сумніву. Це патріотизм, любов до рідної Вітчизни. Напевно, не знайдеться жодної людини на Землі, яка б не любила своєї Батьківщини: її краєвидів, рік і озер, музики слів та мелодій пісень, фольклору й мови, якою мислить й висловлює свої думки й почуття народ.

    (27-28) Щастя неможливе без блакитного неба над головою, переливчастого співу птахів, наповненого хвоєю повітря, квітучих садів і домівки, де на нас хтось чекає. Є звідки піти - і куди повернутися.

   (29-33) Кожен намагається відшукати свій рай, не здогадую­чись, що Вітчизна і є тим раєм. Любімо її такою, якою вона є, — і в часи лихоліття, і в період розквіту. Не будьмо в ній емігрантами. Не залишаймо її у важку годину, утікаючи світ за очі. Там ми чужі, хтось інший - свій.

    ( 34-36) Приїхавши до міст, знайомих лише за картою й фільма­ми, побачите таке, про що й гадки не мали. Там пальми, та немає берізок і ялин, люди з іншим мисленням, своїм, нам не зрозумілим. І проклянемо себе за необдуманий вчинок, та буде пізно.

    (37-38) Страшно комусь догоджати, не бути самим собою. Не проявили себе на Батьківщині, не чекайте чогось путньо­го на чужині.

    (39-42) У своїй річці й рибка, здається, усміхається нам. На чужині й соловейко не співає. Не загубіться у часі історії. Не ганяйтеся за примарою.

    (43) Шукайте щастя у власній країні.

    (44-46) Як би гарно там ви не співали чужинцям, своїм не ста­нете. Чужим приїхали, доведеться чужим і від'їжджати. У гостях добре, та вдома - краще.

    (47-52) Батьківщиною не торгують! Її не зраджують. Іншої не буде. Вона без нас проживе - ми ж без неї не обійдемося, її доля - наша доля. Не може людина без Батьківщини - тягне до отчого порогу. Скільки не мандруватимемо по закордонах, наше місце в рідному краї!

    (53-55) Вітчизна - це не тільки те місце, де покоїться наш рід, де ми народилися й де закопана наша пуповина. Ми самі продовжуємо тут свій родовід, виявляємо свої найкращі риси, приносячи людям користь. Нам добре - і від нас добро.

    (56-58) Залишаймося ж на Батьківщині разом зі своїм наро­дом! Пригорнемося до рідної землі - і вона нам подарує життєдайну силу. На цій землі - наше теперішнє і майбутнє... (За О. Бриком).

У якому з поданих висловлювань ужито відокремлену обставину?

Визначте тип речення "Та є речі, які не підлягають сумніву" (речення 24)