Контрольна робота "Пряма мова, непряма мова, цитати, діалог"

Яка ти розкішна земле думала Маланка.

 Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись моя бабуся.

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка?»

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійди до мене…»

«Не проводжайте мене» - Попросила дівчина рідних.

Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша, і я корюся.

Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

Гетьман заперечив головою, що не хоче.

Панас Мирний писав, що «головна функція мови – комунікативна».

Не секрет, що «Дім, у якому немає книг, подібний до тіла без душі».

В. Криценко поставив дуже важливе питання: «Хто ми в світі без рідного слова?»

«Кожній освіченій людині треба вдумливо ставитися до слова, - писала Є.Чак»

« Очистити душу, щоб прийняти мудрість, котра в підсумку душу не входить», писав М. Смотрицький.

В. Симоненко застерігав: « Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

За словами О. Довженка, «лиш сильним дано право на безсмертя».

« Без усякої іншої науки ще можна обійтися, - писав І. Срезневський, - без знання рідної мови обійтися не можна».

Правильно твердять, що «слід ставитися до інших так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе».

 В. Сухомлинський пи­сав: «Століттями мова народу була тією повноводою рікою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима ріка без води, повноводність — без глибини».

 «...Історія нашого промислового Дон­басу почалася з будівництва заводів і шахт, але згодом цей регіон України постає культурною освоєною землею...»,— пи­сав В. Олефіренко.

Як гарно змальовує весняну пору року Є. Гуцало:

«Весна зіткала вчора гобелен

у лузі — з трав, із квітів, з верболозів.

Зіткала вітер і зіткала клен,

грози зіткала молоді погрози».

Брат сказав я йду до міста а ти залишайся вдома.

Усе іде але не все минає над берегами вічної ріки.

Вгамуйся думко не літай так буйно.

Лелеки щовесни прилітали виводили діток знову відлітали.

Не говори печальними очима те що бояться вимовить слова.

Передай Андрію щоб зайшов під вечір.

Мудрість кажуть приходить із роками.

Колись почула вислів Батьківщина може прожити без будь-кого з нас а ми без неї ні.

Син у захопленні спитав у матері: «Звідки взялися ці квіти в нашому саду?»

Жінка спитала, чого він мовчить.

«Гарно і затишно на серці стало», стиха мовив хлопчик.

«Яка ти розкішна, земле», - думала Маланка. – «Весело засівати тебе хлібом, прикрашати тебе зелом, заквітчати квітками».

«Веди ж нас, Василю, до пана, — каже полковник Шрам. — Де він? Чи в світлиці, чи в пасіці?»

«Нащо ви одв'язали нашого коня та заперли в свій хлів? — крик­нула Мотря: Не святі ж прийшли з неба та одв'язали його!»

«Це — кінець!» — нестерпною іскрою пронеслося у свідомості.

Сидить на поріжку і обриває пелюстки на ромашці, шепочучи: «Є — нема, є — нема, є...»

1Б , 2А, 3Г, 4Д

1Б, 2Д, 3В, 4А

1Б, 2Д, 3Г, 4А

1В, 2А, 3Г, 4Д