Cкладнопідрядні речення (поезія на ЗНО)

А) Чи янголи нам свічі засвітили по довгих муках безсердечних літ, чи ми самі прозріли й зрозуміли солодкий світ? (М. Рильський); 

Б) Підняла батіг, гукнула свіжо й весело на мулів, і чудно правий уші з них прищулив, і знявся пил, немов рожевий дим. (М. Рильський);

В) Учневі негоже не шанувати визнаних взірців, бо хто ж твоїй науці допоможе на певний шлях ступити з манівців? (Є. Плужник).

Г) І я дивлюсь – і всі щасливі дні, що спопеліли в сонячнім вогні, як віяло, таємною рукою розгорнене, встають передо мною. (В. Свідзинський).

А) Коли ж в батуринськім огні держава рухнула, тоді-то вони взяли свячений ніж, Залізняка майбутні діти! (Є. Маланюк);

Б) І ти, нащадку мій, збагнеш, як крізь тисячолітній морок розгорнеться простір без меж. (Є. Маланюк); 

В) Все, що трималось вій, голос печальний, плач, я скидаю на твій автовідповідач. (С. Жадан);

Г) Як я малим збирався навесні піти у світ широкими шляхами, сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками. (Д. Павличко).

А) Щомиті якийсь хлопчисько відкриває тебе для себе, щоб стати навіки соняшником. (І. Драч);

Б) Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. (Л. Костенко);

В) Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки. (Л. Костенко);  

Г) Не знаю я, що буде після нас… (Л.Костенко).

А) Хатки біленькі виглядають, мов діти в білих сорочках у піжмурки в яру гуляють. (Т. Шевченко);

Б) В розлуці з вами, солов’ї Вкраїни, так ниє серце, що аж сміх бере з самого себе. (М.Рильський.);

В) Там, за порогами, в степах, де землі щедрі і розлогі, сидять лелеки на стовпах. (Л.Костенко);  

Г) В оцім спекотнім полудні без руху, коли в криницях позіха вода, розсунувши плечем малі Чорнухи, в будучину ішов Сковорода. (Б.Олійник.)

А) Не бійся правди, хоч яка гірка… (Л. Костенко);

Б) Сама від себе ще така далека, немов оце приніс мене лелека та й опустив у мальвах і жоржинах на тих ранкових росяних стежинах. (Л. Костенко);

В) Лиш мати – вміє жити, аби світитися, немов зоря. (В. Стус);

Г) Над містом літають птахи, а поруч із ними «ахи», коли роззявлять на площі голодні роти бідолахи. (Ю.Андрухович).

А) Пахнуть хлібом слова, що мене їх навчила мати. (Д. Павличко); 

Б) Благословенна та ясна година, коли буквар до рук бере дитина… (Д.Павличко);

В) В долині Тигра і Євфрата, котру заносить жовтий мул, поблякне слава Герострата перед твоєю, місто Ур! (Л. Костенко);

Г) Уже тріпочуть темні крила ночі, де сонячний промінь зника. (В.Сосюра.)