Діагностувальна робота. Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю і дитинство й розлука й твоя материнська любов.

Надворі повсюди лежала роса на жовтій осінній траві на круглій павутині попід стріхою.

Часом буває на чужині мені присняться гори сині ліси зелені ниви срібні.

Іноді все в цьому світі уявляється мені синім тополі над дорогою дощі.

Уся земля мов килимом блакитним покрилася від фіалкового цвіту.

Петрика уважно слухали усі мама тато навіть сонний Мурчик.

У м’якому світлі ліхтаря усе змінилося будинки дерева кущі.

Кожен кущик кожна стежка усе було знайоме до болю.

У драмі людській небагато дій – дитинство, юність, молодість і старість.

Немає берегів ні в смерті, ні в любові, в безсмертя, й вічності немає берегів.

Усе тут мовби однакове: і похилі до води вільхи, і засніжені береги.

Учітесь, читайте і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

тире між однорідними членами речення

кому не ставимо

кома між однорідними членами речення

двокрапка в речення з однорідними членами

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Тебе я б слухала довіку.

Припливайте до колиски лебеді як мрії…

Наказую вам відійти подалі.

Лунайте ж оркестри грими барабан.

Тебе я земле всю сходив до краю.

Мужай прекрасна наша мово…

Повій вітре на Вкраїну де покинув я дівчину.

Давай-но серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Тебе я земле всю, сходив до краю.

І все-таке до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Куди, ти, ділась, річенько?

1

2

3

4

З сумкою, обережніше там.

Ей, в кепці, ви будете виходити?

Юначе, дозвольте пройти.

Серединка, потісніться.

Постукала весна в прозорий кришталь вікон, торкнулася серця лоскітливим подихом травня й невтримно поманила в замріяний гай.

Може, то безжурний жайвір бризнув на галявину іскри невичерпного натхнення чи соромлива синичка розсипала зерна свого пестливого співу?

У будь-яку погоду: у дощ, у туман, у шторм — виходять рибалки на промисел.

Вечірній туманець благеньким напиналом напнувся над усеньким лугом, а отам, коло лісу, начебто завис густіший і темніший морок.

Безумовно, завтра буде дощ.

Не сходить сонце на Вкраїні, напевне, й місяця нема.

Найвідоміший я у своєму селі після Гоголя звісно і після Тараса.

Парубок спершу, мабуть-таки, чи й не прийняв її за ту польову царівну.

1

2

3

4