Контрольна робота № 3 з теми «Складнопідрядне речення. Безсполучникове складне речення»

означальним

з'ясувальним

обставинним способу дії

обставинним умови

обставинним умови

обставинним причини

обставинним допустовим

обставинним способу дії

означальним

з'ясувальним

обставинним причини

обставинним способу дії

Ручки туго позатягувані у блискучі печатки, так що і пальців зігнути не можна.

За лісом, що темнів на схилі гори, спалахнула пожежа.

І жодної миті не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить.

Там, де Дніпро гримить і лине, уже поставила турбіни міцна робочого рука.

Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу.

Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки.

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів.

Вода стояла на луках, скільки бачило око.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Усі полки дивізії розташувались поруч витягнувшись біля підніжжя гір на цілі кілометри вподовж улоговини.

Вечірній сонячний промінь пронизує темну хмару.

Сіяв дрібненький дощик темрява знов стала густішою.

Береги то наближаються то відходять під самий обрій.

Птахи повертаються з вирію прийшла справжня весна.

Усе трапилось так несподівано Ванько побіг на свій город дивиться й у степ.

Не бійся я вчора сказав правду.

Гнуться клени ніжними колінами чорну хмару сріблять голуби.

Поглянь у землю падає насіння і умирає задля воскресіння.

Без любові зав’януть квіти стане сірим безликим світ.

Журавель прилетів незабаром лід зійде.

Багатому щастя убогому трясця.

На Спаса шити до кінця днів сльози лити.

До неї люди говорять не чує й не слухає.

У степу гуркотіли трактори над головами шугонула якась нічна пташка перелякано пискнула мигнула сивими крильцями й зникла в темряві.

Пам’ятаю вийшли ми з нею за село на шлях широкий.

Дощило скрізь: над яром, над болотами, над лісом.

Йдемо вдвох: тут для гучних компаній не місце.

Несуть пани єсаули козацькую збрую: литий панцир порубаний, шаблю золотую, три рушниці-гаківниці і три самопали.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, і вірна любов.

І рідний край, затиснений у півкулі географічних карт, розправив крила.

Буйними кущами росли три жоржини, слалася по землі красоля.

Є скарби, допоки їх шукають.

Шипшина й терен при дорозі, а в далині – полки дубів.