Другорядні члени речення

Ніколи не минеться мода на хустки.

Національний одяг є естетичною базою, на якій митці створили вишивки, мережива.

Одягатись зі смаком було принадою українських дівчат

Дівчата шукала польові квіти й прикрашали обжинковий сніп.

Осінній холодок над спраглою землею шатро гартоване широко розіп’яв.

В очах хлопчика під бровами світилась туга від болю.

Не гріє на чужині, а дома надто вже пекло.

Він був столяром і стельмахом, шевцем і бондарем, ткачем і навіть хліборобом.

Пізні пташки сльози ллють.

Шумлять пошерхлі комиші.

Він пам'ятає шаблю гостру.

Мама була вчителькою.

Вулицею парубки йшли.

Щодо одягу раджуся з друзями.

Ніч ховала зорі у темряву.

Блукає тьма лісами і полями.

1 - Г, 2 - Д, 3 - А, 4 - В

1 - Г, 2 - В, 3 - Б, 4 - Д

1 - В, 2- А, 3 - Б, 4 - Г

1 - В, 2 - Г, 3 - Б, 4 - Д

Розумний мовчить, коли дурень бурчить.

Сльози струмками побігли по щоках дівчини.

Холодний вітер впивався в обличчя.

Гостре словечко коле сердечко.

 підметом

означенням

  додатком

 обставиною

Враз угорі над смутком обізвались бентежні звуки.

  Сонно хлюпала річка.

 Наляканий кіт прожогом вискочив із темного під'їзду

Поволі загусають сутінки над полями.

 Лихий гість і господаря з хати вижене.

  На Івана Богослова хто не посіяв жита, не варт і доброго слова.

 На зло моїй жінці — нехай мене б'ють. 

  В кожній неправді є половина правди. 

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю молоду.

Тихий гомін срібних струмочків чути було звідусіль.

Рідний дім, дорога батьківська хата, гостинна, ласкава оселя.

Відколи людям Бог послав на землю пісню-чарівницю, неначе промінь засіяв і освітлив земну темницю.

Я жив колись в готелі «Інтурист».

Боже великий, єдиний! Нам Україну храни! 

Наш учитель, Пилип Свиридович, вирішив скасувати рішення колективу.

означення

додатка

обставини

присудка