НЕОЗНАЧЕНО-ОСОБОВЕ РЕЧЕННЯ

 А Ти вже йдеш. Дорога в гори. Опадає м’яти лист. Скрипка. Вітер. Осокори. Ще повернешся колись? (В. Китайгородська)

Б Вуглям полотна не білять (Народна творчість).

В День і ніч матері в узголів’ях стоять над нашим сумлінням, над мислями й долями, над тривогами нашими, нашими болями (Р. Лубківський).

Д — Мене били і називали злодієм (Р. Іваничук)

 Засіб вираження головного члена

Відношення дії до діяча

Час дієслова

Спосіб дієслова.

Ні, не безсило ждати — назустріч сонцю іти

 Бажав би я єдиного в житті: на гонах цих упасти у труді і знов піднятись — колосом на ниві

Нас чекають, нас знають, нас люблять, нам вірять, нас ждуть

Не вивітриться, не загине священний досвід — захищати Батьківщину 

Отак і вам зробити, друзі, треба, — сказав тоді схвильований Тарас, — землі і волі не чекайте з неба, ніхто її не виборе для вас...

Найважче виривать бур'ян. Не вирвеш — захаращить лан

І хто б не трапивсь на обійстя — своя людина чи чужа, та їй ніколи в руки вістрям не подадуть у нас ножа

 І не чекай подяки й слави... Життя пройшовши чесну путь, щасливий будеш ти, що справи, тобою здійснені, живуть

На життєві йдучи видноколи, не розтратьте найкращих чуттів. Будьте гідні рідної школи, будьте гідні своїх вчителів!

П’ятьох старшин козацьких розп’яли

Чи є в світі щось гарніше за великодній світанок? 

Ой, ні човна, ні порома. Ночувати мушу вдома

Степан: се правда, не рятуйте квітки в темниці...

Нам найбільше аплодували. Бо ми були свої і добре знані

Підлітки... Скільки тривог переживають матері й педагоги, вимовляючи це слово

Неназване завжди чекає ймення

Місто, заводи і села, юних вітайте — ідуть!

Щасливі щастя не шукають 

Нас розвели дороги і роки

У тридцять три розіп’яли Христа. Розіп’яли у тридцять третім Україну 

Чому квітка кульбаби вранці відкривається, а опівдні закривається?

...Із-за дальніх островів виринав місяць. Потім плив по тихих голубих потоках, одкидаючи лимонні бризки 

Заболю, затужу, заридаю.., в собі закурличу

Коли мовчать, то, отже, цілком схвалюють