Другорядні члени речення

Вишенька зашелестіла своїми листочками.

Настав сірий туманний ранок.

Серце оживає і радіє весні.

Зима непомітно вступила в свої права.

 Найвище вміння - почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе.

Ми не стрітись ніяк не могли.

Прилітає зозуленька над ним покувати.

Він мріяв здобути собі в горах орла.

Сторожа вслід подивиться йому.

Лише образи наберешся вщерть.

І два віки зійшлися на пораду.

Буває, часом сліпну від краси.

Віддай людині крихітку себе.

Твій біль беру на себе.

Були слова палкими й несучасними.

Я зроду ненавидів тих, обережних.

Ми діти сонця і тепла.

Озеро Синевир знаходиться у Карпатських горах.

Львів – столиця Галичини.

Найкраще місто на землі для мене ти, Одесо.                     

1-А, 2-В, 3-Г, 4-Б

1-Б, 2-Г, 3-Д, 4-А

1-В, 2-Г, 3-А, 4-Д

1-Д, 2-В, 3-Д, 4-А

Дідусеві хочеться привітати вас зі святом.

Бабусю запросили на сімейне свято.

Вибачте за запізнення.

У лісі росте ніжна й тендітна берізка.

Михайлик кинувся бігти.

Зацвіли вишні та яблуні.

Козаки вміли воювати.

В небі красиво летіли лелеки.

прикладкою

означенням

додатоком

обставиною

Блискучий сніг падає на поле.   

Зіграй мені осінній плач калини.                            

Зелене листя вкриває землю.                                                                               

Стоїть в задумі сива мати.                                        

іменні та дієслівні

підметові та присудкові

односкладні та двоскладні

однозначні та багатозначні

Сьогодні холодно та морозно.

Морозець та іній, як вправні стилісти, підібрали ще досі золотій берізці мереживну фату нареченої.

Сьогодні іній надав святковості та урочистості понеділковому ранку.

Сміх бринів, летів, відлунював.

1а, 2в, 3г, 4д

1б, 2в, 3д, 4а

1д, 2б, 3г, 4а

1б, 2г, 3д, 4а

різновид підмета

різновид присудка

різновид додатка

різновид означення

Осріблені місяцем гори, здаються казковими.

Повітря, насичене густим ароматом, заповнило кімнату.

Вишитий майстринею рушник приковував погляд.

Одягнена у весільний одяг, вона ніби не йшла, а пливла над землею.

Оточене густими кущами озеро, було не широке, а довге.

  Оточене густими кущами, озеро було не широке, а довге.

Оточене густими кущами озеро було не широке, а довге.

Оточене густими кущами озеро було не широке а довге.

Забуваючи зайве глибше пізнаєш необхідне.

Із садка виходимо повільно й тихо крадучись.

Горітимуть свічки весняних журавлів перетинаючи наскісно небо.

Виховуючи свою дитину ти виховуєш себе.

Жайворонки співали над ріллею, високо піднявшись угору.

З півночі повіяв свіжий вітер, розірвавши пелену хмар.

Живе село мало не споконвіку, притулившись попід горою край затоки.

Зламавши кригу, річкою залило всю заплаву.

Місяць плив, намагаючись утриматися на нетривких хвилях неба.

Відпочивши ми знову взялися за роботу.

Стоїть замислившись стара груша в саду

Розбудовуючись Луцьк стає все сучаснішим.

Опритомнівши чоловік почув недалеко людські голоси.

Чого зажурився мій любий козаче.

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря на погоду.

Ніщо так не красить людину як натхнення.

Він, здається, все знав, все пережив, передумав.

На жаль, чудес на світі не буває.

Може, ви чули, як пахне земля?

Мабуть, ще змалечку чули…

Оцих тополь приречений кортеж довічно супроводить Україну і традиційні верби і калина все батьківське але й синівське теж!

Луки і ліси під пензлем осені барвисто немов шедеври пейзажиста горять на виставці краси.

І це повітря і покручені лози і зів’яла трава усе це мимохіть нагадувало їй щасливі хвилини життя.

Усяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити косою в траві.

Річки трава дерева птахи люди усе навколо сповнене весняної пружної нестримної сили.

Хмаринки сонцем пересновані пливуть і тануть наче дим.

Над залитими квітневою повінню луками холонув оранжевий вечір.

Це ж ми гартовані в снігах завіяні в пожежах загравою засвітимося у віках

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

Я небесами пійманий тремчу.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

Співають солов'ї співці весни й любові.

Новий рік стоїть на порозі у засніженім білім кожусі.

Як рибалка я повинен бути людиною поважною й розсудливою.

Пам'ять про Лесю Українку як геніальну поетесу житиме у віках.

Ясні охоплені багрянцем гори стояли до самого небокраю.

Ця несподівана зустріч зворушила всіх особливо дітей.